Рішення № 74441642, 30.05.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.05.2018 Справа № 905/538/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (Ідентифікаційний код 40075815, адреса: 03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5) в особі Регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (Ідентифікаційний код 40081237, адреса: 49602, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд.108),

до відповідача: Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (Ідентифікаційний код 34032208, адреса: 85670, Донецька область, м.Вугледар, вул.Магістральна, буд.4),

про: стягнення 35 231,50 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» штрафу в сумі 30 020,00 грн. та витрати при усуненні комерційної несправності на суму 5 211,50 грн., всього 35 231,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в листопаді 2017 відповідачем за залізничною накладною №52813953 зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці було відправлено вантаж (концентрат вугілля) на станцію Покровськ Донецької залізниці. На станції ОСОБА_1 залізниці на підставі статті 24 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (із змінами і доповненнями), було зроблено перевірку маси вантажу у вагонах. Під час перевірки маси вантажу у вагоні №60528767 було встановлено, що маса вантажу, вказана в залізничній накладній №52813953 у графі “маса вантажу в кг, визначена відправником” - 69 000 кг., не відповідає фактичній масі вантажу - 72 500 кг., у зв’язку з чим на підставі ст.129 Статуту залізниць України та п. 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 №334, складено комерційний акт №463003/463 від 12.11.2017.

На думку позивача, оскільки вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому саме відповідач як вантажовідправник має сплатити залізниці штраф за неправильно зазначену у накладній масу, який розрахований у розмірі п’ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення згідно із ст. 118 Статуту залізниць.

Крім цього, позивач зазначає, що при усуненні комерційної несправності залізницею понесені додаткові витрати на загальну суму 5 211,50 грн. з ПДВ, про що складено акт загальної форми від 22.11.2017 № 5400, і які позивач просить стягнути з відповідача.

Нормативно вимоги обґрунтовано нормами ст.307 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.ст. 2, 5, 6, 24, 37, 118 122, 129 Статуту залізниць України, Правилами оформлення перевізних документів, Правилами приймання вантажів до перевезення, затвердженими наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 N 644 та Правилами складання актів, затверджених наказом Мінтрансу від 28.05.2002 № 334.

На підтвердження позовних вимог надано суду: залізничні накладні №№52813953, 45728292; комерційний акт від 12.11.2017 № 463003/463 (форма ГУ-22), комерційний акт від 28.11.2017 № 482004/404 (форма ГУ-22), акти загальної форми (форма ГУ-23) від 11.11.2017 № 8028, від 12.11.2017 № 4673, від 12.11.2017 № 7983, від 22.11.2017 № 8045, від 28.11.2017 № 1684, від 26.11.2017 № 38260, від 22.11.2017 № 5400, рахунок № 1039 від 17.11.2017 на суму 187,60 грн., книгу телеграм (форма ГУ-34), розрахунок позовних вимог, технічний паспорт засобів ваговимірювальної техніки (звіт) № 89, лист від 22.11.2017 № 99, довіреність Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» від 21.11.2017 № 1967 на ім’я ОСОБА_2 на право брати участь у прийманні вугільної продукції за кількістю і підписувати у зв’язку з цим відповідні документи, відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань відносно Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та статутні документи підприємства, копії яких долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 26.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/538/18; визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи призначено на 16.04.2018; визначено відповідачу у строк до 11.04.2018: надати до суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують відповідні доводи, включаючи статутні документи підприємства; надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази надіслання надати суду у вказаний строк; у разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надати суду відповідну обґрунтовану письмову заяву у встановлений судом строк; визначено позивачу у строк до 16.04.2018: надати до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій викласти свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві доводів та мотиви їх визнання або відхилення (за наявності); явка представників сторін у судове засідання визнана не обов’язковою.

10.04.2018 від відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області отримано відзив №580 від 30.03.2018, за змістом якого останній вважає позовні вимоги необґрунтованими з таких підстав: зважування та завантаження вугілля у вагони здійснювалося на 200 тонних вагонних вагах справних і таких, що пройшли державну перевірку; в комерційному акті К/А №463003/377 від 08.07.2017 зазначено, що переваження на ст.Пологи здійснювалося на 150 тонних вагах без урахування похибки та вивантаження вугілля з вагонів, а різниця в масі виведена в результаті простих арифметичних дій; посилається на ч.4 ст.129 Статуту залізниць України, п.1 Правил складання актів та зауважує на тому, що позивач не зважував тару (вагони) без вантажу, у той час, як їх вага не завжди відповідає маркуванню на вагонах; свідчить про важкий фінансовий стан підприємства та просить справу розглянути у письмовому провадженні, без участі представника ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», згідно чинного законодавства України.

До означеного відзиву додано: баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2017, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2017 рік, статутні документи підприємства, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, технічний НОМЕР_1 засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ), копії яких долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 16.04.2018 залишено без руху позовну заяву; визначено Публічному акціонерному товариству “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “ОСОБА_1 залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” до 02.05.2018 усунути недоліки позовної заяви №НЮс – 1/67 від 15.03.2018 шляхом подачі до канцелярії суду належним чином засвідченої копії довіреності (чинної на час підписання позовної заяви та подання позову) на підписанта позовної заяви №НЮс – 1/67 від 15.03.2018 – ОСОБА_3 разом із супровідним листом.

Від позивача через канцелярію суду надійшла заява №13 – 04/248 від 24.04.2018 про усунення недоліків, згідно якої позивачем усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом. До означеної заяви додано належним чином засвідчену копію довіреності (чинну на час підписання позовної заяви та подання позову) на підписанта позовної заяви №НЮс – 1/67 від 15.03.2018 – ОСОБА_3, також копію довіреності на представника позивача ОСОБА_4

Ухвалою суду від 02.05.2018 продовжено розгляд справи №905/538/18; повідомлено сторонам, що судове засідання відбудеться 30.05.2018; запропоновано позивачу виконати вимоги ухвали суду від 26.03.2018; явка представників сторін визнавано не обов’язковою.

29.05.2018 від позивача через канцелярію господарського суду Донецької області отримано відповідь на відзив №13-04/338 від 24.05.2018, в якому позивач доводи відповідача відхиляє, наполягає на задоволенні позову.

У судове засідання, що відбулось 30.05.2018, позивач та відповідач своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання обов’язковою визнана не була, сторони повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, наданих сторонами документів достатньо для вирішення спору, тому справа розглядається за наявними матеріалами без присутності представників сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК), ст.173 Господарського кодексу України (надалі - ГК) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов’язання згідно із ст.11, 509 ЦК України, ст. 174 ГК України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

З матеріалів справи вбачається, що 09.11.2017 за залізничною накладною № 52813953 зі станції відправлення «Південнодонбаська» Донецької залізниці Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» як вантажовідправник направило вантаж – вугілля кам’яне, не пойменований за алфавітом; вологість вантажу – 6,8%, насипом; поверхня вантажу нижче рівня бортів вагону; вантаж промаркований подовжньою смугою жовтого кольору 200 мм по усій довжині вагону, вантаж розміщено і закріплено згідно з п. 2, 3 гл.14 Додатка 3 до СМГС (розділ 20 накладної); одержувач – ПАТ «ЦЗФ «Комсомольська», станція призначення – Покровськ.

Загальна кількість вагонів - 2 (розділ 19 накладної); код вантажу – 161202 (розділ 23 накладної); маса вантажу, визначена відправником – 136300 кг (розділ 24 накладної); спосіб визначення маси – на вагонних вагах 200т, заводський № 0047 вантажовідправником (розділ 26 накладної); завантажено вантаж у вагон вантажовідправником (розділ 28 накладної). При цьому правильність внесених у накладну відомостей щодо маси вантажу підтверджена підписом відправника ОСОБА_5

Згідно відомості вагонів, за накладною № 52813953 було направлено наступні вагони:

- № 60528767, тара вагону – 23800 кг, вантажопідйомність – 69,0 т., маса вантажу – 69000кг;

- № 66229139, тара вагону – 22200 кг, вантажопідйомність – 69,0 т., маса вантажу – 67300 кг.

На перегоні Волноваха вагон № 60528767 відчеплений залізницею для контрольного переважування на статичних вагах ст. Пологи, про що складено ОСОБА_6 загальної форми від 11.11.2017 № 8028 (форма ГУ-23).

ОСОБА_7 ОСОБА_1 залізниці 12.11.2017 складено ОСОБА_6 загальної форми № 4673 (форма ГУ-23) про те, що вагон № 60528767 затриманий до ком.акта – 7360 і буде відправлений по досилці.

12.11.2017 станцією ОСОБА_1 залізниці за результатами переважування складено ОСОБА_6 загальної форми № 7983, яким зафіксовано навантаження вантажу у вагон № 60528767 більше вантажопідйомності вагону на 3500 кг; затримано на ст. Пологи до складання комерційного акту ГУ-22, також виявлена продольна нерівномірність завантаження візка 7360кг, що загрожує безпеці руху, затримано до усунення комерційної несправності.

Про такі обставини повідомлено станцію відправлення та вантажовідправника телеграмами, про що свідчить наявний у справі витяг з Книги телеграм (форма ГУ-34).

ОСОБА_7 ОСОБА_1 залізниці складено Комерційний акт № 463003/463 від 12.11.2017, згідно з розділом «Д» якого зафіксовано, що на підставі акту загальної форми № 8028 від 11.11.2017, № 7983 від 12.11.2017 станції ОСОБА_1, проведено контрольне зважування вагону № 60528767 за груповою накладною вказаною на лицьовій стороні цього акту (№ 52813953 від 09.11.2017), у складі комісії ДС ОСОБА_8, агент комерційний ОСОБА_9, приймальник поїздів ОСОБА_10, на справних 150 т електронних вагонних вагах № 89 станції ОСОБА_1 (повірка 11.05.2017). Фактична маса брутто вагону склала 96300кг, тара вагону з перевізного документа 23800кг. Маса вантажу нетто за перевізним документом 69000кг, фактична маса вантажу нетто 72500кг, що більше документу і вище вантажопід'ємності вагону на 3500кг. При комерційному огляді даного вагону було виявлено навантаження нижче рівня бортів вагона на 30-40 см, поверхня вантажу розрівнена, маркована повздовжньою смугою жовтого кольору 200мм по всій довжині вагону. Заглиблення відсутні, окреслення навантаження без порушень. Вагон у технічному стані справний. Дано оперативне повідомлення.

12.11.2017 за досилочною залізничною накладною № 45728292 зі станції ОСОБА_1 вагон № 60528767 направлено на станцію призначення – Покровськ. Вантаж – вугілля кам’яне, насипом.

22.11.2017 у присутності представника вантажовідправника - ОСОБА_6 складено ОСОБА_6 загальної форми № 8045 (форма ГУ-23), згідно якого продольна нерівномірність навантаження візка усунено силами вантажовідправника, складає 1020кг, що входить в допустиму норму, понад вантажопідйомність усунена – відвантажено в автомобіль ГАЗ № ЗПС 4526. Навантаження рівномірне, маркування продольною смугою жовтого кольору. Безпеці руху не погрожує. Люка закриті, течі вантажу нема. Слідує призначенню.

Цей акт представником вантажовідправника підписано без зауважень.

Матеріали справи також містять лист від 22.11.2017 № 99, в якому Державне підприємство «Шахтоуправляння «Південнодонбаське № 1» констатує, що перевантаження, виявлене у візку № 60528767, усунуто вантажовідправником. Надлишок вантажу відвантажено у кількості 4800кг і вивезено вантажовідправником.

З матеріалів справи вбачається, що станцією ОСОБА_1 складено ОСОБА_6 загальної форми від 22.11.2017 № 5400 (форма ГУ-23) про нарахування додаткових зборів у зв’язку з затримкою вантажу, всього на суму 4342,92 грн. без ПДВ, у тому числі: маневрова робота – 1549,00 грн.; переважування – 199,10 грн.; користування – 672,90 грн.; телеграми – 2 шт. – 280,60 грн.; зберігання - 1524,70 грн.; робота краном – 116,62 грн.

28.11.2017 станцією Покровськ Донецької залізниці складено Комерційний акт № 482004/404 (форма ГУ-22) на додаток до акта станції ОСОБА_1 від 22.11.2017, яким зафіксовано прибуття 26.11.2017 вагону № 60528767 та у розділі «Д» цього комерційного акту зазначено: згідно АЗФ № 38260 від 26.11.17 та АЗФ № 1684 в/ст від 28.11.17 ст.Покровськ комісією у складі: робітники станції ОСОБА_11, ОСОБА_12, ДС ОСОБА_13 була проведена перевірка маси вантажу у вагоні. В документі зазначено: брутто відсутнє, тара – 23800кг, маса нетто – 69000кг. При подаванні вагону на 150-т статичні ваги станції, повірені 24.07.17 виявлено: брутто – 91500кг, тара з ПД – 23800кг, фактична маса вантажу нетто – 67700 кг, що менше документа на 1300кг. Поверхня вантажу нижче бортів на 40-50см нерівномірна. Маркування повздовжньою жовтою смугою. Над 1 та 7 люками технологічні скоси к торцам дверей 150см х 280см х 100см. Двері, люка зачинені. Течі вантажу немає. Вагон прибув в технічному стані справний.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Одночасно суд звертає увагу, що положеннями Правил передбачено можливість залучення інших працівників залізниці до перевірки вантажу і підписання акту.

Водночас, до підписання комерційного акта залучається три працівники залізниці в сукупності, перелік посад яких не є нормативно вичерпним.

Відтак, суд встановив, що комерційний акт № 463003/463 від 12.11.2017 підписаний належними особами у відповідності до п.10 Правил складання актів.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту).

Статтею 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №863/5084 від 24.11.2000, а також ст.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1. та п.2.2., графи "ОСОБА_3 вантажу, визначена відправником, кг", та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст.37 Статуту та п.5. Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч.1 ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній №52813953 від 09.11.2017, засвідчено належними доказами, зокрема: комерційним актом №463003/463 від 12.11.2017.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.

Між тим, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані жодні докази, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті. Більш того, матеріали справи свідчать, що відповідач у своєму листі від 22.11.2017 № 99 підтвердив перенавантаження візку, яке він усунув власними силами шляхом відвантаження в автомобіль ГАЗ № ЗПС4526 і вивезення на підприємство ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1».

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України за №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 №863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Відповідно до частини 1 статті 118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Тобто, чинне законодавство України пов’язує застосування до вантажовідправника наслідків встановлених ст.118 Статуту залізниць України із фактом неправильного зазначення у накладній маси вантажу, який підтверджується наявними у справі належними доказами.

Відтак, судом встановлено наявність підстав для застосування відповідальності, передбаченої вищеозначеним нормативним актом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За перевезення вантажу згідно спірної накладної № 52813953 у вагоні № 60528767, мала бути сплачена провізна плата в розмірі 6004,00 грн. Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 30020,00 грн. (6004,00 (провізна плата) х 5).

Відповідно до вищевказаних нормативно-правових актів відправник був зобов'язаний зазначити в накладній вірну масу всього вантажу, який знаходився у даному вагоні, і провізна оплата в даному випадку в накладній визначалася виходячи із маси всього вантажу, який знаходився у даному вагоні.

Суд враховує, що при застосуванні статей 118 та 122 Статуту штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

З огляду на норми чинного законодавства, встановлені обставини та подані сторонами докази, суд дійшов висновку, що застосування позивачем до відповідача штрафних санкцій у розмірі п'ятикратної всієї суми провізної плати, визначеної вищевказаною накладною, в зв'язку з невиконанням відправником зобов'язання зазначити в накладній вірну масу всього вантажу, який знаходився у вказаному вагоні, відповідає як ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, так і ч.2 ст.549 ЦК України, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, судом відхилено твердження відповідача щодо складання комерційного акту К/А№463003/377 від 08.07.2017 з порушенням Правил складання актів, оскільки такі твердження не стосуються комерційного акту, що є предметом розгляду у цій справі - №463003/457 від 25.10.2017.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача додаткових витрат при усуненні комерційної несправності на суму 5 211,50 грн., зафіксованих у акті загальної форми від 22.11.2017 № 5400, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст.129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Порядок участі працівників залізниці при зважуванні вагонів регулюється Статутом залізниць України та Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язані з ними послуги (тарифне керівництво №1), затвердженим Наказом №317 від 26.03.2009 Міністерства транспорту та зв’язку України та зареєстровано в Мінюсті 15.04.2009 за №340/16356. Виконання залізницею додаткових операцій, пов’язаних з перевезенням вантажів, завантаженням, розвантажуванням, зважуванням, експедируванням тощо), здійснюється на підставі окремих договорів.

Пунктом 3 Розділу 1 Тарифного керівництва №1 встановлено, що державні регульовані тарифи встановлюються на роботи і послуги, пов’язані з перевезенням вантажів перелік яких наведено в розділі ІІІ цього збірника.

Пунктом 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів встановлено, що усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджується підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

В матеріалах справи відсутні і позивачем не подано суду ані окремого договору зважування, ані накопичувальних карток, ані відомості плати за користування вагонами та контейнерами, не подано книгу форми ГУ-78, до якої вносяться результати перевірки відповідності маси вантажу.

Разом з тим, судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що станцією ОСОБА_1 залізниці було складено ОСОБА_6 загальної форми від 22.11.2017 № 5400 (форма ГУ-23) про нарахування додаткових зборів у зв’язку з затримкою вантажу, всього на суму 4342,92 грн. без ПДВ, у тому числі: маневрова робота – 1549,00 грн.; переважування – 199,10 грн.; користування – 672,90 грн.; телеграми – 2 шт. – 280,60 грн.; зберігання - 1524,70 грн.; робота краном – 116,62 грн.

Вказаний акт загальної форми за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту понесення додаткових зборів у зв’язку з затримкою вантажу.

Крім того, ч.4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо відзив не містить вказівку на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Зі змісту відзиву Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» вбачається, що відповідачем не висловлювались заперечення з приводу позовних вимог про стягнення з нього додаткових витрат при усуненні комерційної несправності на суму 5211,50 грн. і незгода з такими обставинами не вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог. Також відповідачем не доведено, що він не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Отже, відповідачем не спростовано доводів позивача в цій частині, документального підтвердження сплати позивачу нарахованих додаткових зборів у зв’язку з затримкою вантажу, всього на суму 4342,92 грн. без ПДВ, у тому числі: маневрова робота – 1549,00 грн.; переважування – 199,10 грн.; користування – 672,90 грн.; телеграми – 2 шт. – 280,60 грн.; зберігання - 1524,70 грн.; робота краном – 116,62 грн., суду не представлено, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат при усуненні комерційної несправності на суму 5 211,50 грн. з ПДВ, зафіксованих у акті загальної форми від 22.11.2017 № 5400, підлягають задоволенню.

Щодо наданого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Правовий аналіз названих норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Згідно з ч. 2 Вступу Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за № 50/1854 (далі Правила), виконання Правил забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху. Відповідно до п. 15.27 Правил забороняється ставити в поїзди, зокрема, вагони, що завантажені понад їх вантажопідйомність.

Тобто, невиконання вимог вказаних Правил, зокрема, завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, загрожує безпеці руху поїздів, а відтак, створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.

Стаття 122 Статуту залізниць України не пов'язує стягнення штрафу з наявністю (відсутністю) наслідків у перевізника від неправильності відомостей, зазначених у накладній, чи з наявністю вини вантажоодержувача; розмір штрафу за дане правопорушення визначений Кабінетом Міністрів України і підстав вважати його надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду не має.

Отже, при вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню, слід враховувати не лише майнові інтереси відповідача, але й інтереси позивача, які полягають у належному виконанні покладених законодавством завдань, у тому числі забезпечення безпеки усіх учасників залізничного перевезення та їх майнових інтересів, які, в силу специфіки правовідносин, були поставлені відповідачем під загрозу через свою неправомірну поведінку, тому відсутні підстави для зменшення розміру штрафу.

Таким чином, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю, з віднесенням сплаченого позивачем судового збору на відповідача.

Щодо інших судових витрат, пред’явлених позивачем до стягнення з відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

При цьому, ч. – ч. 1 – 3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Позивачем разом із позовом було подано попередній орієнтовний розрахунок витрат, які позивач очікував понести, а саме 6000,00 грн. з яких: судовий збір – 1752,00 грн. та витрати пов’язані відрядженням представників залізниці з м. Запоріжжя до м. Харків (добові, витрати на проїзд) – 4 238,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на відрядження у розмірі 4 238,00 грн.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача вказаних витрат в загальному розмірі 4 238,00 грн.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-80, 86, 91, 123-124, 128 129, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» штрафу в сумі 30 020,00 грн. та витрат при усуненні комерційної несправності на суму 5 211,50 грн., всього 35 231,50 грн., задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (Ідентифікаційний код 34032208, адреса: 85670, Донецька область, м.Вугледар, вул.Магістральна, буд.4) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (Ідентифікаційний код 40075815, адреса: 03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5) в особі Регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (Ідентифікаційний код 40081237, адреса: 49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.108) штрафу в сумі 30020,00 грн. (тридцять тисяч двадцять гривень), витрат при усуненні комерційної несправності на суму 5211,50 грн. (п’ять тисяч двісті одинадцять гривень 50 коп.), всього 35231,50 грн. (тридцять п’ять тисяч двісті тридцять одна гривня 50 коп.), крім того, судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Після набрання рішенням законної сили видати судовий наказ.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через двадцять днів з дня його підписання та може бути оскаржене в апеляційному порядку, згідно з Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 05.06.2018.

Суддя Н.В. Величко