Рішення № 7444859, 16.01.2010, Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 42 А

Справа № 2-4700/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Соколова О.М.,

при секретарі: Кирилюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу №1023/0402934001186001 від 26 лютого 2007 року ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача банківській вклад в сумі 19000 грн. 00 коп., за договором банківського вкладу №1023/0402934001186001 від 26 лютого 2007 року , 120 грн.00 коп. понесених витрат зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та 300 грн. 00 коп. витрат понесених на оплату правової допомоги.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що 26 лютого 2007 року між нею, та відповідачем було укладено договір банківського вкладу №1023/0402934001186001 . 01 серпня 2008 року до вказаного договору банківського вкладу було укладено додатковий договір відповідно до якого позивачем було збільшено суму банківського вкладу. Після закінчення дії вказаних договорів позивач звернулась до відповідача з вимогою про повернення вкладу, однак відповідач вказану вимогу залишив без реагування, суму вкладу не повернув, чим порушив умови вищенаведених договорів.

В судовому засіданні позивач підтримала позов з викладених у ньому підстав та просила його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив просив відмовити у його задоволенні.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 26 лютого 2007 року між нею, та відповідачем було укладено договір банківського вкладу №1023/0402934001186001 , (вклад „ПЕНСІЙНИЙ”, строк вкладу 730 днів, з 26 лютого 2007 року по 24 лютого 2009 року, зі сплатою 15,7% річних) сума вкладу 7000 грн. 00 коп. 01 серпня 2008 року до вказаного договору банківського вкладу було укладено додатковий договір відповідно до якого позивачем було збільшено суму банківського вкладу до19000 грн. 00 коп.

По закінченню строку дії договорів позивач неодноразово зверталась до відповідача з вимогою повернути суму банківського вкладу за вказаними договорами, однак, відповідач вимоги позивача не виконав, послався на введення тимчасової адміністрації та мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, банк зобовязаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно вимог ч. 3 ст. 1060 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

Судом встановлено, що відповідач не виконав вимоги ч. ч. 2, 3 ст. 1060 ЦК України та безпідставно відмовив позивачу у поверненні вкладу, посилаючись на введення тимчасової адміністрації та мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Оскільки, вимоги ч. ч. 2, 3 ст.1060 ЦК України є однією з умов, на яких між позивачем та відповідачем укладений вищевказаний депозитний договір, суд вважає, що відповідач істотно порушив свої зобовязання по цьому договору, фактично позбавивши останнього його права, передбаченого Законом, на повернення вкладу на першу вимогу, на що він розраховував при укладенні цього договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобовязання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Суд вважає посилання відповідача в своєму листі-відповіді 17372 від 18 березня 2009 року (а.с.10) на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, в частині відмови у видачі вкладу таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а відтак не приймається судом до уваги.

За таких обставин, підсумовуючи викладене, слід зазначити, що суд, за наслідками повного, всебічного та обєктивного розгляду справи, оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, дотримуючись при цьому принципів розумності та справедливості, вважає, що позов ОСОБА_2, в частині стягнення 19000 грн. 00 коп. , за договором банківського вкладу №1023/0402934001186001 , (вклад „ПЕНСІЙНИЙ”, строк вкладу 730 днів, з 26 лютого 2007 року по 24 лютого 2009 року, зі сплатою 15,7% річних) та додаткового договору до нього від 01 серпня 2008 року, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Разом з тим, не підлягає задоволенню вимога позивача про про стягнення з відповідача 300 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, оскільки граничні розміри компенсації витрат, повязаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, диференційована в залежності від платника. Так, якщо компенсація сплачується іншою стороною, її граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи, проте позивачем не надано, такого розрахунку. Таким чином, квитанції, що містяться в матеріалах справи, не можуть вважатись документальним підтвердженням судових витрат на юридичну допомогу, що згідно з правилом ч. 1 ст.88 ЦПК України виключає можливість стягнення вказаної грошової суми.

Оскільки суд частково задовольняє позов, то з відповідача, згідно із ст. 88 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню 120 грн. 00 коп. у відшкодування понесених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 190 грн.00 коп. у відшкодування судового збору .

Враховуючи викладене, керуючись ст. 525, 526, 530, 614, 615, 1060 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 209, 212-215, 223, ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу №1023/0402934001186001 від 26 лютого 2007 року задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” код ЄДРПОУ, 19357325, МФО 321024, яке знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, на користь ОСОБА_2 19000 (девятнадцять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за договором банківського вкладу №1023/0402934001186001 від 26 лютого 2007 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” код ЄДРПОУ, 19357325, МФО 321024, яке знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, на користь ОСОБА_2 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. , витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” код ЄДРПОУ, 19357325, МФО 321024, яке знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, на користь держави 190(сто девяносто) грн.00 коп. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.М. Соколов