Рішення № 74446267, 04.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2018 р. Справа№805/1848/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Христофоров А.Б. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в письмовому проваджені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про:

- визнання протиправними дії щодо зменшення з 01.01.2012 року розміру пенсії;

-зобов'язання поновити з 01.01.2012 року виплату пенсії в розмірі призначеному у постанові Артемівського міськрайонного суду у справі №2-11658/2010 від 07.09.2010 року, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом за відповідний період;

- зобов'язання провести з 01.01.2012 року нарахування та виплату пенсії в розмірі призначеному в постанові Артемівського міськрайонного суду у справі №2-11658/2010 від 07.09.2010 року, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом за відповідний період,-

В С Т А Н О В И В:

13.03.2018 року, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бахмутського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії щодо зменшення розміру пенсії, зобов’язання поновити та провести нарахування пенсії з 01.01.2012 року відповідно до рішення Артемівського міськрайонного суду у справі №2-11658/2010 від 07.09.2010 року, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом за відповідний період.

В обґрунтування зазначив, що він є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, яке пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має статус ліквідатора аварії на ЧАЕС. Має 1 категорію особи, яка постраждала внаслідок ЧАЕС. Рішенням Артемівського міськрайонного суду від 07.09.2010 року зобов’язано пенсійний фонд здійснити перерахунок пенсії по інвалідності з 29.06.2010 року відповідно до статей 50,54,67 п.3, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком на 50% мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Відповідно до рішення суду було проведено перерахунок з 29.06.2010 року по 01.01.2012 року. З 01.01.2012 року пенсія виплачується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вважає, що відповідачем протиправно здійснюється нарахування пенсії відповідно до Постанови КМУ №210, оскільки нарахування та виплати пенсії повинна здійснюватись відповідно до рішення Артемівського міськрайонного суду від 07.09.2010 року.

Відповідач надав відзив на позов, з якого вбачається, що дійсно позивачу на підставі рішення Артемівського міськрайонного суду від 07.09.2010 року здійснено перерахунок пенсії у період з 29.06.2010 року по 01.11.2011 року, отже рішення виконано. 19.06.2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін « Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 року №3491-VI, яким передбачено, зокрема, що в 2011 році положення статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали катастрофи» № 796-XII застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання вимог закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, шо фінансуються за рахунок державного бюджету» , яка набрало чинності 23.07.2011 року, та якою визначені, у тому числі, розміри пенсій, передбачені статтями 50,54 Закону №796-XII. Рішенням Конституційного суду від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 у справі № 1-42/2011 пункт розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» з подальшими змінами визнані такими, що відповідають Конституції України. З урахуванням вимог вказаної постанови перерахунки пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи проведені з 01.11.2011, в тому числі проведено перерахунок і пенсії ОСОБА_1

У 2012 році відповідно до пункту 3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про бюджет України на 2012 рік» та у 2013 році відповідно до пункту 4 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» також передбачено застосування норм і положень статей 50,54 Закону № 796-XII у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України. З 01.01.2012 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Органами Пенсійного фонду України з урахуванням вимог вказаної постанови проведені перерахунки пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тобто пенсія позивача обчислена відповідно до вимог чинного законодавства. У зв’язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2018 року позовну заяву залишено без руху, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2018 року здійснено перехід до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи.

Про дату, час та місце судового засідання, призначене на 15.05.2018 року сторони повідомлені належним чином, з заявами та клопотаннями до суду не зверталися.

На підставі частини дев’ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України 15.05.2018 року, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), громадянин України, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки.

Бахмутське об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області є суб’єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року №384/2011 та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатне здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки.

Позивач є інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням від 16.05.2016 року, серії №553532. Перебуває на обліку Бахмутського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену йому згідно ст. 50, 54 Закону № 796.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду від 07.09.2010 року зобов’язано пенсійний фонд здійснити перерахунок пенсії по інвалідності з 29.06.2010 року відповідно до статей 50,54,67 п.3, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком на 50% мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

На звернення позивача до пенсійного фонду, листами від 27.02.2012 року №88/р-10-01-03 року; від 10.11.2017 року №486/Р-10-01-03; від 15.02.2018 року №292-Р-01; від 05.03.2018 року №203/Р-10-01-03 позивачу повідомлено, що з 01.11.2011 року виплата пенсії проводиться у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок державного бюджету» від 06.07.2011 року № 745 та постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 року № 1210.

Вважаючи, що відповідачем протиправно виплачується пенсія у меншому розмірі, ніж визначено рішенням суду, позивач звернувся із даним позовом.

Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу у період з 01.01.2012 року по 31.12.2015 року основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 50,54,67 п.3, 71Закону № 796-XII у розмірі, визначеному рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07.09.2010 року; наявності у позивача права з 01.01.2016 року на отримання відповідно до ст. 50,54,67 п.3, 71 Закону № 796-XII основної державної пенсії по інвалідності у розмірі з розміру 6 мінімальних пенсій за віком на 50% мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

На момент прийняття рішення Артемівським міськрайонним судом, позивач мав ІІІ групу інвалідності, зазначене сторонами не оспорюється.

Відповідно до ст. 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно із ст. 50 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам IIІ групи у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по IIІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року № 3491-VI (далі - Закон №3491-VI) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» доповнено п. 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011).

Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На виконання п. 7 Закону № 3491-VI від 06.07.2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» № 745, яка набрала чинності з 23.07.2011 року, п. 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 року № 1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У подальшому, п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року № 4282-VI (набрав чинності 01 січня 2012 року), п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 року № 5515-VI (набрав чинності 01 січня 2013 року), установлено, що норми і положення ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у 2012 та 2013 роках виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.

Згідно з абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 року, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

З правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз'яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23.07.2011 року по 31.12.2013 року визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, п. 63 якого, зокрема розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким установлено, що норми і положення, зокрема, ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З огляду на наведені обставини та норми закону, починаючи з 01.11.2011 року по 31.12.2013 року та з 01.01.2015 року відповідач здійснюючи нарахування та виплату позивачу основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у вказаний період, у розмірі визначеному постановами Кабінету Міністрів України діяв правомірно.

Отже, оскільки судом встановлено, що відповідач діяв правомірно, зазначене виключає можливість задоволення позовних вимог в частині визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання відповідача поновити та провести нарахування та виплату пенсії.

Перевіряючи доводи позивача щодо звуження його права на пенсію, розмір якої встановлено судовим рішенням, суд виходить з того, що в абзаці 4 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 19 червня 2001 року № 9-рп/2001, зазначено, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

У абзаці 6 п. 2.1 Рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 року №1-42/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) певних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» зазначено, що Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права.

Так, згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі «Airey проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Kjartan Asmundsson проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом не обмежена у часі, тому у разі встановлення права на певний її розмір, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбудуться зміни у законодавстві.

При цьому, період після ухвалення судом рішення, щодо якого, на думку позивача, порушуються його пенсійні права, і з якого у зв'язку з набранням чинності Закону № 3491-VI органами Пенсійного фонду України проводиться перерахунок пенсій таких категорій пенсіонерів як позивач, не підпадає під період, щодо якого захищено порушене право позивача і який досліджувався судом при вирішенні спору у 2010 році.

У рішенні «ОСОБА_2 проти України» (параграф 21) Європейський суд з прав людини щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19.01.2010 року щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленому ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» після внесення у 2011 році змін до законодавства, констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01.11.2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19.01.2010 року, і таким чином для скарги немає підстав.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах «Arras та інші проти Італії», «Сухобоков проти Росії»).

У абзаці 10 п. 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року №1-42/2011 Конституційний Суд України відзначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Відтак, доводи позивача що відповідач протиправно припинив йому виплату пенсії у розмірі встановленому судовим рішенням, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, правових висновках Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини та є безпідставними.

Однак, суд не приймає до уваги доводи відповідача, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 року №1622-VII, встановлено, що норми і положення ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Та той факт, що у 2014 році виплата основної та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, здійснювалася у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

З 01.01.2014 року Законом України від 16.01.2014 року № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (далі - Закон № 719-VII) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок).

Тобто, враховуючи принцип пріоритетності Закону № 796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком, з 01.01.2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ.

Законом України від 31.07.2014 року № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03 серпня 2014 року, розділ Прикінцеві положення Закону № 719-VII доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення ст. 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.

Відтак, з 03.08.2014 року Законом № 719-VII, Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Оскільки на цей час був також чинний Порядок, яким визначено механізм обчислення пенсій, щодо яких виник спір, то за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон № 719-VII в редакції Закону № 1622-VII був прийнятий пізніше Закону № 796-ХІІ, то саме положення Закону № 719-VII та Порядку підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 03.08.2014 року.

Отже, в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати пенсію позивачу в розмірі, визначеному ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а не Порядком.

Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2016 року (справа № 285/4300/14-а), Постанові Верховного суду від 21.02 2018 року (справа№619/2262/17).

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб’єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Судом встановлено, що позивач має право на нарахування та виплату пенсії в розмірі, визначеному ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 року, натомість позивач вважає, що відповідачем порушено його право на отримання пенсії відповідно до рішення Артемівського міськрайонного суду від 07.09.2010 року.

Враховуючи той факт, що судове рішення не може бути гарантією проти змін законодавчих норм щодо пенсійного забезпечення, відповідачем доведено правомірність дій які полягають у відмові здійснити перерахунок пенсії в розмірі призначеному у постанові Артемівського міськрайонного суду у справі №2-11658/2010 від 07.09.2010 року. З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Судові витрати розподілити відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Бахмутського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 04.06.2018 року.

Суддя Христофоров А.Б.