Ухвала суду № 74443019, 30.05.2018, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3439/17

УХВАЛА

30 травня 2018 року м.Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Саєнко О.Б. розглянувши заяву про самовідвід головуючого судді Вінницького районного суду Вінницької області Саєнко О.Б. у кримінальному провадженні, внесеному 27.11.2013 в ЄРДР за №12013010100002048 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

З грудня 2017 року в провадженні Вінницького районного суду перебуває кримінальне провадження, внесене 27.11.2013 в ЄРДР за №12013010100002048 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

22.05.2018 в підготовчому судовому засіданні суд поставив на міркування присутніх учасників кримінального провадження про можливість призначення даного провадження до судового розгляду. В свою чергу , представником потерпілого ОСОБА_2, подано скаргу на рішення прокурора, яке не розглядається під час досудового розслідування, в якій просив суд: скасувати рішення прокурора Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_3, прийняте у формі постанови від 7 березня 2014 року про відмову в задоволенні клопотання потерпілого та зобов'язати прокурора Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 розширити пред'явлене обвинувачення, включивши мотиви релігійної ненависті та збільшивши коло обвинувачених, а саме- Іглінського Є. В. та ОСОБА_5

По виходу з нарадчої кімнати суд проголосив вступну та резолютивну частину ухвали, в якій постановив : відмовити у задоволені скарги представника потерпілого; призначити дане провадження до судового розгляду та залишити позовну заяву потерпілого без розгляду .

Після проголошення вказаної ухвали суду представником потерпілого ОСОБА_2 було зроблено зауваження суду , з приводу того, що суд видалився до нарадчої кімнати не вислухавши його міркування, як представника потерпілого про можливість призначення провадження до судового розгляду, проти чого він категорично заперечує , оскільки у нього наявні ще клопотання, які підлягають розгляду виключно в порядку підготовчого судового засідання, зокрема , про повернення обвинувального акту прокурору.

22.05.2018 року після даного підготовчого судового засідання представником потерпілого подано через канцелярію суду клопотання про повернення обвинувального акту прокурору у даному провадженні.

В ході складання повної ухвали суду, суд прослухав запис судового засідання 22.05.18, зробленого за допомогою технічного засобу фіксування кримінального провадження, з якого достеменно встановив, що дійсно суд не вислухав міркування представника потерпілого ОСОБА_2 щодо можливості вирішення питання про призначення провадження до судового розгляду.

Статтею 75 КПК визначені обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні. Суддя не може брати участь в кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім’ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (безсторонності) як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі – ЄСПЛ), у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.

Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення статті 6 ЄСПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб’єктивні та об’єктивні компоненти.

Так, у справі «П’єрсак проти Бельгії» зазначається: «Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність, чи навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції.

У даному контексті можна провести розмежування між суб’єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об’єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу…тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений».

Таким чином, на основі зазначеного вище можна зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб’єктивний та об’єктивний аспекти.

Щодо суб’єктивної складової цього поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з’являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з’являються сумніви щодо цього, то для його відводу під час об’єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об’єктивної перевірки.

Суб’єктивними обставинами, за наявності яких можна зробити висновок про невідповідність суду вимогам неупередженості, є, наприклад, висловлювання голови суду по суті правової проблеми у засобах масової інформації до свого головування у судовому органі, покликаному вирішити справу («Сандер проти Сполученого Королівства»); нереагування судді на расистські висловлювання присяжних («Ремлі проти Франції») тощо. Так, у рішенні у справі «Бушемі проти Італії» було визнано порушення суб’єктивного критерію неупередженості суддів, адже голова суду, в якому мала розглядатися справа, у пресі вжив висловлювання, які натякали на негативну оцінку заявника, ще до того, як суд під його головуванням повинен був винести рішення у справі. З огляду на це ЄСПЛ наголосив, що судді при виконанні ними службових обов’язків мають бути стриманими, щоб гарантувати репутацію безстороннього судочинства.

Стосовно об’єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об’єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

При вирішенні, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною.

Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об’єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії»).

З огляду на це навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «ОСОБА_6 проти Бельгії») .

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та рішення у справі «ОСОБА_7 проти Іспанії»).

Такі самі висновки містяться також в рішенні ЄСПЛ «Білуха проти України».

Короткий аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що національне законодавство не відтворює повністю позиції ЄСПЛ щодо розмежування суб’єктивного та об’єктивного критеріїв неупередженості суддів.

Пункти 1, 2 статті 75 КПК лише у загальних рисах встановлюють деякі вимоги об’єктивної безсторонності та є визначеними, тобто підлягають обов’язковому задоволенню при заявленні відводу. Натомість підстави, що містяться у пунктах 3 та 4 статті 75 КПК , не визначено чітко, а тому вони мають оцінюватися, виходячи з обставин конкретної справи, і можуть суперечити вимогам як об’єктивної, так і суб’єктивної неупередженості. Однак довести наявність таких підстав, особливо суб’єктивних, з огляду на їх оціночний характер та відсутність чіткого переліку у КПК досить складно.

У п. 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та ОСОБА_8 ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Виходячи з того, що суддя Саєнко О.Б. передчасно прийняла рішення про призначення даного кримінального правопорушення до судового розгляду ; не вислухавши міркування представника потерпілого ОСОБА_2 з цього приводу, який на стадії підготовчого судового засідання бажав та подав клопотання про повернення обвинувального акту прокурору , яке розглядається судом виключно в підготовчому судовому засіданні згідно до вимог ст.314 КПК , суддя вважає , що коректним розв'язання ситуації, що створилася та поновить право потерпілого та його представника є заявлення самовідводу суддею Саєнко О.Б.

Відповідно до положень, викладених в чч.2, ст. 82 КПК у разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді, який здійснює судове провадження одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею. Слідчий суддя, суддя (судді), на розгляд яких передається кримінальне провадження або справа, визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

Керуючись стст. 35, 76, 82 КПК , Суддя-

УХВАЛИВ:

Заяву про самовідвід судді Саєнко О.Б. у кримінальному провадженні, внесеному 27.11.2013 в ЄРДР за №12013010100002048 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, - задовольнити.

Матеріали кримінального провадження 128/2949/17 , внесеного 27.11.2013 в ЄРДР за №12013010100002048 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України передати до канцелярії суду для подальшого розподілу відповідно до вимог ст. 35 КПК .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя :