Ухвала суду № 74444017, 31.05.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

31 травня 2018 р. Справа № 802/1047/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд"

до: Барської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_4

про: визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" до Барської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування рішень.

05.05.2018 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України). Барська міська рада вважає, що даний позов не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки оскарження процедури проведення закупівель, оскарження прийнятих рішень, дій чи бездіяльності замовника належить до компетенції органу оскарження - Антимонопольного комітету України відповідно до норм Закону України "Про публічні закупівлі". Крім того, оскарження договорів, укладених за наслідками проведеної процедури закупівлі, може відбуватись лише в порядку господарського судочинства.

Представник позивача в підготовчому засіданні проти закриття провадження у справі заперечила, зазначивши, що Барська міська рада є суб'єктом вланих повноважень, а тому даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Крім того, вказала, що позивачем подавалась скарга до Антимонопольного комітету України, однак по суті вона розглянута так і не була. Також зазначила, що вимога про визнання недійсним договору № 105, укладеного 06.03.2018 між Барською міською радою та ОСОБА_3 особою-підприємцем ОСОБА_4 є похідною від попередніх позовних вимог, а тому може бути розглянута в одному з ними провадженні. Крім того, вважає, що договір, укладений за наслідками проведення тендеру, по своїй суті є не господарським, а адміністративним.

Представник відповідача в підготовчому засіданні заявлене клопотання про закриття провадження підтримала та просила його задовольнити.

Третя особа в підготовче засідання не прибула, відповідно до пояснень, поданих 16.05.2018 року (вх. № 19628), просила провести підготовче засідання за її відсутності.

Визначаючись щодо клопотання про закриття провадження у справі, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статі 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

При визначені судової юрисдикції щодо вирішення справи, на думку суду, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктивного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Визначення поняття "адміністративна справа" наведено в п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб'єкт владних повноважень згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Виходячи з цілісності та системного аналізу КАС України можливо встановити наступні критерії визначення компетенції адміністративного суду у спорі: по-перше - наявність публічного характеру правовідносин, по-друге - хоча б однією стороною правовідносин є суб'єкт владних повноважень у зв'язку з виконанням владних управлінських функцій, по-третє - між сторонами виник спір, компетенція адміністративних судів на який поширена дією ст. 19 КАС України і такий спір не віднесений до компетенції інших судів.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви позивач просить:

- визнати процедуру закупівлі, яку проводила Барська міська рада по предмету закупівлі: ДК 021-2015:15540000-5 - сирні продукти (сир кисломолочний та сир твердий), оголошення від 30.01.2018, ідентифікатор закупівлі UA-2018-01-30-000277-с, що відбулася 16.02.2018 за адресою: вул. Героїв Майдану, 6, м. Бар, Вінницька область, 23000 такою, що проведена з порушеннями Закону України "Про публічні закупівлі";

- визнати незаконним та скасувати рішення Барської міської ради по предмету закупівлі: ДК 021-2015:15540000-5 - сирні продукти (сир кисломолочний та сир твердий), оголошення від 30.01.2018, ідентифікатор закупівлі UA-2018-01-30-000277-с, процедура закупівлі якої відбулася 16.02.2018 за адресою: вул. Героїв Майдану, 6, м. Бар, Вінницька область, 23000, оформлене протоколом №124 про визначення переможцем ФОП ОСОБА_4 від 20.02.2018, та прийняття рішення про намір укласти договір по предмету закупівлі ДК 021-2015:15540000-5 - сирні продукти (сир кисломолочний та сир твердий);

- визнати договір №105, укладений 06.03.2018 в результаті проведення аукціону 16 лютого 2018 року по процедурі закупівлі ДК 021-2015:15540000-5 - сирні продукти (сир кисломолочний та сир твердий), оголошення від 30.01.2018, ідентифікатор закупівлі UA-2018-01-30-000277-с недійсним, оскільки пропозиція переможця ФОП ОСОБА_4 не відповідає вимогам тендерної документації Барської міської ради.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об’єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Як встановлено з матеріалів справи, Барська міська рада виступає замовником державних закупівель за рахунок органу місцевого самоврядування, а тому даний спір в частині позовних вимог про визнання процедури закупівлі такою, що проведена з порушеннями Закону України "Про публічні закупівлі" та про визнання незаконним та скасування рішення по предмету закупівлі є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Щодо посилань представника відповідача в обґрунтування підстав закриття провадження у справі на те, що оскарження процедури проведення закупівель, оскарження прийнятих рішень, дій чи бездіяльності замовника належить до компетенції органу оскарження - Антимонопольного комітету України відповідно до норм Закону України "Про публічні закупівлі", то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року зазначено, що ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право на захист судом прав юридичних та фізичних осіб, встановлює юридичні гарантії його реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-яким, не забороненим законом способом.

Таким чином, позивач має право вільно обрати не заборонений законом спосіб захисту прав, у тому числі, шляхом звернення до суду для захисту своїх прав та інтересів. Право на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним договору про закупівлю, то суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 6 ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов’язані між собою.

Не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з пунктом 16 частини першої статті 4 КАС України адміністративний договір - це спільний правовий акт суб’єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб’єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов’язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Частиною першою статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Отже, договір про закупівлю, укладений суб'єктом владних повноважень на реалізацію своєї компетенції у сфері управління, проте на підставі вільного волевиявлення, на засадах рівності сторін, відповідно до норм господарського законодавства, є господарським, а не адміністративним в розумінні пункту 16 частини першої статті 4 КАС України, оскільки в змісті цього договору відсутні відносини влади і підпорядкування.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що спірні правовідносини щодо укладення договору про закупівлю не відносяться до компетенції адміністративного суду, що унеможливлює розгляд цієї вимоги за правилами КАС України.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" встановлено, що Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав: фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 ґ статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З врахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору № 105, укладеного 06.03.2018 між Барською міською радою та ОСОБА_3 особою-підприємцем ОСОБА_4 в результаті проведення аукціону 16.02.2018 по процедурі закупівлі ДК 021-2015:15540000-5 - сирні продукти (сир кисломолочний та сир твердий), оголошення від 30.01.2018, ідентифікатор закупівлі UA-2018-01-30-000277-с, підлягає закриттю, а заявлене відповідачем клопотання частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Суд роз'яснює позивачеві, що розгляд та вирішення спору щодо визнання недійсним договору про закупівлю віднесено до компетенції господарського суду в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 19, 21, 238, 248, 255 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задовольнити частково.

Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" до Барської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_4 в частині позовних вимог про визнання недійсним договору № 105, укладеного 06.03.2018 між Барською міською радою та ОСОБА_3 особою-підприємцем ОСОБА_4 в результаті проведення аукціону 16.02.2018 по процедурі закупівлі ДК 021-2015:15540000-5 - сирні продукти (сир кисломолочний та сир твердий), оголошення від 30.01.2018, ідентифікатор закупівлі UA-2018-01-30-000277-с.

В решті клопотання відмовити.

Ухвала в частині закриття провадження у справі може бути оскаржена та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Ухвала в частині відмови у закритті провадження окремо оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 293 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Згідно з ч. 3 ст. 293 КАС України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 05.06.2018 року.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна