Рішення № 74441971, 04.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2018Справа № 910/2610/18За позовом Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вчитель"

про стягнення 613 219,84 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Дочірнє підприємство "КиївГазЕнерджи" до Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вчитель" про стягнення 164090,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором про умови поставки газу балансоутримувачам № 400401 від 01.07.2015 зобов"язання по оплаті поставленого позивачем газу, в зв"язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 105352,99 грн, яку позивач просить стягнути у судовому порядку. Крім того, позивач нарахував відповідачу санкції за прострочення виконання грошового зобов"язання.

Ухвалою суду від 26.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/2610/18, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

20.04.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити повністю, оскільки, позивачем не доведено обсяги постачання газу відповідачу, норми споживання не відповідають об'єктивній реальності, крім того, відповідач встановлює у 2018 році газові лічильники.

03.05.2018 позивачем подано відповідь на відзив через канцелярію суду. В якій він не погоджується з доводами відповідача та зазначає. що обсяги поставки та споживання газу підтверджуються підписаними обома контрагентами актами, крім того, від відповідача не надходило жодних претензій щодо постачання газу за договором № 400401 від 01.07.2015.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.07.2015 між Дочірнім підприємством "КиївГазЕнерджи" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Київгаз" (газорозподільне підприємство), та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Вчитель" (балансоутримувач) був укладений договір про умови поставки газу балансоутримувачам № 400401. Згідно предмету договору постачальник зобов'язується постачати в інтересах балансоутримувача природний газ для побутового споживання, в якості комунальної послуги населенню - наймачам (орендарям, власникам) квартир, іншим особам, які зареєстровані в житловому приміщенні, надалі - мешканцям. Балансоутримувач зобов'язується своєчасно здійснити оплату постачальнику вартості спожитого мешканцями газу в термін і на умовах, передбачених цим договором. Порядок та умови надання балансоутримувачем газу мешканцям у якості комунальних послуг і збору комунальних платежів по газопостачанню здійснюється на договірній основі між ними із дотриманням норм чинного законодавства чинного законодавства України та діючих в місті Києві розпоряджень КМДА. До повного переходу постачальником на прямі розрахунки з мешканцями (п.1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п.п. 3.1.1, 3.1.2, п. 3.1. договору облік обсягів газу, поставленого Постачальником Балансоутримувачу в межах цього Договору та переданого мешканцям в якості комунальної послуги, залежить від наявної форми обліку обсягів споживання газу мешканцями та здійснюється наступним чином: Шляхом звірки кількості мешканців будинків: Сторони домовились, що звірка кількості мешканців будинків оформлюється до 10-го числа кожного місяця станом на останній день попереднього місяця актом кількості мешканців, в якому зазначається кількість усіх зареєстрованих мешканців будинків, який підписується у двох примірниках, по одному для кожної із Сторін уповноваженими представниками Сторін та скріплюється печатками Сторін. Зведений розрахунок вартості переданого Балансоутримувачу газу для побутових потреб мешканців проводиться за діючими цінами та тарифами відповідно до Норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 N619. Шляхом щомісячного зняття показників лічильників газу: Сторони домовились, що зняття та фіксування показників здійснюється представниками обох сторін Договору до кожного 25-го числа звітного місяця, про що Сторонами складається у двох примірниках, по одному для кожної із Сторін, акт звірки кількості обсягів спожитого газу за показниками лічильників газу, який підписується уповноваженими представниками Сторін та скріплюється печатками Сторін. Зведений розрахунок вартості переданого Балансоутримувачу газу для побутових потреб мешканців проводиться на підставі фактичних показань лічильників газу за діючими цінами.

На підставі вищезазначених актів Постачальником до 27-го числа звітного місяця складається та надсилається Балансоутримувачу акт передачі-приймання природного газу переданого Балансоутримувачу для побутових потреб у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, в якому відображається загальна вартість поставленого Балансоутримувачу газу з урахуванням всіх пільг та субсидій мешканців та показників газових лічильників. Протягом 2-х робочих днів з дня отримання акту передачі-приймання природного газу Балансоутримувач розглядає, підписує його та повертає один примірник Постачальнику, і він є основою для проведення розрахунків з Постачальником. (п. 3.2, 3.3. договору).

Згідно пункту 3.4., 3.5, 4.3 договору у випадку, якщо в Балансоутримувача виникли претензії щодо достовірності даних, викладених в акті передачі-приймання, він повинен протягом строку встановленого п. 3.3. цього Договору письмово направити їх на адресу Постачальника; в іншому випадку Сторони дійшли згоди, що відсутність письмових заперечень протягом вказаного строку є фактом повного узгодження умов такого акту, і дані, внесені в акт передачі-приймання Постачальником, є основою для подальших розрахунків між Сторонами. На підставі розрахунків, проведених у відповідності до пунктів 3.1. - 3.2. Балансоутримувач самостійно розраховує вартість місячного обсягу спожитого газу у кожній квартирі і передає цю інформацію до Головного інформаційно-обчислювального центру КМДА для оформлення єдиного рахунку на оплату житлово-комунальних послуг. У випадку, якщо Балансоутримувач не користується послугами Головного інформаційно-обчислювального центру КМДА (ГІОЦ), він самостійно виставляє мешканцям рахунки на оплату. Загальна вартість переданого постачальником балансоутримувачу газу для побутових потреб щомісячно визначається на основі даних, отриманих згідно п.п. 3.1.1-3.1.2 цього договору.

До матеріалів справи долучено акти передачі-приймання природного газу за період з липня 2015 року по грудень 2017 року, зокрема: № УК000040939 від 31.07.2015 на суму 3859,24 грн.; № КЕ000000610 від 31.08.2015 на суму 3880,80 грн.; № КЕ000001860 від 30.09.2015 на суму 3880,80 грн.; № КЕ000003186 від 31.10.2015 на суму 3880,80 грн.; № КЕ000004942 від 30.11.2015 на суму 3880,80 грн.; № КЕ000007047 від 31.12.2015 на суму 3880,80 грн.; № КЕ000000753 від 31.01.2016 на суму 3880,80 грн.; № КЕ000003553 від 29.02.2016 на суму 8138,96 грн; № КЕ000005556 від 31.03.2016 на суму 7228,80 грн; № КЕ000006079 від 30.04.2016 на суму 5693,40 грн; № КЕ000007750 від 31.05.2016 на суму 5509,14 грн; № КЕ000008837 від 30.06.2016 на суму 5509,14 грн; № КЕ000010606 від 31.07.2016 на суму 5509,14 грн; № КЕ000011079 від 31.08.2016 на суму 5509,14 грн; № КЕ000012285 від 30.09.2016 на суму 12268,62 грн; № КЕ000013466 від 31.10.2016 на суму 12298,89 грн; № КЕ000014221 від 30.10.2016 на суму 8937,72 грн; № КЕ000014441 від 31.12.2016 на суму 5539,41 грн; № КЕ000000142 від 31.01.2017 на суму 5539,41 грн; № КЕ000000606 від 28.02.2017 на суму 5539,41 грн; № КЕ000000975 від 31.03.2017 на суму 5539,41 грн; № 0ЕБИ-010274 від 30.04.2017 на суму 5601,63 грн; № 0ЕБИ-012175 від 31.05.2017 на суму 5601,63 грн; № 0ЕБИ-013621 від 30.06.2017 на суму 9040,20 грн; № 0ЕБИ-014262 від 31.07.2017 на суму 9040,20 грн; № 0ЕБИ-017480 від 31.08.2017 на суму 8453,72 грн; № 0ЕБИ-018908 від 30.09.2017 на суму 7318,37 грн; № 0ЕБИ-020241 від 31.10.2017 на суму 6875,51 грн; № 0ЕБИ-023665 від 30.11.2017 на суму 6875,51 грн; № 0ЕБИ-026992 від 31.12.2017 на суму 4201,88 грн. Вказані акти підписані та скріплені печатками постачальника та балансоутримувача. Загальна сума поставленого відповідачу природного газу згідно наданих до матеріалів актів приймання-передачі становить 188913,28 грн.

Претензії від відповідача щодо достовірності даних зазначених в актах приймання природного газу з липня 2015 року по грудень 2017 року на адресу позивача не надходили. Сторони без жодних зауважень підписали акти за вказаний період. Вказаними актами спростовуються доводи відповідача про недоведеність обсягів споживання природного газу та їх вартості.

Балансоутримувач зобов'язується здійснити оплату Постачальнику вартості поставленого Балансоутримувачу для побутових потреб та спожитого мешканцями газу в наступні строки: якщо Балансоутримувач користується послугами КП ГІОЦ з розщеплення платежів, - до останнього календарного дня місяця, наступного за місяцем постачання газу. Якщо Балансоутримувач не користується послугами КП ГІОЦ з розщеплення платежів, - до десятого календарного дня місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Згідно пункту 5.3. Договору у разі нездійснення платежів окремими мешканцями до 10 числа кожного наступного за звітним місяця, або у разі не надходження коштів по відшкодуванню пільг та субсидій по оплаті за газ, Балансоутримувач приймає на себе зобов'язання невідкладно вжити всіх правових заходів для забезпечення своєчасної оплати за спожитий газ мешканцями (уповноваженими установами та організаціями по відшкодуванню пільг та субсидій), зокрема, шляхом стягнення заборгованості з боржників в судовому порядку. Щоквартально Балансоутримувач інформує Постачальника про боржників, які мають більш як трьохмісячну заборгованість по оплаті вартості газу, й інформацію про передачу своїх вимог щодо таких боржників до суду.

Згідно п. 7.1.1 договору постачальник має право вимагати від балансоутримувача своєчасної і в повному обсязі оплати вартості переданого йому газу для надання мешканцям комунальної послуги. А п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 постачальник зобов'язується проводити в порядку встановленому законодавством , відповідні перерахунки розміру вартості послуг за цим договором в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості. Розглядати у встановленому порядку претензії балансоутримувача щодо відповідності якісних показників газу, величини тиску і за наявності відповідних підстав задовольняти його вимоги. У разі звернення балансоутримувача до постачальника, у тому числі для перевірки якості наданих послуг, направити свого представника за місце виклику протягом 2 робочих днів в узгоджений з балансоутримувачем час.

Балансоутримувач має право на перевірку якісних показників газу та/або величини тиску та якості наданих послуг. На зменшення розміру плати у разі погіршення якісних показників газу. Встановлювати мешканцям лічильники газу. (п. 7.3.3, 7.5.5 договору) .

Відповідач частково сплатив вартість отриманого газу у сумі 83560,29 грн, в зв'язку з чим несплаченою залишилась заборгованість у розмірі 105352,99 грн.

Згідно ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Вказані обставини (щодо часткової сплати вартості отриманого газу у сумі 83560,29 грн.) визнані позивачем у позові та не спростовані відповідачем. Крім того, щодо арифметичної вірності здійснених позивачем у позові розрахунків відповідач не заперечує.

Відповідач заперечує саме щодо кількості спожитого мешканцями будинку природного газу і що норми споживання, визначені позивачем, фактично в рази перевищують розмір реально спожитого газу.

Проте відповідач не надав доказів того, що він звертався до позивача з відповідними претензіями. Натомість, підписані без будь-яких застережень у них акти приймання-передачі природного газу, свідчать про погодження сторонами обсягів наданого та спожитого газу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ст. 1 закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Частиною 1 ст. 13 Закону встановлено, що житлово-комунальними послугами є комунальні газо- та електропостачання тощо.

Згідно з п. 5 ч. 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивачем доведено постачання відповідачу природного газу на суму 188913,28 грн за період з липня 2015 року по грудень 2017, який відповідач оплатив лише частково, в зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 105352,99 грн.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Заперечення відповідача щодо норм споживання природного газу та обставин щодо встановлення у квартирах газових лічильників для з'ясування обсягів споживання природного газу не стосуються предмета доказування у даній справі, оскільки, обсяг споживання доведений матеріалами справи, а за допомогою лічильників буде визначено обсяги споживання в майбутньому, натомість у даній справ стягненню підлягає заборгованість за період з липня 2015 по грудень 2017 року.

В зв'язку з вищевикладеним суд вважає вимоги позивача про стягнення суми основного боргу за спожитий природний газ у розмірі 105352,99 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 30495,89 грн, 3% річних у розмірі 5473,09 грн, втрати від інфляції у розмірі 22768,63 грн

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок позивача та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суму 3% річних у розмірі 5473,09 грн за період з 01.09.2015 по 28.02.2017 і суму втрат від інфляції у розмірі 22768,63 грн за період з липня 2015 по грудень 2017 такими, що підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 01.03.2017 по 28.02.2017 у розмірі 30495,89 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 8.4 Договору передбачено, що у разі незабезпечення повної та своєчасної оплати поставленого балансоутримувача газу для побутових потреб у строки, зазначені у п. 5.2 даного договору, останній сплачує на користь постачальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період заборгованості (прострочення).

З аналізу п. 8.4 договору суд вбачає, що сторонами не погоджувався інший строк нарахування пені, ніж передбачений у ст. 232 ГПК України шестимісячний строк. При здійсненні розрахунку, позивачем не враховано шестимісячне обмеження у нарахуванні пені за кожним платежем, а тому суд здійснив власний розрахунок пені за період з 01.03.2017 по 28.02.2018 по кожній сумі платежу в межах шестимісячного строк нарахування.

Згідно перерахунку суду, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 10569,47 грн., а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в цій частині.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен із доводів сторін.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, обставини визнані позивачем у позовній заяві та підтверджені матеріалами справи, відповідач не спростував шляхом подання належних та допустимих доказів.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що станом на момент ухвалення судом рішення у даній справі права позивача порушені, а строк виплати страхового відшкодування є таким, що настав.

Таким чином, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 123 ГПК України, удові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вчитель" (03040, м. Київ, вул.. Васильківська, будинок 4, ідентифікаційний код 24594197) на користь Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" (01103, м. Київ, Михайла Бойчука, будинок 4Б, ідентифікаційний код 39835779) заборгованість у розмірі 105352 (сто п'ять тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 99 коп., 3% річних у розмірі 5473 (п'ять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 09 коп., втрати від інфляції у розмірі 22768 (двадцять дві тисячі сімсот шістдесят вісім) грн. 63 коп., пеню у розмірі 10569 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 47 (три) коп. та судовий збір у розмірі 2278 (дві тисячі двісті сімдесят вісім) коп. 37 коп.

3. В частині позовних вимог Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" (01103, м. Київ, Михайла Бойчука, будинок 4Б, ідентифікаційний код 39835779) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вчитель" (03040, м. Київ, вул.. Васильківська, будинок 4, ідентифікаційний код 24594197) про стягнення пені у розмірі 12199,16 грн - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко