Рішення № 74442022, 05.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2018Справа № 910/2186/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М., розглянувши матеріали господарської справи

позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Київавтотранссервіс" (03115, м. Київ, ВУЛИЦЯ КРАСНОВА, будинок 5; код ЄДРПОУ 16479973)

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03151, м. Київ, ВУЛИЦЯ НАРОДНОГО ОПОЛЧЕННЯ, будинок 11-А; код ЄДРПОУ 33096517)

про стягнення заборгованості у розмірі 423 287,21 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Київавтотранссервіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" стягнення заборгованості у розмірі 423 287,21 грн., а саме 391 912,72 грн. боргу з оплати робіт, 5508,25 грн. процентів річних, 25 866,24 грн. втрат від інфляції, а також відшкодування 6253,69 грн. витрат по сплаті судового збору та 5000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №4/1-05 від 04.05.2017 року в частині своєчасної та повної оплати виконаних позивачем робіт, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 391 912,72 грн., за наявності якої останнім нараховані проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

15.03.2018 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/2186/18 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України вирішено розгляд справи № 910/2186/18 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за відсутності клопотань будь - якої із сторін про інше, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

07.05.2018 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на перебування відповідача в стадії санації в межах справи № 44/258-б про банкрутство ДП «Київське обласне дорожнє управління», порушеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 року, та, відповідно, необхідність застосування приписів ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка діяла з 25.05.2011 року), згідно якої протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів нарахування санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань не відбувається. Відзив судом долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних у матеріалах справи, на час розгляду справи по суті позивачем суду не надано.

При цьому, зважаючи на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 04 травня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київавтотранссервіс» (позивач у справі, субпідрядник за договором) та Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерне компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач у справі, генпідрядник за договором) укладений Договір № 4/1-05 послуги з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення (міжнародні, національні, регіональні), державного значення (територіального) та місцевого значення загального користування у Київській області (ліквідація ямковості), згідно дефектних актів (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору субпідрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, за дорученням генпідрядника та замовника - Служби автомобільних доріг у Київській області, надати послуги з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення (міжнародні, національні, регіональні), державного значення (територіального) та місцевого значення загального користування у Київській області (ліквідація ямковості) згідно дефектних актів, а генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги після прийняття та оплати послуг замовником - Службою автомобільних доріг у Київській області.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування послуг: поточний дрібний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг (ліквідація ямковості).

Відповідно до п. 1.3 Договору склад та обсяги послуг: згідно затверджених замовником акту дефектів (технічного завдання) та проектної (кошторисної) документації. Розробка проектної (кошторисної) покладається на субпідрядника, кошторисна документація перевіряється генпідрядником та затверджується замовником. Обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

За умовами п. п. 3.1, 3.2 Договору загальна вартість послуг за цим Договором складається із вартості послуг, наданих в межах строку дії цього Договору, згідно договірних цін на послуги, які фактично надавалися, та орієнтовно становить 2 000 000,00 грн. з ПДВ, втому числі на дорогах державного (міжнародні, національні, регіональні) значення - 800 000,00 грн. з ПДВ, на дорогах державного (територіального) значення - 500 000,00 грн. з ПДВ, місцевого значення - 700 000,00 грн. з ПДВ. Вартість послуг визначається, як фактична вартість виконаних і прийнятих замовником (Службою автомобільних доріг у Київській області) послуг.

Згідно п. 4.1 Договору розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-2в, КБ-3), після надходження сплати за ці послуги від замовника - Служба автомобільних доріг у Київській області та після підписання сторонами Акту приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3), а також після одержання від субпідрядника документів, зазначених пунктом 4.2 Договору.

Так, пунктом 4.2 Договору передбачено, що Акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних робіт (форми № КБ-2в та № КБ-3) готує субпідрядник і передає для підписання уповноваженому представнику генпідрядника (Головному інженеру філії, що обслуговує дороги на якій надаються дані послуги) у строк не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до закінчення звітного періоду. Уповноважений представник генпідрядника протягом 3 (трьох) днів перевіряє реальність акту і підписує його в частині фактично наданих обсягів послуг. До акту додаються: документи, що підтверджують належну якість послуг, первинні документи, передбачені для даного виду послуг чинним законодавством. В разі ненадання зазначених цим пунктом Договору документів субпідрядник зобов'язується відшкодувати спричинені генпідряднику збитки (витрати).

В п. 5.1. Договору сторони погодили строк надання послуг: протягом 2017р. з урахуванням ч. 3 ст. 631 ЦК України, а в п. 5.2. Договору - місце надання послуг за Договором: автомобільні дороги державного значення (міжнародні, національні, регіональні), державного значення (територіального) та місцевого значення загального користування у Київській області, згідно затверджених замовником дефектних актів.

Відповідно до п. 5.4. Договору після надання послуг між сторонами оформлюється відповідний Акт про надання послуг, який оформлюється уповноваженими представниками сторін.

При цьому за умовами пп.5.3.3 Договору послуги вважаються наданими виключно після їх фактичного надання та оформлення документів, зазначених у п.4.1 Договору.

Як визначено сторонами в п.5.3 Договору, субпідрядник надає послуги з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг та штучних споруд згідно затвердженого акту дефектів (технічного завдання) та проектної (кошторисної) документації, з помісячним або проміжним визначенням і прийняттям видів та обсягів послуг.

Суд зазначає, що за приписами ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2017 року. В разі затримки надходження фінансування до замовника, договір діє до моменту прийняття замовником послуг, наданих до 31 грудня 2017 року (п. 10.1 Договору).

Вказаний Договір підписаний представниками генпідрядника та субпідрядника та засвідчений печатками сторін.

Як зазначає позивач в позовній заяві, у липні 2017 року ним на виконання умов Договору виконано передбачені договором роботи (послуги з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг місцевого значення загального користування): у Київській області, Києво-Святошинський район , Автодорога 0101313, м. Боярка - Київ-Чоп км0+000-7+300 - загальною вартістю 663,244,08 грн., у Київській області, Києво-Святошинський район , Автодорога 0101313, м. Боярка - Київ-Чоп км0+000-7+300 - загальною вартістю 489 658,02 грн., всього на загальну суму 1 152 902,10 грн., на підтвердження чого позивачем надані копії Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2017 року (форми КБ-3) від 31.07.2017 року та Актів приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 року (форми КБ-2в) від 31.07.2017 року на вказану суму.

Як свідчать вказані вище Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати та Акти приймання виконаних будівельних робіт, виконані позивачем роботи були прийняті відповідачем та замовником без зауважень, про що у вказаних довідках та актах містяться відповідні підписи уповноважених представників сторін та відтиски їхніх печаток.

В подальшому на виконання вимог Договору відповідачем платіжним дорученням № 411 від 08.09.2017 року здійснено часткову оплату виконаних позивачем робіт в сумі 200 000,00 грн. із зазначенням призначення платежу «за вик. роботи за липень 17 р. зг дог. №53 М-17 від 20.02.2017 , № 4/1-05 від 04.05.17 та ф. 3 (К-Святош. ДЕУ) в т.ч. ПДВ…». Копія вказаного платіжного доручення та відповідної виписки банку наявна в матеріалах справи.

Проте, за твердженням позивача, відповідач своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг/виконаних робіт у строки та порядку, визначені умовами Договору, належним чином не виконав, здійснивши тільки часткову оплату в сумі 200 000,00 грн., в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором

Окрім цього позивач зазначає, що між відповідачем - Дочірнім підприємством"Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі начальника філії «Києва - Святошинського райДУ» та позивачем ПАТ «Київавтотранссерсвіс» підписано Акт зарахування зустрічних вимог від 31.08.2017 року, згідно умов якого відповідач має непогашене грошове зобов'язання станом на 31.08.2017 року в сумі 1 152 902,10 грн. згідно договору № 53 М-17 від 20.02.2017 року, № 4/1-05 від 04.05.2017 року - філія «Києво-Святошинське районне дорожнє управління», та позивач - в сумі 560 989,38 грн. по накладній № 05-0055 від 19.05.2017 року, № 06-0021 від 20.06.2017 року, акту надання послуг № 24/05 від 31.05.2017 року, актів генпідряду № 17, 21 від 31.07.2017 року - філія «Києво-Святошинське районне дорожнє управління», строк виконання яких настав.

За змістом п.5 вказаного акту про зарахування зустрічних вимог від 31.08.2017 року керуючись ст. 601 ЦК України сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні вимоги за зобов'язаннями, вказаними вище, і з моменту підписання акту вважають зобов'язання філії «Києво-Святошинське районне дорожнє управління» ДП «Київський обладорупр» перед ПАТ «Київавтотранссерсвіс» таким, що припинено частково в сумі 560 989,38 грн.,залишок боргу становить 591 912,72 грн.; зобов'язання ПАТ «Київавтотранссерсвіс» перед філією «Києво-Святошинське районне дорожнє управління» ДП «Київський обладорупр» таким що припинено в сумі 560 989,38 грн.

Таким чином, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 391 912,72 грн., яку позивач просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

Окрім цього внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості виконаних позивачем за Договором робіт, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснено нарахування 3% річних в сумі 5508,25 грн. з 01.09.2017 року по 19.02.2018 року та втрат від інфляції в сумі 113 958,01 грн. за період з 09.2017 року по 01.2018 року, які позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення грошових коштів за виконані позивачем роботи з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення (міжнародні, національні, регіональні), державного значення (територіального) та місцевого значення загального користування у Київській області (ліквідація ямковості).

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 4/1-05 послуги з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення (міжнародні, національні, регіональні), державного значення (територіального) та місцевого значення загального користування у Київській області (ліквідація ямковості), згідно дефектних актів від 04.05.2017 року та/або його окремих положень суду не надано.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та §1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 875 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 318 Господарського кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частиною 1 ст. 843 Цивільного кодексу України визначено, що договором підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

За змістом ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим; кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Наразі, умовами спірного Договору передбачено умови виконання робіт з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг та штучних споруд згідно акту дефектів (технічного завдання) та проектної (кошторисної) документації, які затверджуються замовником (п.1.3, п.5.3 Договору). При цьому розробка проектної (кошторисної) документації умовами Договору покладається саме на субпідрядника - ТОВ «Київавтотранссервіс» (позивач у справі).

Також умовами п.3.3. Договору передбачена наявність договірної ціни, розробленої на підставі поточних цін та матеріальні ресурси, які не перевищують граничних цін, затверджених Службою автомобільних доріг України у Київській області. При визначенні ж фактичної вартості наданих послуг - приймається в межах кошторисного ліміту.

Натомість матеріали справи не містять складеного сторонами та затвердженого дефектного акту, кошторису та договірної ціни, як того вимагають умови спірного Договору, та які є обов'язковими для визначення складу та обсягів послуг (робіт) за Договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Статтею 854 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як зазначалось судом вище, порядок здійснення оплати сторонами узгоджено в розділі IV Договору.

Так, згідно п. 4.1 Договору розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-2в, КБ-3), після надходження сплати за ці послуги від замовника - Служба автомобільних доріг у Київській області та після підписання сторонами Акту приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3), а також після одержання від субпідрядника документів, зазначених пунктом 4.2 Договору.

Тобто остаточна оплата належним чином виконаних позивачем робіт обумовлена підписанням відповідних актів приймання - передачі виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт.

Позивачем на підтвердження фактичного виконання робіт з послуги з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг місцевого значення загального користування) надано копії Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2017 року (форми КБ-3) від 31.07.2017 року та Актів приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 року (форми КБ-2в) від 31.07.2017 року на загальну суму 1 152 902,10 грн.

Як встановлено судом, вказані довідки та акти підписані представниками замовника, генпідрядника та субпідрядника без зауважень, та засвідчені печатками сторін.

Зі змісту вказаних документів форми КБ-2в та КБ-3 вбачається, що останні містять посилання на Договір № 53М-17 від 20 лютого 2017 року та найменування об'єкта: «послуги з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг місцевого значення загального користування у Київській області, Києво-Святошинський район, Автодорога 0101313, м. Боярка - Київ-Чоп км0+000-7+300. Договірна ціна».

Проте, за умови відсутності наданих позивачем копії договірної ціни, дефектного акту (технічного завдання) та проектної (кошторисної документації), та зважаючи на відсутність посилання у наданих актах та довідках саме на укладений між позивачем та відповідачем спірний Договір № 4/1-05 послуги з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення (міжнародні, національні, регіональні), державного значення (територіального) та місцевого значення загального користування у Київській області (ліквідація ямковості), згідно дефектних актів від 04.05.2017 року, суд позбавлений можливості встановити відповідність виконаних робіт умовам затвердженої кошторисної документації та технічного завдання, а також відповідність зазначеної їх вартості договірній ціні, узгодженій згідно Договору, та розцінити надані позивачем Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2017 року (форми КБ-3) від 31.07.2017 року та Акти приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 року (форми КБ-2в) від 31.07.2017 року як докази виконання позивачем робіт саме за спірним Договором та у відповідності до його умов.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Поряд із цим суд наголошує, що за приписами ч.ч.3, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Зокрема, нормами Господарського процесуального кодексу України на позивача покладено обов'язок з подання доказів разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 80 ГПК України). Так, відповідно до ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з ч. 3 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

Також судом звертається увага на те, що згідно з ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.

Натомість в порушення приписів господарського процесуального законодавства позивачем не виконано зобов'язання додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

В свою чергу повідомлення про неможливість надання відповідних доказів та/або клопотань про витребування останніх матеріали позовної заяви не містять.

Щодо посилання позивача на факт зарахування зустрічних позовних вимог в сумі 560 989,38 грн. згідно ст. 601 Цивільного кодексу України та припинення зобов'язань відповідача перед позивачем в цій частині згідно Акту зарахування зустрічних вимог від 31.08.2017 року, підписаного між відповідачем - Дочірнім підприємством"Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі начальника філії «Києво-Святошинське районне дорожнє управління» та позивачем ПАТ «Київавтотранссерсвіс», суд зазначає, що за приписами чинного процесуального законодавства, суд, вирішуючи спір, зокрема, про стягнення заборгованості за виконані роботи, має встановити дійсний розмір заборгованості та обґрунтованість вимог позивача, з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується, тощо.

Суд зазначає, що в силу ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України). Ці підстави наведено у ст. ст. 599 - 601, 604- 609 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.ст.202, 203 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого (меншого) зобов'язання.

При цьому згідно зі ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тобто, за змістом ст.601 ЦК України припинення зобов'язання зарахуванням можливе за умов зустрічності вимог сторін, їх однорідності та безспірності. За відсутності безспірності вимог спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як вбачається із ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами слід вчиняти у письмовій формі.

Частиною 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

При цьому на підтвердження факту зарахування зустрічних однорідних вимог згідно ст. 601 Цивільного кодексу України позивачем надано копію Акту про зарахування зустрічних вимог від 31.08.2017 року, підписаного начальником філії «Києво-Святошинське районне дорожнє управління» ОСОБА_1 та засвідченого печаткою вказаної філії. Підпису Директора ПАТ «Київавтотранссервіс» ОСОБА_3 надана позивачем копія акту не містить.

Інших примірників акту, на який посилається позивач, окрім наявного в матеріалах справи, як і доказів, що між сторонами був дійсно укладений правочин згідно ст. 601 Цивільного кодексу України, спрямований на настання реальних наслідків, ні позивачем, ні відповідачем не надано.

Окрім цього, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повноважень начальника філії «Києво-Святошинське районне дорожнє управління» ОСОБА_1 на вчинення відповідних дій від імені відповідача.

Також позивачем не надано доказів на підтвердження на підтвердження підстав виникнення у позивача заборгованості перед відповідачем в сумі 560 989,38 грн. по накладній № 05-0055 від 19.05.2017 року, № 06-0021 від 20.06.2017 року, акту надання послуг № 24/05 від 31.05.2017 року, актів генпідряду № 17, 21 від 31.07.2017 року, як зазначено в Акті про зарахування зустрічних вимог від 31.08.2017 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

При цьому судом не приймається до уваги надана позивачем в якості доказів фактичного визнання боргу відповідачем копія акту звіряння взаємних розрахунків за період січень 2017 року - січень 2018 року між ПАТ «Київавтотранссервіс» та філією «Києво-Святошинське районне дорожнє управління» ДП «Київський облдорупр» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», яка підписана з боку відповідача від філії «Києво-Святошинське районне дорожнє управління» ДП «Київський облдорупр» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_4, зважаючи на відсутність доказів щодо посади вказаної особи та її повноважень на підписання акту звіряння та визнання наявності/відсутності заборгованості від імені юридичної особи відповідача, а також невідповідність зазначеної в акті звіряння інформації щодо надходження коштів на загальну суму 560 989,38 грн. наявним в матеріалах справи доказам.

Наразі господарський суд зауважує, що акт звіряння взаєморозрахунків не є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує факт господарської операції.

Таким чином враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що матеріалами справи на час розгляду справи не підтверджуються обставини щодо зарахування зустрічних вимог згідно ст. 601 Цивільного кодексу України на суму 560 989,38 грн., суд, виходячи із приписів ст. 202 Цивільного кодексу України, приходить до висновку про відсутність належних та допустимих доказів вчинення сторонами дій, спрямованих на набуття цивільних прав та обов'язків та не вважає доведеним позивачем факт зарахування зустрічних вимог у вказаній сумі згідно акту про зарахування зустрічних вимог від 31.08.2017 року як такого, що не відповідає ст. 601 Цивільного кодексу України та не породжує для сторін відповідних правових наслідків - припинення зобов'язань.

В свою чергу, суд зазначає, що за наявних в матеріалах справи наданих сторонами доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд позбавлений можливості прийти до чіткого, конкретного та безумовного висновку щодо наявності заборгованості відповідача за спірним Договором та обсягу фактичного розміру останньої, оскільки виходячи з приписів чинного законодавства суд має здійснювати розгляд спору виключно за наявними у матеріалах справи доказами, що, за умови ненадання всіх доказів на підтвердження підстав позову, в свою чергу унеможливлює встановлення судом обставин, необхідних для перевірки обґрунтованості позовних вимог та відповідно, прийняття за результатами всебічного та повного дослідження наданих сторонами та отриманих судом доказів рішення про задоволення позовних вимог у справі.

З огляду на те, що позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних є похідними від вимог про стягнення основного боргу, вказані вимоги позивача також не підлягають задоволенню.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно пункту 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Отже, враховуючи висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (абзац 2 ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року №147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя М.М.Якименко