Ухвала суду № 74446428, 04.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 497/310/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Завальнюка І.В.,

за участю секретаря – Маковейчук Т.С.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Болградської міської ради про часткове визнання незаконним рішення та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23.02.2018 позивач звернулася до Болградського районного суду Одеської області із вказаною позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправним рішення № 34 від 29.01.2018 в частині не включення місця № 2 у список щодо громадян, які мають право на розміщення тимчасових споруд для ведення підприємницької діяльності і які уклали з КП «Горводоканал» договір пайової участі; зобов’язати відповідача включити місце № 2 у вказаний список, зважаючи на неправомірне рішення відповідача.

Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 27.02.2018 справу № 467/310/18 передано до Одеського окружного адміністративного суду згідно з п.2 ч. ст.29 КАС України.

11.04.2018 вищезазначена справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду (вх. № 1716/18).

Ухвалою судді від 13.04.2018 справу № 497/310/18 прийнято до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

На обговорення учасників справи поставлено питання про закриття провадження по справі у зв’язку із непідсудністю даного спору суду адміністративної юрисдикції.

До суду з'явився представник позивача, який проти закриття провадження заперечував та просив задовольнити позов.

Представник відповідача до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Згідно наданого до суду клопотання (вх. № 15359/18 від 31.05.2018), розгляд справи просив відкласти, зважаючи на зайнятість в іншому судовому процесі у господарському суді Харківської області.

Суд враховує, що зазначені обставини не позбавляють можливості участі в судовому засіданні інших повноважних представників Виконавчого комітету Болградської міської ради у тому числі й керівника. У зв'язку із цим неявка представника відповідача в судове засідання визнана судом неповажною.

Вислухавши думку представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про непідсудність даної справи суду адміністративної юрисдикції та необхідність закриття провадження по справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 14.01.2003 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, згідно запису від 14.01.2003 № 04057103Ф0021969.

Рішенням виконавчого комітету Болградської міської ради від 25.05.2016 ОСОБА_1 надана згода на розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності по вул. Болградських ополченців у м. Болград, на землях загального користування.

Цим же рішенням на ОСОБА_1 покладено обов’язок звернутись у відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Болградської райдержадміністрації за отриманням паспорту прив’язки для розміщення тимчасової споруди, розміром 3 м х 9, 5м для здійснення підприємницької діяльності.

Також директору КП «Горводоканал» доручено укласти з ОСОБА_1 договір пайової участі з утримання об’єкту благоустрою території м. Болград, на земельну ділянку площею 28,5 кв.м.

18.07.2017 ОСОБА_1 укладено договір пайової участі з утримання об’єкту благоустрою території м. Болград на земельну ділянку площею 28,5 кв.м. із КП «Горводоканал» та з цього часу розпочато сплату відповідної суми.

Однак реально користуватись вказаною земельною ділянкою ОСОБА_1 не розпочала, оскільки цьому перешкоджали складені там будівельні матеріали (залізобетонні плити).

29.01.2018 виконавчим комітетом Болградської міської ради прийнято рішення № 34 «Про розгляд висновків та рекомендацій комісії по відбору суб’єктів на право розміщення тимчасових споруд для ведення підприємницької діяльності м. Болград від 23.01.2018, протокол № 3», яким надані місця №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 27, 28 згідно комплексної схеми розміщення тимчасових спору для ведення господарської діяльності по вул. Болградських ополченців в м. Болград, затвердженої рішенням виконавчого комітету Болградської міської ради від 29.11.2016 № 339, надані громадянам, що уклали раніше з КП «Горводоканал» договір пайової участі в утриманні об’єкта благоустрою території м. Болград, згідно додатку № 1.

Позивач вважає, що її було безпідставно виключено зі списку громадян, які мають право на розміщення тимчасових споруд для ведення підприємницької діяльності. Так, позивач двічі зверталася із заявами до виконавчого комітету Болградської міської ради щодо наданні їй місця № 2, право на яке було надано їй раніше рішенням від 25.05.2016.

У відповідь позивачу було запропоновано взяти участь у конкурсі на загальних підставах, що на переконання позивача позбавило її прав, наданих укладеним із КП «Горводоканал» договором про пайову участь в утриманні об’єктів благоустрою м. Болграда, не зважаючи на те, що даний договір розірваний не був та не визнавався недійсним, що зумовило її звернутись до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наявних в матеріалах справи доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки у цих правовідносинах відповідач не здійснював владні управлінські функції, а виступав як власник комунального нерухомого майна, а тому такий спір підлягає розгляду за нормами Господарського процесуального кодексу України.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, визначені ч.1 ст.19 КАС України, в т.ч. у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом із тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно матеріалів справи, рішенням від 150 № 25.05.2016 (а.с.9) ОСОБА_1 було запропоновано звернутися до відділу містобудування, архітектури, розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Болградської районної державної адміністрації для отримання паспорту прив’язки для розміщення тимчасової споруди розміром 3х9,5 кв.м. в м. Болград, на землях загального користування, строком на один рік.

Крім того, згідно з п.2.2 договору № 979 від 18.07.2017 Суб’єкт господарювання (ОСОБА_1К.) має право на здійснення господарської діяльності по місцю перебування будівлі, споруди соціально-культурного, побутового, торгівельного та іншого значення, що належить суб’єкту господарювання (тимчасової споруди для здійснення господарської діяльності, тимчасовою прив’язкою до стаціонарних споруд громадського харчування), що зазначено в п.1.2 договору (місце площею 28,5 кв.м. по вул. Болградських ополченців).

Статтею 4 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15 січня 1985 року, ратифікованої Україною 15 липня 1997 року, органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Так, відповідно до положень чинного законодавства підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки. Необхідною передумовою для отримання паспорту прив'язки є подання замовником до органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради заяви щодо розміщення тимчасової споруди з необхідними документами, за результатами розгляду якої уповноважений орган надає інформаційну довідку про відповідність місця розташування та зовнішнього вигляду ТС, комплексній схемі розміщення ТС чи аргументовану відмову визначення відповідності намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі, будівельним нормам.

За встановлених судом обставин, позивач оскаржує рішення виконавчого органу місцевого самоврядування в частині, що пов’язана із наданням їй права (позбавленням відповідного права) на користування місцем 2 по вул. Болградських ополченців у м. Болграді для здійснення підприємницької діяльності. Тобто виконавчий орган місцевого самоврядування в цих правовідносинах виступає органом, уповноваженим управляти майном, яке перебуває у комунальній власності (землі загального призначення), що лежить поза межами публічно-правових відносин.

Згідно з ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством) і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову. Крім того, обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, дані позовні вимоги слід розгляди у порядку господарського судочинства, оскільки спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, а стосується захисту її приватних інтересів. При цьому ОСОБА_1 у спірних правовідносинах виступає як суб’єкт підприємницької діяльності.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Суд, в силу ч.5 ст.242 КАС України, також враховує висновок ОСОБА_2 Верховного Суду про те, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів та про необхідність закриття відповідних проваджень, що були відкриті судами адміністративної юрисдикції, викладений у постанові від 11.04.2018 по справі № 802/1646/17.

Згідно з п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз’яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

При зазначених вище обставинах, враховуючи, що спір пов’язаний зі спором про право (перешкодою у здійсненні цивільного права), - Одеський окружний адміністративний суд не є «встановленим законом судом» щодо розгляду такого спору, суд вважає за необхідне провадження по справі закрити.

На підставі викладеного та керуючись пп.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Болградської міської ради про часткове визнання незаконним рішення та зобов’язання вчинити певні дії закрити.

Роз’яснити позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги.

Повний текст ухвали складено 05.06.2018.

Суддя І.В. Завальнюк