Рішення № 74447301, 04.06.2018, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/19122/17

Провадження № 2-а/234/100/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Заборського В.О., за участю: секретаря судового засідання Сторчай А.Д., позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Донецькій області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Донецькій області (далі Інспекція), в якому просив скасувати Постанову №04-18 від 01.06.2017 року про накладення адміністративного стягнення та закрити провадження по справі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.06.2017 року ОСОБА_1, який працює головним інженером КАТП-052810, отримав Постанову №04-18 від 01.06.2017 року, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 136,00 грн., за те, що нібито при перевірці підприємства КАТП-052810 Державною екологічною інспекцією у Донецькій області виявлено порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме не забезпечено здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел, та здійснення викидів без дозволу паливовикористовувальним обладнанням.

Постанову, винесену 01.06.2017 року державним інспектором охорони навколишнього природнього середовища ОСОБА_2, позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так, в протоколі №000451 від 18.05.2017 року, також складеного інспектором Черняком О.О., адміністративне правопорушення кваліфіковано за ст.78-1 КУпАП, як порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ, про що позивачем було зазначено у своїх поясненнях від 01.06.2017 року. Але не зважаючи на пояснення, та відсутність можливості перекваліфікації дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з огляду на ст.ст. 254, 256, 257, 279, 294 КУпАП, інспектор Черняк О.О. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення за ст. 78 КУпАП, при відсутності жодного доказу вчинення правопорушення, не надавши можливості позивачу ознайомитися з матеріалами справи, оскільки вони були відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров’я людей та навколишнє природнє середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою КМУ №1655 від 13.12.2001 року затверджено Порядок ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря (далі Порядок), абзацом 4 п.2 якого визначено, що Державний облік ведеться з метою регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, із стаціонарних та пересувних джерел, ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів. Взяття на державний облік об’єктивів, які справляють шкідливий вплив здійснює Мінприроди за критеріями встановленими цим Міністерством за погодженням з Держкомстатом. Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №177 від 10.05.2002 року затверджено Інструкцію про порядок та критерії взяття на державний облік об’єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров’я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря (далі Інструкція), пунктом 2 якої визначено критерії, за якими здійснюється взяття на державний облік і Додатком 1 до неї визначено, що для діоксиду вуглецю порогові значення викидів встановлені на рівні 500 т на рік, а для оксиду азоту у перерахунку на діоксид азоту 1,0 т на рік.

Викидів стаціонарними джерелами без дозволу на підприємстві КАТП-052810 не здійснювалось, оскільки всі котли ні в опалювальний період, ні під час перевірки не працювали, що зафіксовано в акті перевірки. Для опалення приміщень у опалювальний період 2017-2018 роки підприємство планувало використовувати твердопаливні котли Demred Solitech plus 7F – 2 шт., Demred Solitech plus 6F – 1 шт. та Demred Solitech plus 4F – 1 шт., сумарною максимальною тепловою потужністю – 209,7 кВт (0,2097 МВт).

Наказом Міністерства охорони навколишнього природнього середовища України №317 від 16.08.2004 року затверджено Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, відповідно до п.1 якого у енергетичній та переробній промисловості належать теплосилові установки, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт.

Відповідно до технічних характеристик котлів при їх експлуатації протягом року з максимальною потужністю в атмосферне повітря можуть потрапити основні продукти згорання палива, а саме – діоксид вуглецю та оксид азоту в перерахунку на діоксид азоту у розмірі 173,123 т та 0,0723 т на рік відповідно. За таких обставин порогові значення потенційних викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин від роботи твердопаливних котлів у рік є в рази меншими ніж передбачено Інструкцією. Постановою КМУ №1780 від 28.12.2001 року затверджено Порядок розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, пунктом 7 якого передбачено, що перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №317 від 16.08.2004 року затверджено Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, відповідно до пункту 1 якого у енергетичній та переробній промисловості належать теплосилові установки, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт. Перелік виробництв та типів устаткування є вичерпним. Ні котли, ні печі, ні верстати комунального підприємства не зазначені у вказаному переліку, як обладнання для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, тому дозвіл для їх роботи отримувати не потрібно.

Також, Дозволом №1412900000-102 від 15.02.2017 року не передбачається терміну проведення вимірювань параметрів викидів від забруднюючих речовин пересувних джерел. Позивач вважає, що це не є порушенням Закону України «Про атмосферне повітря», оскільки пересувні джерела регулярно проходять технічний огляд з використанням відповідного інструментарію та приладів, під час якого визначається екологічний рівень технічного стану автотранспорту, і без відповідних замірів транспортний засіб не може бути визнаним справним і Протокол про технічно справний стан в такому випадку не видається.

18.12.2017 року ухвалою судді відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Донецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

25.01.2018 року ухвалою суду провадження у справі зупинене до вирішення питання по відвід судді.

01.02.2018 року ухвалою суду провадження у справі відновлено.

23.03.2018 року від Державної екологічної інспекції у Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву разом із доказами на його обґрунтування.

03.04.2018 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, та надав пояснення аналогічні тим, що викладені у заявах по суті справи. Додатково зазначив, що як під час розгляду матеріалу про адміністративне правопорушення в екологічній інспекції йому не було надано для вивчення матеріали справи, оскільки на той час наявний був тільки протокол, а інші докази вчинення адміністративного правопорушення були відсутні, так і в судовому засіданні представниками відповідача надані копії матеріалів справи, які не містять всіх документів, які мають відношення до справи, а саме відсутня його скарга на постанову інспектора Черняка О.О. від 01.06.2017 року, яка подана ним 09.06.2017 року начальнику Державної екологічної інспекції, відсутні докази вчинення адміністративного правопорушення, зокрема Акт перевірки, бухгалтерська довідка, статистична звітність. Екологічною інспекцією його притягнуто до адміністративної відповідальності щодо незабезпечення здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел, що на думку екологічного інспектора є порушенням умов, які передбачені дозволом на викиди. Проте, Дозволом на викиди не передбачено проведення інструментально-лабораторних вимірів, а є лише вимога щодо відповідності ДСТУ 4277-2004 (оксид вуглецю, вуглеводні граничні С12 –С19 – для автомобілів, працюючих на бензині або газу) та ДСТУ 4276-2004 (димність для автомобілів, працюючих на дизельному паливі). Саме ця відповідність закріплена у протоколах проходження технічного огляду в спеціалізованій організації де відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 року за №137 «Про затвердження Порядку проведення обов’язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу» та Наказу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.01.2010 року за № 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.02.2010 року за № 163/17458 «Про затвердження Порядку проведення державного технічного огляду великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів» з використанням відповідного інструментарію та приладів, відповідно до яких підприємства, які виконують такий технічний огляд у сфері охорони атмосферного повітря використовують багатоканальний газоаналізатор або газоаналізатори нормованих викидів у спалинах двигунів з іскровим запалюванням, димомір. Без відповідних замірів транспортний засіб не визнається справним і Протокол про технічно справний стан в такому випадку не видається, і саме в даному протоколі закріплено графу «Екологічний рівень», в якій у всіх транспортних засобах, які експлуатуються підприємством КАТП-052810 зазначено – «відповідає».

Також позивач вважає, що його притягнуто екологічною інспекцією за здійснення підприємством викидів без дозволу паливовикористовувальним обладнанням необґрунтовано, без належних та допустимих доказів, які б свідчили про такі викиди, на підставі непрямих доказів - бухгалтерської довідки і статистичної звітності, які були відсутні в матеріалах адміністративної справи під час розгляду протоколу. Екологічним інспектором зафіксовано, що під час здійснення перевірки виявлено наявність встановлених твердопаливних котлів та печей, однак, при цьому, в акті перевірки не вказано і жодним доказом не підтверджено, які саме речовини надходять в атмосферне повітря внаслідок роботи цих об'єктів, чи є такі речовини забруднюючими, в яких обсягах здійснюються викиди забруднюючих речовин та чи справляють такі речовини прямо або опосередковано негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища. Матеріали перевірки не містять жодних даних, які б дали змогу ідентифікувати обладнання, яке за висновком перевірки, здійснює викиди забруднюючих речовин, кількість, найменування або інші індивідуальні ознаки, місцезнаходження таких котлів та печей визначені лише приблизно. Потужність виявлених котлів та печей не визначена, що є необхідним для визначення яку номінальну теплову потужність твердопаливні печі мають задля віднесення до джерел утворення викидів для яких необхідне отримання дозволу згідно Переліку типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел. Оскільки, як зазначено в акті перевірки, під час перевірки котли та печі не експлуатувались доказів здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря вказаним обладнання відповідачем не надано. В ході перевірки підприємства інструментально-лабораторні вимірювання не здійснювалися, проби не відбиралися, технічна документація на обладнання не досліджувалася, відомості щодо віднесення виявлених котлів та печей до джерел, які потребують отримання дозволу відсутні, що із урахуванням відсутності факту експлуатації котлів та встановлення їх робочого стану, є підставою для задоволення позову.

Представники відповідача Державної екологічної інспекції у Донецькій області ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заперечували проти задоволення позову, зазначили, що твердження позивача про кваліфікацію його дій у протоколі про адміністративне правопорушення №000451 від 18.05.2017 року за ст.78-1 КУпАП є неспроможними і не мають під собою жодного підґрунтя. Не відповідають дійсності і твердження позивача про те, що під час розгляду справи інспектором Черняком О.О. не надано жодного доказу вчинення правопорушення і він був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи з огляду на наступне. Порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природнього середовища України №264 від 05.07.2004 року, затверджено Інструкцію з оформлення Державною екологічною інспекцією України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, якою передбачено, що при виявленні порушень вимог природоохоронного законодавства, які вчинені посадовими особами підприємств, установ та організацій, їх структурних або відокремлених підрозділів, незалежно від форм власності та видів господарської діяльності, протокол про адміністративне правопорушення складається відносно особи, яка вчинила порушення природоохоронного законодавства, а якщо таку особу встановити неможливо, то відносно посадової особи, яка відповідає за стан охорони навколишнього природного середовища на даному підприємстві, а у разі, якщо така особа не призначена – стосовно керівника підприємства, установи чи організації. Відповідно до отриманого в ході перевірки наказу КАТП 052810 №86 від 28.02.2017 року «Про призначення відповідальних за організацію природоохоронної діяльності на підприємстві», державним інспектором Черняком О.О. було складено протокол №000451 від 18.05.2017 року про адміністративне правопорушення скоєне ОСОБА_1 та 01.06.2017 року винесено Постанову №04-18 про застосування до нього адміністративного стягнення із дотриманням норм діючого законодавства, та твердження позивача щодо неправомірності дій відповідача є безпідставними, бо у діючому законодавстві відсутні зазначення щодо обов’язку надання доказів при притягненні особи до адміністративної відповідальності. Не мають під собою підґрунтя і твердження позивача щодо не ознайомлення його з матеріалами справи, бо на час притягнення позивача до адміністративної відповідальності в матеріалах справи знаходився тільки протокол про адміністративне правопорушення, з яким позивач був ознайомлений. Наявною бухгалтерською довідкою і формами №4-МТП підтверджується, що на підприємстві використовувалося вугілля в котлах для опалення, наслідком чого є здійснення викидів стаціонарними джерелами без дозволу, а твердження позивача, що всі котли ні в опалювальний період, ні на момент перевірки не працювали не мають під собою документального підтвердження. Скарга ОСОБА_1 на постанову про притягнення до адміністративної відповідальності розглядалася старшим державним інспектором з охорони навколишнього природнього середовища Донецької області ОСОБА_4, та у зв’язку з поданням підприємством позову до Донецького окружного адміністративного суду Донецької області, вирішено остаточне рішення по скарзі прийняти після розгляду позову підприємства судом.

В судове засідання, призначене на 01.06.2018 року, не з’явилися представники відповідача ОСОБА_2 і ОСОБА_3. Суду, за підписом начальника Державної екологічної інспекції у Донецькій області надано заяву про відкладення судового розгляду на першу половину липня 2018 року, у зв’язку із знаходженням у відпустці представника ОСОБА_3, яка є єдиним юристом інспекції. Однак суд, вислухавши думку позивача ОСОБА_1, який наполягав на розгляді справи, з огляду на те, що в справі брало участь два представника відповідача, про причини неявки представника ОСОБА_2 не повідомлено, судом заслухано вступне слово сторін та їх пояснення, вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідача.

Заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 17.02.2017 року надано дозвіл Державній екологічній інспекції у Донецькій області на проведення позапланової виїзної перевірки на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства у галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами суб’єкта господарської діяльності – КАТП 052810.

Державною екологічною інспекцією у Донецькій області, на підставі наказу №121 від 24.04.2017 року, направлення на перевірку від 24.04.2017 року №93, проведена перевірка КАТП 052810 з 04.05.2017 року по 18.05.2017 року.

За результатами перевірки складений Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами КАТП 052810.

18.05.2017 року на підставі Акту перевірки, державним інспектором з охорони навколишнього природнього середовища Донецької області ОСОБА_2 складено протокол №000451 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.78 КУпАП відносно головного інженера КАТП 052810 ОСОБА_1, згідно якого о 10-00 год. 18.05.2017 року при перевірці КАТП 052810 виявлено порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме не забезпечено здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел та здійснення викидів без дозволу паливовикористовувальним обладнанням, що є порушенням ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Постановою державного інспектора Черняка О.О. від 01.06.2017 року за №04-18 головного інженера КАТП 052810 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.78 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн..

Копія постанови надіслана ОСОБА_1 01.06.2017 року рекомендованим листом з повідомленням та отримана ним 09.06.2017 року.

09.06.2017 року ОСОБА_1 в порядку ст.ст. 287-289 КУпАП оскаржив постанову №04-18 від 01.06.2017 року, звернувшись із скаргою до начальника Державної екологічної інспекції у Донецькій області ОСОБА_5.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що наказом №86 від 28.02.2017 року директора КАТП 052810 головного інженера ОСОБА_1 призначено відповідальним за організацію природоохоронної діяльності та зобов’язано останнього встановити контроль за дотриманням умов дозволу на утворення і розміщення відходів, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, виданих підприємству Держуправлінням екології і природних ресурсів України в Донецькій області.

Згідно бланкетної норми ч. 1 ст. 78 КУпАП, адміністративне правопорушення визначено як викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади або недодержання вимог, передбачених наданим дозволом, інші порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря або перевищення технологічних нормативів допустимого викиду забруднюючих речовин та нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел під час експлуатації технологічного устаткування, споруд і об'єктів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пунктом 6 «Положення про Державну екологічну інспекцію», затвердженого від 13.04.2011 року Указом Президента України №454/2011 (далі Положення №454/2011), Держекоінспекція України, для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження; виконувати відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу і властивостей викидів стаціонарних та пересувних джерел забруднення атмосферного повітря.

Відповідно до пункту 7 Положення №454/2011 Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

З 05.05.2017 року, дня офіційного опублікування, набрало чинності «Положення про Державну екологічну інспекцію України», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 року №275 (далі Положення №275).

Відповідно до Положення №275 Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом 7 Положення №275 встановлено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення №275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов'язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування).

Підпунктами 9 та 10 п.6 Положення №275 встановлено, що Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право:

- здійснювати відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу та властивостей викидів стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря, вод лляльних, баластних, зворотних, поверхневих, морських, вимірювання показників складу та властивостей підземних вод у пробах із спостережувальних свердловин на об'єктах, що обстежуються; вимірювання показників складу та властивостей викидів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря та екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного і дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб'єктами господарювання;

- проводити перевірку стану організації та здійснення виробничого контролю за дотриманням суб'єктами господарювання нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин, за здійсненням інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин із стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок, за дотриманням установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води об'єктів у контрольних створах і перевірку дотримання правил визначення якості вод.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року №166-р «Про скасування деяких наказів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади», яке набрало чинності через два місяці з дня його опублікування в газеті «Урядовий кур'єр» від 21.03.2017 року №53, тобто 21.05.2017 року, скасований як такий, що не відповідає Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» «Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства», затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року №464 (далі Порядок №464), яким було визначено, що акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання, який складався за результатами проведеної планової або позапланової перевірки державним інспектором. Не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, пропозицій, а також інформації, наданої правоохоронними органами. В акті перевірки зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначається посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань. У разі виявлення під час проведення перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, за які згідно з КУпАП передбачено адміністративна відповідальність, державні інспектори складають протокол про адміністративне правопорушення відповідно до наказу Мінприроди України від 05.07.2004 №264 «Про затвердження Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2004 року за №934/9533.

Згідно п. 2.4. Інструкції при складанні протоколу вказується частина статті та стаття КУпАП, згідно з якою наступає адміністративна відповідальність за вчинені протиправні дії. У протоколі обов'язково зазначаються, зокрема: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення. Суть правопорушення повинна бути описана таким чином, щоб вона найточніше відповідала термінології, що вживається у законах України, які передбачають відповідальність; інші відомості, необхідні для вирішення справи (відомості про наявність актів обстеження підприємств, установ, організацій і об'єктів, відмітки про наявність документів та речей, які слугують доказами в справі, тощо).

Пунктом 3.9 Інструкції визначено, що усі матеріали на кожного правопорушника формуються в окремі справи про адміністративне правопорушення. Справа на правопорушника оформляється з моменту складання протоколу. У справі накопичуються усі матеріали, які стосуються правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, протоколи лабораторно-аналітичних досліджень, висновки експертиз, повідомлення про попередження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи у разі відсутності відповідної відмітки у протоколі про адміністративне правопорушення, засвідченої її підписом, письмові пояснення, повідомлення, копії постанови про накладення адміністративного стягнення, листування з порушником, з органами державної виконавчої служби, суду, внутрішніх справ, документи, які підтверджують сплату штрафу порушником, у разі наявності майнової шкоди - документи про відшкодування шкоди, а також інші документи та матеріали, які мають відношення до згаданої справи.

Згідно пунктів 4.10, 4.11, 4.13, 4.14 Інструкції постанову у десятиденний термін з дня винесення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено або потерпілою особою, а також потерпілим у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в суд, рішення якого є остаточним; при оскарженні постанови по справі про адміністративне правопорушення у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) скарга на постанову про накладення адміністративного стягнення (надалі - скарга) подається посадовій особі, яка винесла постанову; скарга повинна бути розглянута посадовою особою вищестоящого органу або його заступником у десятиденний термін з дня її надходження, якщо інше не встановлено законами України; копія рішення про розгляд скарги на постанову про накладення адміністративного стягнення протягом трьох днів надсилається особі, щодо якої її винесено.

В акті перевірки зазначено, що:

- на підприємстві виявлені джерела викиду – об’єкти з яких надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина (джерело утворення викидів) та стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (організований викид), які не включені в Дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря №1412900000-102 від 15.02.2017 року виданого КАТП 052810 Департаментом екології та природних ресурсів Донецької облдержадміністрації, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», а саме джерела викиду (забруднення): котел на твердому паливі розміщений в будівлі ремонтних майстерень що межують з вулканізаційним відділенням (котельна №3 будівля майстерень), два котла на твердому паливі розміщені в будівлі гаражу біля адміністративного (котельна №1 будівлі АПК), котел на твердому паливі розміщений в виробничій будівлі біля в’їзду на підприємство (котельна №2 будівля АБК), котел на твердому паливі розміщений в будівлі КПП на полігоні ТПВ, в яких організований викид - труби, на момент перевірки котли не працювали, але працювали в зимовий період, що підтверджується наданою підприємством довідкою про кількість вугілля використаного в зимовий період; деревообробне обладнання, неорганізований викид, на момент перевірки обладнання не працювало; піч на твердому паливі розміщена в нежитловому приміщенні на полігоні ТПВ (інвентаризаційний номер будівлі 000003) та піч на твердому паливі розміщена в нежитловому приміщенні на полігоні ТПВ (інвентарний номер 000007), в яких організований викид – труба, на момент перевірки печі не працювали;

- відповідно до довідки наданої підприємством, на обліку КАТП 052810 перебувають 37 одиниць автомобільної техніки, 4 одиниці тракторної техніки. Заходами визначеними Дозволом №1412900000-102 від 15.02.2017 року, чинним законодавством передбачено проведення перевірки автотранспорту на відповідність вимогам ДСТУ 4277-2004, ДСТУ 4276-2004. Інструментально-лабораторні вимірювання параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел не проведено, що є порушенням умов Дозволу на викиди та статті 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Згідно частин 5, 6 статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

За визначенням, наявним у статті 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», забруднююча речовина - це речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п'ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» джерелом викиду є об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

У пункті 1.15.5. Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Мінекобезпеки від 10.02.1995 року №7, надано визначення стаціонарному джерелу забруднення атмосфери, яким є підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу. Аналогічне визначення міститься також у пункті 14.1.230 статті 14 Податкового кодексу України.

При цьому для констатації порушення умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря повинні бути встановлені наступні обставини: підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо здійснюють викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; такі речовини або їх суміші дійсно є забруднюючими (наявні у Переліку забруднюючих речовин, затверджених КМУ, або наявні докази, що речовини можуть прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища); викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відбуваються без отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Зі змісту акту перевірки суд вбачає, що перевіряючим зафіксовано, що під час здійснення відповідачем перевірки виявлено наявність встановлених твердопаливних котлів, печей на твердому паливі, деревообробного обладнання, однак, при цьому, в акті перевірки не вказано і жодним доказом не підтверджено, які саме речовини надходять в атмосферне повітря внаслідок роботи цих об'єктів, чи є такі речовини забруднюючими, в яких обсягах здійснюються викиди забруднюючих речовин та чи справляють такі речовини прямо або опосередковано негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища. Крім того, матеріали перевірки не містять жодних даних, які б дали змогу ідентифікувати обладнання, яке за висновком перевірки, здійснює викиди забруднюючих речовин, кількість, найменування (модель, марка) або інші індивідуальні ознаки, місцезнаходження таких котлів не визначені. Потужність виявлених котлів, печей, деревообробного обладнання не визначена, що є необхідним для визначення, яку номінальну теплову потужність вони мають задля віднесення до джерел утворення викидів для яких необхідне отримання дозволу згідно Переліку типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, до якого у сфері енергетики та переробної промисловості, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 року №317.

Оскільки під час перевірки котли, печі та обладнання не експлуатувались, доказів здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря вказаним обладнання, як зазначено в акті перевірки, відповідачем не надано.

Відповідно до пунктів 4.4-4.6 «Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства», затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року №464, який діяв під час перевірки та втратив чинність на дату видачі оскаржуваного припису (далі - Порядок №464), дія останнього поширюється на інспекторів державної екологічної інспекції, під час проведення перевірки перевіряються наявність та чинність дозвільних документів, які підтверджують право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів (розміщення відходів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, викиди в атмосферне повітря з стаціонарних джерел, спеціальне використання природних ресурсів), транскордонним переміщенням об'єктів рослинного й тваринного світу, та інших документів, необхідних для здійснення перевірки.

При цьому, перевірка здійснюється на території суб'єкта господарювання - на виробничих майданчиках, у цехах, у місцях розташування обладнання, земельних ділянках, у тому числі територій та об'єктів природно-заповідного фонду, шляхом візуального огляду із застосуванням, у разі необхідності, інструментально-лабораторного, радіаційного та інших методів контролю.

При здійсненні перевірок на об'єктах, діяльність чи експлуатація яких пов'язана із впливом на довкілля шляхом викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти, розміщення відходів, забруднення ґрунтів, проводиться перевірка здійснення суб'єктом господарювання інструментально-лабораторних вимірювань при виробничому контролі за дотриманням встановлених нормативів, а також, у разі необхідності, здійснення відбору проб та інструментально-лабораторні вимірювання за дотриманням суб'єктами господарювання встановлених нормативів.

Отже, посадова особа, яка проводить перевірку, для з'ясування певних обставин та для підтвердження висновків щодо наявності порушення має право здійснювати огляд території суб'єкта господарювання та застосовувати методи інструментально-лабораторного, радіаційного та інших методів контролю.

А згідно пункту 4.14 Порядку №464 не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, пропозицій, а також інформації, наданої правоохоронними органами.

«Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел», затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16 серпня 2004 року №317, передбачає таке устаткування, як теплосилові установки, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт.

Розробка вказаних нормативів для устаткування є передумовою отримання дозволу на їх використання, як джерел викидів забруднюючих речовин, та, зокрема, критерієм визначення чи потребує таке устаткування отримання дозволу взагалі.

Зі змісту акту перевірки, пояснень сторін судом встановлено, що в ході перевірки позивача інструментально-лабораторні вимірювання не здійснювалися, проби не відбиралися, технічна документація на обладнання не досліджувалася, відомості щодо віднесення виявлених котлів, печей та обладнання до джерел, які потребується отримання дозволу відсутні, що із урахуванням відсутності факту експлуатації даного обладнання та встановлення їх робочого стану не є беззаперечним доказом порушення ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», що є підставою для притягнення посадової особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.78 КУпАП. Бухгалтерська довідка підприємства про кількість вугілля використаного в зимовий період беззаперечно не доводить використання вугілля саме в обладнанні, яке не зазначено в Дозволі.

Так само, не зазначено в Акті, на підставі яких дій та досліджень перевіряючий прийшов до висновку, що на підприємстві не проводяться інструментально-лабораторні вимірювання параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел на відповідність вимогам ДСТУ 4277-2004, ДСТУ 4276-2004, що є порушенням умов Дозволу на викиди та статті 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

У відповідності до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 2 ст. 74 КАС України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом не приймаються до уваги твердження позивача ОСОБА_1, що в протоколі №000451 від 18.05.2017 року, адміністративне правопорушення кваліфіковано за ст.78-1 КУпАП, оскільки при ретельному дослідженні протоколу видно, що протокол складено за порушення ч.1 ст.78 КУпАП.

Однак, приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова №04-18 винесена 01.06.2017 року інспектором Черняком О.О. на підставі протоколу №000451 від 18.05.2017 року про адміністративне правопорушення в якому не зазначено дату вчинення правопорушення та формально вказано склад правопорушення, без дослідження інших доказів, які доводять вчинене правопорушення, зокрема Акту перевірки, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення. Крім того, як встановлено під час розгляду справи до акту перевірки внесено інформацію та висновки, які не підтверджені документально. Суду не надано доказів того, що на час розгляду протоколу, ОСОБА_1 був ознайомлений з іншими доказами, крім протоколу, які доводять його вину у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.78 КУпАП, та інспектором Черняком О.О. не надано можливості позивачу з ними ознайомитись, що підтверджено в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_6.

Таким чином, відповідачем не доведено, що у діях позивача міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.78 КУпАП, а тому вимога в частині скасування постанови Державної екологічної інспекції у Донецькій області №04-18 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 136,00 грн. підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суд зазначає, що відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України в редакції яка діє від 15.12.2017 року, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення, відтак, є всі правові підстави для задоволення адміністративного позову і в цій частині.

Відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8-10, 13, 72, 74, 77, 243, 244, 245, 246, 271, 286 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Донецькій області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити у повному обсязі.

Скасувати Постанову Державної екологічної інспекції у Донецькій області №04-18 від 01.06.2017 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів у порядку, передбаченому ст. 286 КАС України.

Суддя В.О. Заборський