Рішення № 74448983, 31.05.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 243/11259/17

Справа № 2/243/478/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Старовецького В.І.

за участю секретаря судового засідання Каліух К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 17 Слов’янського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

13.12.2017 року до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Слов?янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання постанови про відкриття виконавчого провадження такою, що не підлягає виконанню, та стягнення судових витрат.

29 грудня 2017 року позивачем були уточнені позовні вимоги, а саме визначено, що відповідачами по справі є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, а зміст позовних вимог складається з вимоги визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, та пропорційного відшкодування судових витрат, сплачених при зверненні до суду.

02 січня 2018 року ухвалою судді загальне позовне провадження по справі було відкрито.

У позовній заяві в обґрунтування позовних вимог позивачкою зазначено, що 07 листопада 2017 року вона отримала копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 54927151 від 17.10.2017 р. Зі змісту зазначеної постанови їй стало відомо, що виконавче провадження про стягнення з неї на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості у сумі 14128,54 грн. та винагороди приватного виконавця у сумі 1412,85 грн. відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса, виданого 12.07.2017 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. Відповідно до цього виконавчого напису запропоновано стягнути з неї на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість, що виникла за період з 13.11.2013 р. по 05.06.2017 р. за кредитним договором в загальній сумі 14128,54 грн., з яких: тіло кредиту – 252,15 грн., відсотки – 9627,41 грн., пеня та комісія – 3100,00 грн., штраф (фіксована частина) – 500,00 грн., штраф (процентна складова) – 648,98 грн., та витрати за вчинення виконавчого напису в сумі 1800 грн. Вважає виконавчий напис незаконним, оскільки нотаріус не витребував від неї та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, внаслідок чого у нотаріуса були відсутні підстави вважати суму заборгованості безспірною. Окрім того, нотаріус не врахував та не перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора, тобто вимога стягувача з підписом боржника про її отримання. Однак ніяких вимог від відповідача вона не отримувала. Просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 12.07.2017 р. та стягнути з відповідачів судові витрати по сплаті судового збору у сумі 640,00 грн.

Позивачка ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, однак не використала свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, надала суду заяву, в якій просила проводити судове засідання у її відсутність, за участю її представника ОСОБА_3 (а.с. 87)

Представник позивачки ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності б/н від 04.12.2017 року, до судового засідання не з’явився, належним чином був повідомлений про час та дату судового розгляду, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та заяву в порядку ст.246 ЦПК України з розрахунком судових витрат. Заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити в повному обсязі.(а.с. 116)

Представник відповідача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності юридичної особи № 8233-К-О від 23.08.2017 р., в судове засідання не з?явилася, була належним чином повідомлена про час та дату судового розгляду, (а.с. 106,113) причини неявки суду не повідомила, з заявою про розгляд справи у її відсутності до суду не зверталася. 24.01.2018 року направила на адресу суду письмове заперечення проти позовних вимог. (а.с.52-55)

У запереченні представником відповідача зазначається, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, однак відповідач не виконувала належним чином свої зобов?язання за договором, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 14128,00 грн. Оскаржуваний виконавчий напис було вчинено з дотриманням приписів ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», п.п. 3.1, 3.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, на підставі наданих банком документів, що підтверджують безспірність заборгованості – оригіналу кредитного договору та виписки про рух коштів. Зазначає, що боржнику було направлено вимогу про необхідність виконання зобов?язань за кредитним договором, та була надана можливість висловити свої заперечення щодо безспірності грошових вимог, але боржник своєї незгоди з вимогами банку не висловила. Вважає виконавчий напис правомірним та вчиненим з дотриманням чинного законодавства, а доводи позивача необґрунтованими, у зв?язку із чим просить у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_5, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності серії НВХ № 666720 від 24.09.2016 р., були належним чином повідомлені про дату та час судового розгляду (а.с. 107, 114-115), проте у судове засідання не з?явилися, надали заяву про розгляд справ за їх відсутності. (а.с. 100). Представником відповідача надані суду письмові заперечення проти позову.

Так, зі змісту заперечень ОСОБА_5 вбачається, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 з дотриманням положень Закону України «Про нотаріат», у відповідності до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та на підставі переліку документів для одержання виконавчого напису по кредитним договорам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172. Позовні вимоги відповідачем не визнаються, оскільки відповідачем у цій справі повинна бути особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, тобто цивільна відповідальність за вчинення незаконного виконавчого напису покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Нотаріус же в такому випадку може бути залучений як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, адже рішення у таких справах фактично жодним чином не впливає на нотаріусів. Просив у задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса ОСОБА_2 відмовити. (а.с. 36-37;93)

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, дослідивши матеріали справи та надавши їм належну оцінку приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так згідно виконавчого напису від 12.10.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 8175, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, запропоновано стягнути зі ОСОБА_1,

РНОКПП: НОМЕР_1, на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» несплачену в строк заборгованість за кредитним договором б/н від 13.11.2013 р. (строк за який провадиться стягнення 1300 днів) у сумі 14128,54 грн., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту – 252,15 грн., заборгованість за відсотками – 9627,41 грн., заборгованість з пені та комісії – 3100,00 грн., заборгованість по штрафам (фіксована частина) – 500 грн., заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) – 648,98 грн., а також витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 1800,00 грн. Виконавчий напис набирає чинності з дня його вчинення та має бути пред?явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби протягом року з дня його вчинення (а.с.44).

На виконання виконавчого напису № 8175 від 12.07.2017 р. Слов?янським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 17 жовтня 2017 року було відкрито виконавче провадження № 54927151.

Відповідно до документів, наданих нотаріусом на запит позивачки, виконавчий напис було вчинено на підставі заяви ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.45), копії кредитного договору – анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку ОСОБА_1 від 13.11.2013 р. (а.с.45) та розрахунку заборгованості за кредитним договором з 19.02.2014 р. (а.с.48-50).

Представником ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на підтвердження своїх доводів надіслано на адресу суду письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором б/н від 13.11.2013 р., зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 станом на 05.06.2017 р. не виконані умови кредитного договору, заборгованість складає 14128,54 грн. У цій вимозі зазначено попередження щодо звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису у випадку неповернення кредиту протягом 5 днів з дня направлення вимоги (а.с.78).

Згідно реєстру рекомендованих поштових відправлень ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 24 червня 2017 року вищезазначену вимогу було надіслано ОСОБА_1 до м.Слов?янськ Донецької області (а.с.79-81).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису. Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

За змістом п. п. 3.1, 3.2 глави 16 вказаного Порядку, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Крім того, підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов?язаннями, додаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення із відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд приходить до переконання, що нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не були дотримані нормативні приписи, адже на обґрунтування своїх вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано копію анкети-заяви позичальника ОСОБА_1 та розрахунок заборгованості за кредитним договором. Оскільки розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитного договору, нотаріусу повинна бути надана банківська виписка, яка має статус первинного документу відповідно до Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 р. № 578/5, що відповідає пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Таким чином, процедуру вчинення виконавчого напису було порушено.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 05 липня 2017 року в справі за № 6-887цс17).

Таким чином, з виконавчого напису нотаріуса вбачається, що заборгованість за кредитним договором виникла за період з 13 листопада 2013 року по 05 червня 2017 року, та складається зокрема з пені у розмірі 3100 гривень, штрафів у суммі 500 грн. та 648,98 грн.

Разом з цим, відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов?язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України

переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов?язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов?язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Згідно матеріалів справи позивач зареєстрована та постійно проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р м.Слов?янськ Донецької області, відноситься до населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.

Отже, сам факт наявності діючого норми закону, згідно якої забороняється на час проведення антитерористичної операції нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов?язань за кредитними договорами з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають у зоні, де проводилася антитерористична операція, є достатнім аргументом стосовно прийняття доводів позивачки про некоректність заявленої суми заборгованості, яку не можна вважати безспірною.

Окрім того, необхідно зазначити, що надсилання банком на адресу позивачки письмової вимоги про необхідність виконання зобов?язань за кредитним договором, знайшло своє підтвердження у судовому засіданні, але в той же час представником відповідача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не доведено перед судом отримання позивачкою цієї вимоги, поштове повідомлення про отримання нею цієї вимоги під підпис суду не надано. Таким чином доводи представника відповідача про не заперечення позивачкою суми заборгованості визнаються необґрунтованими.

Суд приймає до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_5 про безпідставність пред?явлення позовних вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу та зазначає, що згідно роз?яснень, викладених у п.6 Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні» справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Інакше кажучи, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Рішення у таких справах фактично жодним чином не впливають на нотаріусів.

Підсумовуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи і підлягають задоволенню у повному обсязі, а позовні вимоги до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

31.05.2018 року представником позивача спрямовано до суду заяву про розрахунок та відшкодування судових витрат.

Вирішуючи по суті подану представником позивача 31.05.2018 року заяву про розрахунок та відшкодування судових витрат позивача та її представника суд приходить до наступного.

У своїй заяві представник позивача просить суд відшкодувати витрати на поштові послуги для забезпечення доказів, складання ним заяви та уточненої заяви, участь позивача та представника позивача у судовому засіданні та транспортні витрати позивача та представника позивача.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.2,3 ст. 138 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов’язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд в контексті вимог про відшкодування витрат пов'язаних із складанням позовної заяви та уточненої позовної заяви зазначає, що чинне цивільне процесуальне законодавство пов’язує професійну правничу допомогу із діяльністю адвокатів, а не представників за довіреністю. Так згідно положень ст. 137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Тобто з вимогами про відшкодування витрат щодо складання позовної заяви та уточненої позовної заяви, позивач може звернутися в разі здійснення цих дій саме адвокатом, який надає оплатну правничу допомогу. Відшкодування витрат по складанню процесуальних документів представником за довіреністю - не передбачено законодавством.

Щодо вимог про відшкодування витрат на поштові послуги для забезпечення доказів суд зазначає, що згідно з ч.1,2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Матеріалами справи встановлено, що ні позивач ні її представник, а ні під час подачі позову, а ні під час уточнення позовних вимог не надавали до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вони понесли та які очікують понести у зв’язку з розглядом справи.

Крім того з наданого до суду представником позивача фіскального чеку не вбачається жодної предметної інформації яка б дозволила суду ідентифікувати суму в розмірі 90 грн. 00 коп. в контексті даної цивільної справи.

Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У зв’язку з вищевикладеним суд вважає за необхідне відмовити в цій частині вимог про відшкодування судових витрат.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на участь позивача та представника позивача у судовому засіданні та транспортні витрати позивача та представника позивача суд приходить до наступного.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до правових норм ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак в порушення вищевказаних норм чинного цивільного процесуального законодавства представником позивача не надано суду жодного належного та достовірного доказу на підтвердження як заявлених сум понесених витрат так і деяких фактів ймовірності самих подій. Зокрема суду не надано жодних доказів на підтвердження пересування позивача чи його представника громадським транспортом у м. Слов'янську та кількості годин відсутності на роботі.

Також у суду відсутні відомості про перебування позивача та представника позивача в дні судових засідань на роботі чи у відпустці. Суду не надано погодинний розрахунок з моменту залишення позивача та його представника робочого місця для поїздки до суду та моменту і часу їх повернення із суду на роботу. Надані до суду представником позивача довідки з місця роботи, носять лише загально - інформативний характер та не несуть жодної предметної належної інформації для суду в контексті поданої заяви про відшкодування судових витрат. Ці довідки не містять кількості фактично відпрацьованих днів, інформації які з фактично відпрацьованих днів у місяці припадали на дати судових засідань, кількості годин відсутності на робочому місці у зв'язку з перебуванням у суді.

Крім того суд зазначає, що у відповідності до положень ст. 138 ЦПК України до витрат сторін та їхніх представників, що пов’язані з явкою до суду законодавець пов’язує переїзд до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла. Відшкодування витрат пов'язаних з пересуванням громадським транспортом сторін які зареєстровані та проживають в межах територіальної юрисдикції суду - законодавством не передбачено. Приймаючи до уваги що рішення суду не може ґрунтуватися на домислах та припущеннях суд приходить до висновку про відмову в частині відшкодування судових витрат крім витрат пов'язаних із сплатою судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору 320,00 грн., половина від сплаченої позивачкою при зверненні до суду із зазначеним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-5, 10, 76, 80, 83, 175, 176, 177, 184, 187, 258, 259, 263-268 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення судових витрат - задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення судових витрат – задовольнити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення судових витрат - відмовити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 12 липня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в Реєстрі за № 8175 про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 13 листопада 2013 року в загальній сумі 14128 грн. 54 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м.Київ, вул.Грушевського, 1 «д», на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 320 грн. 00 коп.

В задоволенні решти частини позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 04.06.2018 року

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_6