Ухвала суду № 74444254, 22.05.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/17175/17

Провадження 6/127/485/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2018 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

при секретарі Конецул О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи ОСОБА_2 та Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" про скасування рішення третейського суду,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в серпні 2017 року звернулася до суду з вищезазначеною заявою.

Заява мотивована тим, що в провадженні Вінницького районного суду Вінницької області з 14.08.2015 року знаходиться цивільна справа № 127/3033/15-ц за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету ОСОБА_3 – Мелешківської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, ПУАТ «Фідобанк» про визнання недійсним рішення виконавчого комітету сільської ради, свідоцтва про право власності та визнання права власності на житловий будинок.

23.05.2017 року представник ПУАТ «Фідобанк» подав у вищевказаній справі заперечення про позовну заяву із додатками, серед яких також було надано ксерокопію рішення судді Третейського суду Зазгарської Людмили Володимирівни для вирішення конкретного спору від 04.03.2008 року.

Згідно з цим рішенням для розв’язання спору за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору – купівлі продажу від 28.02.2008 року земельної ділянки площею 0,2454 га, яка розташована на території ОСОБА_3 – Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, утворено третейський суд для вирішення конкретного спору у складі головуючого юриста Зазгарської Л.В.

Підставою звернення до третейського суду, виходячи з рішення, стала неможливість нотаріального посвідчення укладеного усно правочину між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про купівлю – продаж земельної ділянки належної ОСОБА_1 згідно витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Рішенням третейського судді Зазгарської Л.В. від 04.03.2008 року визнано дійсним договір купівлі – продажу, укладений 28.02.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про купівлю – продаж земельної ділянки та визнано за ОСОБА_2 право власності на вказану вище земельну ділянку.

Спір був розглянутий третейським суддею на підставі, як зазначено в рішенні, укладеної третейської угоди від 28.02.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Проте ОСОБА_1 не було відомо про розгляд такої справи та винесення цього рішення, всупереч посилання у рішенні на присутність ОСОБА_1М при розгляді справи третейським судом та винесення рішення.

Крім того, ОСОБА_1 ніколи не укладала будь – яких правочинів із ОСОБА_2, в тому числі третейських угод.

Ухвалою Вінницького районного суду від 29.06.2017 у справі № 128/3033/15-ц було витребувано у ОСОБА_2 договір купівлі – продажу земельної ділянки від 28.02.2008 року та третейську угоду від 28.02.2008 року укладений із ОСОБА_1, які були підставою для розгляду справи Третейським судом.

На виконання ухвали суду ОСОБА_2 заявою від 01.08.2017 року повідомив суд, що вищевказані документи у нього відсутні, так як жодних договорів та угод із ОСОБА_1 він не укладав, лише у 2007-2008 роках оформив рішення Третейського суду для оформлення будинку.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, ОСОБА_3 станом на момент розгляду справи у третейському суді була зареєстрована виконавчим комітетом Вінницької міської ради як фізична особа – підприємець що здійснює діяльність у сфері права, однак згідно запису в реєстрі від 21.09.2009 року, номер запису: 21740060003010385 ОСОБА_3 припинила підприємницьку діяльність.

Третейська угода є недійсною, оскільки ОСОБА_1 не укладала договору купівлі – продажу земельної ділянки з ОСОБА_2 ні в усному, ні в письмовому вигляді, а отже відповідно і не могла укладати третейської годи щодо узаконення такої угоди, оскільки вона не мала наміру відчужувати земельну ділянку і по теперішній час.

ОСОБА_1 вважає, що договір купівлі – продажу нерухомого майна від 28.02.2008 року не є вчиненим і не міг бути укладеним. Зазначений договір не створює прав та обов’язків для сторін. Цивільні правовідносини між сторонами не виникли, тому підстави для укладення третейської угоди між сторонами буди відсутні.

У зв’язку з вищевикладеним ОСОБА_1 звернулася до суду та просила поновити строк на оскарження рішення третейського суду від 04.03.2008 року та постановити ухвалу, якою скасувати рішення третейського суду для вирішення конкретного спору від 04.03.2008 року ухваленого у м. Вінниця по вул. Архітектора Артинова, 33 суддею Зазгарською Л.В.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримав, просив задоволити.

ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового рохзгляду.

Представник ПАТ "Фідобанк" в судовому засіданні заперечив щодо задоволення заяви в звязку з безпідставністю та необгрунтованістю.

Вислухавши дучасників справи та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

До третейського суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі – продажу від 28.02.2008 року земельної ділянки площею 0,2454 га, яка розташована на території ОСОБА_3 – Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області та визнання за ним права власності на вищевказану спірну земельну ділянку.

Рішенням третейського суду для вирішення конкретного спору від 04.03.2008 року позов задоволено. Визнано дійсним договір купівлі – продажу земельної ділянки площею 0,2454 га, розташованої на території ОСОБА_3 – Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, укладений у письмовій формі 28.02.2008 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 Визнано за байдою Ю.Г. право власності на земельну ділянку під номером 2 площею 0,2454 га, кадастровий номер 0520682803:02:002:0524, яка розташована по вулиці Другій Вінницькій в селі Лука – Мелешківська Вінницького району Вінницької області, цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Згідно ст. 51 ЗУ «Про третейські суди» рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване з таких підстав: рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбачено третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди.

Судом вжито всі заходи для витребування третейської справи, однак як вбачається з відповіді судді Третейського суду Зазгарської Л.В. від 21.12.2017 року, направити до суду справу третейського розгляду за заявою ОСОБА_1 не має можливості у зв’язку із знищенням всіх справ. Згідно акту про знищення справ третейського розгляду за 2008 рік від 11.01.2014 року, вбачається, що ОСОБА_3 були знищені шляхом спалення справи третейського розгляду за 2008 рік, під її головуванням як третейського судді, у кількості 128 штук, в тому числі оскаржуваної справи, як вбачається з витягу з переліку справ за 2008 рік, знищених згідно з актом.

Згідно ст. 54 ЗУ "Про третейські суди" (в редакції чинній на момент винесення рішення третейського суду), справи, розглянуті постійно діючим третейським судом, зберігаються у цьому третейському суді протягом 10 років з дня прийняття рішення третейського суду. Справи, розглянуті третейським судом для вирішення конкретного спору, за якими видано виконавчі документи, зберігаються у компетентному суді, за місцем видачі виконавчого документа. Однак Третейським суддею цього вчинено не було.

Згідно відповіді приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4, остання надала витяг з реєстру № 2 для реєстрації нотаріальних дій від 04.03.2008 року реєстрові номери № 1002, 1003 про засвідчення справжності підпису ОСОБА_3 на рішенні третейського суду та засвідчення вірності копії вищевказаного рішення. Суд зазаначає, що копія рішення третейського суду надавалася ОСОБА_2 директорові малого приватного виробничого підприємства "Інж-Агро" ОСОБА_5 згідно заяви від 06.03.2008 року для виготовлення технічної документації по видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку площею, 0,2440 га, яка знаходиться в с. Лука - Мелешківська по вул. Друга Вінницька, 2. Також ОСОБА_2 рішення третейського суду надавалось для офомлення кредиту.

Рішення третейського суду було надані при розгляді справи в Ленінського районного суду м. Вінниці, оглянуто судом та копія приєднана до матеріалів справи, що свідчить проте, що оригінал рішення третейського суду від 04.03.2008 року був.

За таких обставин суд досліджував письмові докази, надані сторонами, та які містяться в матеріалах інвентаризаційної справи.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності на майно за договором, що підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (частини третя, четверта статті 334 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

До істотних умов відносяться також і ті умови, які не зазначені в законі, але необхідні для договорів даного виду.

Виходячи з правових підстав укладення договору купівлі продажу його істотними умовами є предмет договору, а також ціна, при цьому договір купівлі продажу має чітко виражену мету, зміст якої полягає у відчуженні майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні.

Відповідно до ст. 657 ЦК України (в редакції, чинній на момент винесення рішення третейського суду) договір купівлі – продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Статтею 182 ЦК України була передбачена необхідність державної реєстрації як прав на нерухомість, яка проводиться комунальними підприємствами БТІ, так і правочинів щодо нерухомості, яка проводиться на підставі Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою КМ України від 26 травня 2004 року № 671, відповідно до п. 2 якого реєстраторами є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договором, укладеним з адміністратором Реєстру, проводять державну реєстрацію правочинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.

Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та (або) фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Проте як видно з рішення третейського суду суд вирішив питання про власність на нерухоме майно - земельну ділянку, при цьому як вбачається рішення суду, договір укладався в усній формі, що свідчить про нікчемність такої угоди і відповідно відсутність спору.

Статтею 2 Закону України “Про третейські суди” передбачено, що третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

За своєю правовою природою угода про утворення третейського суду є правочином, на підставі якого виникають цивільні права і обов’язки, тому вона повинна відповідати також вимогам, встановленим цивільним законодавством (статті 203, 228 ЦК України).

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про третейські суди» (в редакції чинній на момент винесення рішення третейського суду) рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення третейського суду може бути оскаржене стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Як вбачається з ч. 2 ст. 458 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано судом недійсною; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Відповідно до ст.ст. 125, 124 Конституції України (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року по справі № 1-рп/2008 третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.

Згідно п. 7 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди не можуть розглядати справи, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.

Таким чином, якщо згідно з положеннями чинного законодавства певне питання вирішується «судом», «у судовому порядку», «на підставі рішення суду» тощо, слід вважати, що йдеться про державні суди.

До компетенції третейського суду не належить право розглядати спір визнання права власності на нерухоме майно, оскільки це питання відноситься до вирішення виключно судами загальної юрисдикції.

Вказана правова позиція також викладена в Ухвалі Верховного Суду України у справі № 6-22845св10 від 23 лютого 2011 року, Постанові Вищого господарського суду України у справі № 13/144 (2010) від 13 квітня 2011 року та інших.

Таким чином, рішенням третейського суду вирішені питання за вищевказаними межами, що є порушенням Закону № 1701-ІV і безумовною підставою для скасування рішення третейського суду.

Відповідно до п. 1 ст. 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Способами реалізації права кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних правовідносин є звернення до третейського суду (у передбаченому Законом № 1701-ІV випадках і порядку) та судовий захист.

Крім того, третейським судом в рішенні безпідставно здійснюється посилання на ст. 19 ЗУ «Про власність», оскільки станом на 04.03.2008 року даний закон вже втратив чинність, а тому не підлягав застосуванню.

Також згідно відповіді ГТУЮ у Вінницькій області від 27.12.2017 року 2009/03.2-30-17 вбачається, що згідно відомостей Єдиного реєстру громадських формувань та матеріалів реєстраційних справ постійно діючих третейських судів, зареєстрованих ГТУЮ у Вінницькій області, ОСОБА_3 не перебувала та не перебуває на посаді судді постійно діючого третейського суду.

Згідно ст. 51 ЗУ «Про третейські суди» (в редакції чинній на момент винесення рішення третейського суду), заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом.

Одночасно ОСОБА_1 просить поновити строк для оскарження рішення третейського суду, оскільки в заяві вказує, так як, про рішення третейського суду, яке оскаржується нею, остання дізналась лише 23.05.2017 року із заперечень ПУАТ «Фідобанк». м

Так, матеріали третейської справи відсутні, ОСОБА_2 31.07.2008 року звернувся до Ленінського районного суду м. Вінниці із заявою про видачу виконавчого документа, для примусового виконання рішення постійно діючого третейського суду від 04.03.2008 року. Однак у судове засідання, яке було призначене на 01.08.2008 року ОСОБА_1 про розгляд даної заяви не повідомлялась, не підтверджено що вона була присутня у даному засіданні, а тому суд вважає за можливе поновити заявниці строк звернення до суду з заявою про скасування рішення третейського суду, визнавши причини пропуску строку поважними. Крім того, докази вручення ОСОБА_1 копії рішення третейського суду від 04.03.2008 року відсутні.

В матеріалах інвентаризаційної справи № 1473 міститься свідоцтво про право власності № 1227 від 25.12.2007 року, з якого вбачається, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудою, який розташований в с. Лука - Мелешківська Вінницького району Вінницької області по вул. Другій Вінницькій № 2 дійсно належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Водночас як вбачається з вищевказаної інвентаризаційної справи № 1473 ОСОБА_1 уповноважила довіреністю від 08.09.2011 року ОСОБА_6 бути її представником з усіма необхідними повноваженнями з усіх питань, що стосуються ОСОБА_1, щодо оформлення житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташований в селі ОСОБА_6 - Мелешківська по вул. Вінницька, 2 Вінницького району, Вінницької області, що виходить з того, що ОСОБА_1 не знала, і не могла знати, що земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок, їй не належить.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, а також те, що третейським судом вирішено питання про визнання права власності на нерухоме майно, що належить до виключної компетенції суду загальної юрисдикції, суд приходить до висновку, що справа, у якій було прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду, а тому вказане рішення третейського суду від 04.03.2008 року в порядку ст. 458 ЦПК України та ст. 51 Закону України "Про третейські суди" підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 260, 454, 458ЦПК України, Законом України "Про третейські суди", суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Поновити строк на оскарження рішення третейського суду від 04.03.2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки від 28.02.2008 року.

Скасувати рішення третейського суду для вирішення конкретного спору від 04.03.2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки від 28.02.2008 року, ухваленого в м. Вінниці по вул. Архітектора Артинова, 33, третейським суддею Зазгарською Людмилою Володимирівною.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя