Рішення № 74447096, 21.05.2018, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/17126/17

Провадження № 2/234/545/18

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2018 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Фоміної Ю.В., за участю секретаря судового засідання Кравченко Я.Ю., позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, представника відповідачки ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №234/17126/17 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа орган опіки та піклування Краматорської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

13.11.2017 року до Краматорського міського суду Донецької області з позовною заявою звернулася ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа орган опіки та піклування Краматорської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

В позовній заяві зазначено, що позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1. В квартирі зареєстрована колишня невістка позивачки ОСОБА_1 та колишня дружина позивача ОСОБА_6 - відповідачка ОСОБА_3 та діти ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9. Фактично після розлучення відповідачка та діти мешкають окремо, з червня 2015 року вони зібрали свої речі та виїхали в невідомому напрямку. Особистих речей відповідачів в квартирі не має. Комунальні послуги ніхто не сплачує, газ в квартирі опломбовано, ніхто в квартирі наразі не мешкає та квартирою не користується. Позивачка ОСОБА_1 пенсіонерка, їй одній важко утримувати квартиру, сплачувати комунальні послуги. Відповідачі вже тривалий час в квартирі не мешкають, житлом не користуються. Наразі відповідачка не бажає знятися з реєстраційного обліку, що створює для позивачів, як для власників певні перешкоди, тому що за двох людей, зареєстрованих в квартирі, позивачка вимушена сплачувати кошти, вона не може належним чином оформити субсидію на житлово-комунальні послуги, не може на свій розсуд розпорядитися власною квартирою. Ці обставини змушують позивачів звернутися до суду, та просять визнати відповідачку та її неповнолітніх дітей такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримала та просила їх задовольнити, та пояснила, що відповідачка та її діти в квартирі не мешкають з 2015 року. Відповідачка забрала всі речі, деякі меблі з квартири, квартира стала непридатна для проживання. Вважає, що реєстрація в її квартирі відповідачки та дітей порушують її право власності та право власності її сина. На даний час її син мешкає та працює у м. Києві.

Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримала та просила їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, надав до суду нотаріально завірену заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала повністю та просила відмовити у їх задоволенні та пояснила, що дійсно вона розлучилася із чоловіком та з березня 2014 року його не бачила. З березня 2015 року позивачка почала приходити до дітей, вона віддала їй комплект ключів. Та позивачка з'являлася коли бажала, чим порушувала їх приватне життя. У серпні 2015 року, коли вона повернулася із дітьми від своїх батьків, замки на вхідній двері були змінені, речі стояли на площадці. Вона із дітьми була вимушена переїхати із 3-х кімнатної квартири до іншого житла. Зараз вони мешкають у 2-х кімнатній квартирі по АДРЕСА_2. яка належить їй на праві власності з 1998 року.

Представник відповідачки ОСОБА_4 проти позовних вимог заперечив, надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Так, позов заявлено від імені двох осіб, що підтверджується двома особистими підписами. Слід зауважити, що ОСОБА_6 ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 17.11.2015 року оголошено у розшук, що підтверджується копією ухвали, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 234/18478/15-ц (провадження № 6/234/373/15). Крім того, вказаний позивач має величезну заборгованість зі сплати аліментів. Станом на 30.11.2017 року розмір заборгованості становить 222741,94 грн., що підтверджується відповідним розрахунком державного виконавця. При цьому з тексту позовної заяви вбачається, що зареєстровані відповідачі у тому числі малолітні діти заважають розпорядитися квартирою на власний розсуд. Окремо слід зауважити, що постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.09.2015 року ВП № 44831671 ОСОБА_6 заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна. Відтак, доводи про порушення права розпоряджатися майном є нікчемними. Що стосується доводів з приладу утримання квартири, як зазначено в позовній заяві: «мені одній важко утримувати квартиру, сплачувати комунальні послуги…», то позивачка ОСОБА_1 не є одноособовим власником квартири, а володіє тільки 1/2 часткою квартири, що підтверджується договором купівлі-продажу, інша 1/2 частка квартири належить ОСОБА_6, який, доречи, ухиляється від сплати аліментів, має такий саме обов'язок утримувати квартиру, як і співпозивачка. Окремо слід зауважити, що з додатків які долучено до позовної заяви вбачається відсутність будь-якої заборгованості, що дає підстави стверджувати про неможливість обґрунтування позовної заяви. Відповідач ОСОБА_6 нехтує правами дітей, які за ними чітко закріплені діючим законодавством. Виходячи з того, що з боку позивачів не наведено жодного аргументу та жодного доказу порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів з боку відповідачів просить відмовити в задоволені позовних вимог.

Представник третьої особи ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечила щодо позовних вимог в частині визнання втративши ми права користування житлом батька малолітніми дітьми, що буде погіршувати їх становище.

Вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 пояснила, що вона є приятелькою позивачки ОСОБА_1 Вона знає, що позивачка купила квартиру по АДРЕСА_1. На даний час в цій квартирі ніхто не мешкає останні 3 роки. Вона із позивачкою туди ходила та бачила, що з 2015 року в квартирі ніхто не мешкає. Відповідачка всі речі з квартири вивезла, це відбувалося в її присутності. Позивачку відповідачка не попереджала, що бажає виїхати.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, співвласниками по 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_6. (а.с.11-14)

Відповідно до копій свідоцтв про народження позивач ОСОБА_6 та відповідачка ОСОБА_3 мають трьох малолітніх дітей ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3. (а.с.19)

Відповідно до довідок КП «Служба Єдиного Замовника» від 13.11.2017 року та від 18.05.2018 року, виданими ОСОБА_6 в тому, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, також за вказаною адресою зареєстровані його син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, дочка ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, колишня жінка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5. (а.с.16, 87)

Відповідно до акту про непроживання, складеного 31.08.2015 року, а також акту про непроживання, складеного 18.05.2018 року, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, однак за даною адресою не проживають з червня 2015 року. (а.с.85,88)

Відповідно до Акту-звірки розрахунків за електроенергію станом на 07.11.2017 року за адресою споживача ОСОБА_6: АДРЕСА_1, заборгованості не має. (а.с.20)

Відповідно до копії довідки № 516 від 07.11.2017 року, наданої ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, станом на 01.11.2017 року, заборгованості за послуги водопостачання та водоведведення не має. (а.с.21)

Відповідно до копії довідки № 2606 від 07.11.2017 року, наданої ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, та користується природним газом, газ опломбований 18.09.2015 року, Акт № 38161. (а.с.22)

Відповідно до копії рішення Краматорського міського суду Донецької області від 14.03.2014 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 розірваний. Рішення набрало законної сили 25.03.2014 року. (а.с.47)

Відповідно до копії заочного рішення Краматорського міського суду Донецької області від 05.04.2016 року ОСОБА_6 позбавлено батьківських прав відносно його дітей - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішення набрало законної сили 18.04.2016 року. (а.с.48-49)

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 за виконавчими листами № 2/234/1928/14 від 04.09.2014 року, всього за період з 14.03.2014 року по 30.11.2017 року складає 222741,94 грн. (а.с.64)

Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження (ВП № 44831671) від 02.09.2015 року, з метою забезпечення виконання рішення суду та усунення можливості відчуження майна боржника, накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що йому належить. (а.с.65)

Відповідно до копії ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 17.11.2015 року неплатника аліментів ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, оголошено в розшук. (а.с.66)

Згідно ч. 1 ст. 242 ЦК України, батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Сімейного Кодексу України, дитина належить до см'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки мають обов'язки щодо виховання та розвитку дитини, в тому числі батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 Сімейного Кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч. 2 ст. 160 Сімейного Кодексу України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 Сімейного Кодексу України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.

Відповідно до ст. 176 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток. Права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про охорону дитинства», законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері. Завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» , кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Пунктами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.89 установлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (п.1 ст.18 цієї конвенції).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про охорону дитинства», законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері. Завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» , кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістом ст.ст.150, 155 СК, здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, всупереч яким не можуть здійснюватися батьківські права.

При таких обставинах, суд вважає що позовні вимоги, які стосуються малолітніх дітей, які зареєстровані разом з батьком ОСОБА_6 та матір'ю ОСОБА_3, необхідно відмовити, оскільки порушуються права дітей на користування житловим приміщенням, співвласником якого є їх батько, який хоча і позбавлений батьківських прав, але не обов'язків та відповідно до законодавства повинен приймати участь в матеріальному забезпеченні дітей, в тому числі й створювати умови для належного розвитку дітей, що також включає належні умови їх проживання, при цьому можливість матері забезпечити дітей житлом не має значення, з огляду рівності обов'язків батьків щодо утримання дітей. Крім того, у разі зміни поведінки батько має право на поновлення батьківських прав та в повному об'ємі нести відповідальність за утримання та виховання дітей.

Відповідно до приписів ч.3,4 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від до 14 років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них.

Відповідно до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Враховуючи, що позивач ОСОБА_6 заочним рішенням суду, яке набрало законної сили, позбавлений батьківських прав відносно його малолітніх дітей та відповідно до ч. 1 ст. 166 Сімейного Кодексу України перестає бути законним представником дитини, а відповідно до діючого законодавства малолітні діти повинні бути зареєстровані з одним з батьків, то в задоволенні позовних вимог щодо визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1, також слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 89, 141, 166, 263, 265, 280, 281-284 ЦПК України, ст.ст. 29, 242, 319, 321, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 3, 150, 160, 176 СК України, ст. 72 ЖК України, Правилами реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207, Законом України «Про охорону дитинства», суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа орган опіки та піклування Краматорської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд Донецької області (Перехідні положення п.п. 15, 15.5), протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення був виготовлений 31.05.2018 року.

Головуючий суддя Ю.В. Фоміна