Ухвала суду № 74442340, 29.05.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.05.2018 р. Справа№ 914/1199/15

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. при секретарі судового засідання Кірі О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, Львівська область, м.Львів, від 14.05.2018р. вих. №63-02/692 (вх. №1333/18)

про: визнання незаконною дії Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Львівській області у вигляді закінчення виконавчого провадження ВП №48263785 на підставі постанови від 25.04.2018р. та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 25.04.2018р. у виконавчому провадженні №48263785

у справі №914/1199/15 за позовом: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, Львівська область, м. Львів,

до відповідача: Жовківської міської ради Жовківського району Львівської області, Львівська область, Жовківський район, м.Жовква,

про зобов’яння виконати рішення

Орган оскарження (Орган ДВС): Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Львівська область, м.Львів,

Представники:

Заявника (Позивача, Стягувача): ОСОБА_1 – представник (довіреність від 23.05.2018р. №63-02/820);

Відповідача (Боржника): не з’явився

Органу ДВС: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

17.05.2018р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла скарга Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.05.2018р. вих. №63-02/692 (вх. №1333/18) про визнання незаконною дії Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Львівській області у вигляді закінчення виконавчого провадження ВП №48263785 на підставі постанови від 25.04.2018р. та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 25.04.2018р. у виконавчому провадженні №48263785 у справі №914/1199/15 за позовом Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Жовківської міської ради Жовківського району Львівської області про зобов’яння виконати рішення; орган оскарження (Орган ДВС): Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.05.2018р. прийнято скаргу до розгляду та призначено розгляд скарги в судовому засіданні на 29.05.2018р.

Окрім того, вказаною ухвалою суд з власної ініціативи зобов’язав ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області надати матеріали виконавчого провадження ВП №48263785 (оригінали для огляду в судовому засіданні, належним чином завірені копії для долучення до матеріалів справи).

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Процесуальні права та обов’язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердив представник Заявника в судовому засіданні, йому відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз’яснення прав та обов’язків до суду не надходили.

Заяв про відвід судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Заявника (Позивача, Стягувача) в судове засідання з'явився, подану скаргу підтримав, в судовому засіданні надав усні пояснення, аналогічні до викладених у скарзі.

Представник Відповідача (Боржника) в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, явка визнавалась обов’язковою, вимог ухвали Господарського суду Львівської області від 21.05.2018р. у даній справі не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Представник Органу ДВС в судове засідання не з'явився, 25.05.2018р. подав клопотання (вх. №18931/18), у якому з підстав значного службового навантаження просить суд відкласти розгляд скарги з метою надання можливості підготовки мотивованого відзиву на скаргу. Вказане клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання за необґрунтованістю та безпідставністю. Розгляд клопотання відбувався з виходом суду до нарадчої кімнати.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи та Органу ДВС щодо обґрунтування їх правової позиції по суті скарги та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглянувши і дослідивши матеріали справи та поданої скарги, заслухавши пояснення представника Заявника (Стягувача), оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.06.2015р. у справі №914/1199/15 за позовом Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Жовківської міської ради Жовківського району Львівської області про зобов’язання виконати рішення позовні вимоги Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволено, вирішено зобов’язати Жовківську міську раду виконати рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від30.09.2014р. №66 р/к, а саме: встановити порядок розміщення зовнішньої реклами у м. Жовква з дотриманням пунктів 9, 14, 16, 22, 31, 34, 35, 36, 37 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. № 2067 (із змінами); стягнути з Жовківської міської ради в доход Державного бюджету України 1218,00 грн. судового збору.

13.07.2015р. Господарським судом Львівської області видано накази про примусове виконання пунктів 2 та 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2015р. у справі №914/1199/15.

Подану скаргу Заявник обґрунтовує тим, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 від 25.04.2018р. закінчено виконавче провадження ВП №48263785 із примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 13.07.2015р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2015р. у справі №914/1199/15 про зобов’язання Жовківської міської ради виконати рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від30.09.2014р. №66 р/к, а саме: встановити порядок розміщення зовнішньої реклами у м. Жовква з дотриманням пунктів 9, 14, 16, 22, 31, 34, 35, 36, 37 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. № 2067 (із змінами).

Вказану постанову мотивовано тим, що рішенням сесії Жовківської міської ради від 20.02.2018р. «Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами в м.Жовкві Львівської області» приведено у відповідність до вимог Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067 (із змінами), чим фактично виконано рішення суду.

Заявник у поданій скарзі просить суд визнати незаконною дію Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Львівській області у вигляді закінчення виконавчого провадження ВП №48263785 на підставі постанови від 25.04.2018р. та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 25.04.2018р. у виконавчому провадженні №48263785 з підстав того, що в порушення пунктів 9 та 14 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067 (із змінами) встановлено вичерпний перелік документів для одержання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, Боржником в пункті 3.1. Правил розміщення зовнішньої реклами в м.Жовкві Львівської області, затверджених рішенням сесії Жовківської міської ради від 20.02.2018р. №23 додатково визначено «… Договір оренди або згода власників або уповноважених ними органів».

Окрім того, Заявник в обґрунтування доводів скарги зазначає, що Боржником в порушення пункту 22 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067 (із змінами) у пункті 4.3. Правил розміщення зовнішньої реклами в м.Жовкві Львівської області, затверджених рішенням сесії Жовківської міської ради від 20.02.2018р. №23 як на підставу відмови у видачі дозволу вказано наявність у заявника заборгованості з оплати за розміщення зовнішньої реклами.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Приписами ч.1 ст.326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Статтею 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ч.1 ст.339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Нормою ч.1 ст.343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Згідно ч.ч.2,3 ст.343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній станом на момент винесення оскаржуваної постанови редакції) (надалі – Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини другої вказаної статті визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.п.1 та 5 ч.1 ст. 10 Закону, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно п.9 ч.1 ст.39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Приписами ч.1 ст.40 Закону встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

В пункті 43 рішення Європейського Суду з прав людини від 20.07.2004р. у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Глоба проти України» від 05.07.2012р. №15729/07 пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Станом на день розгляду скарги судом у матеріалах справи відсутні та органом державної виконавчої служби на вимоги ухвали суду від 21.05.2018р. не надані матеріали виконавчого провадження ВП №48263785 із примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 13.07.2015р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2015р. у справі №914/1199/15 про зобов’язання Жовківської міської ради виконати рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.09.2014р. №66 р/к, а саме: встановити порядок розміщення зовнішньої реклами у м. Жовква з дотриманням пунктів 9, 14, 16, 22, 31, 34, 35, 36, 37 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. № 2067 (із змінами).

За відсутності матеріалів вищезгаданого виконавчого провадження у суду відсутні підстави для висновків про те, що органом державної виконавчої служби вчинялись заходи, про які йдеться у постанові від 25.04.2018р. ВП №48263785, зокрема перевірка відповідності затверджених рішенням сесії Жовківської міської ради від 20.02.2018р. №23 Правил розміщення зовнішньої реклами в м.Жовкві Львівської області вимогам Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067 (із змінами).

Крім цього, за відсутності матеріалів виконавчого провадження ВП №48263785, суд не може дійти обґрунтованого висновку про вжиття органом державної виконавчої служби у ході примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 13.07.2015р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2015р. у справі №914/1199/15 передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі вчинення ним виконавчих дій, передбачених вищезгаданим Законом.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні та органом державної виконавчої служби не надані суду належні, допустимі й достатні докази виконання ним у ході виконавчого провадження ВП №48263785 та при прийнятті оспорюваної постанови обов’язку, покладеного на цей орган ст. 18 Закону, у суду відсутні будь-які докази своєчасного і в повному обсязі вчинення органом державної виконавчої служби виконавчих усіх необхідних з передбачених ч.2 ст.18 Закону дій, які б сприяли виконанню рішення суду.

За таких обставин, у суду відсутні належні, допустимі та достатні докази для висновку про те, що оспорювана постанова від 25.04.2018р. є законною та обґрунтованою, а дії органу державної виконавчої служби, пов’язані з її винесенням, - правомірними. Тому скарга в частині визнання незаконною дії Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Львівській області у вигляді закінчення виконавчого провадження ВП №48263785 на підставі постанови від 25.04.2018р. та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 25.04.2018р. у виконавчому провадженні №48263785 є обґрунтованою й підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, керуючись нормами ст.ст. 18, 42, 234, 235, 341-344 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Скаргу Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.05.2018р. вих. №63-02/692 (вх. №1333/18 від 17.05.2018р.) про визнання незаконною дії Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Львівській області у вигляді закінчення виконавчого провадження ВП №48263785 на підставі постанови від 25.04.2018р. та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 25.04.2018р. у виконавчому провадженні №48263785 у справі №914/1199/15 задоволити повністю.

2. Визнати незаконною (неправомірною) дію Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Львівській області у вигляді закінчення виконавчого провадження ВП №48263785 на підставі постанови від 25.04.2018р.

3. Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 25.04.2018р. про закінчення виконавчого провадження ВП №48263785.

4. Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

5. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст ухвали складено 04.06.2018р.

Суддя Фартушок Т. Б.