Рішення № 74444657, 24.05.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 р. Справа№805/1903/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Торгівельна, 76)

до Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 37869345, 85302, м. Покровськ, вул. Центральна, Донецька область)

про визнання неправомірним та скасування рішення від 12 грудня 2017 року, зобов’язання вчинити певні дії

за участю третьої особи по справі на стороні позивача, Державного відкритого акціонерного товариства «Вуглебуд» (код ЄДРПОУ 00179967, 85322, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, буд. 9а)

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 – особисто, ОСОБА_2 – за ордером

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання неправомірним та скасування рішення відповідача від 12 грудня 2017 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов’язання відповідача у відповідності до пункту «а» статті 13, статті 14, 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зарахувати до пільгового стажу період навчання з 1 вересня 1990 року по 26 травня 1992 року у ПТУ № 94 м. Димитров за спеціальністю електрослюсар підземний, машиніст підземних устаткувань, роботи на підприємстві Шахтоспецмонтажному управлінні тресту «Красноармійськвуглебуд» д/о «Красноарміськвугілля» з 26 липня 1991 року по 9 червня 1992 року в якості учня електрослюсаря підземного, електрослюсаря підземного 3 р. з повним робочим днем у шахті та з 28 лютого 1995 року по 14 жовтня 1997 року в якості електрослюсаря підземного 3р. з повним робочим днем у шахті, проходження військової служби з 10 червня 1993 року по 27 грудня 1994 року, зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву від 10 листопада 2017 року № 7174 про призначення пенсії з урахуванням зарахованих до пільгового стажу періодів навчання, роботи та проходження військової служби.

Ухвалою від 23 березня 2018 року суд залишив без руху позовну заяву позивача та надав десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків. 3 квітня 2018 року позивач виконав вимоги ухвали суду від 23 березня 2018 року, чим усунув її недоліки. Ухвалою від 5 квітня 2018 року суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження в адміністративній справі, залучив у якості третьої особи по справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Державне відкрите акціонерне товариство «Вуглебуд» та призначив підготовче засідання на 26 квітня 2018 року. 26 квітня 2018 року судом була оголошена перерва до 8 травня 2018 року. 8 травня 2018 року розгляд справи був відкладений до 18 травня 2018 року, у зв’язку із знаходженням судді у відрядженні у м. Києві. Ухвалою від 18 травня 2018 року суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд адміністративної справи по суті на 24 травня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 8 лютого 2018 року він отримав рішення відповідача, відповідно до якого в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах було відмовлено у зв’язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, посилаючись на те, що позивач має загальний стаж 26 років 09 місяців 28 днів, у тому числі стаж підземної роботи 19 років 11 місяців 29 днів. До пільгового стажу відповідач не зарахував період роботи в Шахтоспецмонтажному управлінні тресту «Красноарміськвуглебуд» д/о «Красноарміськвугілля» з 26 липня 1991 року по 9 червня 1993 року та з 28 лютого 1995 року по 14 жовтня 1997 року через не надання довідки про пільговий характер роботи. Крім того, позивач зазначає, що підставою прийнятого рішення відповідач зазначив, що повноваження як ліквідатора та підписанта ОСОБА_3 припинено 7 жовтня 2016 року та відповідно довідка про пільговий стаж роботи за період з 26 липня 1991 року по 9 червня 1993 року та з 28 лютого 1995 року по 14 жовтня 1997 року видана ДВАТ «Вуглебуд» є недійсною та не підлягає виконанню. Вважає зазначене рішення протиправним та таким, що порушує норми чинного законодавства України.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, визначає підприємство з наданням уточнюючої довідки, яку видає підприємство або його правонаступник. Позивачем була надана довідка про підтвердження наявного трудового стажу у ДВАТ «Вуглебуд» за період з 26 липня 1991 року по 9 червня 1993 року та з 28 лютого 1995 року по 14 жовтня 1997 року, яка підписана ліквідатором ДВАТ «Вуглебуд» ОСОБА_3, проте відповідно до постанови Господарського суду Донецької області від 6 квітня 2016 року ліквідаційна процедура по справі № 805/4618/13 відкрита строком на 6 місяців до 6 жовтня 2016 року. Після цього постанови про продовження строку ліквідаційної процедури не було винесено. Отже, як вважає відповідач, на цих підставах можна вважати, що повноваження ОСОБА_3 як ліквідатора ДВАТ «Вуглебуд» припинено, а довідка не чинна.

Третя особа по справі у судове засідання не з’явилась, жодних заяв, клопотань, заперечень, тощо до суду не надала, проте була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, вивчивши доводи відповідача у відзиві на позов, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії АК № 177284, виданого Межівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 30 липня 1998 року. Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об’єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено, що записами № 1-7 у трудовій книжці серії БТ-ІІ № 4691583 на ім’я ОСОБА_1 підтверджується, що 26 липня 1991 року позивача на підставі наказу № 124-к від 26 липня 1991 року прийнято в ШСМУ учнем електрослюсаря підземного. 26 травня 1992 року відповідно до наказу від 26 травня 1992 року № 73-к був переведений електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем у шахті. 9 червня 1993 року відповідно до наказу від 9 червня 1993 року 68-к позивач був звільнений у зв’язку з призивом у ряди Української армії. З 28 лютого 1995 року по 2 березня 1995 року – учбовий пункт станції «Красноармійська-Західна № 1». 3 березня 1995 року відповідно до наказу від 3 березня 1995 року № 7-к позивач був прийнятий до Шахтоспецмонтажному управлінні тресту «Красноармійськвуглебуд» д/о «Красноарміськвугілля» електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем у шахті. 14 жовтня 1997 року відповідно до наказу від 14 жовтня 1997 року № 111-к позивач був звільнений за власним бажанням. 12 листопада 1997 року відповідно до наказу від 10 листопада 1997 року № 2807-к був прийнятий до Шахтоспецмонтажному управлінні тресту «Красноармійськвуглебуд» д/о «Красноарміськвугілля» електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем у шахті. 13 січня 1998 року відповідно до наказу від 16 січня 1998 року № 127-к був переведений учнем горномонтажника підземного з повним робочим днем у шахті на час практики. 16 березня 1998 року відповідно до наказу від 16 березня 1998 року № 753-к був переведений горномонтажником підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті.

Судом також встановлено, що позивач з 1 вересня 1990 року по 26 травня 1992 року навчався у професійно-технічному училищі № 94, про що свідчить диплом від 26 травня 1992 року серії Д № 733450 та яким позивачу присвоєна кваліфікація електрослюсар підземний 4 розряду, машиніст підземних установок 3 розряду. З 10 червня 1993 року по 27 грудня 1994 року позивач проходив військову службу в Українській армії, про що свідчить військовий квиток серії УН № 1115599.

10 листопада 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Дана заява була прийнята відповідачем 10 листопада 2017 року, зареєстрована за номером 7144, про що свідчить розписка-повідомлення.

Судом встановлено, що відповідачем була розглянута заява позивача від 10 листопада 207 року № 7174 про призначення пенсії незалежно від віку згідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та 12 грудня 2017 року будо прийнято рішення про відмову в призначені позивачу пенсії. Даним рішенням відповідач зазначив наступне. ОСОБА_1 були надані наступні документи: заява від 10 листопада 2017 року за №7174, ксерокопія трудової книжки БТ-ІІ № 4691583 від 27 липня 1993 року, ксерокопія диплому серія Д №733450 від 26 травня 1992 року, ксерокопія військового квитка серія УН № 1115599 від 10 червня 1993 року, довідка видана ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» від 10 листопада 2017 року, архівна довідка видана Приватним архівом ліквідованих підприємств від 5 травня 2017 року № 253, копія наказу виданого Міністерством палива та енергетики України ДВAT «Вуглестрой» від 1 вересня 2004 року № 72 А, копія особової картки № 208, копія особової картки б/н, довідки про спуски в підземні гірничі видобутки (шахту) від 14 березня 2017 року № 144, №145, копія паспорту, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера від 10 листопада 2000 року. Додатково при розгляді заяви були взяті до уваги такі документи: індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 1 січня 1998 року по 30 вересня 2017 року, особиста заява від 6 грудня 2017 року. Заявник претендує на призначення пенсії незалежно від віку згідно з частиною 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із урахуванням підземного стажу за періоди роботи в Шахтоспецмонтажному управлінні тресту «Красноармійськвуглебуд» д/о «Красноармійськвугілля» з 26 липня 1991 року по 9 червня 1993 року, з 28 лютого 1995 року по 14 жовтня 1997 року, в ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» з 12 листопада 1997 року по 9 листопада 2017 року. Відповідно до наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 складає 26 років 09 місяців 28 дні, в тому числі стаж підземної роботи за статтею 14-25 – 19 років 11 місяців 29 днів. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи в Шахтоспецмонтажному управлінні тресту «Красноармійськвуглебуд» д/о «Красноармійськвугілля» з 26 липня 1991 року по 9 червня 1993 року, з 28 лютого 1995 року по 14 жовтня 1997 року, так як заявником не надані довідки підтверджуючі пільговий характер роботи. За таких обставин вирішено відмовити ОСОБА_1В, в призначенні пенсії незалежно від віку за нормами частини 3 статті 114 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу в підземних умовах. На момент звернення заявник не має необхідного пільгового стажу на підземних роботах 25 років. Заявник набуде право на пенсію незалежно від віку згідно з частиною 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» при умові продовження роботи на підземних умовах та наявності необхідного пільгового стажу на підземних роботах 25 років, або за умов пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при досягненні 50- ти років.

Судом встановлено, що 27 грудня 2017 року за вихідним номером 29631/02/25 відповідач направив позивачу лист-відповідь на звернення, в якому зазначив, що надана довідка про пільговий стаж ДВАТ «Вуглебуд» підписана ліквідатором вищезазначеного підприємства - ОСОБА_3, особою, яка обирається (призначається) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи. Згідно постанови Господарського суду Донецької області про визнання боржника банкрутом, повноваження як ліквідатора та підписанта ОСОБА_3 припинено з 7 жовтня 2016 року, тобто на момент звернення за призначенням пенсії за віком (заява по Ф-10 № 7174 від 10 листопада 2017 року) вищезазначена довідка, видана ДВАТ «Вуглебуд» є недійсною та не підлягає її виконанню.

Суд зазначає, що позивачем як докази наявного пільгового стажу до суду також були надані: довідка ПАТ «Шахтоуправління «Покровськ» від 10 листопада 2017 року № 833 про те, що позивач працював повний робочий день на підземних роботах з 12 листопада 1997 року по теперішній час, загальний стаж на підприємстві складає 19 років, 11 місяців, 28 днів; довідка про спуски в підземні гірничі видобутки від 14 березня 2017 року № 144, № 145; довідка ДВАТ «Вуглебуд» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній про те, що позивач працював повний робочий день на підприємстві з 26 липня 1991 року по 9 червня 1993 року та з 28 лютого 1995 року по 8 жовтня 1997 року; архівна довідка від 5 жовтня 2017 року; особові картки; довідка про заробіток для обчислення пенсії від 15 лютого 2018 року № 49; наказ від 25 листопада 1994 року № 127 про підсумки атестації робочих місць по умовам праці; наказ від 1 вересня 2004 року № 72А про реорганізацію структурних підрозділів «Вуглестрой»; наказ від 3 березня 1995 року № 27-к, від 26 травня 1992 року № 73-к, від 29 липня 1991 року № 126-к, від 26 липня 1991 року № 124-к, від 9 червня 1993 року № 72-к.

Постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 12 червня 1993 року № 637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в пункті 1.2 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно із підпунктом «з» пункту 109 «Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ОСОБА_4 ОСОБА_4 СРСР від 3 серпня 1972 року № 590 (чина на момент навчання позивача), крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також, зокрема, навчання в системі професійно-технічної освіти. При цьому таке навчання прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

На підставі вищезазначеної норми та оскільки як зазначено в трудовій книжці позивача, він працював за професією електрослюсаря підземного 3 розряду з повним робочим днем під землею одразу після закінчення відповідного навчання за даною професією з 1 вересня 1990 року по 26 травня 1992 року (диплом Д № 733450 від 26 травня 1992 року), суд вважає неправомірним не включення вищезазначеного періоду навчання позивача до пільгового стажу, як до стажу роботи за основною професією електрослюсаря підземного 3 розряду з повним робочим днем під землею.

Як вбачається з підпункту «к» пункту 109 розділу VIII постанови ОСОБА_4 міністрів СРСР № 590 від 3 серпня 1972 року служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах; служба у військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МГБ, Комітету державної безпеки при ОСОБА_4 СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба в органах міліції, перебування військовослужбовця в полоні зараховується до стажу роботи в встановленому порядку.

Частиною 3 пункту 109 розділу VIII постанови ОСОБА_4 міністрів СРСР № 590 від 3 серпня 1972 року передбачено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (Підпункти «а» і «б» пункту 16), і пенсій у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах «д» і «л», прирівнюються за вибору яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даного періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті «з», прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У зв’язку з чим, суд приходить до висновку, що період служби позивача в Української армії з 10 червня 1993 року по 27 грудня 1994 року підлягає зарахуванню до пільгового стажу у повному обсязі.

Суд також вважає необґрунтованою відмову відповідача щодо не зарахування періодів роботи позивача з 26 липня 1991 року по 9 червня 1993 року на підприємстві – Шахтоспецмонтажному управлінні тресту «Красноарміськвуглебуд» д/о «Красноарміськвугілля» у якості учня електрослюсаря підземного, електрослюсаря підземного з розряду з повним робочим днем у шахті та з 28 лютого 1995 року по 14 жовтня 1997 року у якості електрослюсаря підземного 3 розряду з повним робочим днем у шахті до пільгового стажу, оскільки дані періоди підтверджуються належними записами в трудовій книжці позивача та наданими позивачем довідкам та наказами. З цього ж приводу, суд спростовує посилання відповідача на те, що надана позивачем довідка про підтвердження наявного трудового стажу у ДВАТ «Вуглебуд» за період з 26 липня 1991 року по 9 червня 1993 року та з 28 лютого 1995 року по 14 жовтня 1997 року, яка підписана ліквідатором ДВАТ «Вуглебуд» ОСОБА_3, є недійсною, оскільки відповідно до постанови Господарського суду Донецької області від 6 квітня 2016 року ліквідаційна процедура по справі № 905/4618/13 відкрита строком на 6 місяців до 6 жовтня 2016 року, отже повноваження ОСОБА_3 як ліквідатора ДВАТ «Вуглебуд» припинено. Суд зазначає, що документи, які видавались ліквідатором підприємства під час здійснення процедури ліквідації не можуть бути не чинними після закінчення такої процедури. Судом враховується що в ухвалах господарського суду Донецької області у справі 905/4618/13 від 20 червня 2017 року, 26 липня 2017 року, 29 серпня 2017 року, 14 вересня 2017 року ОСОБА_3 зазначений судом як арбітражний керуючий, який надав суду звіт та ліквідаційний баланс, що спростовую посилання відповідача про те, що повноваження як ліквідатора та підписанта ОСОБА_3 припинено з 7 жовтня 2016 року.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Довідки, що видані позивачеві на підтвердження пільгового стажу, про які зазначалось судом вище, мають необхідні реквізити.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день в шахті. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акту. З позовної заяви вбачається, що позивач просив суд визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача від 12 грудня 2017 року, проте, з урахуванням норм статті 245 КАС України, суд визнає рішення відповідача протиправним та скасовує його.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов’язання відповідача у відповідності до пункту «а» статті 13, статті 14, 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зарахувати до пільгового стажу період навчання з 1 вересня 1990 року по 26 травня 1992 року у ПТУ № 94 м. Димитров за спеціальністю електрослюсар підземний, машиніст підземних устаткувань, роботи на підприємстві Шахтоспецмонтажному управлінні тресту «Красноармійськвуглебуд» д/о «Красноарміськвугілля» з 26 липня 1991 року по 9 червня 1992 року в якості учня електрослюсаря підземного, електрослюсаря підземного 3 р. з повним робочим днем у шахті та з 28 лютого 1995 року по 14 жовтня 1997 року в якості електрослюсаря підземного 3р. з повним робочим днем у шахті, проходження військової служби з 10 червня 1993 року по 27 грудня 1994 року суд зазначає, наступне.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, зарахування до пільгового стажу є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов’язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.

З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині шляхом зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 10 листопада 2017 року № 7174 про призначення пенсії, зарахувавши до пільгового стажу позивача період навчання з 1 вересня 1990 року по 26 травня 1992 року у ПТУ № 94 м. Димитров за спеціальністю електрослюсар підземний, машиніст підземних устаткувань, роботи на підприємстві Шахтоспецмонтажному управлінні тресту «Красноармійськвуглебуд» д/о «Красноарміськвугілля» з 26 липня 1991 року по 9 червня 1992 року в якості учня електрослюсаря підземного, електрослюсаря підземного 3р. з повним робочим днем у шахті та з 28 лютого 1995 року по 14 жовтня 1997 року в якості електрослюсаря підземного 3р. з повним робочим днем у шахті, проходження військової служби з 10 червня 1993 року по 27 грудня 1994 року.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду,може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. З аналізу вищезазначених правових норм суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.

За таких обставин та з урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Судовий збір позивачем був сплачений відповідно до квитанцій від 15 березня 2018 року у сумі 704 грн. 80 коп. та від 29 березня 2018 року у сумі 1409 грн. 60 коп.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Торгівельна, 76) до Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 37869345, 85302, м. Покровськ, вул. Центральна, Донецька область) про визнання неправомірним та скасування рішення від 12 грудня 2017 року, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12 грудня 2017 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов’язати Красноармійське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 листопада 2017 року № 7174 про призначення пенсії, зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 період навчання з 1 вересня 1990 року по 26 травня 1992 року у ПТУ № 94 м. Димитров за спеціальністю електрослюсар підземний, машиніст підземних устаткувань, роботи на підприємстві Шахтоспецмонтажному управлінні тресту «Красноармійськвуглебуд» д/о «Красноарміськвугілля» з 26 липня 1991 року по 9 червня 1992 року в якості учня електрослюсаря підземного, електрослюсаря підземного 3р. з повним робочим днем у шахті та з 28 лютого 1995 року по 14 жовтня 1997 року в якості електрослюсаря підземного 3р. з повним робочим днем у шахті, проходження військової служби з 10 червня 1993 року по 27 грудня 1994 року.

Стягнути з Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2114 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 24 травня 2018 року. Повне судове рішення складено 4 червня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.