Ухвала суду № 74445176, 05.06.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про самовідвід

05 червня 2018 року № 810/1718/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в місті Києві у порядку письмового провадження заяву про самовідвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, та оскарження рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Бориспільської міської ради Київської області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду клопотання позивача від 25.10.2017 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у його власність земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 Київської області, зобов'язати відповідача розглянути на найближчому пленарному засіданні вказане клопотання позивача, визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 03.03.2018 № 2965-VII "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у м. Бориспіль (землі житлової та громадської забудови)".

Ухвалою суду від 11.04.2018 відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її до розгляду у підготовчому засіданні.

У ході підготовчого засідання, представником позивача заявлено відвід судді Лисенко В.І.

В обґрунтування заяви ОСОБА_3 зазначив, що наявні обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді. Таким чином, представник позивача стверджує, що суддею Лисенко В.І. з порушенням норм процесуального закону прийнято рішення про витребування доказів та висловлено правову думку щодо предмету спору.

Беручи до уваги те, що у відповідності до частини четвертої статті 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

На виконання вищезазначених положень, провадження в даній справі було зупинено і здійснено автоматизований розподіл адміністративної справи №810/1718/18 для вирішення питання про відвід судді та визначено суддю - Терлецьку О.О.

Розглянувши заяву ОСОБА_3 від 24.05.2018 про відвід судді Лисенко В.І., прийнято ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2018, якою у задоволенні відводу відмовлено.

05 червня 2018 року до суду надійшла заява про самовідвід судді Лисенко В.І. (вх. № 10707/18).

Вказана заява мотивована тим, що у ході розгляду даної адміністративної справи, судді Лисенко В.І. було висловлено недовіру, шляхом заявленя відводу, а тому подальший розгляд справи у складі суду до якого входить суддя Лисенко В.І є неможливим.

При розгляді вказаної заяви, судом враховано наступне.

Згідно з вимогами пункту четвертого частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Відповідно до частини першої статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.

Як убачається з частини першої статті 40 КАС України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.

Так, частина перша статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Отже, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах «Piersac vs Belgium, Grieves vs UK»). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі «Le Comte, Van Leuven iMeyere vs Belgium», суд має бути неупередженим і безстороннім.

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» («Wettstein v. Switzerland») та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» («Castillo v. Spain»), від 28 жовтня 1998 р., п. 45).

У справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Тобто, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.

Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об'єктивному розгляді справи.

У справі Morris v. the United Kingdom Суд пояснив: «Щодо питання «безсторонності» існують два аспекти: по-перше, суд має бути суб'єктивно вільним від особистої упередженості чи необ'єктивності; по-друге, він має також бути безстороннім з об'єктивної точки зору, для чого він повинен надати істотні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви стосовно цього (Findlay v. the United Kingdom)».

Тобто, людина не буде впевнена у правосудді, якщо не довіряє тій особі, яка його здійснює. А довірятиме громадянин суду тільки тоді, коли буде впевнений у незалежності судді під час розгляду справи та усвідомлення неможливості тиску на суд.

При цьому, не виключається суспільна довіра до суду, яка, хоча і не обмежується думкою та ставленням окремих громадян - сторін у конкретних справах.

Консультативна рада європейських суддів у пункті 12 Висновку № 1 (2001) наголошує, що «судовій владі повинні довіряти не лише сторони судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв'язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано».

Реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України в процесі діяльності суду є неможливою без забезпечення доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Приймаючи до уваги, що представником позивача заявлено відвід судді Лисенко В.І. у зв'язку з наявним у нього сумнівом щодо її упередженості та не об`єктивності, суд, з метою відновлення довіри до судової влади та виключення будь-якого сумніву у його залежності, а також з метою уникнення будь-яких спроб посягань учасників судового процесу у справі на гарантії дотримання судом принципів законності, неупередженості та об'єктивності, вважає за необхідне задовольнити заяву про самовідвід судді Лисенко В.І.

Відповідно до вимог частини першої статті 41 КАС України, у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Керуючись статтями 36, 40, 41, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Заяву про самовідвід судді Лисенко В.І. задовольнити.

Матеріали адміністративної справи №810/1718/18 передати до канцелярії Київського окружного адміністративного суду.

Копію ухвали направити учасниками справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.