Рішення № 74444609, 04.06.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/7611/18

Провадження № 2/127/1334/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2018 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Романюк Л.Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.,

розглянувши в скороченому провадженні у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом Керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину,-

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, мотивуючи його тим, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.04.2016 року у справі № 127/7653/16-к кримінальне провадження по підозрі ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, закрито на підставі ст. 46 КК України у зв’язку з примиренням з потерпілою. Звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, ухвала суду набрала законної сили 05.05.2016 року.

Як встановлено судом, під час розгляду вказаної справи, водій ОСОБА_1 08.02.2016 року о 00.20 год. керуючи технічно – справним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю близько 65 км/год., чим перевищив допустиму в населених пунктах швидкість по вул. Хмельницьке шосе зі сторони вул. Максимовича в напрямку вул. ОСОБА_2, на перехресті з вул. Трамвайного, у м. Вінниці не вжив своєчасних заходів до зупинки автомобіля в момент об’єктивної появи в полі його зору пішохода ОСОБА_3, яка перетинала проїзну частину по розмітці нерегульованого пішоходного переходу, з права на ліво по ходу його руху, внаслідок чого з необережності допустив на останню наїзд.

Внаслідок даної пригоди згідно з висновком судово – медичного експерта № 308 від 24.03.2016 року : «у ОСОБА_3 були виявлені тілесні ушкодження:закрита черепно – мозкова травма – струс головного мозку, забій м’яких тканин потиличної ділянки, закрита травма грудної клітки – забій грудної клітки, перелом сідничних кісток без зміщення, пошкодження великогомілкової колатеральної зв’язки лівого колінного суглоба. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_3 не виявились небезпечними для життя в момент спричинення і не супроводжувались загрозливими для життя явищами, за ступенем тяжкості належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості».

Відповідно до висновку судово – автотехнічної експертизи № 214а від 23.03.2016 року: «Наїзд на пішохода ОСОБА_3 автомобілем НОМЕР_2, стався на проїзній частині вул. Хмельницьке шосе м. Вінниці на лівій смузі в напрямку вул. 40 років Перемоги в межах горизонтальної дорожньої розмітки 1.14.1 «зебра». В ситуації, яка склалася, дії водія автомобіля «Peugeot 405» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. п. 12.4, 18.1 ПДР. Дії водія автомобіля «Peugeot 405» ОСОБА_1 які не відповідали вимогам п.18.1 ПДР знаходилися з технічної точки зору в причинному зв’язку з виникненням події даної ДТП».

У зв’язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпіла ОСОБА_3 08.02.2016 року перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні реанімації та анастезії № 1, а з 08.02.2016 року по 19.02.2016 року в хірургічному відділенні Вінницької міської клінічної лікарні швидкої допомоги, що підтверджується довідками Вінницької міської клінічної лікарні швидкої допомоги за № 01-26/346 від 03.03.2016 року.

Загальна вартість витрат Вінницької міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги на стаціонарне лікування ОСОБА_3 складає 4705 грн. 34 коп.

ОСОБА_1 на час звернення до суду не відшкодував завдані збитки, що є порушенням державних інтересів та підставою звернення до суду.

В судове засідання прокурор та представник Вінницької міської ради не з’явились, однак надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась, однак надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнала у повному обсязі.

Відповідно до приписів ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.04.2016 року у справі № 127/7653/16-к кримінальне провадження по підозрі ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, закрито на підставі ст. 46 КК України у зв’язку з примиренням з потерпілою. Звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, ухвала суду набрала законної сили 05.05.2016 року.

Як встановлено судом, під час розгляду вказаної справи, водій ОСОБА_1 08.02.2016 року о 00.20 год. керуючи технічно – справним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю близько 65 км/год., чим перевищив допустиму в населених пунктах швидкість по вул. Хмельницьке шосе зі сторони вул. Максимовича в напрямку вул. ОСОБА_2, на перехресті з вул. Трамвайного, у м. Вінниці не вжив своєчасних заходів до зупинки автомобіля в момент об’єктивної появи в полі його зору пішохода ОСОБА_3, яка перетинала проїзну частину по розмітці нерегульованого пішоходного переходу, з права на ліво по ходу його руху, внаслідок чого з необережності допустив на останню наїзд (а.с.8-9).

Внаслідок даної пригоди згідно з висновком судово – медичного експерта № 308 від 24.03.2016 року : «у ОСОБА_3 були виявлені тілесні ушкодження: закрита черепно – мозкова травма – струс головного мозку, забій м’яких тканин потиличної ділянки, закрита травма грудної клітки – забій грудної клітки, перелом сідничних кісток без зміщення, пошкодження великогомілкової колатеральної зв’язки лівого колінного суглоба. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_3 не виявились небезпечними для життя в момент спричинення і не супроводжувались загрозливими для життя явищами, за ступенем тяжкості належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості».

Відповідно до висновку судово – автотехнічної експертизи № 214а від 23.03.2016 року: «Наїзд на пішохода ОСОБА_3 автомобілем НОМЕР_2, стався на проїзній частині вул. Хмельницьке шосе м. Вінниці на лівій смузі в напрямку вул. 40 років Перемоги в межах горизонтальної дорожньої розмітки 1.14.1 «зебра». В ситуації, яка склалася, дії водія автомобіля «Peugeot 405» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. п. 12.4, 18.1 ПДР. Дії водія автомобіля «Peugeot 405» ОСОБА_1 які не відповідали вимогам п.18.1 ПДР знаходилися з технічної точки зору в причинному зв’язку з виникненням події даної ДТП» (а.с.8-9).

У зв’язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпіла ОСОБА_3 08.02.2016 року перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні реанімації та анастезії № 1, а з 08.02.2016 року по 19.02.2016 року в хірургічному відділенні Вінницької міської клінічної лікарні швидкої допомоги, що підтверджується довідками Вінницької міської клінічної лікарні швидкої допомоги за № 01-26/346 від 03.03.2016 року.

Загальна вартість витрат Вінницької міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги на стаціонарне лікування ОСОБА_3 складає 4705 грн. 34 коп.(а.с.10-11).

Згідно ст. 82 ч. 6 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 1206 ч.1 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної ОСОБА_5 Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету (ст. 1206 ч. 3 ЦК України).

Згідно ст. 1191 ч. 2 ЦК України держава, ОСОБА_5 Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.

Пункт 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 р., передбачає, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.

Згідно п. 4 Порядку стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.

На а.с. 13-15 - витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги за організаційно-правовою формою є комунальною організацією (установою, закладом).

На підставі викладеного суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької міської ради у відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину 4705,34 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави потрібно стягнути 1762,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 1191, 1206 ЦК України, ст. ст. 13, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Заступника Керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_3 на користь Вінницької міської ради у відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, 4705 (чотири тисячі сімсот п’ять гривень) грн. 34 коп., а на користь держави - 1762,00 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 05.06.2018 року

Суддя: