Рішення № 74447912, 04.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1199/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 (66383, Одеська область, Подільський район, с. Малий фонтан, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі – Позивач або ОСОБА_1П.) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі – Відповідач або ГУ ДФС в Одеській області) в якій Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00009114006 від 05.01.2018 року про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій на суму 24867,50 грн. та визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №Ф-10315-17 від 02.02.2018 року на суму 24867,50 грн., складену відносно ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що за результатами перевірки Відповідач дійшов висновку про порушення Позивачем п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637. Оскільки мало місце несвоєчасне оприбуткування і готівкових коштів у книзі обліку доходів за № 5 р від 17.06.2015 року, а саме готівкові кошти, які надійшли до каси у період з 15.01.2017 року по 02.12.2017 року у сумі 4973 гри. 50 коп. не обліковані в книзі обліку доходів.

З наведених підстав Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №00009114006 від 05.01.2018 року про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій на суму 24867,50 грн.

Позивач зазначає, що ним, у своїй діяльності, використовується фіскальний режим реєстратора розрахункових операції (РРО). В період з 15 січня 2017 року по 02 грудня 2017 року, усі готівкові розрахунки були проведені Позивачем із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (РРО) і здійснено облік зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) на підставі фіскальних чеків РРО.

Позивач зазначає, що ним у повній мірі було дотримано вимоги щодо порядку оприбуткування готівки (враховуючи проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО), за допомогою фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.

Крім того податкове повідомлення-рішення від 05.01.2018 року за № НОМЕР_2 було оскаржено Позивачем в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України, про що ГУ ДФС України в Одеській області 31.01.2018 року було повідомлено шляхом надіслання повідомлення на офіційну електронну адресу установи.

Але всупереч пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України, 02 лютого 2018 року ГУДФС України в Одеській області сформовано податкову вимогу про сплату податкового боргу № Ф-10315-17, за якою вимагається сплатити суму податкового боргу платника податків на загальну суму 24867 грн. 50 коп.

З наведених підстав позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 24.04.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

14.05.2018 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений законом.

30.05.2018 року від Позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він додатково зазначив, що обставини зазначені Відповідачем у відзиві на адміністративний позов, жодним чином не спростовують доводи адміністративного позову і не доводять правомірність спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Відповідачем.

В судовому засіданні 31.05.2018 року Позивач підтримав адміністративний позов у повному обсязі та просив задовольнити його з підстав, викладених в тексті позовної заяви та відповіді на відзив.

В судовому засіданні 31.05.2018 року представник Відповідача заперечував проти адміністративного позову та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених в тексті відзиву.

На підставі викладеного, дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

Позивачем у своїй діяльності використовується фіскальний режим реєстратора розрахункових операції (РРО), який зареєстрований та опломбований у встановленому законом порядку (пломбами серії В4 № 644058 № 644059).

В період з 15 січня 2017 року по 02 грудня 2017 року, позивачем проводились розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (РРО) і здійснено облік зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) на підставі фіскальних чеків РРО.

На підставі наказу від 01.12.2017 року № 6466 та на підставі направлень Головного управління ДФС в Одеській області на проведення перевірки від 06.12.2017 року за № 1844 та № 1843, фахівцями Головного управління ДФС в Одеській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці, крамниця, в якій здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1, яка розташована за адресою: Одеська область, Подільський район, с. Малий фонтан, вул. Вишнева, буд. 2/Б, тривалістю 10 діб, перевіряємий період з 01.01.2015 по дату закінчення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, свідоцтв у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів.

За результатами перевірки було складено акт від 15.12.2017 року, яким встановлено порушення п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті Україні, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України 15.12.2004 року №637 - готівкові кошти, які надійшли в період з 15.01.2017 року по 02.12.2017 року у сумі 4 973,50 грн., не обліковані в книзі обліку доходів.

На підставі вказаного акту Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №00009114006 від 05.01.2018 року про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій на суму 24867,50 грн. за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Згодом, 02.02.2018 року Відповідачем було сформовано податкову вимогу №Ф-10315-17 на суму 24867,50 грн. відносно ОСОБА_1

Відповідно до пункту 6 статті 33 Закону України «Про Національний банк України», визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень Національного банку щодо організації готівкового грошового обігу.

Згідно з п. 7.15. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися.

Відповідно до п. 4.2 гл.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті та усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95, установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Тобто, пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637, передбачено два механізми оприбуткування готівки залежно від способу фіксації її надходження в касу: прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки.

У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у книзі обліку розрахункових операцій (КОРО). В такому випадку не передбачено додаткове відображення фактичних надходжень готівки у касовій книзі, що є обов'язковим у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги).

Суд зазначає, що Позивачем у повній мірі було дотримано вимоги щодо порядку оприбуткування готівки, враховуючи проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО, за допомогою фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій, а тому податкове повідомлення-рішення №00009114006 від 05.01.2018 року про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій на суму 24867,50 грн. за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій та сформована на підставі нього податкова вимога №Ф-10315-17 від 02.02.2018 року на суму 24867,50 грн. належать до скасування.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “ОСОБА_1 Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 1409,60 грн.

У зв’язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1409,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (66383, Одеська область, Подільський район, с. Малий фонтан, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00009114006 від 05.01.2018 року про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій на суму 24867,50 грн.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №Ф-10315-17 від 02.02.2018 року на суму 24867,50 грн., складену відносно ОСОБА_1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь ОСОБА_1 (66383, Одеська область, Подільський район, с. Малий фонтан, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1409 (тисяча чотириста дев’ять) грн. та 60 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 04.06.2018 року.

Суддя А.А. Радчук.

.