Рішення № 74442110, 04.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2018Справа № 910/1494/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Любченко М.О., за участю секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Корпорації «Артеріум»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ELEGANT TRADE BUSINESS»

про стягнення 169 572,29 доларів США, що еквівалентно 4 704 350,44 грн.,

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Корпорація «Артеріум» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ELEGANT TRADE BUSINESS» про стягнення 169 572, 29 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 06.02.2018р. еквівалентно 4 704 350,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за контрактом №EXP-230/17 від 15.09.2017р. в частині здійснення оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2018р. постановлено здійснювати розгляд справи №910/1494/18 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16.05.2018р., зупинено провадження у справі до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу Республіки Узбекистан на судове доручення Господарського суду міста Києва про вручення відповідачу нотаріально засвідченого перекладу на російську мову позовної заяви Корпорації «Артеріум» та ухвали від 13.02.2018р. Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі №910/1494/18.

04.05.2018р. через загальний відділ діловодства суду надійшли документи від відповідача на виконання вимог ухвали від 14.02.2018р. Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі №910/1494/17. До того ж, відповідачем подано заяву про визнання позову в повному обсязі та про розгляд справи без участі його представника в судових засіданнях.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2018р. поновлено провадження у справі №910/1494/18.

16.05.2018р. судом було відкладено підготовче засідання на 04.06.2018р. Відповідачу направлено повідомлення від 25.04.2018р. про наступне судове засідання в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, на виконання ч.2 ст.191 Господарського процесуального кодексу України судом у вказаному повідомленні було роз'яснено позивачу передбачені ч.4 ст.191 та ч.3 ст.185 Господарського процесуального кодексу України наслідки визнання позову.

30.05.2018р. до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про визнання позову. При цьому, відповідач зазначив, що наслідки відповідних процесуальних дій йому відомі.

Означена заява відповідача підписана директором останнього, як уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «ELEGANT TRADE BUSINESS».

Представник позивача в судове засідання 04.06.2018р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином. В судовому засіданні 16.05.2018р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, а також зазначив, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

Представник відповідача у судове засідання 04.06.2018р. не з'явився. В заяві, яка надійшла до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва 30.05.2018р., відповідач просив суд здійснювати розгляд справи без участі його представника у судовому засіданні.

За приписами ч.ч.3,4 ст.185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

В судовому засіданні 04.06.2018р. на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

15.07.2016р. між Корпорацією «Артеріум» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ELEGANT TRADE BUSINESS» (покупець) було укладено контракт №EXP-230/17, відповідно до умов п.1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця на умовах, в об'ємах і в порядку, передбаченому вказаним контрактом медикаменти, а покупець зобов'язався прийняти товар й оплатити його згідно з даним контрактом.

Відповідно до п.1.2 означеного контракту поставка товару відбувається на підставі специфікацій, які підписуються уповноваженими представниками сторін на кожну партію товару і є невід'ємними частинами даного контракту.

Згідно з п.2.1 контракту №EXP-230/17 від 15.07.2016р. загальна ціна контракту становить 2 000 000 доларів США. Валюта платежу - долари США (п.2.2 контракту №EXP-230/17 від 15.07.2016р.).

Наразі, судом прийнято до уваги, що ст.5 Закону України «Про міжнародне приватне право» унормовано принцип автономії волі.

Зокрема, вказаною статтею визначено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим.

За умовами п.15.2 контракту №EXP-230/17 від 15.07.2016р. у випадку, якщо сторони не дійдуть згоди, всі спори підлягають передачі на розгляд до Господарського суду міста Києва. Спори з контракту або у зв'язку з ним повинні розглядатись виходячи з умов контракту, в частині, що не врегульованою контрактом, підлягають застосуванню Міжнародні правила тлумачення торгових термінів «Інкотермс» (в редакції 2010р.), а також матеріальне і процесуальне право України.

Отже, приймаючи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку, що до правовідносин, які виникли з контракту №EXP-230/17 від 15.07.2016р., підлягає застосуванню законодавство України.

Даний контракт вступає в силу після його підписання сторонами і діє до 31.12.2019р. (п.17.1 контракту №EXP-230/17 від 15.07.2016р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає контракт №EXP-230/17 від 15.07.2016р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами контракт є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст.712 Цивільного кодексу України та ст.ст.264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У п.3.1 контракту №EXP-230/17 від 15.07.2016р. зазначено, що товар постачається на умовах фрахт/перевезення і страхування сплачено до (CIP) - Ташкент, станція призначення: Митний пост - «Арк Булок», м.Ташкент, ул.Самарканд йули, 36, код 26003; Митний пост - «СТК Ташкент Аеро», м.Ташкент, аеропорт, код 00102.

Датою поставки товару є дата передачі товару перевізнику (п.4.3 контракту №EXP-230/17 від 15.07.2016р.).

Відповідно до специфікації №2 від 18.10.2017р. до контракту №EXP-230/17 від 15.07.2016р. сторони узгодили найменування, кількість, ціну товару на загальну суму 169 572,29 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов контракту №EXP-230/17 від 15.07.2016р. позивач поставив відповідачу товар на суму 169 572,29 доларів США, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №0907415 від 23.10.2017р., митною декларацією №UA125200/2017/627057, вантажною митною декларацією №EDК754481, у зв'язку з чим виставив відповідачу для оплати інвойс №EXP-230/17-2 від 18.10.2017р. на суму 169 572,29 доларів США.

Тобто, з наведеного полягає, що Корпорацією «Артеріум» належним чином виконано свої обов'язки з поставки товару за контрактом. Відповідачем означені обставини було підтверджено у заяві про визнання позову.

Частиною 1 ст.691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1 контракту №EXP-230/17 від 15.07.2016р. сторонами погоджено, що оплата за поставлений товар здійснюється в доларах США за реквізитами продавця в наступному порядку: банківський переказ на рахунок продавця з відстрочкою платежу 60 календарних днів від дати складання міжнародної транспортної накладної (CMR) в м.Києві або авіатранспортної накладної (Air WAYbill) в аеропорту Бориспіль.

Як вбачається з матеріалів справи, датою складання міжнародної товарно-транспортної накладної №0907415 в м.Києві є 23.10.2017р., а отже, строк для здійснення оплати за поставлений на підставі контракту №EXP-230/17 від 15.07.2016р. товар на суму 169572,29 доларів США настав.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження оплати відповідачем грошових коштів у розмірі 169572,29 доларів США. Відповідачем зазначені обставини підтверджено.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ELEGANT TRADE BUSINESS» перед Корпорацією «Артеріум» за контрактом №EXP-230/17 від 15.07.2016р. складає 169 572,29 доларів США.

Як вже зазначалось судом, 04.05.2018р. та 30.05.2018р. до канцелярії суду від відповідача надійшли заяви про визнання позову, з приводу чого суд зазначає наступне.

За змістом ст.191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Розглянувши заяви відповідача про визнання позову, судом встановлено, що останні підписані уповноваженою особою - директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ELEGANT TRADE BUSINESS», не суперечать закону та не порушують права чи інтереси інших осіб.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Корпорації «Артеріум» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ELEGANT TRADE BUSINESS» про стягнення 169 572,29 доларів США є належним чином доказово обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, враховуючи, що спір виник внаслідок винних дій відповідача, а в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача в порядку ст.130 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 70 565,26 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позовні вимоги Корпорації «Артеріум» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ELEGANT TRADE BUSINESS» про стягнення 169 572,29 доларів США.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ELEGANT TRADE BUSINESS» (Республіка Узбекистан, Ташкентська область, Зангіатинскій район, Узгаріш КФИ, Юкорі Дархон МФИ, вул.Навруз 3-тупик, буд.№9, ідентифікаційний номер платника податків 303783052, код ОКЕД 47730, код ОКПО 26024009) на користь Корпорації «Артеріум» (01032, м.Київ, Шевченківський район, вулиця Саксаганського, будинок 139, ідентифікаційний код 33406813) заборгованість у розмірі 169 572,29 доларів США (4 704 350,44 грн. згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 06.02.2018р.) та судовий збір у розмірі 70 565,26 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з п.17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 05.06.2018р.

Суддя М.О.Любченко