Рішення № 74444877, 24.05.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 травня 2018 року Справа № 808/1202/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (69095, АДРЕСА_1)

до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2-Б)

про скасування протоколу,

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- скасувати протокол № 5257 від 24.11.2015 про призначення позивачу пенсії за вислугою років, який прийнятий рішенням управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя із наступним розпорядженням № 810077, які уточнювали та змінювали розмір грошової пенсії позивача за вислугою років.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що 24.11.2015 Управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя прийнято рішення про призначення позивачу пенсії за вислугу років як працівнику локомотивних бригад відповідно до п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Пенсія за вислугу років обрахована виходячи з наявності в нього спеціального стажу 12 років 11 місяців та 2 дні. Разом з тим, позивач вважає, що при розрахунку спеціального стажу, який дає право на виплату пенсії за вислугу років, посадовими особами Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя протиправно не враховано те, що у 1995 році позивач 7 місяців перебував у відпустці без збереження заробітної плати та не сплачував страхові внески, тобто його спеціальний стаж на момент винесення оскаржуваного рішення склав 12 років 4 місяці і 2 дні, що є меншим обов’язкового законодавчо встановленого спеціального стажу у 12 років 6 місяців. Враховуючи наведене, позивач вважає, що на момент винесення оскаржуваного рішення він не набув права на пенсійне забезпечення за вислугу років, а тому протокол про призначення йому пенсії за вислугу років та подальші розпорядження про перерахунок призначеної пенсії за вислугу років підлягають скасуванню.

Також позивач вважає, що протиправними діями відповідача йому спричинено матеріальні збитки та моральну шкоду, яку позивач оцінює в 50 000 грн. Відповідно до поданого суду розрахунку, позивач заявляє про понесені судові витрати в розмірі 1 161,20 грн.

10 квітня 2018 року ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду вказана позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду, якими були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 24 квітня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено справ до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 21 травня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

18.11.2015 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівник локомотивних бригад, подавши, крім іншого, довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, де були вказані періоди роботи позивача, що зараховуються до спеціального стажу, професія, посада та характер виконуваної роботи. На підставі поданих позивачем документів прийнято рішення про призначення позивачу пенсії за вислугу років з розрахунку загального стажу 29 років 7 місяців 7днів, з них 12 років 11 місяців 2 дні як робітник локомотивних бригад.

Відповідач вважає безпідставними посилання позивача на наявність первинних документів по заробітній платі, з яких вбачається, що позивач знаходився 7 місяців протягом 1995 року у відпустці без збереження заробітної плати, оскільки в матеріалах пенсійної справи такі документи відсутні. Окрім того, в поданій позивачем разом із заявою про призначення пенсії за вислугу років довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, роботодавець не вказав періодів відпустки позивача без збереження заробітної плати. Вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду, оскільки про порушення своїх прав він дізнався з моменту призначення йому пенсії за вислугу років у листопаді 2015 року, а з даним позовом звернувся у квітні 2018 року.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що18.11.2015 ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя із заявою про призначення пенсії за вислугу років (т.1, а.с.6).

На підтвердження наявності спеціального трудового стажу, який надає право на призначення пенсії на пільгових умовах, позивачем до заяви додано довідку №171 від 16.11.2015 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, якою підтверджено, що позивач працював повний робочий день на Синельниківській рефрижераторній вагонній дільниці ДП УДЦЗРП «Укррефтранс» у період з 26.04.1984 по 14.10.1990 та з 01.11.1990 по 26.03.1997 – механіком рефрижераторного потягу (секції), з 15.10.1990 по 31.10.1990 – начальником рефрижераторного потягу, та безпосередньо здійснював організацію перевезень і забезпечував безпеку руху на залізничному транспорті (т.1, а.с.97).

На підставі даної заяви та поданих документів, відповідно до протоколу № 5257 від 24.11.2015 відповідачем прийнято рішення про призначення позивачу пенсії за вислугу років, при цьому розрахований загальний стаж склав 29 років 7 місяців 7днів, з них 12 років 11 місяців 2 дні спеціального стажу як робітник локомотивних бригад (т.1, а.с.8).

Позивач вважає, що призначення йому пенсії на пільгових умовах за вислугу років відбулось протиправно, оскільки на момент звернення до територіального органу Пенсійного фонду України з відповідною заявою він не мав обов’язкового спеціального стажу 12 років та 6 місяців, тому що впродовж 1995 року він сім місяців перебував у відпустці без збереження заробітної плати, не сплачував страхові внески та не був безпосередньо зайнятий у виконанні виробничих завдань, а тому вказаний період не повинен враховуватись у спеціальний стаж. Зазначене зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (тут і в подальшому в редакції, чинній на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії за вислугу років), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

За змістом ст.52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, крім іншого, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені.

Згідно з пп. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають: а) робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар’єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі – Порядок) визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Так, відповідно п.2.4 Порядку до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1 цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.

Аналізуючи викладені норми права можна дійти висновку, що робітники локомотивних бригад - чоловіки, які досягли віку 55 років та мають загальний стаж роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі, мають право на отримання пенсії за вислугу років. При цьому до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, яка підтверджується відповідними записами, що містяться в трудовій книжці, а при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній – у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Крім того, при зверненні за призначенням пенсії за вислугу років надаються документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.

Відповідно до наданих до матеріалів справи письмових доказів, трудова книжка позивача містить записи про періоди його роботи у Рефрижераторному вагонному депо Синельниково Придніпровської залізниці (у подальшому після перейменування та реорганізації – Синельниківська рефрижераторна вагонна дільниця ДП УДЦЗРП «Укррефтранс» - т.1, а.с.98) з 26.04.1984 по 14.10.1990 та з 01.11.1990 по 26.03.1997 – механіком рефрижераторного потягу, з 15.10.1990 по 31.10.1990 – начальником рефрижераторного потягу (т.1, а.с.95).

Згідно з довідкою №171 від 16.11.2015 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, позивач працював повний робочий день на Синельниківській рефрижераторній вагонній дільниці ДП УДЦЗРП «Укррефтранс» у період з 26.04.1984 по 14.10.1990 та з 01.11.1990 по 26.03.1997 – механіком рефрижераторного потягу (секції), з 15.10.1990 по 31.10.1990 – начальником рефрижераторного потягу, та безпосередньо здійснював організацію перевезень і забезпечував безпеку руху на залізничному транспорті (т.1, а.с.97).

Таким чином, на момент звернення позивача із заявою про призначення пільгової пенсії відповідно до поданих позивачем документів підтверджений стаж роботи на посадах працівника локомотивних бригад склав 12 років 11 місяців 2 дні.

При цьому суд не бере до уваги доводи позивача, що впродовж 1995 року він 7 місяців перебував у відпустці без збереження заробітної плати, оскільки належних доказів зазначеного, зокрема копії наказу про відпустку чи інших доказів на підтвердження вказаних обставин, позивачем не надано, у тому числі не містять такої інформації і надані позивачем до матеріалів справи довідка №171 від 16.11.2015 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, та довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 672 та № 673 від 16.11.2015 (т.1, а.с.100, 101).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що при призначенні позивачу пенсії за вислугу років Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, у зв’язку з чим заявлені позовні вимоги є безпідставними та в їх задоволенні необхідно відмови в повному обсязі.

Суд не бере до уваги інші надані позивачем письмові докази, а саме документи, пов’язані з перерахунком пенсії позивача, зверненням для переведення з одного виду пенсії на інший, листування позивача з органами Пенсійного фонду України, оскільки вказані докази та обставини, які ці докази підтверджують, відбулись вже після прийняття оскаржуваного рішення про призначення позивачу пенсії за вислугу років, а тому не можуть мати вплив на спірні правовідносини.

Щодо аргументу відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне. З матеріалів позовної заяви судом встановлено, що позивач дізнався про порушення своїх прав у лютому 2018 року із відповіді Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на заяву позивача. Доказів того, що позивач був обізнаний раніше про розрахунок пенсії, відповідачем до суду надано не було.

У зв’язку з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позову, а також відсутністю заяви чи клопотань відповідача про понесені судові витрати, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246, 263 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (69095, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер 222390177) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 41248629) відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду – протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 24.05.2018.

Суддя О.В. Конишева