Ухвала суду № 74447663, 04.06.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2-в/235/46/18

Справа № 235/2376/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі : головуючого судді Хмельової С.М.

за участю: секретаря судового засідання Соловйової М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 м. Покровська цивільну справу за заявою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» про відновлення втраченого судового провадження, заінтересована особа: ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

До Красноармійського міськрайонного суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» про відновлення втраченого судового провадження, заінтересована особа: ОСОБА_1. В обґрунтуванні заявлених вимог зазначено, що рішенням Будьоннівського районного суду м.Донецька від 22 лютого 2011 року позов ВАТ «Державний ощадний банк України» по справі №2-105/11 до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором був задоволений.

Під час розгляду справи було встановлено, що відповідач отримав кредит відповідно до умов кредитного договору №7596 від 18.12.2007 року на купівлю житла в розмірі 148685,00грн. із сплатою за користування кредитом 15% річних з кінцевою датою погашення 17.12.2027року.

В судовому засіданні позивач ВАТ «Ощадбанк» повністю підтримав позовні вимоги та надав необхідні пояснення та докази. Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Рішенням Будьоннівського районного суду м.Донецька було стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 175288,66грн., а також витрати на оплату судового збору у сумі 1700,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу у сумі 120грн.

Представником АТ «Ощадбанк» було отримано рішення та виконавчі листи, які направлено до ВДВС Будьоннівського РУЮ у м. Донецьку.

04.04.2011 року старшим державним виконавцем Будьоннівського ВДВС РУЮ у м.Донецьку відкрито виконавче провадження.

Після звернення Банку до Будьоннівського районного ВДВС м.Донецька ГТУЮ у Донецькій області з проханням надати відомості про стан проведення виконавчих дій щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1, було надано відповідь, що оскільки приміщення, матеріально-технічна база та документація Будьоннівського районного ВДВС м. Донецька були захоплені в результаті проведення активної фази АТО, вважають, що виконавче провадження втрачено.

Заявник просить суд відновити втрачене судове провадження по справі №2-105/11 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, 11.06.1985р.н., (ІПН НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором №7596 від 18.12.2007р.

Представник заявника до судового засідання не з’явився, надав клопотання про розгляд справи без їх участі, заявлені вимоги підтримують.

Заінтересована особа ОСОБА_1 до судового засідання не з’явився, по невідомій суду причині.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заява, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому ЦПК України.

Статтею 489 ЦПК України передбачено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою осіб, які брали участь у справі, або за ініціативою суду.

Згідно частини першої ст. 493 ЦПК України, при розгляді справи суд бере до уваги:

1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо);

2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів;

3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи;

4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи;

5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень;

6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі;

7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Відповідно до частини першої ст. 494 ЦПК України, на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд ухвалює рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Згідно рішення Будьоннівського районного суду міста Донецька від 22.02.2011 року задоволені у повному обсязі позовні вимоги ВАТ “Державний ощадний банк України” та стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором за № 7596 від 18 грудня 2007 року, – 175288,66грн., а також витрати на оплату судового збору у сумі 1700,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу у сумі 120грн.

Згідно з Розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 №27/0/38-14 розгляд справ, підсудних Будьоннівському районному суду м. Донецька, здійснюється Красноармійським міськрайонним судом Донецької області.

Будь-які матеріали судової справи, як і сама судова справа, обліково-статистична картка після розгляду не були передані Будьоннівським районним судом м. Донецька до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.

До матеріалів заяви ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» долучив копію рішення у вказаній справі з відміткою про набрання рішенням законної сили 04.03.2011 року, видану Будьоннівським районним судом м.Донецька.

Якщо місцевий суд знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, то відновлення втраченої справи здійснюється судом за територіальною підсудністю судових справ, визначеною згідно зі ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» або ст. ст. 1,3 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» (Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.07.2015 р. по справі № 6-13992св15).

Розпорядженням Вищого спеціалізованого суду України з розгляд) цивільних і кримінальних справ «Про визначення територіальної підсудності справ» № 2710/38-14 від 02.09.2014 р. (зі змінами та доповненнями) у зв’язку з проведенням антитерористичної операції розгляд цивільних справ, які підсудні судам Донецької та Луганської області було підпорядковано судам, які знаходяться на підконтрольній території України.

У зв’язку з загостренням суспільно-політичної ситуації та території Донецької області в зоні АТО, зокрема у м. Донецьку, блокуванням шляхів проїзду до м. Донецька з 22.07.2014 р. було фактично призупинено приймання та пересилання поштових відправлень, а відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», УДППЗ «Укрпошта» з 27.11.2014 р. взагалі припинено приймання поштових відправлень на/з територію/ї Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі повноваження.

Відповідно до ч.1 ст. 494 ЦПК України, на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

З'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши матеріали даної справи, суд вважає за можливе відновити втрачене провадження в частині, а саме заочне рішення Будьоннівського районного суду міста Донецька від 22.02.2011 року за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 7596 від 18.12.2007 року в сумі 175288,66грн., а також витрати на оплату судового збору у сумі 1700,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу у сумі 120грн.

Керуючись ст. 89, 259, 260, 265, 488-494 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» про відновлення втраченого судового провадження, заінтересована особа: ОСОБА_1, задовольнити частково.

Відновити рішення Будьоннівського районного суду міста Донецька від 22 лютого 2011 року по справі 2-105/11 за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме:

Справа № 2-105/11

РІШЕННЯ

іменем України

22 лютого 2011 року м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючий – суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарях Мазур О.В.

ОСОБА_3

За участю представників позивача ОСОБА_4

ОСОБА_5

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за об’єднаними в одне провадження позовними вимогами ОСОБА_2 акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічним и позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» про визнання договору кредиту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Державний Ощадний банк України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, з яким відповідно до договору № 7596 від 18 грудня 2017 року ОСОБА_1 в банківській установі позивача отримала кредит у розмірі 148685 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % річних з терміном кінцевого погашення не пізніше 17 грудня 2027 року. Кредит відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов’язаний погашати рівним частинами щомісяця та сплачувати відсотки за користування кредитом щомісяця починаючи з січня 2008 року. Відповідач ОСОБА_1 систематично не виконує умови кредитного договору, останній платіж здійснив у серпні 2008 року внаслідок чого станом на 01 червня 2009 року утворилась прострочена заборгованість за кредитом та процентами у розмірі. Позивач вважає, що за таких умов він має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту. Станом на 15.12.2009 року розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 175288,66 гривень, з яких 143725 гривень заборгованість по тілу кредиту, 27740,89 гривень прострочені відсотки та 3822,77 гривень нарахованої пені за прострочення платежів. ВАТ «Державний Ощадний банк України» просить стягнути з ОСОБА_1 зазначені кошти на його користь.

ОСОБА_1 в свою чергу звернувся до суду з зустрічним позовом до ВАТ «Державний Ощадний банк України», за яким просить визнати вищезазначений кредитний договір недійсним. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на момент укладення договору він знаходився під впливом помилки, оскільки його знайомий ОСОБА_7 завірив, що усі зобов’язання за кредитним договором будуть виконуватися в повному обсязі останнім. Кредитний договір був укладений на прохання ОСОБА_7, який за невелику винагороду переконав ОСОБА_1 в тому, що хоче придбати житло за рахунок кредиту, але в силу деяких причин він особисто оформити придбане не може, тому запропонував формально кредит оформити на ОСОБА_1 Гроші він не отримував. Якби знав про наслідки підписаних ним кредитного договору, то ніколи б не дав згоди на його укладення.

Представники позивача ВАТ «Державний Ощадний банк України» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримали повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються. Заперечили в повному обсязі проти задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 заперечили проти задоволення позовних вимог ВАТ «Державний Ощадний банк України», підтримали в повному обсязі власні позовні вимоги.

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно копії кредитного договору (а.с. 10-15), 18 грудня 2007 року відповідач ОСОБА_1 уклав з позивачем ОСОБА_2 акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» кредитний договір № 7596 на підставі якого отримав кредит у розмірі 148685 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % річних з терміном кінцевого погашення не пізніше 17 грудня 2027 року.

Фактичне отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується копією заяви на видачу готівки № 53 від 18 грудня 2007 року (а.с. 40).

ОСОБА_1 визнаний той факт, що як кредитний договір так і заява на видачу готівки підписані особисто ним.

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходить з того, що в обґрунтування цих вимог ОСОБА_1 фактично посилається на дві обставини:

-наявність помилки щодо його обов’язків за кредитним договором, оскільки він вважав, що кредитні кошти буде повертати ОСОБА_7 (за текстом позовної заяви);

-обману з боку ОСОБА_7 щодо наслідків укладеного договору (що витікає з пояснень відповідача в судовому засіданні);

Суд дає оцінку окремо кожній із цих підстав.

Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно звужують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно абз.2 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справи про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року, обставини, щодо яких помилялася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Щодо визнання кредитного договору недійсним з підстави укладення його відповідачем під впливом помилки, суд виходить з того, що кредитний договір підписаний особисто відповідачем. Наведене свідчить про те, що він був обзнайомлений та згоден з його змістом, тобто йому було відомо про те, що саме він за зазначеним кредитним договором є стороною позичальника і що саме він, а не інша особа, зобов’язаний виконувати усі обов’язки за цим договором. З пояснень відповідача в судовому засідання вбачається, що він на момент укладення договору усвідомлював його природу, а також права та обов’язки сторін, що витікають з договору. Помилка щодо можливих дій особи, яка мала б на думку відповідача здійснювати погашення кредиту за нього, не є помилкою щодо обставин справи, які мають істотне значення, і взаємовідносини відповідача з іншими особами з приводу подальшого використання та повернення кредитних коштів на дійсність договору не випливають.

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Згідно абз. 1, 2 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Щодо визнання кредитного договору недійсним з підстави укладення його відповідачем під впливом обману, суд виходить з того, що позивач посилається на ведення його в обману при укладенні договору з боку ОСОБА_8, який не є стороною договору. Відповідно, його дії згідно ч. 1 ст.230 ЦК України у будь якому випадку не тягнуть за собою недійсність кредитного договору, оскільки необхідною умовою для цього є ведення однієї зі сторін правочину в обману іншою стороною.

За наведених обставин зустрічні позовні вимоги ОСОБА_9 задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги ВАТ «Державний Ощадний банк України» суд виходить з наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України. якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до умови кредитного договору (п.1.5), позичальник зобов’язаний сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно до останнього числа місяця, наступного за звітним та проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 619,52 гривні шляхом внесення готівки до каси банку або безготівковими перерахуваннями починаючи з січня 2018 року.

Згідно розрахунку заборгованості (а.с. 7), станом на 15 грудня 2009 року відповідач сплатив банківській установі позивача на виконання зобов’язань за вказаним договором 4960 гривень основного боргу та 15495,51 гривень відсотків за користування кредитом. Прострочена заборгованість на цей же час складає 9288,96 гривень по кредиту та 27740,89 гривень по відсоткам. Останній платіж із повернення кредиту був здійснений 29 серпня 2008 року, а з погашення відсотків – 31 серпня 2008 року.

Розрахунок простроченої заборгованості по кредиту та відсоткам здійснений арифметично правильно та відповідачем не оспорений. Також відповідачем визнаний той факт, що після 15 грудня 2009 року повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитом ним не проводилися.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення чергової частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Оскільки відповідач прострочив повернення чергової частини кредиту (не здійснював платежі більше року), позивач на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася станом на 15 грудня 2009 року у розмірі 134436,04 гривень (а.с. 7).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: …сплата неустойки;

Згідно ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Кредитним договором (п. 5.2) встановлено, що за порушення взятих на себе зобов’язань поверненню основної суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, позичальник зобов’язується сплатити на користь банку пеню в розмірі 17 % від суми несплаченого платежу за кожен день прострочення.

Оскільки відповідачем були порушені зобов’язання щодо повернення основної суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, позивачем нарахована пеня в розмірі 17 % від суми несплаченого платежу за кожен день прострочення у загальному розмірі 3822,77грн. Розрахунок пені здійснений позивачем арифметично правильно (а.с.8) та відповідачем не оспорений.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, божник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідач згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобов’язання, і згідно ч.2 ст.625 ЦК України зобов’язаний сплатити суму боргу у загальному розмірі 175288,66 гривень (134436,04 + 9288,96 + 27740,89 + 3822,77).

З відповідача на користь позивача згідно ст. 88 ЦПК України слід стягнути в повному обсязі судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1700 гривень та інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 250 гривень.

Керуючись ст. 229, 230, 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1ст. 625,ч. 1 ст.625, ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050, ч. 1 ст. 1054 ЦК України та ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК країни, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»:

-заборгованість за кредитним договором № 7596 від 18 грудня 2007 року у загальному розмірі 175288 гривень 66 копійок;

-судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1700 гривень;

-судові витрати з оплати інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень;

усього стягнути 177108 (сто сімдесят сім тисяч сто вісім) гривень 66 (шістдесят шість) копійок.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» про визнання договору кредиту недійсним – відмовити в повному обсязі.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий :

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя