Вирок № 74443661, 28.03.2018, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 140/263/18

1-кп/140/157/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2018 року м. Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Науменка С.М., прокурора Іванішина Д.В., секретаря судового засідання Буназів К.В., з участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Немирів обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості в кримінальному провадженніза № 12015020240000245 від 20.04.2015 щодо, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого директором ТОВ «Компанія Енергія», раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що ТОВ «Компанія»Енергія» (код за ЄРДПУО 32604143) на підставі договорів оренди укладених із фізичними особами, які є землевласниками,використовує масив земельних ділянок приватної власності загальною площею 110 ОСОБА_1., що розташований на території Марксівської сільської ради Немирівського району Вінницької області за межами населеного пункту.

У ході використання вищевказаних земельних ділянок, директор ТОВ «Компанія-Енергія» ОСОБА_2, маючи намір на збільшення площі використовуваного масиву земельних ділянок, шляхом самовільного захоплення суміжних земель, свідомо відхиляючись від документації із землеустрою щодо встановлення меж орендованих земельних ділянок в натурі, та достовірно знаючи про відсутність відповідного рішення органу виконавчої влади про передачу очолюваному ним товариству земельдержавної власності у користування, організував обробіток частини земельної ділянки з кадастровим номером0523085100:03:001:0636, площею 8,7931 га, що розташована на території Марксівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, загальна площа якої згідно технічної документації становить 8,8675 ОСОБА_1.

Так, ОСОБА_2, виконуючи свої посадові обовязки та усвідомлюючи, що до масиву земельних ділянок, які використовуються підприємством входить земельна ділянка державної власності з кадастровим номером0523085100:03:001:0636, 08 квітня 2015 року, надав трактористу ТОВ «Компанія «Енергія» ОСОБА_3вказівку на здійснення посівних робіт на вищевказаному масиві земельних ділянок.

У подальшому, виконуючи вказівку директора, ОСОБА_3 в період з 08 по 11 квітня 2015 року, використовуючи колісний трактор марки «МТЗ 892» з сівалкою точного висіву, які на праві приватної власності належать ТОВ «Компанія «Енергія» здійснив засівання самовільно захопленої земельної ділянки з кадастровим номером0523085100:03:001:0636 рослинами сільськогосподарської культури - соняшнику.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької обласної ради народних депутатів «Про взяття під охорону памятників археології, історії та мистецтва місцевого значення» № 96 від 17.02.1983 в межах земельної ділянки з кадастровим номером 0523085100:03:001:0636розташована памятка археології місцевого значення «Поселення епохи бронзи XII-IX ст.ст. до н.е.», що в силу ст. 53 Земельного кодексу Українивідносить указану земельну ділянкудо земель історико-культурного призначення та надає статус особливо цінних земель.

Своїми умисними діями, директор ТОВ «Компанія «Енергія» ОСОБА_2заподіяв державі матеріальної шкоди, розмір якої відповідно до розрахунку здійсненого на підставі «ОСОБА_4 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. N 963 становить 44 848 грн. 87 коп.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене щодо особливо цінних земель.

20 січня 2018 року між прокурором, обвинуваченим ОСОБА_2, та його захисником ОСОБА_1, в порядку, передбаченому ст.ст.468,469,472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою сторони дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 197-1 КК України. Обвинувачений ОСОБА_2 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні данного кримінальнного правопорушення. Сторонами угоди визначено узгоджене покарання, яке ОСОБА_2 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення (злочин), за ч. 2 ст. 197-1 КК України у вигляді 1 року позбавлення волі.

Сторони не заперечують щодо звільнення ОСОБА_2 від відбування вищевказаного покарання на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

В угоді передбачені наслідки її укладання, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.

Відповідно до ст. 314 КПК України, суд вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим з наступних підстав.

За змістом ст.ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладанні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив дану угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді про визнання винуватості міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_2 просив вказану угоду про визнання винуватості затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченного ч. 2 ст. 197-1 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе умови, відповідно до угоди.

Суд, переконавшись, що укладена між прокурором та обвинуваченим угода про визнання винуватості є добровільною, з'ясував, що ОСОБА_2 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ст. 474 КПК України, а також наслідки укладання та затвердження даної угоди, передбаченої ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Умови угоди про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_2Г відповідають вимогам КПК України та КК України.

ОСОБА_4 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання не встановлено.

Згідно з ч.2 ст. ЗУ «Про застосування амністії в Україні», установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Відповідно до «г» ст.1 Закону України Про амністію в 2016 році від 22.12.2016 року звільняються від відбування покарання особи, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку. В наслідок викладеного суд вважає, що до підсудного необхідно застосувати ст. 1 п. «г» ЗУ «Про амністію у 2016 році», оскільки обвинувачений ОСОБА_2 є пенсіонером, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії ААЗ № 569908.

Керуючись ст.ст. 314, 370, 373, 374, 475 КПК України, п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», суд, -

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_2 та його захисником ОСОБА_1 укладену 20 січня 2018 року, у кримінальному провадженні № 12015020240000245.

ОСОБА_2, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 20 січня 2018 року, покарання за ч. 2 ст. 197-1 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_2, від призначеного покарання на підставі п. «г» ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.

Розяснити ОСОБА_2 про його обовязок виконання умов угоди про визнання винуватості від 20 січня 2018 року та передбачену ст. 389-1 КК України кримінальну відповідальність за невиконання умов угоди про визнання винуватості.

Розяснити ОСОБА_2 про те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду з клопотанням про скасування вироку.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти діб з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Немирівський районний суд Вінницької області.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: (підпис)

З оригіналом вірно:

Судя Немирівського

районного суду: ОСОБА_5