Рішення № 74445962, 29.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/4566/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.,

за участі:

представника позивачаОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемі» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (правонаступник Залізнична ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕМІ до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005041501 від 15.06.2015 року

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки викладені в акті перевірки №350/15-01/360268 від 19.05.2015 р. ДПІ у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставними, оскільки в акті перевірки при прийняті висновків за основу прийняті не первинні документи ТОВ Лемі та його контрагентів ТзОВ «Андром і К», та ТОВ «Едвіс», а узагальнююча податкова інформація інших податкових органів. Також вважає, що усі подані для перевірки первинні документи та їх копії містили відомості про зміст та обсяг господарської операції в обсязі, достатньому для документування. Крім того, зазначає, що контрагенти ТзОВ «Андром і К» та ТОВ «Едвіс», на момент здійснення господарських операцій, висновок про нереальність яких викладено в акті перевірки, перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридична особа. Зазначив, що перевірка проводилася неправомірно, оскільки відповідно до ст.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України підстав для проведення позапланової документальної перевірки у податкового органу не було, а саме дана перевірка проводиться лише у разі декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи заперечення на позовну заяву в яких зазначено, що перевіркою встановлено факт порушення ТОВ Лемі податкового законодавства, а представлені, позивачем до перевірки податкові накладні не підтверджують факт придбання товарів (робіт, послуг) та не є свідченням реальності господарських операцій, містять недостовірні дані щодо змісту господарської операції, що свідчить про те, що господарські операції між ТзОВ Лемі, ТзОВ Андром і Кта ТОВ «Едвіс», фактично не відбулися, отже спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від10.09.2015 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.

Ухвалою від 17.11.2015 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалами від 15.12.2015 року та 24.10.2017 року судом зупинялось провадження у справі з метою з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів.

15.12.2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Згідно пп.10 п.1 Розділу VII Перехідних положень КАС України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Крім того, у судовому засіданні протокольною ухвалою допущено заміну відповідача Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на Залізничну ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у запереченні на позов, просив у задоволенні такого відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представника позивача та представника відповідача, зясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та обєктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

ДПІ у Франківському районі м. Львова Головного управління державної фіскальної служби у Львівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТзОВ ЛЕМІ (код ЄДРПОУ 36026840) бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2015 р. За результатами вказаної перевірки складено Акт №350/15-01/36026840 від 19.05.2015 р.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ при формуванні податкового кредиту за листопад 2014 р. ТзОВ ЛЕМІ у розмірі 5400,00 грн., що спричинило до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації): за листопад 2014 р. в розмірі 54000, 00 грн. та завищення заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ на рахунок платника в банку (рядок 30 декларації) за звітні (податкові) періоди: за лютий 2015 року в розмірі 54000, 00 грн.;

- порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ при формуванні податкового кредиту за січень 2015 р. ТзОВ ЛЕМІ у розмірі 6000,00 грн., що спричинило до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації): за січень 2015 р. в розмірі 6000,00 грн.

- порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ при формуванні податкового кредиту за лютий 2015 р. ТзОВ ЛЕМІ у розмірі 30000,00 грн., що спричинило до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації): за лютий 2015 р. в розмірі 30000,00 грн. та завищення заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ на рахунок платника в банку (рядок 30 декларації) за звітні (податкові) періоди: за лютий 2015 року в розмірі 30000, 00 грн.;

На підставі Акту №350/15-01/36026840 від 19.05.2015 р винесено податкове повідомлення-рішення №0005041501 від 15.067.2015 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі сума завищення бюджетного відшкодування на суму - 84000 грн., штрафні санкції - 42000 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаним рішенням контролюючого органу звернувся із даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Відповідно до пп. 78.1.8. Податкового Кодексу України однією з підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки є подання платником декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Таким чином, позапланова перевірка щодо законності декларування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за наявності підстав, визначених у розділі V Податкового Кодексу України, проводиться незалежно від суми яку заявлено до відшкодування з бюджету, обмеження щодо суми стосуються лише у випадку проведення перевірки при декларуванні платником від`ємного значення з податку на додану вартість, зокрема становить більше 100 тис. гривень.

У зв'язку з наведеним суд не бере до уваги покликання представника позивача щодо неправомірності проведення перевірки, через те, що сума податку не перевищує 100 тис. грн., оскільки позивач декларував саме бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, а не від'ємне значення з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10. ПК підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту покупцем товарів/послуг є видана платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг податкова накладна.

Відповідно до п. 201.7. ПК податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п. 201.4. ПК податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до п. 201.6. ПК податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК.

Відповідно п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Згідно зі ст.200 ПК України (п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом; при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до частини 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом встановлено, що ТзОВ Лемі займається виробництвом приладів для геофізичних досліджень, які відносяться до засобів вимірювальної техніки.

Щодо господарських правовідносин з контрагентом ТОВ «Едвіс» судом встановлено наступне.

Між ТзОВ «ЛЕМІ» та ТОВ «Едвіс» укладено договір про проведення робіт №1211/14 від 01.11.2014 р., відповідно до якого виконавець ТОВ «Едвіс», в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з одного боку, та ТзОВ «ЛЕМІ» -Замовник, в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту, з іншого боку уклали договір про виконання робіт, згідно з яким Виконавець зобовязується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку виконувати за плату наступні роботи до приладів LEMI різних конфігурацій: проведення калібрування, проведення випробувань, проведення польових випробувань. Зміст, характеристики та вартість виконання робіт визначаються згідно Додатку №1/1 «Завдання замовника на проведення калібрування», Додатків №1/2 «Завдання замовника на проведення калібрування», Додатків №2/1,2/1 «Завдання замовника на проведення випробувань», Додатків №3/1 «Завдання замовника на проведення польових випробувань».

Відповідно до Завдань (Додатки №1/1, №2/2, №2/1, №3/1, №2/2 до Договору про виконання робіт №1211/14, Інструкції по проведенню калібрування (Додаток №4/1 до Договору) та актів прийому-передачі б/н (Додатки №5/1, №5/2, до Договору), виконавцю були передані для проведення калібрування та випробувань прилади LEMI-118№31,№36, № 37, №38, №39, LEMI-120 №№611,612,613,614,615,616,617,68,619,620 /т.1 а.с.72-82/.

На підтвердження виконання калібрування та випробування ТОВ «Едвіс» позивачем долучено акти виконаних робіт та звіти з результатами випробувань, платіжні доручення, податкові накладні /т.1 а.с.83-135/.

В ході проведення перевірки відповідачем було взято до уваги узагальнюючу податкову інформацію Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 24.02.2015 року щодо правильності формування ТОВ «Едвіс» податкового зобовязання та податкового кредиту по ПДВ за період з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року згідно якої господарські операції ТОВ «Едвіс» не можливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для використання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської,економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Суд відзначає, що про безпідставність отримання платником податкових вигод може свідчити доведений податковим органом факт того, що відомості, які містяться в документах, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Окрім того, про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у його постановах від 27.03.2012 року у справі №21-737во10, від 03.11.2015 року у справі №826/3477/13-а.

Суд також додатково зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Зважаючи на наведене, а також відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Згідно з с.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі БУЛВЕСАД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також: сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між: вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Представлені позивачем суду документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обовязків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентомТОВ «Едвіс», та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Таким чином, суд дійшов висновку, щоподаткове повідомлення-рішення на суму бюджетного відшкодування 81000,00 грн. (за основним платежем 54000,00 грн., за штрафними санкціями 27000,00 грн.) підлягає скасуванню.

Щодо господарських правовідносин з ТзОВ «Андром і К» судом встановлено наступне.

Між ТзОВ ЛЕМІ та ТзОВ Андром і К укладено договір про виконання робіт №20/14 від 15.12.2014 р., відповідно до якого виконавець - ТзОВ «Андром і К», в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту, з одного боку, та ТзОВ ЛЕМІ -Замовник, в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту, з іншого боку уклали договір про виконання робіт, згідно з яким Виконавець зобовязується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку виконувати за плату наступні роботи до приладів LEMI різних конфігурацій: монтаж блоків, проведення калібрування, проведення випробувань, проведення польових випробувань. Зміст, характеристики та вартість виконання робіт визначаються згідно Додатків №2 Завдання замовника на проведення калібрування, Додатків №3 Завдання замовника на проведення випробувань, Додатків №4 Завдання замовника на проведення польових випробувань.

Відповідно до Завдань (Додатки №2/1, №3/2, №4/1, до Договору про виконання робіт №20/14, Інструкції по проведенню калібрування (Додатки №5/1, до Договору) та актів прийому-передачі б/н (Додатки №6/2, до Договору), виконавцю були передані для проведення калібрування та випробувань прилади LEMI-118 №40, №43, №46, №47, №48, №49.

На підтвердження виконання калібрування та випробування ТзОВ «Андром і К» позивачем долучено акт виконаних робіт та звіти з результатами випробувань, платіжні доручення, податкові накладні за підписом директора ОСОБА_6

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК ).

Судом встановлено, що вироком від 07.07.2017 року в кримінальній справі № 461/4081/16-к, Галицького районного суду, ОСОБА_6 визнано винуватим зач. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу - п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить вісім тисяч п'ятсот (8500) гривень.

З тексту вироку слідує, що ОСОБА_6 діючи умисно, з корисливих мотивів, без мети здійснення господарської діяльності, не маючи відповідної освіти, досвіду та фінансових можливостей, вступив у змову із невстановленими слідством особами., які запропонували стати формальним директором суб'єкта підприємницької діяльності за щомісячну винагороду з метою вчинення фіктивного підприємництва, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, а саме використання його для створення видимості фінансово-господарської діяльності, незаконного обернення безготівкових коштів в готівкові, здійснення документального оформлення, начебто, проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт), з метою отримання грошової винагороди.

Місце знаходження ТзОВ «Андром і К» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію за адресою Львівська область, ГІустомитівський район, м. Пустомити, вул. Грушевського, 9 (ос.), однак ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області встановлено відсутність Товариства за місцем знаходження. Згідно із розробленим планом, злочинна діяльність полягала у придбанні субєкта підприємницької діяльності ТзОВ «Андром і К» з метою прикриття незаконної діяльності та здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, а саме надання іншим суб'єктам підприємницької діяльності незаконних послуг по ухиленню від сплати податків, шляхом заниження сум податкових зобов'язань, незаконного переведення безготівкових коштів у готівку, шляхом використання фіктивного підприємства ТзОВ «Андром і К» та складанні і видачі службовими особами завідомо неправдивих офіційних документів.

Згідно частини 6 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За встановлених у вироку суду обставин з'ясовано, що ОСОБА_6, діючи умисно з корисливих мотивів здійснив придбання ТзОВ «Андром і К» з метою прикриття незаконної діяльності та використання зазначеного об'єкта господарювання для створення видимості фінансово - господарської діяльності, незаконного обернення безготівкових коштів в готівкові, здійснення документального оформлення начебто проведених операцій з надання послуг, виконання робіт, вчинив співучасть з невстановленими слідством особами у фіктивному підприємництві.

Виходячи з обставин, встановлених у вироку суду, підприємство-контрагент створювалось та діяло з метою прикриття іншої незаконної діяльності, є фіктивним підприємством, а відтак, спростовуються доводи позивача щодо виконання на користь позивача спірної операції зазначеним підприємством-контрагентом, за відносинами з якими сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Суд зауважує, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

У правовому висновку Верховного Суду України від 14 березня 2017 року, сформульованому у справі № 21-2239а16 (826/757/13-а), йдеться про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Суд відзначає, що визначальним у питанні правомірності декларування платником податків витрат та податкового кредиту є встановлення реальності (товарності) господарських правовідносин, що в ході розгляду даної справи судом не знайшло свого підтвердження.

Більш того, навіть за наявності у позивача документів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом, не доводять змісту цих операцій та реальності їх здійснення.

Таким чином, оцінюючи рішення відповідача нарахування суми бюджетного відшкодування в розмірі 45000,00 грн. (з них 30000, 00 грн. за основним платежем, 15000,00 грн. за штрафними санкціями) на відповідність вимогам ст. 2 КАС України, суд вважає, що воно було прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до Статуту ТзОВ ЛЕМІ, метою і предметом діяльності товариства є, зокрема надання послуг з ремонту, калібрування, обслуговування обладнання та проведення геофізичних польових робіт. Таким чином ТзОВ ЛЕМІ могло провести польові, кліматичні, вібраційні, випробування, калібрування індукційних магнітометрів самостійно, оскільки даний вид діяльності, передбачений Статутом, є одним з основних, відтак відсутня економічна доцільність залучати до таких робіт інших контрагентів.

Також, відповідно до відповіді Пустомитівської міської ради від 22.04.2015 №02-08/47 та відповіді Головного управління Держземагенства у Пустомитівському районі Львівської області від 10.11.2015р. за № 8-1315-0.6-4108/2-15 встановлено, те, що відповідно до картографічних матеріалів станом на 01.04.2015 будівлі ТОВ Андром і К за адресою: м. Пустомити, вул.Грушевського, 9 не обліковуються.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та його контрагентом ТОВ Андром і К з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у контрагента необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового Кодексу.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0005041501 від 15.06.2015 року, винесене ДПІ у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області належить скасувати в частині нарахування суми бюджетного відшкодування в розмірі 81000,00 грн., в іншій частині так є правомірними, а тому адмініістратиний позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати субєкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 132, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області № №0005041501 від 15.06.2015 року в частині суми 81000(вісімдесят одна тисяча) грн. 00 коп.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області (м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ЄДРПОУ 39462700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемі» (м.Львів, вул. Наукова, буд. 5а, оф. 301 код ЄДРПОУ 36026840) 126 (сто двадцять шість) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

4. В решті позовних вимог відмовити

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2018 року.