Рішення № 74444879, 31.05.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Житомир справа № 806/1724/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфіменко О.В.,

секретаря судового засідання Коваля О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ємільчинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання призначити, здійснити нарахування та виплату пенсії, -

встановив:

30.03.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, у якому вона просить:

- визнати бездіяльність Ємільчинського об’єднаного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області, яка полягає у відмові у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - протиправною;

- зобов’язати Ємільчинське об’єднане управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з дня звернення за пенсією, тобто з 29.12.2017;

- зобов’язати Ємільчинське об’єднане управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно з ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, починаючи з дня звернення за пенсією, тобто з 29.12.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що згідно з довідкою Олевської міської ради Житомирської області від 07.03.2018 № 1184 та паспортними даними вона з 26.04.1986 до даного часу постійно проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, що відноситься до ІІІ зони гарантованого добровільного відселення. Тому вона є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням, категорія 3, серія Б № 069300 від 10.10.1992.

Вважає, що вона має право на пенсію з урахуванням вимог ст. 55 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зменшенням пенсійного віку на 6 років, оскільки у неї на момент звернення з заявою до відповідача про призначення пенсії, а саме: 29.12.2017, був наявний необхідний страховий стаж для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, який становив 15 років.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

27.04.2018 ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін, які беруть участь у справі на 31.05.2018 на 14:00 (а.с. 66).

08.05.2018 до суду надійшов відзив Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на позов, в якому останнє просило відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 В обґрунтування заперечень зазначило, що позивач звернулась з заявою про призначення пенсії 04.01.2018. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, тобто позивач на момент звернення з заявою про призначення пенсії мала загальний стаж лише 15 років 0 місяців 11 днів, а необхідний стаж для призначення пенсії становить 25 років.

Для підтвердження статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи ОСОБА_1 надала посвідчення 3 категорії, що дає право на знижку пенсійного віку на 6 років.

Отже, необхідний страховий стаж для призначення пенсії ОСОБА_1, як особі яка постраждала від Чорнобильської катастрофи 3 категорії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» становить 19 років.

Згідно з персональною електронною обліковою карткою застрахованої особи станом на 09.02.2018 стаж роботи позивача становить 15 років 0 місяців 11 днів.

Також відповідачем зазначено, що згідно з листом від 07.03.2018 № 1147/01 позивач зверталась 13.11.2017 з питання визначення необхідного стажу для призначення пенсії та 29.12.2017 з питання подачі документів для призначення пенсії, однак заяву про призначення пенсії подала лише – 04.01.2018 (а.с. 70).

З огляду на викладене, відповідач вважає, що відсутні підстави для призначення пенсії ОСОБА_1 зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позивач та представник позивача у судовому засіданні 31.05.2018 позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.05.2018 проти заявлених вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні, з підстав, що викладені у відзиві на адміністративний позов.

Вислухавши позивача, представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно з довідкою Олевської міської ради Житомирської області № 1184 від 07.03.2018, а також паспортних даних ОСОБА_1 з 26.04.1986 до даного часу постійно проживає та зареєстрована на території с. Лопатичі, по вул. Молодіжна, 10, Олевського району, Житомирської області (а.с. 19).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 с. Лопатичі, Олевського району, Житомирської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

ОСОБА_1 є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 3, серія Б № 069300 від 10.10.1992, виданим Житомирською облдержадміністрацією (а.с. 17).

12.05.2018 позивачу виповнилось 55 років.

Згідно з трудовою книжкою станом на 13.11.2017 позивач мала страховий стаж 10 років 8 місяців і 11 днів.

16.11.2017 ОСОБА_1 сплатила в АТ «Ощадбанк» кошти у сумі 36608,00 грн на зарахування до наявного у неї страхового стажу додаткові 4 роки і 4 місяці страхового стажу, що підтверджується квитанцію № 2 від 16.11.2017 (а.с. 27).

У той же день, 16.11.2017 позивач уклала з Олевським відділенням Коростенської ОДПІ вказаний Типовий договір про одноразову сплату у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Позивачу було зараховано 4 роки і 4 місяці додаткового страхового стажу (а.с. 28-32).

Як зазначає позивач, вона після укладення вказаного договору неодноразово зверталась до керівника сектору прийому громадян ОСОБА_4 з проханням прийняти заяву та документи, однак їй усно відмовляли у прийнятті документів, а в силу своєї правової необізнаності, позивач не зверталася письмово, тому підтверджень жодних немає.

Суд встановив, що 29.12.2017 позивач звернулася до Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з заявою вх. № 3923 про призначення їй пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на 6 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 78).

Як встановлено в судовому засіданні 29.12.2017 під час прийому заяви працівник пенсійного органу повернув зареєстровану заяву та інші документи позивачу, бо виявив помилку, допущену працівниками Коростенського відділення ОДПІ.

04.01.2018 позивач знову подала до Ємільчинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України весь пакет документів, який був прийнятий відповідачем.

Листом від 10.01.2018 № 109/02 Ємільчинське управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило позивачу у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 6 років з тієї підстави, що не може взяти до уваги оригінал трудової книжки серії УКР № 021547, яка видана 27.07.1970 (дата випуску трудової 1975 рік) з відсутньою печаткою на першій сторінці (титульному аркуші), а тому вона є недійсною. Крім того, оскільки страховий стаж ОСОБА_1 станом на 04.01.2018 становить 10 років 11 місяців 14 днів, то призначити позивачу пенсію за віком немає підстав (а.с. 53-55).

Позивач зверталась зі скаргою до начальника Головного обласного управління ПФУ в Житомирській області ОСОБА_5 на дії (бездіяльність) посадових осіб Ємільчинського об’єднаного управління ПФУ в Житомирській області.

На вказане звернення позивачу був надісланий лист від 15.02.2018 № р-387 яким повідомлено, що оскільки заява про призначення пенсії прийнята 04.01.2018, то позивачем втрачено право на призначення пенсії за віком згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» при наявності страхового стажу 15 років, у зв’язку з внесенням змін до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої для виходу на пенсію необхідно мати страховий стаж уже 19 років (а.с. 56).

15.03.2018 за № 1211/03 на адресу позивача повторно надійшло письмове повідомлення Ємільчинського об’єднаного управління ПФУ в Житомирській області, яким відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, мотивуючи тим, що відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку. Починаючи з 01.01.2018 до 31.12.2018 право на призначення пенсії за віком мають особи за наявності страхового стажу не менше 25 років. Позивач, як постраждала від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, має право на знижку пенсійного віку на 6 років. Виходячи з наведеного необхідний страховий стаж для призначення позивачу пенсії, як особі, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи 3 категорії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» становить 19 років. А оскільки, страховий стаж ОСОБА_1 станом на 09.02.2018 становить 15 років 0 місяців 11 днів, то призначити їй пенсію за віком не має підстав (а.с. 57-59).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Приписами ст. 15 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначені в Законі України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон України № 796-ХІІ).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України № 796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 55 Закону України № 796-ХІІ визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Так, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин у грудні 2017 року) право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_2 і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року.

57 років б місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років – які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років б місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Абзацом п’ятим п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон України № 796-ХІІ) (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин у грудні 2017 року) передбачено, що особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, але не більше 6 років роботи, за умови, що вони з станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Таким чином, жінкам, які згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин у грудні 2017 році), які мають 3 категорію та народилися з 1 квітня 1963 року по 1 жовтня 1963 року мають право на зниження пенсійного віку і пенсія за віком призначається після досягнення ними 50 років.

Щодо доводів відповідача про відсутність у позивача необхідного страхового стажу, що дає право на зниження пенсійного віку, суд зазначає наступне.

Враховуючи те, що позивач народилася 12.05.1963, то відповідно вона мала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку ще у 2013 році, за умови наявності страхового стажу 15 років. Оскільки, із-за різних причин (хвороба, догляд за дітьми) позивач не набула необхідного страхового стажу, то і не зверталась з заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.

Статтею 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846.

Так, абзацом сьомим п.п. 5 п. 2.1 розділу II зазначеного Порядку передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»)

При цьому, згідно з абзацу другого п.п. 3 п. 4.2 розділу IV зазначеного Порядку, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформления у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

На виконання приписів вказаного Порядку, позивач, на підтвердження права на призначення пенсії на пільгових умовах 29.12.2017 (на час чинності ст. 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" у частині необхідного страхового стажу 15 років), звернулась із заявою до відповідача про призначення пенсії та додала необхідні документи для її призначення, зокрема і трудову книжку (а.с. 20-25) та підтвердження про добровільну сплату внесків, що підтверджується довідкою відповідача від 07.03.2018 за № 1147/01 (а.с. 18).

Однак, відповідач своєчасно не перевірив підтвердження Коростенського відділення ОДПІ про добровільну сплату страхових внесків, яке надійшло 27.11.2017, про що свідчить квитанція № 2 від 27.11.2017 і лише 29.12.2017 року виявлено помилку, допущену працівниками Коростенського відділення ОДПІ, де зарахування внесків було зроблено помилково за 2016 та 2017 роки і всупереч абзацу другого п.п. 3 п. 4.2 розділу IV вищезазначеного Порядку не прийняла заяву з документами.

Наведені обставини підтверджують те, що позивач до відповідача із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку звернулася 29.12.2017, тобто ще під час чинності ст. 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" у частині необхідного страхового стажу 15 років.

На момент звернення 29.12.2017 до відповідача про призначення пенсії позивачем внесено добровільний страховий внесок, сплачений в АТ «Ощадбанк» ще 16.11.2017 згідно з квитанцією № 2 у сумі 36608 грн (а.с. 27) та укладено того ж дня Типовий договір про одноразову сплату у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (а.с. 34-38), а тому станом на 29.12.2017 позивач мала необхідний страховий стаж 15 років 0 місяців 11 днів, який був необхідний за законодавством на час звернення для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку.

Своїм листом від 20.03.2018 за № 1282/01 Ємільчинське об’єднане управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області підтвердило, що відповідно до пенсійної справи загальний страховий стаж позивача становить 15 років 0 місяців 11 днів (а.с. 26).

Частиною 1 ст. 45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 набула права на пенсію із зниженням пенсійного віку, оскільки: є потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідчення 3 категорії, постійно, починаючи з 1986 року проживає на радіоактивно забрудненій території, яка відноситься до 3 зони гарантованого добровільного відселення, що підтверджується довідкою органу місцевого самоврядування та відміткою у паспорті, на момент звернення за пенсією 29.12.2017 мала страховий стаж 15 років 0 місяців 11 днів, необхідний для її призначення, враховуючи наявний трудовий стаж та внесений добровільно страховий внесок на придбання додаткових 4 роки 4 місяці трудового стажу, що підтверджується Типовим договором з Додатками № 6 про одноразову сплату у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування від 16.11.2017 (а.с. 34-38).

Стосовно висновку відповідача про недійсність трудової книжки суд зазначає наступне.

З огляду на те, що позивач народилась 12.05.1963, то їй у 1970 році було лише 7 років і видача трудових книжок особам такого віку не передбачено взагалі.

Фактично, це є наслідком нерозбірливого почерку особи, яка оформляла трудову книжку, яка не виразно написала 1979 рік, де цифра «9» виглядає як «0».

Із запису на другій сторінці трудової книжки, зокрема від 27.06.1979 про виключення позивача з колгоспу, то запис «1979 рік» чіткий, а далі йдуть записи вже 27.03.1980, що свідчить про те, що трудова книжка була видана позивачу у 1979 році, а не у 1970 році.

Щодо відсутності печатки на першій сторінці трудової книжки, то оскільки на момент оформлення трудової книжки позивачу було 16 років і відповідно до Порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, визначених у різний час постановою Ради Народних Комісарів від 20.12.1938 № 1320, постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати від 09.07.1958 за № 620, постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 20.06.1974 № 162 та наказом Мінпраці, Мінюсту і Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58, на які посилається відповідач не передбачено, що саме на працівника, а не на роботодавця покладено обов’язок ставити печатку. Відтак, позивач позбавлена можливості виправити, виявлений відповідачем недолік в оформленій позивачу у 1979 році трудовій книжці.

Окрім того, Пенсійний фонд України та його управління не наділені повноваженнями самостійно встановлювати дійсність документів.

Слід зазначити, що відповідачем все таки узято до уваги трудовий стаж відповідно до вказаної трудової книжки, що свідчить письмова довідка відповідача за № 1282/01 від 20.03.2018 (а.с. 26).

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Застосовуючи механізм захисту права та його ефективного відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити п. 1 прохальної частини позовної заяви у наступній редакції: «Визнати дії Ємільчинського об’єднаного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області, які полягають у відмові ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” – протиправними».

Таким чином, наявними у матеріалах справи довідкою Олевської міської ради підтверджено, що позивач у період з 26.04.1986 до теперішнього часу проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, яке відноситься до 3 зони гарантованого добровільного відселення, а також має необхідний страховий стаж 15 років, що є достатнім для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку за критеріями, встановленими ст. 55 Закону України № 796-ХІІ.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн. У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 704,80 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 99, 139, 242-246, 250-251 КАС України, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Молодіжна, 10, с. Лопатичі, Олевського району, Житомирська область, 11034, РНОКПП НОМЕР_1) до Ємільчинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Свято-Миколаївська, 31, м. Олевськ, Житомирська область, 11001, код ЄДРПОУ 41246527) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання призначити, здійснити нарахування та виплату пенсії - задовольнити.

Визнати дії Ємільчинського об’єднаного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області, які полягають у відмові ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - протиправними.

Зобов’язати Ємільчинське об’єднане управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня звернення за пенсією, тобто з 29.12.2017.

Зобов’язати Ємільчинське об’єднане управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно з ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з дня звернення за пенсією, тобто з 29.12.2017.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 704,80 грн.

Рішення набирає законної сили згідно з статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Єфіменко

Повне судове рішення складене 05 червня 2018 року.