Рішення № 74446165, 25.05.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року Справа № 804/1464/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якому просив:

- визнати дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 і перерахунок пенсії за вислугу років – протиправними;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 згідно п. «д» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 року № 306 «Про реалізацію абзацу другого пункту 2 статті 41 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» поділивши – заробітну плату, отриману за результатами роботи у розмірі 4 252,36 руб. на період знаходження у промисловому рейсі з грудня 1984 року по квітень 1985 року; заробітну плату, отриману за результатами роботи у розмірі 2 853,81 руб. на період знаходження у промисловому рейсі з листопада 1985 року по квітень 1986 року; заробітну плату, отриману за результатами роботи у розмірі 6 232,87 руб. на період знаходження у промисловому рейсі з вересня 1988 року по березень 1989 року, починаючи з 07.04.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було неправомірно визначено розмір заробітної плати (доходу) для обчислення розміру пенсії, що в свою чергу призвело до зменшення розміру призначеної пенсії та порушення прав позивача.

Ухвалою суду від 22.03.2018 року дану справу прийнято до провадження (суддя - Сидоренко Д.В.) та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

29 березня 2018 року Розпорядженням №1021 д було призначено повторний автоматизований розподіл справи № 804/1464/18, у зв'язку із перебуванням судді Сидоренко Д.В. у тривалому відрядженні та на виконання розпорядження в.о. керівника апарату суду від 27.03.2018 року №34. протоколом автоматичного розподілу між суддями справу перерозподілено судді - Боженко Н.В.

Ухвалою суду від 03 квітня 2018 року було прийнято до провадження справу №804/1464/18.

11 квітня 2018 року відповідачем було подано письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з урахуванням періодів: з грудня 1984 року по квітень 1985 року; з листопада 1985 року по квітень 1986 року; з вересня 1988 року по березень 1989 року, не має підстав оскільки Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено лише врахування заробітної плати (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року, а отже вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Позивач про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкоди для розгляду справи, передбаченні статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 31.07.1980 року по 28.09.1990 року працював матросом в плавскладі у Совгаванській базі океанічного рибальства (зараз – Акціонерне товариство «Південно-східно компанія з морських ресурсів».

З 07 квітня 2014 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, згідно п. «д» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням архівних довідок про заробітну плату, виданих Архівним відділом адміністрації Радянсько-Гаванського муніципального району Хабаровського краю за період з серпня 1980 року по вересень 1990 року.

19 вересня 2017 року відповідачем було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1, відповідно до постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі № 207/1567/16-а від 20.07.2017 року.

Не погодившись та вважаючи такий перерахунок пенсії неправомірним позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зі зверненням про надання інформації відносно здійсненого розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії.

10 жовтня 2017 року листом № 19042/10/37 відповідачем була надана відповідь на звернення ОСОБА_1, в якій було зазначено, що розрахунок заробітної плати було проведено з урахуванням вимог Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 року № 306.

Зазначено, що розрахунок заробітної плати проведено шляхом порівняння заробітної плати за періоди з 01.04.1985 року по 31.03.1990 року (оптимальний варіант заробітку), з 01.04.2003 року по 31.03.2014 року, де середньомісячний заробіток 7 711,03 (2 700,98 грн. х 2,85496 – коефіцієнт). Розмір пенсії з 07.04.2014 по 30.09.2017 року – 3 417,91 грн.

Не погодившись зі здійсненим розрахунком заробітної плати для обчислення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788) в редакції на час виникнення спірних правовідносин право на пенсію за вислугу років мають:

- за п. «д» - плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення): чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на

зазначеній роботі.

Згідно абзацу 2 пункту 2 статті 41 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-ІV) для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вказаної норми Закону Кабінетом Міністрів України 20.04.2005 року прийнято постанову № 306 «Про реалізацію абзацу 2 пункту 2 статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою затверджений Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць. (далі - Порядок № 306).

За приписами п. 1 цього Порядку його дія поширюється на осіб, що до 1 липня 1998 р. отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, зокрема, тих, що працювали в сільському господарстві, були зайняті на сезонних роботах, працювали у старательських артілях, виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами та сплачували внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно п. 2 Порядку № 306 до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії згідно з цим Порядком зараховуються суми виплат (доходу), з яких сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до п. 4 Порядку № 306 документом, що підтверджує виплату особі заробітної плати (доходу) за результатами роботи є: для інших осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку, крім тих, що працювали у старательських артілях, - довідка підприємства, установи, організації про заробітну плату (дохід), оформлена згідно з додатком до Порядку, із зазначенням підстави для виплати заробітної плати (доходу) за результатами виконаної роботи.

За пунктом 6 вказаного Порядку підставою для виплати заробітної плати (доходу) за результатами виконаної роботи, що зазначаються у довідці, може бути: законодавчий або інший нормативно-правовий акт чи положення про оплату праці, яким на момент виплати особі заробітної плати (доходу) було передбачено проведення остаточного розрахунку за результатами певного періоду (кварталу, півріччя, року) або після закінчення роботи; цивільно-правовий договір.

Пунктом 8 Порядку № 306 визначено, що заробітна плата (дохід), що підлягає зарахуванню до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, визначається шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи.

З огляду на приписи Порядку № 306 суд зазначає, що в архівних довідках № 06-06/2-к.1-23 від 15.01.2016 року та № 06-06/2-к.2-23 від 15.01.2016 року, виданих архівним відділом Радянсько-Гаванського муніципального району Хабаровського краю, безпосередньо зазначені місяці, в яких позивач находився у промислових рейсах, а також заробіток позивача за певний рейс.

Так, виходячи з даних, що містяться в архівних довідках, за період знаходження ОСОБА_1 у промисловому рейсі з грудня 1984 року по квітень 1985 року, заробітну плату по закінченню промислового рейса було сплачено у квітні 1985 року; за період з листопада 1985 року по квітень 1986 року, заробітну плату по закінченню промислового рейса було сплачено у квітні 1986 року; за період з вересня 1988 року по березень 1989 року, заробітну плату по закінченню промислового рейса було сплачено у березні 1989 року.

Однак, відповідачем всупереч положенням Порядку № 306 було неправомірно вирахувано суми заробітної плати за спірні періоди, а саме: з грудня 1984 року по квітень 1985 року було враховано суму заробітку отриману за березень 1985 року, з листопада 1985 року по квітень 1986 року було враховано суму заробітку отриману за березень 1986 року. Відносно промислового рейсу за період з вересня 1988 року по березень 1989 року, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем було помилково визначено період вказаного рейсу, так початок промислового рейсу є вересень 1988 року, у зв’язку з чим було і неправомірно вирахувано суму заробітної плати за кожен місяць перебування у промисловому рейсі.

Дані щодо перебування позивача в рейсах підтверджуються копіями архівних довідок.

Як зазначено позивачем, суми - 140,20 руб. (березень 1985 року), 321,25 руб. (березень 1986 р.), 59,09 руб. (жовтень 1988 р.), проставлені в довідці про заробітну плату за період роботи 1985р.-1989 р. є нарахуванням бухгалтерії підприємства в той час, коли позивач знаходився у промислових рейсах і отримував їх після закінчення разом з рейсовими виплатами.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії за вислугу років ОСОБА_1

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Розподіл судових витрат судом здійснено відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (51917, м. Дніпродзержинськ, вул. Гоголя, буд. 39, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 і перерахунок пенсії за вислугу років.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 згідно п. «д» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 року № 306 «Про реалізацію абзацу другого пункту 2 статті 41 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням архівних довідок, виданих архівним відділом Радянсько-Гаванського муніципального району Хабаровського краю, поділивши – заробітну плату, отриману за результатами роботи у розмірі 4 252,36 руб. на період знаходження у промисловому рейсі з грудня 1984 року по квітень 1985 року; заробітну плату, отриману за результатами роботи у розмірі 2 853,81 руб. на період знаходження у промисловому рейсі з листопада 1985 року по квітень 1986 року; заробітну плату, отриману за результатами роботи у розмірі 6 232,87 руб. на період знаходження у промисловому рейсі з вересня 1988 року по березень 1989 року, починаючи з 07.04.2014 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (51917, м. Дніпродзержинськ, вул. Гоголя, буд. 39, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі 25.05.2018 року.

Суддя ОСОБА_2