Рішення № 74447739, 29.05.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження 2/235/1113/18

Справа №235/2127/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі : головуючого судді Хмельової С.М.

за участю: секретаря судового засідання Соловйової М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 7 м. Покровськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди, третя особа - Покровське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди, третя особа - Покровське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі з 11 жовтня 1999 року по 10 травня 2012 року та з 14 травня 2012 року по 03 липня 2014 року, працюючи прохідником підземним 4, 5 розряду з повним робочим днем у шахті. 3 липня 2014 року, був звільнений за ст. 40 п.2 КЗпП України у зв’язку з невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я.

Під час роботи в шахті позивач отримав професійне захворювання, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 23.10.2017 року, в пунктах 16, 17 якого вказано, що професійне захворювання виникло у зв’язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах обумовленим впливом шкідливого фактора - пил, шум, фізичне навантаження, вимушені нахили, вимушена робоча поза. Причиною професійного захворювання є важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м’язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 194,4 Вт при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м’язів рук та плечового поясу) - фактична величина 89,0 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується - фактична величина 40кг при нормативному значенні ЗО кг; запиленість повітря робочої зони з вмістом діоксину кремнію від 10 % до 70 % складала -196,8 мг/мЗ (ГДК 2мг/мЗ) протягом 84,0% часу робочої зміни. Шум від працюючого обладнання - 88 дБА (ГДР 80 дБА). Робоча поза: перебування у наклонному положенні до 30 град. - фактичне значення 30 % зміни при нормативному значенні 25 %; нахили корпусу (кількість за зміну) - фактична величина - 145 при нормативному значенні 100; переміщення у просторі (переходи) - фактичне значення 4,3 км при нормативному значенні до 10 км.

Позивачу було встановлено медичний діагноз: «Хронічний бронхіт II ст, фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН І-ІІ (першого-другого ст.). Хронічна сенсоневральна приглухуватість з легким зниженням слуху II ст. - за класифікацією ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Хронічна радикулопатія L5, S1 зліва в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями і больовим синдромом. Захворювання професійні, встановлені вперше.

13.12.2017 року, згідно висновку Обласної профпатологічної медико - соціальної експертної комісії (далі МСЕК) мені було встановлено за сукупністю 65 % втрати професійної працездатності по професійним захворюванням, потребу в медикаментозному лікуванні та санаторно-курортному лікуванні, 3 групу інвалідності з 20.11.2017 року безстроково.

Таким чином, у зв’язку із шкідливими умовами праці позивач отримав професійне захворювання на підприємстві і тому Відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду, яка полягає у тому, що у зв’язку з професійним захворюванням позивач почуває себе погано, постійно змушений лікуватися, не має можливості як раніше вести звичайний спосіб життя, що у свою чергу призвело до втрати нормальних життєвих зв’язків, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Після втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що потягли за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання, стали траплятися дуже сильні напади кашлю, почуття нехватки повітря. Виникають болі в грудній клітці, в попереку, що не дає можливості почувати себе повноцінною людиною. Теперішній стан заважає позивачу спілкуватися з родиною, оскільки із-за хвороби він став більш дратівливий, знервований. Тривалість також лікування позначилася на його загальному стані, він постійно пригнічений через те, що позбавлений можливості повноцінно виконувати свої сімейні обов’язки по дому. Все це разом має вплив на його життя та стосунки із близькими, в даний час чималі кошти родини спрямовані на лікування позивача.

Завдану моральну шкоду позивач оцінює в 100000 гривень та просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на його користь вказану суму у якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому професійними захворюваннями.

Ухвалою суду від 27 квітня 2018 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач визнає позов частково в розмірі 26000грн. (із умовного розрахунку 400грн. за кожний відсоток втрати працездатності). Вказував, що позивач порушив ст.14 Закону України «Про охорону праці», в якій зазначено, що працівник зобов’язаний дбати про особисту безпеку і здоров’я, та порушив п.2.11 «Колективного договору підприємства на 2015-2017р.р.» згідно з яким працівник повинен дотримуватися заходів особистої безпеки. Недбале ставлення позивача до стану свого здоров’я сприяло розвитку у нього професійних захворювань та виникненню у нього стійкої втрати працездатності. Крім того, позивачу фондом професійних захворювань були призначені страхові виплати, тому він не позбавлений можливості самостійно оплачувати своє лікування. Справу просили розглянути без присутності представника.

Представник третьої особи - Покровське відділення управління виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування України в Донецькій області до судового засідання не з’явився, надав суду пояснення щодо позову, зазначивши, що позивачу призначено страхові виплати. Просять суд розглянути справу без їх участі та винести рішення на розсуд суду.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі з 11 жовтня 1999 року по 10 травня 2012 року та з 14 травня 2012 року по 03 липня 2014 року, працюючи прохідником підземним 4, 5 розряду з повним робочим днем у шахті. 3 липня 2014 року, був звільнений за ст. 40 п.2 КЗпП України у зв’язку з невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я (а.с.15-16).

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 23.10.2017 року, в пунктах 16, 17 якого вказано, що професійне захворювання виникло у зв’язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах обумовлених впливом шкідливого фактора – пил, шум, фізичне навантаження, вимушені нахили, вимушена робоча поза. Причиною професійного захворювання є важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м’язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 194,4 Вт при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м’язів рук та плечового поясу) - фактична величина 89,0 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується - фактична величина 40кг при нормативному значенні 30 кг; запиленість повітря робочої зони з вмістом діоксину кремнію від 10 % до 70 % складала -196,8 мг/мЗ (ГДК 2мг/мЗ) протягом 84,0% часу робочої зміни. Шум від працюючого обладнання - 88 дБА (ГДР 80 дБА). Робоча поза: перебування у наклонному положенні до 30 град. - фактичне значення 30 % зміни при нормативному значенні 25 %; нахили корпусу (кількість за зміну) - фактична величина - 145 при нормативному значенні 100; переміщення у просторі (переходи) - фактичне значення 4,3 км при нормативному значенні до 10 км (а.с.11-14).

В період з 28.02.2017 року по 20.03.2017 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Клініці професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці академії медичних наук України» з діагнозом: Хронічний бронхіт II ст, фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН І-ІІ (першого-другого ст.). Хронічна сенсоневральна приглухуватість з легким зниженням слуху II ст. - за класифікацією ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Хронічна радикулопатія L5, S1 зліва в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями і больовим синдромом (а.с.10).

Згідно медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 15 травня 2017 року №18/432 ОСОБА_1 встановлено діагноз: Хронічний бронхіт II ст, фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН І-ІІ (першого-другого ст.). Хронічна сенсоневральна приглухуватість з легким зниженням слуху II ст. - за класифікацією ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Хронічна радикулопатія L5, S1 зліва в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями і больовим синдромом. Захворювання професійні, встановлені вперше (а.с.9).

Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 13.12.2017 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності, причина інвалідності – професійне захворювання, огляд проведено вперше, інвалідність встановлена безстроково. Ступінь втрати працездатності у відсотках за сукупністю складає 65%. Потребує в медикаментозному лікуванні та санаторно-курортному лікуванні (а.с.7,8).

Відповідно до ст.ст.1, 3 ст. 43, ч. 1 та 2 ст. 46 Конституції України Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз'яснень, наданими в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

До юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих зв’язків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Вина роботодавця не відноситься до обов’язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов’язків.

Згідно ст. 38 Гірничого закону України до обов’язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі. Стаття 1168 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже нема необхідності встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК. Ушкодження здоров’я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов’язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють моральні та фізичні страждання.

В рішенні Конституційного Суду України зазначено, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.

Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов’язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Також роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва,використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці, та несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Суд вважає, що саме діями відповідача спричинені моральні страждання, пов`язані із професійним захворюванням, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, довідки МСЕК, медичними документами. Сам факт ушкодження здоров'я, що призвело до втрати працездатності, свідчить про наявність моральних страждань.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках. Також, для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, визначальним є необхідність у медикаментозному та санаторному лікуванні позивача, якому для відновлення стану здоров’я потрібен певний час та грошові кошти.

Розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, а також можливості відновлення здоров’я позивача.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 50000 гривень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Частина 6 ст.141 ЦПК України, передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, становить 704,80 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.153, 233, 234, 237-1 КЗпП України, ст. ст.4, 5, 10, 12, 81, 89, 141, 223, 265, 279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди, третя особа - Покровське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_1, 22.08.1960року народження, РНОКПП НОМЕР_1, у якості відшкодування моральної шкоди 50000 (п’ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь держави судовий збір 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

В судовому засіданні 29 травня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 04.06.2018р.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, буд.1а, код ЄДРПОУ 13498562.

Третя особа: Покровське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, адреса: Донецька область, м.Покровськ, пров. Мостовий, 30, код ЄДРПОУ 41419335.

Суддя