Рішення № 74448016, 30.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1358/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І,

секретар судового засідання Мергель І.Р.

за участю

позивача не прибув

представника відповідача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Дрогобицької об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області

Обставини справи.

Позивач, ОСОБА_2, звернувся 12.04.2018 року до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою у якій містяться вимоги визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області №58097-13, №58098-13, №58099-13, №58100-13, №58101-13, №58102-13, №58103-13, №58104-13, №58105-13, №58106-13 від 29.06.2016 року та податкове повідомлення-рішення без номера та дати на суму 627,27 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що податковим органом неправомірно нараховано податкове зобов'язання за 2015 рік, а саме не було враховано, що податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, належить до місцевих податків та зборів, особливості введення якого передбачені ст. 12 Податкового кодексу України. Зазначає, що на території Дрогобицької міської ради вказаний вище вид податку встановлений рішенням «Про внесення змін до Положення про нарахування та сплату місцевих податків і зборів» від 23.01.2015 № 1481, на території Болехівської сільської ради рішенням «Про встановлення на території Болехівської сільської ради податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» від 30.01.2015 року № 701, на території Раневицької сільської ради рішенням «Про встановлення на території Раневицької сільської ради податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» від 31.01.2015 року № 187 та на території Трускавецької міської ради рішенням «Про встановлення місцевих податків та зборів на території м. Трускавець» від 30.01.2015 №789. З огляду на те, що вищезазначені рішення прийняті після 15.07.2014 року, позивач вважає відсутніми підстави для сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

У судове засідання позивач не прибув, подав клопотання про розгляд справи без особистої участі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у поданому письмовому відзиві. Позиція відповідача полягає у тому, що з 01.01.2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-УШ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким викладено у новій редакції ст. 266 Податкового кодексу України введено новий вид податку для громадян України, яким передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Кодексу визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Кодексу об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Згідно підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Кодексу база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Підпунктом 266.7.1 пункту266.7 статті 266 Кодексу передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Виходячи з наведених вище норм податкового законодавства - за загальним правилом визначення сум грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельних ділянок з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб провадиться контролюючим органом шляхом надсилання (вручення) платнику податків відповідних податкових повідомлень-рішень в разі наявності у власності такого платника податків житлових та нежитлових приміщень, що є об'єктами оподаткування. При цьому, застосування в 2015 році норм Закону України від 28.12.2014 року №71-VIII загалом не порушує та не суперечить принципу стабільності, який закріплений у податковому законодавстві України та до якого апелює позивач.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав викладених у відзиві, просить у задоволенні позову відмовити.

Суд всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

Відповідачем, Дрогобицькою ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області, згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) та відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПКУ визначено позивачеві суми податкових зобов'язань за 2015 рік з податоку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, про що прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.06.2016 року за наступними номерами: №58097-13 на суму 2223,81 грн., №58098-13 на суму 45,06 грн., №58099-13 на суму 6064,18 грн., №58100-13 на суму 666,25 грн., №58101-13 на суму 485,25 грн., №58102-13 на суму 354,44 грн., №58103-13 на суму 1779,50 грн., №58104-13 на суму 1738,09 грн., №58105-13 на суму 1801,42 грн., № 58106-13 на суму 1824,56 грн. та податкове повідомлення-рішення без номера та дати на суму 627,27 грн.

Наявність у позивача нерухомого майна, на яке відповідачем нараховано спірними податковими-повідомленнями рішення податок, позивачем не заперечується, а відтак такі обставини судом не досліджуються.

Спір виник щодо правомірності нарахування податку на належне позивачеві нерухоме майно за 2015 рік

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до п. 1.1. Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон № 71-VIII, яким було внесено зміни до ПК України та введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

При цьому, відповідно до пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Підпунктом 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України, фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (за винятком тих, які не є об'єктами оподаткування відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України) є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Разом з тим, пунктом 8.1 статті 8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно зі статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Пунктом 10.1 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Отже, з аналізу вищевикладених норм випливає, що встановлення податку на майно, зокрема податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпункт 12.3.4. пункту 12.2 статті 12 ПК України імперативно врегульовує порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків.

Так, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України встановлено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на принципі стабільності.

Так, згідно з вказаною нормою зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Судом встановлено, що на території Дрогобицької міської ради вказаний вище вид податку встановлений рішенням «Про внесення змін до Положення про нарахування та сплату місцевих податків і зборів» від 23.01.2015 № 1481, на території Болехівської сільської ради рішенням «Про встановлення на території Болехівської сільської ради податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» від 30.01.2015 року № 701, на території Раневицької сільської ради рішенням «Про встановлення на території Раневицької сільської ради податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» від 31.01.2015 року № 187 та на території Трускавецької міської ради рішенням «Про встановлення місцевих податків та зборів на території м. Трускавець» від 30.01.2015 №789.

Оскільки такі рішення прийняті місцевими радами після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом №71-VIII змін щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік.

Згідно ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведені приписи нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що відповідачем вказані норми не дотримані, відтак позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати у сумі 704,80 грн. сплачені при поданні позовної заяви до суду.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд –

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області №58097-13, №58098-13, №58099-13, №58100-13, №58101-13, №58102-13, №58103-13, №58104-13, №58105-13, №58106-13 від 29.06.2016 року та податкове повідомлення-рішення без номера та дати на суму 627,27 грн.

3. Стягнути на користь ОСОБА_2 (вул. Шевченка 21, с. Раневичі, Дрогобицький р-н, Львівська область, 82171; РНОКПП НОМЕР_1) з Дрогобицької об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області (вул.. Шевченка, 2, м. Дрогобич, 82100; код ЄДРПОУ 39507175), за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 04.06.2018 року

Суддя Коморний О.І.