Рішення № 74446321, 31.05.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 р. Справа№805/2586/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши у відкритому судовом засіданні матеріали адміністративної справи № 805/2586/18-а за позовом ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання рішення незаконним, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

11 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, в якій просить: визнати рішення Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області № 1380 від 27 лютого 2018 року щодо відмови у перерахунку призначеної пенсії незаконним; зобов’язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області здійснити перерахунок пенсії, призначеної відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру”.

Свої вимоги позивач обгрунтував тим, що з 26.09.2014 року він перебуває на обліку в Центральному об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області та отримує пенсію, призначену відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1789) у розмірі 70 % від суми місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. 20.02.2018 року ОСОБА_1 особисто звернувся до Управління із заявою щодо перерахунку пенсії згідно Закону України «Про прокуратуру». Проте рішенням № 1380 від 27.02.2018 року позивачу було відмовлено у задоволенні заяви щодо перерахунку пенсії. Позивач вважає, що дії відповідача та прийняте ним рішення № 1380 від 27.02.2018 року про відмову йому в перерахунку пенсії на підставі наданої ним довідки про підвищення заробітної плати є необґрунтованими та незаконними, оскільки при прийнятті вказаного рішення мало місце порушення вимог Конституції України, діючого законодавства України про пенсійне забезпечення та загальнообов’язкове пенсійне страхування, Закону України «Про прокуратуру».

В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, в якому зазначено, що при наданні документів до управління про перерахунок пенсії, позивачем не було надано оригінал довідки про заробітну плату від 19.02.2018 року № 18-77-267, яка не була завірена належним чином, що суперечить вимогам чинного законодавства. Поряд з цим, відповідач зазначає, що відповідно до частини 13 статті 50-1 Закону № 1789 (в редакції на час призначення пенсії), держава брала на себе обов’язок забезпечити не лише нарахування, але і перерахунок пенсії працівникам прокуратури виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком. Частиною 18 статті 50-1 Закону №1789 (в редакції на час призначення пенсії) було визначено, що при призначенні працівникам прокуратури пенсії перераховувалися у зв’язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадився з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадився з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. Разом з тим, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року № 76-VIII внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789 та частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України". 15 липня 2015 року набув чинності Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 року (далі – Закон № 1697), розділом ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким що втратив чинність Закон № 1789. На час упорядкування посадових окладів працівникам прокуратури, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної платі, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно правових актів № 1013 від 09 грудня 2015 року (набрала чинності з 01 грудня 2015 року), та на час звернення позивача до управління за перерахунком пенсії на підставі статті 50-1 Закону № 1789, зазначена норма втратила чинність. Відповідно до частини 20 статті 86 Закону № 1697 (чинної на час виникнення спірних відносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Також відповідачем зазначено, що посилання позивача на те, що зміни в законодавстві звужують зміст та обсяг існуючих прав є безпідставними, оскільки відсутність правового регулювання не може свідчити про звуження існуючих прав саме з боку органів Пенсійного фонду України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду. Відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання рішення незаконним, зобов’язання вчинити певні дії. Справу призначено до розгляду у підготовче судове засідання на 12 годин 00 хвилин на 10 травня 2018 року

Ухвалою суду від 24.04.2018 року прийнято до провадження судді Голуб В.А. адміністративну справу № 805/2586/18-а у зв’язку з перебуванням судді Зінченко у відрядженні.

Розгляд справи № 805/2586/18-а за позовом ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання рішення незаконним, зобов’язання вчинити певні дії - перенесено з 10 травня 2018 року на 23 травня 2018 р. о 10:00 через відрядження головуючого судді Голуб В.А.

Ухвалою суду від 23.05.2018 року закінчено підготовче провадження по адміністративній справі № 805/2586/18-а та призначено судовий розгляд по суті на 15 годину 00 хвилин 31 травня 2018 року.

Позивач та представник відповідача, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з’явились.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 47, кв. 4 (а.с.34-38), є пенсіонером за вислугою років, що підтверджено пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (серія ААІ № 637125) ( а.с.33).

ОСОБА_1 працює в органах прокуратури з 04.06.1997 року по теперішній час, що відображено у трудовій книжці позивача БТ-ІІ № 4727890 від 30.03.1989 року (а.с.15-22).

04.12.2017 року Адвокатське бюро «Мироненко та партнери», що діє в інтересах ОСОБА_1, звернулось до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області із адвокатським запитом щодо надання інформації про розмір пенсії, призначеної ОСОБА_1, підстави її призначення, підстави проведення її перерахунку, а також надання довідки (помісячно) про розмір призначеної і фактично отриманої позивачем пенсії з 01.09.2014 року по дату отримання адвокатського запиту та розрахунку розміру призначеної пенсії (а.с.23).

Відповідно до відповіді Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області від 06.12.2017 року № 184-Г-38-01-01 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 22.07.2016 року по справі № 263/8398/16-а (а.с.26-27), розмір пенсії ОСОБА_1 складає 8341,28 року. Також у вказаній відповіді зазначено, що перерахунки пенсії ОСОБА_1 не здійснював (в електронній базі звернень заяви не зареєстровані) (а.с. 24-25).

Згідно розрахункових листків позивача за 2014-2018 роки (а.с.28-32), а також довідки про розмір основних видів оплати праці № 18-77-267 від 19.02.2018 року (а.с.95) розмір грошового забезпечення за вказаний період складав 983 565, 04 грн.

20.02.2018 року ОСОБА_1 особисто звернувся до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області із заявою щодо перерахунку пенсії по заробітній платі згідно Закону України «Про прокуратуру».

Рішенням відповідача № 1380 від 27.02.2018 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про перерахунок пенсії, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII з 1 червня 2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру». В пункті 8 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (набрав чинності з 01.10.2017 року) зазначено: «Установити, що норми ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення діють до дня внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»». Таким чином, як зазначено у рішенні відповідача, перерахунок пенсії згідно Закону України «Про прокуратуру» не передбачено (а.с.14).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 18 ст. 501 Закону № 1789 у редакції, що діяла до 01.01.2015 року, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховувались у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року № 76-VIII внесені зміни до ст. 501 Закону № 1789, зокрема ч. 18 викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

15.07.2015 року набув чинності Закон № 1697.

Відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону № 1697 положення Закону № 1789 (крім окремих статей) визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності Законом № 1697.

Таким чином, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (лютий 2018 року) ч. 13 та ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

Згідно з ч. 20 ст. 86 Закону № 1697 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 13 Розділу ХІІІ Прикінцевих положень Закону № 1697 на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

На час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України нормативно-правовий акт, яким визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, прийнято не було, що в кінцевому випадку призвело до виникнення даного спору.

Аналізуючи норми законодавства, суд звертає увагу, що для вирішення спору необхідно з'ясувати: а) чи має позивач право на перерахунок раніше призначеної пенсії; б) чи відбулось звуження обсягу існуючих прав позивача внаслідок зміни законодавства, що регулює порядок перерахунку раніше призначених пенсій; в) чи є бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації права громадян на перерахунок пенсії, втручанням у права людини, передбачені ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд вважає, що наведені зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст. 50-1 Закону № 1789 при призначені пенсії, а лише покладають визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на Кабінет Міністрів України.

Тобто, особи, яким пенсія призначена відповідно до Закону № 1789, з набранням чинності Закону №1697 не втратили право на перерахунок раніше призначених пенсій.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 зазначено, що згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

У Рішенні № 1-42/2011 від 26.12.2011 року Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване ст. 48 Конституції України.

На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників Конституційний Суд України вказав і у Рішенні від 19.06.2001 року № 9-рп/2001, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

Крім того, у Рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг та виплат потерпілим встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій ст. 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме ст. 21 Конституції України. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У контексті спору суд дійшов висновку, що у зв'язку з втратою чинності нормативно-правовими актами, які передбачали право на перерахунок пенсії у разі підвищення заробітної плати працюючим прокурорським працівникам, не відбулось звуження обсягу існуючого права позивача на отримання пенсії. Так само як і не було факту скасування чи звуження обсягу досягнутих прав за критеріями, зазначеними у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005. Відмова відповідача перерахувати пенсію не ставить під сумнів саму сутність змісту права на соціальний захист, оскільки наслідком відмови у перерахунку пенсії не було зменшення розміру отримуваної позивачем пенсії.

Суд зазначає, що тривала бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у невиконанні вимог п. 13 Розділу ХІІІ Прикінцевих положень Закону № 1697, призвела до правової невизначеності у спірних правовідносинах та ситуації, за якої пенсіонери з числа прокурорів не мають можливості реалізувати своє право на перерахунок пенсії, передбачене ст. 86 Закону № 1697.

У той же час, суд звертає увагу, що Пенсійний фонд України, як орган державної влади, в силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, відсутність визначених Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій, призвела до того, що Пенсійний фонд України не має правових підстав та законного способу дій для реалізації своїх повноважень, що виключає можливість перерахунку зазначених пенсій відповідачем.

Враховуючи наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, орган Пенсійного фонду України не діяв протиправно.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 року (справа №711/609/16) за результатом перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 18.09.2017 року на предмет неоднакового застосування норм матеріального права в аналогічних правовідносинах.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання рішення незаконним, зобов’язання вчинити певні дії, задоволенню не підлягають.

Згідно з вимогами ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 47, кв. 4) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (код ЄДРПОУ 23336754, 87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелинського, б. 27-а) про визнання рішення незаконним, зобов’язання вчинити певні дії, - відмовити в повному обсязі.

Повний текст рішення складено 04.06.2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Голуб В.А.