Ухвала суду № 74449083, 04.06.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

04 червня 2018 рокум. ПолтаваСправа № 524/3276/18

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Довгопол М.В., розглянувши матеріали адміністративного позову Приватного підприємства "Нафтопром" до Кременчуцької міської ради, Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 підприємство "Нафтопром" звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовною заявою до Кременчуцької міської ради, Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, в якій просив:

1) визнати протиправним та скасувати рішення ХХІХ сесії Кременчуцької міської ради VІІ скликання від 30.03.2018 року "Про відмову в продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий номер 5310436500:10:002:0058 по вулиці Флотській, 3 в м. Кременчуці";

2) зобов'язати виконавчий комітет Кременчуцької міської ради вжити заходів щодо актуалізації звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 5310436500:10:002:0058) площею 55999 кв. м. для будівництва та обслуговування об'єктів фізичної культури і спорту - спортивно-оздоровчого комплексу (код КВЦПЗ У 07.02) по вулиці Флотській, 3 м. Кременчука;

3) зобов'язати Кременчуцьку міську раду повторно розглянути заяву Приватного підприємства "Нафтопром" про продаж на умовах розстрочки земельної ділянки кадастровий номер 5310436500:10:002:0058, розташованої в м. Кременчук, вул. Флотська,3.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 07.05.2018 справу передано для розгляду до Полтавського окружного адміністративного суду без вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Справа №524/3276/18 надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 29.05.2018, що підтверджується даними реєстрації вхідної кореспонденції та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями цього ж дня передана до провадження судді Довгопол М.В.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

В ході з'ясування питання, чи відповідає позовна заява вимогам, визначеним статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Зміст позовної заяви ПП "Нафтопром" свідчить, що позивачем звернуто до Кременчуцької міської ради позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ХХІХ сесії Кременчуцької міської ради VІІ скликання від 30.03.2018 року "Про відмову в продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий номер 5310436500:10:002:0058 по вулиці Флотській, 3 в м. Кременчуці", та похідні вимоги про зобов'язання повторно розглянути заяву Приватного підприємства "Нафтопром" про продаж на умовах розстрочки земельної ділянки кадастровий номер 5310436500:10:002:0058, розташованої в м. Кременчук, вул. Флотська,3.

Суд зауважує, що відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи;

Пунктом 1 частини 1 статті 19 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому під час визначення предметної юрисдикції справ суд виходить із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно зі ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст. 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними особами, фізичними особами та з суб'єктами підприємницької діяльності.

Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2015 року у справі № 21-34а15, і у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 676/3596/16-а ОСОБА_2 Верховного Суду не знайшла правових підстав відступити від цієї позиції (номер рішення в ЄДРСР 73304962).

Також у постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 676/3596/16-а зазначено, що приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що спір щодо рішення Кременчуцької міської ради від 30.03.2018 року "Про відмову в продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий номер 5310436500:10:002:0058 по вулиці Флотській, 3 в м. Кременчуці" є спором щодо захисту законних прав та інтересів позивача, пов'язаний з передачею у власність земельної ділянки, тобто спір має приватно-правовий характер.

За змістом частин 6, 10 статті 128 Земельного кодексу України рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Рішення про відмову продажу земельної ділянки може бути оскаржено в суді.

Відповідно до пунктів 1, 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці /пункт 1/; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці /пункту 6/.

Зважаючи на сутність права /інтересу, за захистом якого звернувся позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, суд дійшов висновку, що спір відносно рішення Кременчуцької міської ради від 30.03.2018 року "Про відмову в продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий номер 5310436500:10:002:0058 по вулиці Флотській, 3 в м. Кременчуці" та похідні від нього позовні вимоги мають розглядатися в порядку господарського судочинства, та не належать до юрисдикції адміністративного суду.

Судова практика Верховного Суду також свідчить про те, що спори щодо рішення органу місцевого самоврядування про відмову у продажу земельної ділянки юридичній особі розглядаються згідно із нормами Господарського процесуального кодексу України (зокрема, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі № 922/880/17 (номер рішення в ЄДРСР 72362827).

У свою чергу позивачем заявлено позовні вимоги про зобов'язання Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради вжити заходів щодо актуалізації звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 5310436500:10:002:0058) площею 55999 кв. м. для будівництва та обслуговування об'єктів фізичної культури і спорту - спортивно-оздоровчого комплексу (код КВЦПЗ У 07.02) по вулиці Флотській, 3 м. Кременчука, які підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, у позовній заяві об'єднано позовні вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Згідно з частиною шостою статті 21 та частиною четвертою статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, позовна заява ПП "Нафтопром" не відповідає вимогам, встановленим статтею 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Враховуючи те, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог і відсутні підстави для застосування положень статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви позивачеві на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 цього Кодексу.

Частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 21, 169, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Повернути позовну заяву Приватного підприємства "Нафтопром" до Кременчуцької міської ради, Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії позивачеві.

Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя М.В. Довгопол