Рішення № 74446611, 04.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/187/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Сердюк І.С.

сторін:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним, скасування наказу та поновлення на посаді,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області в якому позивач просить:

визнати противоправним та скасувати пункт 3 Наказу №4386 від 20.12.2017 року начальника Головного управління Національної поліції України в Одеській області ОСОБА_4, яким звільнено з займаної посади заступника начальника ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1;

поновити на посаді заступника начальника ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1.

Позов вмотивовано наступним.

По-перше: Згідно посадових обов’язків позивача на нього не покладено функції щодо контролю конвоювання арештованих та інші пов’язані з цим функції, дана посадова інструкція була ОСОБА_1 підписана і з її вимогами він погодився.

Так, у посадовій інструкції заступника начальника ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області від 31.05.2017 року ОСОБА_1, взагалі відсутні обов’язки щодо контролю конвоювання затриманих та взятих під варту осіб.

На думку позивача, його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за невиконання обов’язків, які на нього не покладені у встановленому законодавством порядку.

Крім того, наказом № 6 від 04.01.2017 року начальника ГУНП в Одеській області «Про належну організацію роботи ізоляторів тимчасового тримання та конвоювання затриманих і взятих під варту осіб підрозділами поліції ГУНП в Одеській області» в частині покладення обов'язків з конвоювання не на працівників ізоляторів тимчасового тримання, а на інших працівників поліції повністю протирічить наказу МВС України від 20.01.2005 року № 60 дек, яким затверджено Інструкцію про роботу ІТТ та Положенню про ізолятори тимчасового тримання ГУНП в Одеській області №3104 від 08.12.2016 року, якими передбачено, що конвоювання затриманих та взятих під варту осіб здійснюється виключно спеціальними конвойними підрозділами ІТТ. Відповідно і контроль за діяльністю підлеглих конвоїрів повинен забезпечуватись керівниками ІТТ, а не іншими працівниками поліції.

Згідно наказу Овідіопольського ВП №36 від 06.02.2017 р. позивача призначено відповідальним керівником конвойного підрозділу, хоча на посаду його було призначено лише 23.03.2017 про що свідчить Наказ №557 о/с від 23.03.2017 року начальника Головного управління Національної поліції України в Одеській області, яким призначено на посаду заступника начальника ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1.

По-друге: У четвертому абзаці оскаржуваного Наказу вказано, що позивач усно надавав вказівки ОСОБА_6, та ОСОБА_7, начебто безпідставно виконувати обов’язки, пов’язані з охороною та конвоюванням взятих під варту осіб. Але, дане не відповідає дійсності так як, згідно Наказу №6 від 04.01.2017 року ГУНП в Одеській області відповідно до пункту 1.7 надано вказівку, що при офіційному зверненні начальників ІТТ створити позаштатні конвойні групи для охорони та конвоювання спеціального контингенту. Зазначений Наказ було отримано Позивачем для оголошення особовому складу та до виконання було доручено начальнику сектора превенції ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУНП в Одеської області майору поліції ОСОБА_8 Позивач на той час виконував обов’язки начальника ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУНП в Одеської області.

Тому, безпідставне усне надання вказівок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо здійснення конвоювання затриманих та взятих під варту осіб, було можливе лише безпосередньо від начальника сектора превенції ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУНП в Одеської області майора поліції ОСОБА_8 (додаток Наказ №6 від 04.01.2017 р.).

Зокрема, Наказом №5 від 19.04.2017 року про закріплення відповідальних працівників ОСОБА_5 за організацією роботи мобільних груп з числа співробітників СРПП ОСОБА_5 на Позивача було покладено контроль та виконання цього наказу щодо закріплення відповідальних осіб, а саме: поліцейських СРПП №3, №4.

По-третє: у шостому абзаці оскаржуваного Наказу вказано, що згідно функціональних обов’язків, покладених на позивача, він у порушення вимог ст. ст. 7,8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютою 2006 року № 3460-ІУ, Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 20.10.2005 № 60 дек, не вжив заходів щодо видання відповідного наказу про покладення відповідних обов’язків на сержантів поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7, щодо здійснення конвоювання затриманих та взятих під варту осіб.

При цьому, згідно функціональних обов’язків заступника начальника ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1 від 31.05.2017 року, які було затверджено начальником ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_9 - не вбачається в надання таких повноважень.

По четверте: факти підробки судових документів для виклику арештованого ОСОБА_10, на який є посилання в мотивувальній частині Наказу, повністю спростовується Журналом судових засідань Іллічівського міського суду.

Так, згідно витягу з Журналу по справі №501/5004/15-к 05.01.2017 та 22.02.2017 обвинувачений ОСОБА_10 був присутнім у судовому засіданні в Іллічівському міському суді.

Тому, ОСОБА_1 не міг попередити протиправні дії ОСОБА_11, та виявити 05.01.2017 і 22.02.2017 факти безпідставного виконання останнім обов'язків конвоїра. Тим більше, саме яким чином можна було виявити підроблення документів, коли конвоювання різних осіб відбувалось не один раз на день.

Крім того, згідно даних Іллічівського міського суду ОСОБА_12 і ОСОБА_7 конвоювали:

14.04.2017 - Судді Семенову О.А. - Холудєєва і Борисенко; судді Журавлю П.І. -Соловьова;

04.05.2017- Судді Журавлю П.І. - Лазарева;

30.05.2017 -Судді Журавлю П.І. - Лазарева; судді Семенову О.А. групу осіб по справі « 2 Травня»;

16.06.2017 - Судді Журавлю П.І. - Опрю та Наумчика;

07.07.2017 - Судді Журавлю - Лазарева; судді Вергопуло К.В. - Подборського;

14.07.2017 - Судді Семенову О.А. - Манзюка;

28.07.2017 - Судді Журавлю П.І. - Лазарева;

03.08.2017 - Судді Журавлю П.І. - Канова;

15.08.2017 - Судді Семенову О.А. групу осіб по справі « 2 Травня»;

20.09.2017 - Судді Вергопуло К.В. - Рибальченко;

02.11.2017- Судді Вергопуло К.В. - Кондоні.

Окрім цього, вжити заходи щодо видання наказів, встановлення маршрутів та інших обов’язкових правил конвоювання, за Інструкцією Позивач не мав повноважень згідно обов’язків покладених на нього функціональними обов’язками.

Крім того, 22.09.2017 року ОСОБА_1 знаходився в черговій відпустці і тому підписувати будь-які приписи на конвоювання не міг і не мав такої фізичної можливості, хоча у оскаржуваному Наказі це дата вказана як дата порушення з боку Позивача.

До того, ж, внесення даних до ЄРДР не є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності (відсутні відповідні норми у Дисциплінарному статуті органів внутрішніх справ України та інших нормативних актах).

Більш того, за фактами, які викладені у Наказі, ніхто не засуджений і вироки, які б набрали чинності, з цих підстав відсутні.

По п’яте: згідно ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Позивача з призначенням та початком проведення службового розслідування ніхто не знайомив, тому є всі підстави вважати, що ніякого службового розслідування не проводилось, що є порушенням законодавства, а саме: ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Згідно приписів ст. ст. 12, 14 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», дію якого поширено на поліцейських, звільнення осіб начальницького складу з органів Національної поліції як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, який може бути застосований за результатами відповідного службового розслідування, проведеного в порядку передбаченому Інструкцією, затвердженою Наказом МВС України від 12.03.2013 р. № 230, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України за № 541/23073.

Стосовно позивача службове розслідування не призначалось та не проводилось. Тобто наказ про призначення службового розслідування взагалі відсутній і до відома позивача не доведений.

Більш того, відповідно до ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

При винесенні вказаного Наказу стосовно позивача ніякі з вищевказаних обставин не враховувались.

Так, не враховано, що ніякої шкоди його діями не заподіяно.

Не надано оцінку факту, що ОСОБА_13 нікуди не втікав і продовжує утримуватись у СІЗО.

Порушено статтю 16 Дисциплінарного статуту якою встановлено, що дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

У вказаному випадку цей строк пропущений і не продовжено.

У мотивувальній частині оскарженого Наказу зазначено, що Позивач тимчасово виконував обов’язки начальника ОСОБА_5 22.02.2017, дане не відповідає дійсності, зокрема, у зазначений час вказані обов’язки - виконував підполковник поліції ОСОБА_14

Більш того, позивач вживав всіх можливих заходів щодо контролю, адже: був присутнім майже на всіх судових засіданнях, де контролював дії підлеглих проводив повний та детальний інструктаж перед конвоюванням. Але, не міг лише проконтролювати конвоїрів по шляху їх слідування та безпосередньо у м. Одесі, оскільки був зайнятий іншою роботою згідно з функціональними обов’язками.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування заявленої правової позиції надав відзив за вхід. № 3220/18 від 05.02.2018 р., який обґрунтований наступним.

По-перше: щодо покладення на позивача обов’язку особистого контролю здійснення конвоювання арештованих та інші пов’язані з цим функції.

Так, наказом начальника Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області від 06.02.2017 №36 ОСОБА_1 призначено відповідальним керівником конвойного підрозділу ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області та зобов’язано особисто здійснювати проведення інструктажів конвойних нарядів, які залучаються на охорону та конвоювання затриманих і взятих під варту осіб.

Щодо посад позивача

Раніше ОСОБА_1 обіймав посаду заступника начальника відділення-керівника патрульної служби, а після організаційно-штатних змін, які пройшли в ОСОБА_5 позивач обійняв ту ж саму посаду, однак вона мала лише іншу назву, заступника начальника ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області, та наказ Овідіопольського ВП №36 скасовано не було.

Таким чином, доводи ОСОБА_1, що наказом Овідіопольського ВП №36 на нього поклали певні обов’язки а він на цю посаду призначений лише 23.03.2017, є спростованими.

По-друге: щодо знаходження ОСОБА_1 у черговій відпустці в період з 13.09.2017 по 22.09.2017

Відповідачам надано до суду завірені належним чином копії приписів на конвоювання ОСОБА_5 від 20.09.2017 та 22.09.2017 за підписом ОСОБА_1

Більш того, ОСОБА_1, затвердив розстановку нарядів на 20.09.2017 та 22.09.2017, копії надано до суду. Тому твердження позивача про те, що він перебував у відпустці, не спростовують протиправність його дій.

По-третє: щодо надання вказівок ОСОБА_6, та ОСОБА_7

Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 проводив інструктажі, щодо конвоювання, тому, його твердження проте, що він не надавав будь-яких вказівок є також хибними.

По-четверте, твердження позивача щодо обов’язку відповідача ознайомити його із наказом про призначення службового розслідування та його матеріалами не грунтуються на приписах закону, оскільки вказане не передбачено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Наказом № 36 від 06.02.2017 року «Про призначення керівника конвойного підрозділу та створення позаштатної конвойної групи ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області»:

Призначено відповідальним керівником конвойного підрозділу ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області заступника начальника відділення – керівника патрульної служби підполковника поліції ОСОБА_1 (а/с. 33-34).

Наказом №557 о/с від 23.03.2017 року підполковника поліції ОСОБА_1 (0064204) призначено заступником начальника ОСОБА_5 відділення поліції Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, звільнивши з посади заступника начальника цього відділення поліції - керівника патрульної поліції (а/с. 42-44).

Згідно функціональних обов’язків від 31.05.2017, підполковник поліції ОСОБА_1 координує та спрямовує діяльність секторів реагування патрульної поліції.

На підставі наказу ГУНП в Одеській області від 13.11.2017 № 3858, інспектори ВІОС УКЗ Головного управління ОСОБА_15, майор поліції ОСОБА_16 та заступник начальника відділу моніторингу та зонального контролю Одеського управління ДВБ Національної поліції України полковник поліції ОСОБА_17 проведено службове розслідування, яке розпочатого за фактом реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінального провадження від 10.11.2017 № 42017160000001519, відкритого прокуратурою Одеської області за фактом співучасті поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 3 ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області сержанта поліції ОСОБА_7 та поліцейського СРПП № 4 цього ж ВП старшого сержанта ОСОБА_12 у втечі з - під варти обвинуваченого ОСОБА_10, за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 393 КК України.

12.12.2017 року Начальником ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 затверджений Висновок службового розслідування, проведеного за фактом надзвичайної події за участю працівників ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області старшого сержанта ОСОБА_12 у втечі з - під варти обвинуваченого ОСОБА_10

Наказом № 4386 від 20.12.2017 року начальника Головного управління Національної поліції України в Одеській області ОСОБА_1 звільнено з займаної посади.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про національну поліцію».

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов’язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові (ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).

Таким чином, працівник поліції під час виконання службових обов'язків, зобов'язаний вживати заходів щодо припинення правопорушень, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють, та не допускати вчинення таких дій зі свого боку, з метою зміцнення авторитету органів поліції та недопущення дискредитації органів поліції України.

При цьому, згідно з ст. 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов’язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин між ними, створенню здорового морально психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку колективу та громадськості.

Начальник зобов'язаний попередити про неприпустимість порушення службової дисципліни, а в разі вчинення підлеглим таких діянь за необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення або порушити клопотання про накладення стягнення старшим прямим начальником.

Старші за званням та посадою в усіх випадках зобов'язані вимагати від молодших дотримання службової дисципліни, зокрема, правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.

Крім того, п. 1.16, 1.20, 1.36, 4.1, 5.22, 5.24.2, 5.26 «Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України», затвердженої наказом МВС України від 20.10.2005 року № 60 дск, передбачають, що для конвоювання затриманих і взятих під варту осіб призначається звичайний або посилений конвойний наряд, склад, вид та чисельність якого визначається начальником органу (командиром окремого підрозділу).

Для призначення конвойного наряду начальник органу внутрішніх справ (командир підрозділу) видає наказ.

Керівники органів внутрішніх справ (командири окремих підрозділів) наділені певними обов'язками з метою попередження виникнення надзвичайних подій під час конвоювання та мають забезпечити контроль за несенням служби з охорони й конвоювання затриманих і взятих під варту осіб.

Керівний склад органів внутрішніх справ, конвойних підрозділів міліції повинен здійснювати контроль за несенням служби нарядами безпосередньо на маршруті конвоювання.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до Закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Пунктом 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Отже, сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів Національної поліції України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Відповідно до положень ст. 2, 5 Дисциплінарного статуту ОВС України, підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання ним службової дисципліни.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень визначено ст. 14 Статуту.

Так, відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Таким чином, службове розслідування в органах внутрішніх справ - це комплекс заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.

Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника ОВС і його ставлення до вчиненого.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що на підставі наказу ГУНП в Одеській області від 13.11.2017 №3858, інспектори ВІОС УКЗ Головного управління ОСОБА_15, майор поліції ОСОБА_16 та заступник начальника відділу моніторингу та зонального контролю Одеського управління ДВБ Національної поліції України полковник поліції ОСОБА_17 під час проведення службового розслідування, розпочатого за фактом реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінального провадження від 10.11.2017 №42017160000001519, відкритого прокуратурою Одеської області за фактом співучасті поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області сержанта поліції ОСОБА_7 та поліцейського СРПП № 4 цього ж ВП старшого сержанта ОСОБА_12 у втечі з - під варти обвинуваченого ОСОБА_10, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 393 КК України, зокрема, встановлено, що за грубе порушення вимог ст. ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV, пунктів 1.16, 1.20, 1.35, 4.1, 5.22, 5.24.2 та 5.26 Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 20.10.2005 № 60 дек, безвідповідальне відношення до виконання функціональних обов’язків, що виразилось у неналежній організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в ОСОБА_5, непопередженні 14.04.2017, 04.05.2017, 30.05.2017, 07.07.2017, 14.07.2017, 28,07.2017, 03.08.2017, 15.08.2017, 20.09.2017, 17.10.2017, 31.10.2017, 02.11.2017, 10.11.201,7 протиправних дій старшого сержанта поліції ОСОБА_12А і сержанта поліції ОСОБА_7, проведенні формальних інструктажів з останніми, невидані наказів про конвоювання обвинуваченого ОСОБА_10 Р С., допущенні вказаних працівників поліції до його конвоювання у неповному складі, невстановлені маршрутів конвоювання заарештованого та неналежній організації контролю за діями підлеглих під час виконання обов’язків, пов’язаних із конвоюванням спецконтингенту, що призвело до надзвичайної події, втечі обвинуваченого з-під варти, внесення відомостей до ЄРДР та притягнення працівників поліції до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 2, п. 6 ст. 12, ст. 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-ІV, заступника начальника ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1 звільнити з посади.

Згідно оскаржуваного в частині наказу ГУ НП в Одеській області №4386 від 20.12.2017 р. до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади за порушення службової дисципліни, вимог статті 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, пунктів 1.16, 1.20, 1.36, 4.1, 5.22, 5.24.2, та 5.26. Інструкції з організації конвоювання затриманих і осіб, які тримаються під вартою в ОВС України, затвердженої наказом МВС України 20.01.2005 р. №60-дск (зі змінами), що виразились у безвідповідальному відношенні до виконання функціональних обов’язків, що виразилось у неналежній організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в ОСОБА_5, непопередженні 14.04.2017, 04.05.2017, 30.05.2017, 07.07.2017, 14.07.2017, 28,07.2017, 03.08.2017, 15.08.2017, 20.09.2017, 17.10.2017, 31.10.2017, 02.11.2017, 10.11.2017 протиправних дій старшого сержанта поліції ОСОБА_12А і сержанта поліції ОСОБА_7, проведенні формальних інструктажів з останніми, невидані накат в про конвоювання обвинуваченого ОСОБА_10 Р С., допущенні вказаних працівників поліції до його конвоювання у неповному складі, невстановлені маршрутів конвоювання заарештованого та неналежній організації контролю за діями підлеглих під час виконання обов’язків, пов’язаних із конвоюванням спецконтингенту, що призвело до надзвичайної події, втечі обвинуваченого з-під варти, внесення відомостей до ЄРДР та притягнення працівників поліції до кримінальної відповідальності (а/с.24).

З метою оцінки правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, суд вважає за необхідне наголосити, що підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, склад якого включає суб'єкт, суб'єктивну сторону, об'єкт і об'єктивну сторону.

Суб'єктом дисциплінарного проступку, що виявлений за результатом проведення службовим розслідуванням, є, зокрема, ОСОБА_1, який перебуває у службових відносинах із ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області та на якого поширювалися обов'язки передбачені нормами Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Закону України «Про Національну поліцію», «Інструкції з організації конвоювання затриманих і осіб, які тримаються під вартою в ОВС України», затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005 р. №60дск в силу службових обов'язків.

Об'єктом дисциплінарного проступку, що ставиться у вину позивачу, відповідно до наказу ГУНП в Одеській області № 4386 від 20.12.2017 р. є порушення вимог статті 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, пунктів 1.16, 1.20, 1.36, 4.1, 5.22, 5.24.2, та 5.26. Інструкції з організації конвоювання затриманих і осіб, які тримаються під вартою в ОВС України, затвердженої наказом МВС України 20.01.2005 р. № 60-дск.

Згідно з оскаржуваним наказом та висновком службового розслідування, порушення вищевикладених норм виразилось у неналежній організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в ОСОБА_5, непопередженні протиправних дій старшого сержанта поліції ОСОБА_12А і сержанта поліції ОСОБА_7, проведенні формальних інструктажів з останніми, невидані наказів про конвоювання обвинуваченого ОСОБА_10 Р С., допущенні вказаних працівників поліції до його конвоювання у неповному складі, невстановлені маршрутів конвоювання заарештованого та неналежній організації контролю за діями підлеглих під час виконання обов’язків, пов’язаних із конвоюванням спецконтингенту, що призвело до надзвичайної події, втечі обвинуваченого з-під варти, внесення відомостей до ЄРДР.

Надаючи оцінку складу проступку, вчинення якого поставлено у вину позивачу, суд враховує, що згідно з ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Згідно зі ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Відповідно до положень ст. 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати.

Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

Відповідно до ч. 1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

За правилами, визначені в ч. 2 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Наказом МВС України № 60 дек затверджено інструкцію з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України, розділ забезпечення контролю за несенням служби з охорони й конвоювання затриманих і взятих під варту осіб:

1.16. особи визначається в кількості не менше трьох працівників: начальник конвою (старший конвоїр) та два конвоїри.

1.20. Для призначення конвойного наряду/начальник органу внутрішніх справ (командир підрозділу) видає наказ, де визначає:

1.20.1 Склад конвойного наряду та порядок підготовки для конвою відповідних документів, транспорту, необхідних засобів охорони, зв'язку й сигналізації, зброї, спорядження, шляхового забезпечення конвойного наряду і конвойованих, а також службових собак;

1.20.2 Завдання конвойного наряду, способи та строк їх виконання, порядок зв'язку з органом внутрішніх справ (конвойним підрозділом) і порядок взаємодії з іншими органами внутрішніх справ (у дорозі), особливі обов'язки конвоїрів;

1.20.3 Маршрут руху (основний, запасний), який не повинен перевищувати відстань у 200 км в один бік, та мого особливості;

1.20.4 Порядок інструктажу конвою і контроль за виконанням ним обов'язків.

1.36. Заявка посадових осіб, указаних у пункті 1.35, на ім'я начальника органу є підставою для виділення конвою, а заявка на ім'я начальника ІТТ, слідчого ізолятора - підставою для видачі конвою затриманих або взятих під варту осіб.

4.1 Керівники органів внутрішніх справ (командири конвойних підрозділів) з метою попередження виникнення надзвичайних подій під час конвоювання зобов’язанні:

4.1.1 Забезпечувати постійний контроль за станом охорони затриманих і взятих під варту осіб, удосконалювати його форми і методи;

4.1.2 Двічі на рік (у березні та листопаді) проводити комісійні обстеження технічного обладнання спеціальних автомобілів, приміщень судів, спецпалат, вживати заходів до усунення виявлених недоліків;

4.1.3 Постійно інформувати працівників конвойних підрозділів (нарядів) про особливості поведінки затриманих і взятих під варту осіб та їх наміри;

4.1.4 Розробляти плани дій особового складу на випадок надзвичайних подій, ускладнення обстановки або в особливих умовах;

4.1.5 Вивчати причини і умови, що сприяють надзвичайним подіям під час конвоювання, вживати заходів до їх усунення;

4.1.6 Організовувати взаємодію з усіх питань з іншими органами внутрішніх справ, прокуратурою, судами і органами охорони здоров'я;

4.1.7 На час конвоювання затриманих і взятих під варту осіб за межі району (міста) виділяти резервний спеціальний наряд, визначати в кожному конкретному випадку склад, місце розташування та порядок його використання;

4.1.8 Проводити комплектування конвойних підрозділів (нарядів) найбільш підготовленими для несення служби, фізично розвинутими працівниками, що працюють в органах внутрішніх справ не менше одного року.

5.22. Організація контролю передбачає:

5.22.1 Призначення часу, місця (маршрути конвоювання, органи судової влади, спеціальні палати медичних закладів тощо) та мету перевірки;

5.22.2 Визначення складу групи перевіряючих, обов'язків кожного з них та методів перевірки;

5.22.3 Порядок інструктажу перевіряючих, оформлення й реалізацію результатів перевірки.

5.24. Контроль за конвоюванням затриманих і взятых під варту осіб здійснюють:

5.24.1 Особи начальницького складу МВС України, ГУМВС, УМВС, УМВСТ - під час кожного інспектування підвідомчих органів внутрішніх справ і конвойних підрозділів міліції, а також за окремими планами;

5.24.2 Начальники міськрайлінорганів внутрішніх справ - не рідше одного разу на тиждень, їх заступники - не менше двох разів на тиждень, відповідальні чергові міськрайлінорганів, інспекторський склад зазначених органів, який відповідає за забезпечення охорони та конвоювання затриманих і взятих під варту осіб, - щоденно.

5.26. Керівний склад органів внутрішніх справ, конвойних підрозділів міліції повинен здійснювати контроль за несенням служби нарядами безпосередньо на маршруті конвоювання.

Отже, ОСОБА_1 повинен був контролювати роботу групи конвоїв, підстави конвоювання (осіб) - реєстрація заявок у відділі поліції на етапування, видання наказу, щодо створення конвойної групи, інструктаж конвойної групи, тощо.

Наказом начальника ГУНП в Одеській області № 6 від 04.01.2017 року про належну організацію роботи ізоляторів тимчасового тримання та конвоювання затриманих і взятих під варту осіб підрозділами поліції ГУНП в Одеській області визначено:

Пункт 1.2. наказу передбачено, що у зв’язку із некомплектом в ізоляторах тимчасового тримання штатних посад чергових, покласти виконання їх обов’язків на старших інспекторів - чергових секторів реагування патрульної поліції відділів та відділень поліції відповідно до 2.1 Інструкції про роботи ІТТ, затвердженого наказом МВС України від 20.01.2005 № 60 дек.

Пункт 1.4. наказу передбачає, що зобов’язати своїх заступників, а також відповідальних від керівництва проводити щоденні перевірки організації роботи ІТТ та конвойних нарядів, несення служби добовим нарядом під час охорони й конвоювання затриманих і взятих під варту осіб, тощо.

19.04.2017 року керівництво ОСОБА_5 видало наказ № 5 від 19.04.2017, яким на виконання вимог наказу ГУНП № 6 від 04.01.2017 року, закріпило відповідальних працівників ОСОБА_5 за організацію роботи мобільних груп з числа співробітників СРПП ОСОБА_5

Пункт 1.6 категорично заборонити конвоювання затриманих і взятих під варту осіб нарядами у неповному складі, залучити в конвой лише працівників, які пройшли відповідну підготовку, навчання та склали заліки.

Пунктом 1.9 перед кожним конвоюванням затриманих і взятих під варту осіб до установ виконання покарань, на слідчі дії, судові засідання, охорони їх в спеціальних палатах закладів охорони здоров’я, видавати накази, в яких визначати склад працівників, які будуть залучатися до складу конвойних нарядів, та порядок підготовки відповідних документів.

Однак, виходячи із того, що головним завданням поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку; охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидія злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги, - чітке та неухильне дотримання особовим складом функціональних обов'язків, норм професійної підготовки набуває ще більшої ваги.

Позивач, склавши Присягу працівника Національної поліції України, присягнув вірно служити Українському народові, дотримуючись Конституції України та законів України, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.

А приступивши до виконання своїх обов'язків на посаді заступника начальника ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області з 23.03.2017 р. позивач взяв на себе ні тільки права, але і обов'язки заступника начальника, а отже мав усвідомлювати, що за їх порушення та/або невиконання він може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивачем була допущена безвідповідальність у виконанні своїх обов'язків. Допустивши не забезпечення належного контролю за організацією конвоювання затриманих і взятих під варту, непопереження протиправних дій підлеглих (ОСОБА_12, ОСОБА_7Ю.), проведенні формальних інструктажів з останніми, невиданні наказів про конвоювання, допущенні до конвоювання у неповному складі, невстановленні маршрутів конвоювання заарештованого, неналежній організації за діями підлеглих під час виконання обов’язків, пов’язаних із конвоюванням спецконтингенту, позивач допустив дисциплінарний проступок.

Суд вважає, що накладене на позивача дисциплінарне стягнення є співмірним вчиненому дисциплінарному проступку, який привів до порушення вимог 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, пунктів 1.16, 1.20, 1.36, 4.1, 5.22, 5.24.2, та 5.26. Інструкції з організації конвоювання затриманих і осіб, які тримаються під вартою в ОВС, затвердженої наказом МВС України від 20.01.205 р. № 60дск.

До того ж, суд вважає слушними доводами відповідача про те, що Закон України "Національну поліцію", Дисциплінарний статут ОВС України, Присяга працівника Національної поліції України та інші нормативно-правові акти вимагають від кожного співробітника поліції строгого додержання Конституції України, діючого законодавства України, нормативних актів Національної поліції, інструкцій та порядків, які видаються в межах їх повноважень.

Саме з цих міркувань виходив відповідач при прийнятті рішення про звільнення позивача з посади за порушення службової дисципліни.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що накладаючи на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, відповідач не використав весь перелік можливих (менш) суворих дисциплінарних стягнень, суд зазначає, що нормами Дисциплінарного статуту ОВС не передбачено обов'язку перед застосуванням більш суворого дисциплінарного стягнення накладати менш суворе.

Право вибору виду дисциплінарного стягнення відповідно до норм Дисциплінарного статуту ОВС належить особі, яка проводить службове розслідування, з урахуванням тяжкості проступку, обставин, за яких його скоєно, заподіяної шкоди, попередньої поведінки особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації.

Проаналізувавши склад дисциплінарного проступку, вчинення якого ставиться у вину ОСОБА_1, суд приходить до висновку про наявність у діях позивача, що мали місце, дисциплінарного проступку, який є достатньою підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

З урахуванням викладеного суд вважає хибними твердження позивача, що не ознайомлення його з висновком службового розслідування є підставою для скасування спірного наказу.

Відповідно до вимог п. 6.3.5. «Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України», затвердженої наказом МВС України №230 від 12.03.2013р.,: «За письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.».

Як встановлено судом і не заперечувалось позивачем, такий рапорт не подавався.

Також вказаною Інструкцією встановлено, що копії висновків за результатами службових розслідувань, під час проведення яких встановлені факти порушення особами РНС службової дисципліни і до винних ужито заходів дисциплінарного впливу, разом з копіями відповідних наказів начальниками структурних підрозділів МВС, органів та підрозділів внутрішніх справ протягом трьох днів з дати підписання наказу надсилаються до кадрових апаратів відповідно МВС, ГУМВС, УМВС, ВНЗ, науково-дослідних установ МВС для обліку, узагальнення та залучення до особових справ (п.9.3).

Твердження позивача щодо порушення порядку ознайомлення із спірним наказом також не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки позивач ознайомлений із наказом під підпис, а ознайомлення із цим же наказом інших осіб, яких він стосується не може вважатись оголошенням наказу та не порушує права позивача.

Європейський суд з прав людини неодноразово розглядав справи щодо спрів, які стосуються питань, пов’язаних із працевлаштуванням державних службовців, їхнім кар’єрним просуванням і завершенням служби.

Зокрема у рішенні «Пеллегрен проти Франції» від 08 грудня 1999 року, заява №28541/95 Європейський суд з прав людини надав автономне тлумачення терміну «Державна служба»». З цією метою Суд запровадив функціональний критерій, що визначається характером обов’язків і функцій службовця. Ті, що обіймають посади, які передбачають виконання функцій, пов'язаних із забезпеченням загальних інтересів, або участь у здійсненні повноважень, наданих за публічним правом, наділені часткою суверенної влади держави. Отже, держава має законний інтерес вимагати від таких посадових осіб особливих відносин довіри і лояльності. З іншого боку, стосовно інших посад, які не містять такого аспекту «державного управління», цього інтересу немає (пункту 60,65 згаданого вище рішення).

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що позивач, займаючи таку високу посаду –заступника начальника ОСОБА_5 Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області у званні підполковника поліції, був пов'язаний обов'язком особливих відносин довіри і лояльності до держави в особі начальника ГУНП в Одеській області, зважувати все, що стосувалося виконання його професійних завдань та правових наслідків щодо його дій чи бездіяльності.

Суд передусім відзначає, що всі права і обов'язки позивача чітко визначені у профільному Законі, були чинними на час подій у справі, а відтак надавали позивачу можливість передбачити наслідки своїх дій.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним, скасування наказу та поновлення на посаді – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.