Рішення № 74447420, 30.05.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2018 р. справа № 809/680/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Тимощука О.Л.,

за участі:

секретаря судового засідання - Ткачук О.П.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Держпраці в Івано-Франківській області

про скасування постанови №09-01-338/309 від 30.11.2017 з підстав її протиправності, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі, також – позивач) 13.04.2018 звернулася в суд з позовною заявою до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (надалі, також – відповідач) про скасування ОСОБА_4 №09-01-338/309 від 30.11.2017 (надалі, також – ОСОБА_4) з підстав її протиправності.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що оскаржувана ОСОБА_4 видана позивачу, в результаті розгляду начальником Управління Держпраці в Івано-Франківській області акту перевірки від 10.11.2017 №09-01-343/553 щодо порушень позивачем законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а саме – вимог статті 24, 29, частини 3 статті 48, частини 1 статті 50, частини 1 статті 53, статей 66, 103 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (надалі, також – КЗпП України); пункту 2.5 Глави 2 та підпункту «б» абзацу 1 пункту 7.1 Глави 7 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.07.1993 №58; частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР.

Водночас, представником позивача зазначено про те, що за результатами проведення інспекційного відвідування головним державним інспектором Управління Держпраці в Івано-Франківській області незаконно складено ОСОБА_5 перевірки №09-01-343/553 (надалі, також – ОСОБА_5), в якому зафіксовано порушення позивачем трудового законодавства та винесено Припис №09-01-343/553-390 від 10.11.2017. Додатково обгрунтовуючи свою позицію представник позивача звернула увагу суду на таке:

- згідно ОСОБА_5 перевірки та Припису фактично проведена позапланова перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за останні 3 роки, а не інспекційне відвідування;

- припис та акт перевірки від 10.11.2017 року, вручені позивачу 13.11.2017 року, чим порушено вимоги абзацу 3 частини статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (надалі, також - Закон №877-V), відповідно до якого, два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою в останній день перевірки;

- підстав для проведення позапланової перевірки не було, а головним державним інспектором Ткачук Н.М. під час проведення інспекційного відвідування допущено ряд процесуальних порушень;

- інспектору, яка проводила перевірку, були надані всі необхідні документи, які однак протиправно залишені нею без уваги;

- висновки перевірки, на підставі якої винесено Припис, не відповідають обставинам справи, оскільки всі працівники позивача оформлені згідно трудових договорів та наказів про прийняття на роботу, обов'язок оформлення трудових книжок у фізичної особи - роботодавця відсутній, самі ж трудові книжки згідно чинного законодавства України знаходяться у працівників, ведення книги обліку трудових книжок та заповнення їх вперше покладається виключно на юридичних осіб, а не на фізичних осіб-підприємців;

- тривалість робочого часу працівників відповідає встановленим вимогам трудового законодавства, так як у магазині діє графік змінності.

Окрім вказаного, не погоджуючись із висновками, викладеними у Приписі та Акті, з метою захисту свого порушеного права, 22.11.2017, позивач звернулась в Івано-Франківський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про скасування Припису №09-01-343/553-390. Провадження у даній справі за №809/1601/17 відкрито ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.11.2017.

Згідно з рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.01.2018 у вказаній справі позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано Припис за №09-01-343/553-390 від 10.11.2017 року. ОСОБА_5 рішення сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили 15.02.2018.

За таких обставин, на переконання позивача, оскаржувана ОСОБА_4 про накладення штрафу, що видана відповідачем на основі скасованого судом Припису є безпідставною, протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до правил, встановлених статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України).

Представник відповідача позов не визнала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.87-94). Зазначила, що Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області на підставі листа Управління праці Івано-Франківської міської ради правомірно проведений позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, згідно вимог КЗпП України, Закону №877-V, Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390, наказу Міністерства соціальної політики України "Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів" від 18.08.2018 №1338, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого ОСОБА_4 Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 та інших нормативно-правових актів.

Також зазначила, що оскільки контролюючим органом під час проведення перевірки виявлено численні порушення трудового законодавства, що висвітлені в акті перевірки встановленого зразка, оскаржувану ОСОБА_4 про накладення штрафу відповідачем винесено правомірно, відповідно до приписів Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого ОСОБА_4 Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509.

Окрім вказаного, представник відповідача заперечила проти розгляду даної адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а тому, на підставі пункту 3 частини 3 статті 44 КАС України, просила розгляд справи здійснювати за участі уповноваженого представника відповідача.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 призначено судовий розгляд справи на 24.05.2018 о 10:00 год., відповідно до частини 5 статті 262 КАС України.

24.05.2018, судом оголошено перерву у судовому розгляді до 30.05.2018 15:30 год., у зв’язку із витребуванням додаткових доказів.

В судових засіданнях представник позивача та позивач позовні вимоги підтримали в повному обсязі, відповідно до змісту позовної заяви. Представник відповідача позов не визнала, з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши в сукупності позовну заяву та відзив, а також інші письмові докази наявні у матеріалах даної адміністративної справи, судом встановлено таке.

Відповідно до направлення відповідача від 06.11.2017 №04-13/15-10/6416, з 09 листопада 2017 року по 10 листопада 2017 року у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було проведено інспекційне відвідування головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_6 (надалі, також - Інспектор) щодо додержання законодавства про працю (а.с.19).

В результаті проведення вказаного інспекційного відвідування, Інспектором виявлено порушення, які зафіксовані в ОСОБА_5.

На підставі зазначеного ОСОБА_5, 10.11.2017, відповідачем винесено Припис №09-01-343/553/390, в якому зроблено висновок та постановлено вимогу про усунення виявлених Інспектором порушень (а.с.32).

ОСОБА_5 Припис позивачем було оскаржено до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Так, в результаті розгляду справи №809/1601/17 за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, було встановлено ряд порушень, здійснених відповідачем при проведенні перевірки, відтак рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.01.2018 оскаржуваний Припис визнано протиправним та скасовано. Дане рішення суду набрало законної сили 15.02.2018 (а.с.69-77).

Водночас, згідно з твердженнями представника позивача, 05.01.2018, під час проведення судового засідання у справі №809/1601/17, представником відповідача було вручено позивачу ОСОБА_4 про накладення штрафу уповноваженими особами, оскарження якої є предметом розгляду в даній адміністративній справі.

На переконання суду, оскаржувана ОСОБА_4 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі, також - Порядок № 295).

Відповідно до п.2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Пунктами 19, 20 Порядку №295 встановлено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складається акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Пунктом 23 Порядку №295 визначено, що припис є обов’язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об’єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Таким чином, юридичною підставою для винесення припису про усунення суб'єктом господарювання порушень вимог законодавства є акт встановленого зразка посадової особи органу Держпраці, складений за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, в якому викладені порушення трудового законодавства.

Як уже зазначалось судом, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду, що набрало законної сили, від 05.01.2018 по справі №809/1601/17 (надалі, також - Рішення) визнано протиправним та скасовано Припис №09-01-343/553-390.

Таким чином, суд, ухваливши вищезазначене Рішення, водночас визнав протиправними й висновки щодо порушень трудового законодавства позивачем, що викладені в акті проведеної перевірки, оскільки останній є тим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, яким в даному випадку є Припис №09-01-343/553-390.

Враховуючи вищезазначене, оскаржувана ОСОБА_4, видана позивачу, в результаті розгляду начальником Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_5, є безпідставною, оскільки виявлені порушення, що слугували підставою для його прийняття спростовані рішенням суду.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Окрім вказаного, суд зазначає, що відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Однією із основних засад судочинства є обов’язковість судового рішення.

ОСОБА_5 принцип, окрім інших, передбачено й положенням частини 3 статті 2 КАС України, якою визначено, зокрема, основні засади адміністративного судочинства.

Також, відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (надалі, також - Суд).

Так, у рішеннях по справах «Брумареску проти Румунії» та «Христов проти України», Суд неодноразово наголошував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі, також - Конвенція), слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], №28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Окрім цього, частиною 2 статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Відтак, з огляду на системний аналіз наведених правових положень, суд бере до уваги висновки, викладені у Рішенні, що довзволяє суду дійти переконання про обгрунтованість позовних вимог стосовно визнання протиправною та скасування ОСОБА_4 про накладення штрафу №09-01-338/309 від 30.11.2017.

Що стосується клопотання позивача про розподіл судових витрат, в частині покладення витрат, пов'язаних з правничою допомогою на відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 3 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Окрім зазначеного, частинами 4 та 5 вказаної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов’язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Представником позивача надано суду розрахунок витрат на професійну правничу допомогу (а.с.84) та копію ОСОБА_5 про надання послуг професійної правничої допомоги до Договору про надання правової допомоги та здійснення представництва №Д18-04-9 від 10.04.2018 (а.с.116-117).

ОСОБА_5 встановлено вартість комплексу послуг, наданих позивачу, у розмірі 8 000 грн. (вісім тисяч гривень) 00 копійок, а також, гонорару, що підлягає сплаті позивачем у випадку набрання рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду по даній справі законної сили, у розмірі – 10 000 грн. (десять тисяч гривень) 00 копійок. Окрім цього, у вартість послуг, зазначених в ОСОБА_5, відповідно до змісту останнього, входять всі фактичні витрати, понесені представником, в тому числі на дорогу, розхідні матеріали (в тому числі, папір, конверти, картриджі, послуги пошти, кур’єра, канцелярію тощо).

Суд зазначає, що ОСОБА_5 про надання послуг професійної правничої допомоги, наданий представником позивача, не підтверджує самого факту понесення зазначених витрат, а лише вказує на сам перелік останніх. Додаткових доказів, що містять відомості про фактичне здійснення визначених витрат суду не надано.

Окрім зазначеного, розмір гонорару, що підлягає сплаті позивачем у випадку набрання рішенням законної сили в сумі 10 000 грн (десять тисяч гривень) 00 копійок, на переконання суду, є неспівмірним із предметом спору, яким є оскарження ОСОБА_4 про накладення штрафу у розмірі 3 200,00 грн. (три тисячі двісті гривень) 00 копійок.

Таким чином, з огляду на вищезазначені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу, зазначених в ОСОБА_5 про надання послуг професійної правничої допомоги, у розмірі 18 000,00 грн. (вісімнадцять тисяч гривень) 00 копійок.

Водночас, судовий збір, сплачений позивачем, відповідно до квитанції №0.0.1009635509.1 від 13.04.2018 у розмірі 1762 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) 00 коп., підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області, відповідно до частини 9 статті 139 КАС України.

Додатково суд зазначає, що позовна вимога характеризується як вимога заінтересованої особи, що випливає зі спірних матеріальних правовідносин, про захист свого або чужого права або законного інтересу, що підлягає розгляду та вирішенню у встановленому законом порядку.

Таким чином, згідно з приписами пунктів 1 та 2 частини 5 статті 246 КАС України вимога позивача стосовно відшкодування понесених судових витрат не є позовною вимогою і вирішується судом окремо.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати ОСОБА_4 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 30.11.2017 №09-01-338/309.

Стягнути з відповідача – Управління Держпраці в Івано-Франківській області, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_1) судовий збір, у розмірі 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – фізична особа-підприємець ОСОБА_1,

вул. О. Бобикевича, 2, м. Івано-Франківськ, 76018,

ідентифікаційний номер – НОМЕР_1;

Відповідач - Управління Держпраці в Івано-Франківській області,

вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ – 39784625.

Суддя /підпис/ ОСОБА_7

Рішення складене в повному обсязі 04 червня 2018 р.