Ухвала суду № 74445550, 29.05.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

29 травня 2018 р. Справа № 802/945/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду по справі

за позовом: ОСОБА_3

до: Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниця

про: визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниця про визнання протиправною бездіяльності та зобов"язання вчинити дії.

17.05.2018 року представником відповідача разом із відзивом на позовні вимоги ОСОБА_3 подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строків звернення до суду, встановлених статтею 122 КАС України. Обґрунтовуючи заявлене клопотання представник відповідача зазначив, що позивач просить здійснити перерахунок його пенсії фактично не погоджуючись із рішенням пенсійного фону про відмову у призначенні пільгової пенсії від 15.04.2016 за №471. Однак, про таке рішення він дізнався 13.12.2016 року, тоді як до суду звернувся лише 23.03.2018 року, тобто із пропуском шестимісячного строку.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги заявленого клопотання та просив його задовольнити.

Представник позивача щодо вказаного клопотання заперечував та просив суд відмовити у задоволенні вказаного клопотання.

Визначаючись щодо вказаного клопотання та наявності підстав для залишення даної позовної заяви без розгляду, суд виходив із наступного.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно матеріалів справи, Управлінням Пенсійного фонду України у м. Вінниці протоколом №471 від 15.04.2016 року ОСОБА_3 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Позивач із рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці не погодився, звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області із адміністративним позовом.

30.05.2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області винесено постанову, якою визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці від 15.04.2016, оформлене протоколом №471 про відмову ОСОБА_3 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за Списком №2. Також, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці зарахувати ОСОБА_3 роботу огранувальника алмазів в ТОВ "МОСАЛМАЗ" у період з 01.11.2005 року по 01.09.2008 року та в період роботи з 12.09.2014 року по 12.03.2015 року до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до положень "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

02.10.2017 року позивач звернувся із заявою до відповідача про нарахування та виплату пенсії за період з 18 жовтня 2015 року по січень 2017 року.

Листом від 31.10.2017 року №1156/П-10 його повідомлено про те, що відповідне нарахування здійснити неможливо, що стало підставою для звернення 23.03.2018 з даним адміністративним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду.

Таким чином, строки звернення до суду з оскарженням відмови слід відраховувати саме з моменту отримання позивачем листа від 31.10.2017 року №1156/П-10, та відповідно до матеріалів справи не є пропущенням строків звернення до суду.

Одночасно, вирішуючи питання щодо строків звернення до суду з вимогою щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії, то суд зважає на наступне.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 квітня 2018 року по справі №646/6250/17 (адміністративне провадження №К/9901/2128/18) зазначив, що зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину першу статті 99 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції із позовом) та при визначені права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, законах України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». Такий висновок колегія суддів робить, виходячи з наступного.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

ОСОБА_4 також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

При цьому, ОСОБА_4 містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).

Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.

В силу ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, оскільки даний спір стосується, зокрема права особи на виплату пенсії, застосуванню підлягають не положення ст. 122 КАС України, а спеціальні положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що строки звернення до суду позивачем пропущені не були, а тому підстави для задоволення поданого представником відповідача клопотання, - відсутні.

Керуючись ст.ст. 122, 248, 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову ОСОБА_3 без розгляду - відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна