Ухвала суду № 74449049, 04.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання закриття провадження у справі

04.06.2018 р. справа № 820/2869/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліденка А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Стрєлка О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відритому судовому засіданні питання стосовно наявності правових підстав для закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області про 1) визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 02.10.2013 р. №622 в частині затвердження протоколу №13 міської громадської комісії з житлових питань за заявами громадян та клопотаннями організацій від 27.09.2013 р. (в частині включення ОСОБА_1 та членів його сім'ї до списку осіб, яких запропоновано зняти з квартирного обліку та вилучити зі списків першочерговиків); 2) зобов'язання виконавчого комітету Харківської міської ради поновити ОСОБА_1 з квітня 1991 р. на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов за загальною чергою та включити до списку осіб, які мають право на першочергове надання житлових приміщень, з урахуванням пільги військовослужбовця, звільненого у відставку,-

встановив:

Зі змісту наведених у позові доводів та викладених у позові вимог вбачається, що спір стосується поновлення порушеного права на отримання житла.

У судовому засіданні 04.06.2018 р. позивач та представник позивача підтвердили ці обставини.

Додатково позивач зазначив, що знаходився на квартирному обліку у цілях одержання житла. У 2007 р. одержав ключі від квартири у місті Харкові, оглянув квартиру разом з донькою, залишився задоволеним. Проте, додатково у позивача витребували довідку про відсутність житла у місті Запоріжжі. У зв'язку із неможливістю своєчасно надати цю довідку та викраденням частини документів з автомобілю оглянута квартира у власність одержана не була. Після цього номер позивача у черзі на одержання житла постійно змінювався (пересувався у бік віддалення), аж до виключення із черги, що взагалі унеможливлює одержання житла.

У постанові Верховного Суду від 18.04.2018 р. по справі №806/104/16 (провадження №11-166апп18; справа Житомирського окружного адміністративного суду №806/104/16) зазначено, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржених рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Оскільки стосовно спору, що витікає із захисту права особи на житло, тобто із житлових правовідносин, ст. 15 ЦПК України передбачений інший порядок судового вирішення, то дана справа не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 241-243, 238, 248, 256, 295 КАС України, суд, -

ухвалив:

1. Закрити провадження у справі.

2. Роз'яснити заявнику право на звернення з цими вимогами до відповідного місцевого загального суду у порядку цивільного судочинства.

3. Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 15 днів з дати прийняття (проголошення чи підписання) ухвали.

Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, а саме: з дати прийняття (проголошення чи підписання) ухвали.

Суддя Сліденко А.В.