Рішення № 74442046, 05.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2018Справа № 910/3856/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Любченко М.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс»

про стягнення 88 291,18 грн.,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» про стягнення пені в розмірі 17 831,15 грн., 3% річних в сумі 5 296,16 грн. та інфляційних втрат в розмірі 65 163,87 грн., що разом складає 88 291,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого за укладеним між сторонами договором №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р. купівлі-продажу природного газу, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача нараховані на підставі вказаного правочину пеню, а також 3% річних та інфляційні втрати.

Згідно з п.1 ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 ст.247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

За змістом ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 20.04.2018р. Господарського суду міста Києва після усунення позивачем обставин, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху, судом відкрито провадження по справі №910/3856/18. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

У строк, встановлений судом в ухвалі від 20.04.2018р., відповідачем в порядку ст.ст.165, 178 Господарського процесуального кодексу України, через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат, який долучений позивачем до позовної заяви, є необґрунтованим та безпідставним. Також, відповідач зазначив, що 12.01.2015р. ним було сплачено 31 987,34 грн. по договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р. купівлі-продажу природного газу за грудень 2014р., однак, вказані кошти 29.01.2015р. були повернуті позивачем на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс», внаслідок чого, на думку відповідача, у позивача відсутні підстави для нарахування 3% річних, пені та інфляційних втрат на суму 31 987,34 грн. за період з 12.01.2015р. до 29.01.2015р.

25.05.2018р. до канцелярії Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній просив суд визнати причину пропуску строку для подання відповіді на відзив поважною та поновити його, а також надав суду пояснення щодо обчислення заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Ухвалою від 05.06.2018р. судом задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про поновлення строку на подання відповіді на відзив.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач можливістю подання заперечень на відповідь на відзив відповідно до ст.167 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

У ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва-

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

10.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» (покупець) було укладено договір №1252/14-БО-41 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов п.1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

За змістом п.5.2 договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р. ціна за 1 000 куб.м газу становить 4 473,82 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

31.01.2014р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р., відповідно до умов якої з 01.01.2014р. погоджено ціну за 1 000 куб.м газу на суму 4 154,71 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Додатковою угодою №2 від 30.04.2014р. до договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р. сторони дійшли згоди, що з 01.04.2014р. ціна за 1 000 куб.м газу складатиме 5 264,88 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до додаткової угоди №3 від 23.05.2014р. до договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р. сторонами погоджено, що з 01.05.2014р. ціна за 1 000 куб.м газу складає 6 208,18 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

10.06.2014р. між сторонами було укладено додаткову угоду №4 до договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р., відповідно до умов якої з 01.06.2014р. ціна за 1 000 куб.м газу складатиме 6 222,22 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Додатковою угодою №5 від 15.09.2014р. до договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р. сторони дійшли згоди, що з 01.09.2014р. ціна за 1 000 куб.м газу складатиме 6 405,82 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Згідно додаткової угоди №6 від 10.11.2014р. до договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р. сторонами погоджено, що з 01.11.2014р. ціна за 1 000 куб.м газу складатиме 6 682,44 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

15.12.2014р. між сторонами було укладено додаткову угоду №7 до договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р., відповідно до умов якої з 01.12.2014р. ціна за 1 000 куб.м газу складатиме 7 661,64 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки газу.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст.712 Цивільного кодексу України та ст.ст.264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст.655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Пунктом 2.1 договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р. передбачено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 41 тис.куб.м, у тому числі, по місяцях кварталів: січень 2014р. - 7 тис.куб.м, лютий 2014р. - 8 тис.куб.м, березень 2014р. - 6 тис.куб.м, квітень 2014р. - 4 тис.куб.м, травень 2014р. - 0 тис.куб.м, червень 2014р. - 0 тис.куб.м, липень 2014р. - 0 тис.куб.м, серпень 2014р. - 0 тис.куб.м, вересень 2014р. - 0 тис.куб.м, жовтень 2014р. - 3 тис.куб.м, листопад 2014р. - 6 тис.куб.м, грудень 2014р. - 7 тис.куб.м.

У п.3.3 означеного правочину сторонами погоджено, що приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р. купівлі - продажу природного газу позивач передав, а відповідач прийняв імпортований природний газ на загальну суму 149 270,69 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2014р. на суму 7 590,66 грн., від 28.02.2014р. на суму 70 222,93 грн., від 31.03.2014р. на суму 39 469,76 грн. та від 31.12.2014р. на суму 31 987,34 грн.

Тобто, з наведеного полягає, що Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» належним чином виконано свої обов'язки з поставки товару за договором №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р. купівлі - продажу природного газу. Відповідачем означених обставин спростовано не було.

Частиною 1 ст.691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п.6.1 договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р. сторонами погоджено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості (п.6.3 договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р.).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було сплачено поставлений позивачем у 2014 році газ, наступним чином: 19.05.2014р. - 39 469,76 грн., 09.01.2015р. - 31 987,34 грн., 12.01.2015р. - 31 987,34 грн., 03.06.2016р. - 77 813,59 грн.

При цьому, платіж на суму 31 987,34 грн. від 12.01.2015р. був повернутий позивачем відповідачу 29.01.2015р., з посиланням на зазначення Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» неправильного призначення платежу.

Як вже вказувалось вище, у п.6.3 договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р. сторонами були погоджені вимоги щодо оформлення платіжних доручень, а саме покупець повинен був обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата.

Наразі, матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем оплати за отриманий від позивача у 2014р. газ із прострочкою платежу.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» про стягнення пені за період з 15.02.2014р. по 14.07.2015р., 3% річних за період з 15.02.2014р. по 02.06.2016р., а також інфляційних втрат за період з березня 2014р. по травень 2016р.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом ст.549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Пунктом 7.2 договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р. передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п.9.3 договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р.).

Як вказувалось судом, з огляду на порушення відповідачем строків оплати товару за договором №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р., позивачем було нараховано й заявлено до стягнення пеню в сумі 17 831,15 грн. за період з 15.02.2014р. по 14.07.2015р.

Після проведення перевірки наведеного заявником розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог по стягнення 3% річних за період з 15.02.2014р. по 02.06.2016р. та інфляційних втрат за період з березня 2014р. по травень 2016р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати за поставлений позивачем товар по договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р., то у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Як вже зазначалось судом, відповідно до виписки банку з рахунку відповідача, 12.01.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» було перераховано позивачу 31 987,34 грн. в якості оплати за природний газ по договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р. за грудень 2014р., однак 29.01.2015р. позивачем зазначені грошові кошти були повернуті відповідачу з посиланням на помилкове зазначення останнім в призначенні платежу періоду, за який здійснюється оплата, всупереч умовам п.6.3 укладеного між сторонами договору.

За змістом п.6.3 договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р. в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Згідно п.6.4 означеного правочину у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу, визначеного покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання, у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи, у третю чергу погашається основна сума боргу.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів нарахування позивачем витрат, пов'язаних з одержанням виконання, інфляційних нарахувань, відсотків річних, пені, штрафів у період з 12.01.2015р. до 29.01.2015р.

Отже, із системного аналізу вищенаведених положень договору №1252/14-БО-41 від 10.12.2013р. полягає, що оплата відповідача від 12.01.2015р. на суму 31 987,34 грн. підлягала зарахуванню позивачем в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди, проте вказана суму була повернута на рахунок відповідача 29.01.2015р.

Враховуючи наведене, суд, при здійсненні перерахунку 3% річних та інфляційних втрат враховує оплату відповідача від 12.01.2015р. на суму 31 987,34 грн. як зменшення заборгованості за лютий - березень 2014р. за період з 12.01.2015р. до 29.01.2015р., у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних на суму 5 251,46 грн. та інфляційних втрат на суму 54 119,68 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» є такими, що підлягають задоволенню частково на вказані вище суми.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» про стягнення 88 291,18 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» (02140, м.Київ, Дарницький район, вул. Єлизавети Чавдар, будинок 3, ідентифікаційний код 32912720) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) 3% річних на суму 5 251,46 грн., інфляційні втрати у розмірі 54 119,68 грн., пеню в сумі 17 831,15 грн. та судовий збір у розмірі 1 540,70 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з п.17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 05.06.2018р.

Суддя М.О.Любченко