Рішення № 74445484, 14.05.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

14 травня 2018 р. Справа № 802/809/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (вул. Пушкіна, с. Рів, Жмеринський район, Вінницька область, 23135 )

до Жмеринського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (вул. Брезденюка, 19, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100)

про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Жмеринського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, Жмеринського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправною відмови та зобов'язання внести зміни в актовий запис.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що висновком від 21.09.2017 року про внесення змін до актового запису цивільного стану йому було відмовлено у внесені змін до актового запису про шлюб №173 від 14.07.1991 року, який складено Жмеринським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, в частині виправлення національності нареченої з “українка” на “німкеня”. Таку відмову у внесенні змін до актових записів позивач вважає необґрунтованою, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Відповідно до вимог 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засіданні позивач не з'явилася, проте, подала заяву про розгляд справи без участі, заявлений позов підтримує та просить його задовольнити.

Представник відповідача 1 у судове засідання не прибув, натомість свою позицію з приводу заявлених позовних вимог виклав у наданих суду письмових запереченнях проти позову.

Представник відповідача 2 у судове засідання не прибув, свою позицію з приводу заявлених позовних вимог не повідомив.

За приписами частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведені вище положення КАС України, з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також достатність письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

При цьому суд зазначає, що згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, та надані докази, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про внесення змін до актового запису про шлюб №173 від 14.07.1991 року, який складено Жмеринським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, шляхом виправлення національності нареченої з "українка"” на "німкеня".

Разом із тим, за результатами розгляду даної заяви Жмеринським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області було складено висновок від 21.09.2017 року про відмову у внесені таких змін, у якому відповідач, посилаючись на "Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року №96/5 (зі змінами) зазначив, що вважає за неможливе внести зміни до актового запису про шлюб №173 від 14.07.1991 року, який складено Жмеринським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

Незгода позивача із такою відмовою зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, регулює Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 12.01.11р. №96/5 (надалі - Правила).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Державній реєстрації, відповідно до вказаного Закону, підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Статтею 6 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" передбачено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану, зокрема, проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх. Органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.

Відповідно до ст. 9 цього Закону державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Відповідно до п. 2.6 Правил, разом із заявою про внесення змін до актового запису заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні, інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

Інші документи - це паспорт або паспортний документ (документ, що посвідчує особу), свідоцтво (а) про реєстрацію акта (ів) цивільного стану, тобто документи, які підтверджують родинні стосунки у відповідності до норм п.п.2.1, 2.5 Правил.

Відповідно до п. 2.7 Правил, на підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом ДРАЦС додаються до матеріалів справи повні витяги з державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому.

В той же час відповідно до пункту 2.15.9 Правил, висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану складається, якщо під час державної реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки (перекручування, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості).

Враховуючи, що відповідачем виявлено розбіжності, (а не допущені помилки) у поданих позивачем документах, а саме належності його батьків до різних національностей ("українка" та "німець"), а тому підстави для внесення змін відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року №96/5 у відповідача були відсутні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач відмовляючи позивачу у внесені змін до актового запису про шлюб №173 від 14.07.1991 року, діяв в межах своїх повноважень та згідно чинного законодавства, а тому й підстави для задоволення позовної вимоги щодо визнання неправомірною відмови у внесені змін до актового запису про шлюб №173 від 14.07.1991 року, на переконання суду, відсутні.

Водночас, визначаючись щодо позовної вимоги про зобов'язання внести зміни до актового запису про шлюб №173 від 14.07.1991 року, складеного Жмеринським міським реєстрації актів громадянського стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, шляхом виправлення національності нареченої з «українка» на «німкеня», суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1, народилась 18 травня 1974 року в м. Борщів Тернопільської області, про що 27 травня 1974 року Борщівським районним відділом записів актів громадянського стану в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис за №85, батьки - ОСОБА_2 і ОСОБА_3, національність батька вказана німець, а матері - українка.

14 липня 1991 року між позивачем і ОСОБА_4 укладено шлюб. При реєстрації шлюбу позивач змінила дівоче прізвище Дерр на прізвище ОСОБА_4. 11 червня 2014 року шлюб було розірвано.

В актовому записі про шлюб №173 від 14 липня 1991 року, складеному Жмеринським відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, зазначено національність нареченої “українка”.

Однак по батьківській лінії весь рід позивача за національністю німці, зокрема батько позивача, дідусь позивача, бабуся позивача.

Батько позивача - ОСОБА_2 народився 03 квітня 1954 року в м. Солікамськ Пермської області РСФСР, про що в книзі реєстрації актів про народження 14 квітня 1954 року зроблено запис за №404. У свідоцтві про народження ОСОБА_2 серії 1-ВГ №373131, виданому 06 лютого 1987 року відділом записів актів громадянського стану Солікамського міськвиконкому Пермської області, вказано, що його батьки за національністю німці.

Дідусь і бабуся позивача - ОСОБА_5 і ОСОБА_6 були вислані в сталінські часи в Пермську область РСФСР, де і народився батько позивача. Згодом, було дозволено німцям виїжджати до Німеччини.

Оскільки, Німеччина приймала німців лише з Молдови, то дідусь і бабуся позивача із своїм сином (батьком позивача) переїхали до Молдови, де проживали деякий час. Звідси батька позивача призвали на військову службу, яку він проходив у м. Борщів Тернопільської області.

У м. Борщів познайомились та одружились батьки позивача, що підтверджується актовим записом про шлюб №78 від 17 листопада 1973 року, де вказано, що національність нареченої (матері позивача) - українка, національність нареченого (батька позивача) - німець.

18 лютого 1975 року батьки позивача шлюб розірвали, згідно актового запису про розірвання шлюбу №18 від 18 лютого 1975 року, національність дружини (матері позивача) - українка, національність чоловіка (батька позивача) - німець.

Дідусь, бабуся і батько позивача тривалий час постійно проживають у Німеччині. Дідусь і бабуся проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, а батько проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується їх паспортами.

Таким чином, посилання позивача на те, що її батько є німцем за національністю є цілком обґрунтованими.

Однак, суд звертає увагу на те, що у даний час діюче законодавство України не містить вимог про внесення в паспорт громадянина України, в свідоцтво про народження, в свідоцтво про шлюб чи інші документи відомостей про національність.

Проте, вирішуючи цей спір суд враховує, що відповідно до ст.ст. 1, 3, 11 Закону України "Про національні меншини в Україні" Україна гарантує своїм громадянам незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення. При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, до яких належать групи громадян України, які не є українцями, держава виходить з того, що вони є невід'ємною частиною загальновизнаних прав людини. Громадяни України мають право вільно обрати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно ст. 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, до якої відноситься і право особи визначати свою національність і таке право підпадає під захист ст. 8 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних в демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин (ратифікована ЗУ №703/97-ВР від 09.12.1997 р.) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Таким чином, враховуючи, що батько позивача за національністю є німцем, а тому і позивач, користуючись правом на вільний вибір та відновлення національності, також має право вважати себе за національністю німкенею.

Згідно пункту 2.13.2 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду. А самі зміни до актового запису цивільного стану відповідно до п. 1.7 Правил вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису - Жмеринським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

Згідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність достатніх підстав та вийти за межі позову щодо зобов'язання Жмеринський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області внести зміни до актового запису про шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 №173 від 14.07.1991 року, в частині виправлення національності нареченої з “українка” на “німкеня”.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати висновок - відмову про внесення змін до актового запису цивільного стану (№173, 14.07.1991 року, і який складено Жмеринським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області) від 21.09.2017 року, що винесено Жмеринським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 33522905, вул. В. Брезденюка, 19 м. Жмеринка, Вінницька область)

Зобов'язати Жмеринський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (м. Жмеринка, вул. Київська, 1а) внести зміни до актового запису про шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 №173 від 14.07.1991 року, який складено Жмеринським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області в частині виправлення національності нареченої з «українка» на «німкеня».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 21.05.2018 року.

Суддя підпис ОСОБА_8

Копія вірна Суддя:

Секретар: