Рішення № 74448828, 05.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1068/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бжассо Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення у формі листа від 06.02.2018 року, зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, за результатом розгляду якого позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Одеській області у формі листа від 06.02.2018 року вих. № С-299/0-557/0/37-18 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Граданицької сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту);

зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39765871, адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107) вирішити питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Граданицької сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), за клопотанням гр. ОСОБА_1 (вул. Гастело, буд. 1а, м. Одеса, 65033, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) від 09.01.2018 року;

зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39765871, адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107) подати до суду звіт про виконання даного рішення суду в місячний термін з дня набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 09.01.2018 року він звернувся до ГУ Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Граданицької сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту).

До клопотання було додано: копію паспорта громадянина України, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та копію посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи.

Заступник начальника ГУ Дкержгеокадастру в Одеській області ОСОБА_2Г 06.02.2018 року надав відповідь вих. № С-299/0-557/0/37-18, в якій повідомив, що дорученням від 08.10.2014 року № 37732/0/1-14 Віце-прем’єр-Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України ОСОБА_3 передбачено, що під час розгляду клопотання про надання дозволів на розробку документації із землеустрою земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, необхідно врахувати позицію органів місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки, щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування.

На думку позивача, відповідач протиправно відмовив йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки підстави для такої відмови визначені Земельним кодексом України та є вичерпними.

12.04.2018 року через канцелярію суду за вх. № 10082/18 від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який, ГУ Держгеокадастру в Одеській області вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не належать до задоволення. В обґрунтування правової позиції зазначено, що ГУ Держгеокадастру в Одеській області при розгляді клопотання позивача діяло в межах і відповідно до законів України. Крім того, дорученням від 08.10.2014 року № 37732/0/1-14 Віце-прем’єр-міністра – ОСОБА_4 регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України ОСОБА_3 передбачено, що під час розгляду клопотань про надання дозволів на розробку документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, необхідно врахувати позицію органів місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки, щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування. Так, на момент розгляду клопотання позивача у відповідача відсутня інформація щодо позиції Граденицької сільської ради Біляївського району Одеської області, щодо надання позивачу у власність бажаної земельної ділянки, а тому рекомендовано звернутись до органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки, після чого подати клопотання до Головного управління з врахуванням зауважень. Також, представник відповідача зазначив, що суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення. Таким чином, задоволення позовної вимоги про зобов’язання ГУ Держгеокадастру в Одеській області прийняти відповідне рішення з питання, віднесеного законодавством до його повноважень, є грубим порушенням вимог ст. 6 Конституції України.

Ухвалою суду від 15.03.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.04.2018 року.

07.05.2018 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за відсутності позивача та представника позивача.

04.06.2018 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

04.06.2018 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у порядку письмового провадження в межах строку, визначеного ч. 2 ст. 193 КАС України, у зв’язку із неявкою учасників процесу у судове засідання та надходженням клопотань про розгляд справи за відсутності позивача та представника відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд робить наступні висновки.

09.01.2018 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Граданицької сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту).

До клопотання позивач надав: копію паспорта громадянина України, копію ідентифікаційного номеру, графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію посвідчення інваліда війни, ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1).

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 06.02.2018 року вих. № С-299/0-557/0/37-18, відповідач, посилаючись на доручення від 08.10.2014 року № 37732/0/1-14 Віце-прем’єр-міністра – ОСОБА_4 регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України ОСОБА_3, яким передбачено, що під час розгляду клопотань про надання дозволів на розробку документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, необхідно врахувати позицію органів місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки, щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування, повідомив позивача про необхідність звернутися для вирішення питання по суті до органу місцевого самоврядування за місцем розташування бажаної до відведення земельної ділянки, після чого подати клопотання до ГУ Держгеокадастру в Одеській області, оскільки на час розгляду клопотання позивача від 09.01.2018 року у відповідача відсутня інформація щодо позиції Граданицької сільської ради Біляївського району Одеської області, щодо надання позивачу у власність бажаної земельної ділянки.

Відповідно до ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, і перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до положень ст. 2 ЗКУ, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 3 ст. 123 ЗКУ, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об’єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом ОСОБА_4 України.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; д) організація землеустрою.

Згідно ч.1 ст.43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету ОСОБА_4 України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 вказаної статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У відповідності до п."б" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

При цьому, з огляду на зміст пп."в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Отже, позивач має право на безоплатне отримання у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара кожна.

З огляду на норми викладеного вище законодавства, підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Суд зазначає, що під час звернення позивача до ГУ Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 надав всі необхідні документи, передбачені Земельним кодексом України, а отже відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою із посиланням на доручення від 08.10.2014 року № 37732/0/1-14 є протиправною та має бути скасована.

Що стосується вимоги позивача про зобов’язання Головного управління Держгеокадастру у Одеській області вирішити питання про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Граданицької сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), суд зазначає наступне.

Вирішення питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до виключної компетенції відповідача.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2010 року № П-278/10 встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету ОСОБА_4 державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі також «Рекомендація R (80)2»), під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин Рекомендація Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013р. №21-87а13.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Враховуючи вищевикладене, суд зробив висновок, що належним захистом порушеного права позивача є зобов’язання відповідача повторно розглянути клопотання від 09.01.2018 року.

При цьому суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнано протиправними дії відповідача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Що стосується вимоги позивача про зобов’язання відповідача подати у місячний термін з моменту набрання рішенням законної сили звіт про його, то суд вважає, що зазначена вимога не належить до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позивач в позовній заяві не навів жодного обґрунтування про необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у зв’язку з чим суд не вважає за необхідне встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення в даній адміністративній справі.

З урахуванням вищевикладеного, суд робить висновок, що адміністративний позов належить до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 205, 243, 245, 246, 250, 262, 295,382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення у формі листа від 06.02.2018 року, зобов’язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Одеській області у формі листа від 06.02.2018 року вих. № С-299/0-557/0/37-18 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Граданицької сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 09.01.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Позивач – ОСОБА_1 (адреса: вул. Гастело, буд. 1а, м. Одеса, 65033, ІПН: НОМЕР_1).

Відповідач – Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ: 39765871).

Повний текст рішення суду виготовлений та підписаний 05 червня 2018 року.

Суддя Н.В. Бжассо

.