Рішення № 74441639, 24.05.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.05.2018 Справа №905/332/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Мунтяну Ю.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, ЄДРПОУ 20077720,

до відповідача, Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Макіївкагаз", м.Макіївка Донецької області, ЄДРПОУ 20316900,

про стягнення 13 555 852,06 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №14/4-130 б/д до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», м.Макіївка Донецької області, про стягнення боргу у загальній сумі 13555852,06 грн., у тому числі:

- основний борг у сумі 9331102,23 грн. на підставі договору купівлі-продажу природного газу №13-294-ВТВ від 20.12.2012р.;

- пеня у сумі 1855257,68 грн. на підставі п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу №13-294-ВТВ від 20.12.2012р.;

- три проценти річних у сумі 472476,89 грн. та інфляційні витрати у сумі 1897015,26 грн. на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 23.02.2018р. даний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/332/18; визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.03.2018р.; встановлено строк позивачу для подання відповідно до ст.166 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив до 22.03.2018р.; встановлено строк відповідачу для подання: відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзиву на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову по 12.03.2018р., але не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання; явка представників сторін на судове засідання визнана обов'язковою.

Обґрунтуванням вимог визначено укладання договору на купівлю-продаж природного газу №13-294-ВТВ від 20.12.2012р. між позивачем та відповідачем, неналежне виконання останнім своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу, внаслідок чого утворилась заборгованість за зобов’язаннями грудня 2014р.-лютого 2015р., виникли підстави для нарахування 3% річних, пені та інфляційних витрат.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано: розрахунок позовних вимог, витяги сальдо та операцій по підприємству відповідача з 01.01.2013р. по 31.08.2017р., а також у копіях: договір на купівлю-продаж природного газу №13-294-ВТВ від 20.12.2012р. разом із додатковими угодами №1 від 10.07.2013р., №2 від 08.08.2013р., №3 від 31.12.2013р., №4 від 28.04.2014р., №5 від 15.05.2014р., №6 від 10.06.2014р., №7 від 05.09.2014р., №8 від 10.11.2014р., №9 від 08.12.2014р., №10 від 22.12.2014р. до нього; листи №26-2746/1.9-14 від 20.06.2014р., №515/11 від 12.02.2013р. «Про зміни реквізитів», акти приймання-передачі природного газу №б/н від 31.01.2013р., №б/н від 28.02.2013р., №б/н від 31.03.2013р., №б/н від 30.04.2013р., №б/н від 31.05.2013р., №б/н від 30.06.2013р., №б/н від 31.07.2013р., №б/н від 31.08.2013р., №б/н від 30.09.2013р., №б/н від 31.10.2013р., №б/н від 30.11.2013р., №б/н від 31.12.2013р., №б/н від 31.01.2014р., №б/н від 28.02.2014р., №б/н від 31.03.2014р., №б/н від 30.04.2014р., №б/н від 31.05.2014р., №б/н від 30.06.2014р., №б/н від 31.07.2014р., №б/н від 31.08.2014р., №б/н від 30.09.2014р., №б/н від 31.10.2014р., №б/н від 30.11.2014р., №б/н від 31.12.2014р., №б/н від 31.01.2015р., №б/н від 28.02.2015р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.8, 9, 55, 124 Конституції України, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11-16, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 173, 174, 175, 193, 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 4, 20, 42, 46, 162, 163, 164, 171, 172 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 22.03.2018р. продовжено строк підготовчого провадження до 24.05.2018р. (включно); відкладено підготовче засідання на 03.05.2018р. о 12:50год.; встановлено строк відповідачу для подання: відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзиву на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову по 03.05.2018р., одночасно надіслати позивачу копію заперечень та доданих до них документів, докази такого направлення надати суду до дати підготовчого засідання; визнано явку представників сторін у судове засідання обовязковою.

Ухвалою суду від 03.05.2018р. відкладено підготовче засідання на 17.05.2018р.; встановлено строк відповідачу для подання: відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзиву на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову по 17.05.2018р., одночасно надіслати позивачу копію заперечень та доданих до них документів, докази такого направлення надати суду до дати підготовчого засідання; встановити строк позивачу для подання відповіді на відзив по 17.05.2018р., направити останню на адресу відповідача та надати суду докази такого направлення; визнано явку представників сторін у судове засідання обовязковою.

17.05.2018р. від представника позивача через канцелярію суду отримано клопотання №б/н б/д про долучення документів до матеріалів справи (спільні протокольні рішення по справі №905/332/18, у копіях).

Ухвалою суду від 17.05.2018р. закрито підготовче провадження по справі №905/332/18; призначено справу №905/332/18 до судового розгляду по суті; визначено проведення судового засідання 24.05.2018р. для розгляду справи по суті.

Представник позивача у судове засідання 24.05.2018р. не з’явився.

Представник відповідача у судове засідання 24.05.2018р. не з’явився.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом не встановлено наявності останніх.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також забезпечення з боку суду можливості відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв’язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

20.12.2012р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Продавець) та Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Макіївкагаз" (Покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу №13-294-ВТВ, згідно з яким Продавець зобов’язався передати у власність Покупцю у 2013-2015рр. природний газ, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах договору (п.1.1 договору у редакції додаткової угоди №10 від 22.12.2014р. до нього).

Відповідно до п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат Покупця.

За визначеннями п.2.1 договору у редакції додаткової угоди №10 від 22.12.2014р. до нього, Продавець передає Покупцеві з 01.01.2013р. по 31.12.2015р. газ в обсязі до 16312,674 тис.куб.м., у тому числі(тис.куб.м.): у 2013р. – 4999,779; у 2014р. – до 4809,994: січень – 670,038, лютий – 559,751, березень – 630,739, квітень – 238,920, травень – 280,998, червень – 274,229, липень – 280,573, серпень – 316,404, вересень – 192,443, жовтень – 239,433, листопад – 301,868, грудень – 824,598; у 2015р. – до 6502,901: січень – 850,116, лютий – 754,464, березень – 739,943, квітень – 428,081, травень – 395,424, червень – 359,272, липень – 350,219, серпень – 366,082, вересень – 384,082, жовтень – 449,940, листопад – 609,310, грудень – 815,968.

При цьому, сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого планованого обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу (п.п.2.1.1, 2.1.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

За умовою п.3.4 договору, акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.1 договору визначено встановлення ціни (граничного рівня ціни) на газ НКРЕ.

За змістом п.5.2 договору, у редакції додаткової угоди №9 від 08.12.2014р. до нього, встановлено до сплати ціна за 1000 куб.м. природного газу – 6109,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 1221,92 грн., всього з ПДВ – 7331,52 грн.

Можливість змін ціни на природний газ вбачається з п.5.3 договору.

Згідно п.5.5 договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно з п.6.1 договору у редакції додаткової угоди №10 від 22.12.2014р. до нього, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2 договору.

Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між Продавцем та Покупцем.

У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором Продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється Покупцем на підставі акту приймання-передачі до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013р., і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. (р.11 договору у редакції додаткової угоди №10 від 22.12.2014р. до нього).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу, зокрема, №б/н від 31.12.2014р., №б/н від 31.01.2015р., №б/н від 28.02.2015р. за грудень 2014р.-лютий 2015р., що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно даних актів обсяги спожитого відповідачем природного газу наступні:

- у грудні 2014р. – 447,760 тис.куб.м. на суму 3282761,40 грн.;

- у січні 2015р. – 440,122 тис.куб.м. на суму 3226763,26 грн.;

- у лютому 2015р. – 398,150 тис.куб.м. на суму 2821577,57 грн.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за грудень 2014р.-лютий 2015р. у загальному обсязі 1286,032 тис.куб.м. на суму 9331102,23грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, додатковою угодою №10 від 22.12.2014р. до договору №13-294-ВТВ від 20.12.2012р. визначено умови оплати, як такі, що у будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу.

Дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін (п.6 додаткової угоди №10 від 22.12.2014р. до договору).

Беручи до уваги встановлений порядок оплати, дія даної угоди розповсюджується на спірні правовідносини.

Так, приймаючи до уваги місяць закінчення строку дії договору №13-294-ВТВ від 20.12.2012р. в чатині поставки газу та викладені умови оплати, остаточний розрахунок за грудень 2014р.-лютий 2015р. повинен бути здійснений не пізніше 20.01.2016р.

Разом з тим, зважаючи на дані, які містить сальдо та витяг по операціям щодо Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Макіївкагаз", відповідачем не здійснено жодної оплати за цими зобов’язаннями.

Отже, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Покупця перед Продавцем природного газу поставленого у грудні 2014р.-лютому 2015р. у загальній сумі 9331102,23 грн. у встановлені договором строки, як і на час розгляду справи, не виконано.

Дані обставини у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України не спростовано, протилежного з матеріалів справи не вбачається.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений газ у грудні 2014р.-лютому 2015р. відповідно до договору №13-294-ВТВ від 20.12.2012р. обгрунтовані та належним чином доведені, отже підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме в сумі 9331102,23 грн.

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат становить 1897015,26грн. (у межах провадження по даній справі за зобов’язанням грудня 2014р. на суму 3282761,40грн. за період лютий 2016р.-серпень 2017р., за зобов’язанням січня 2015р. на суму 3226763,26 грн. за період лютий 2016р.-серпень 2017р., за зобов’язанням лютого 2015р. на суму 2821577,57 грн. за період лютий 2016р.-серпень 2017р.).

Беручи до уваги приписи ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат, з урахуванням визначеного, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, суд дійшов висновку про правильність їх нарахування.

Одночасно позивачем заявлено до стягнення 3% річних – 472476,89 грн. (нарахування здійснено за зобов’язанням грудня 2014р. на суму 3282761,40грн. з 21.01.2016р. по 28.09.2017р., за зобов’язанням січня 2015р. на суму 3226763,26 грн. з 21.01.2016р. по 28.09.2017р., за зобов’язанням лютого 2015р. на суму 2821577,57 грн. з 21.01.2016р. по 28.09.2017р.).

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, суд дійшов висновку про првильність їх нарахування.

З огляду на таке, позовні вимоги щодо стягнення нарахованих позивачем інфляційних витрат та 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу сторони обумовили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 означеного договору, він зобов’язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов’язання становить 1855257,68 грн. (нарахування здійснено за зобов’язанням грудня 2014р. на суму 3282761,40грн. з 21.01.2016р. по 20.07.2016р., за зобов’язанням січня 2015р. на суму 3226763,26 грн. з 21.01.2016р. по 20.07.2016р., за зобов’язанням лютого 2015р. на суму 2821577,57 грн. з 21.01.2016р. по 20.07.2016р.).

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, судом встановлено його правильність.

Стосовно застосування Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” №85-VІІІ від 13.01.2015р. до спірних правовідносин, суд дійшов висновку про таке.

Законом України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” №85-VІІІ від 13.01.2015р. встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції (ст.2 Закону).

Метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція (ст.1 Закону).

Сферою застосування даного нормативного акту є суб’єктний та об’єктний склад, географічне (територіальне) його розповсюдження.

За визначеннями Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Здійснивши аналіз Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” та мету його запровадження, суд дійшов висновку про поширення його дії на відносини із врегулювання наслідків несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції та кінцевим споживачем яких є населення.

Як слідує з фактичних обставин справи, місцем проведення господарської діяльності відповідача є м.Макіївка, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015р. “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” віднесено до району проведення антитерористичної операції.

Виходячи з інформації про юридичну особу відповідача, яку містить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003650963 від 21.02.2018р., діяльністю останнього є торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Разом з цим, відповідно до п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат Покупця.

З даного слідує, що спірним договором не забезпечено постачання Покупцем (відповідачем) природного газу населенню.

Беручи до уваги викладене, цілі укладеного договору №13-294-ВТВ від 20.12.2012р., не реалізується мета означеного Закону у даному спірному випадку.

При цьому, основним видом діяльності відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003650963 від 21.02.2018р., є, зокрема, розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи, торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи, що відноситься за видом до господарської діяльності енергопостачальної компанії.

З даного слідує висновок, що Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Макіївкагаз” є енергопостачальною компанією у тому числі, та одночасно із іншими видами діяльності, виступає як учасник ринку природного газу України.

В свою чергу, за видом господарської діяльності, Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” також є енергопостачальною компанією, враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, гарантованим постачальником якого є підприємство позивача, згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України “Про визначення гарантованих постачальників природного газу” №705 від 25.07.2012р.

Таким чином, договір №13-294-ВТВ від 20.12.2012р. укладено та правовідносини за ним виникли між двома підприємствами - енергопостачальниками.

Виходячи з приведеного, у межах розглядуваних правовідносин, Закон №85-VІІІ від 13.01.2015р. не може бути застосовано та, в силу останнього, не виникає підстав для обмеження у спірних господарських правовідносин між позивачем та відповідачем нарахування та стягнення пені, інших штрафних санкцій.

З огляду на таке, є наявними підстави для застосування відповідальності, передбаченої п.7.2 договору, а тому, беручи до уваги встановлене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про стягнення з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Макіївкагаз” нарахованої суми пені підлягають задоволенню.

Обставин, що спростовують приведені висновки, судом не встановлено.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, 165, 202, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Макіївкагаз”, м.Макіївка Донецької області, про стягнення боргу у загальній сумі 13555852,06 грн., у тому числі: основний борг у сумі 9331102,23 грн., пеня у сумі 1855257,68 грн., три проценти річних у сумі 472476,89 грн. та інфляційні витрати у сумі 1897015,26 грн., задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Макіївкагаз” (86125, Донецька область, м.Макіївка, Центрально-міський район, вул.Артема, б.1, ЄДРПОУ 20316900, банківські реквізити не вказано) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720, банківські реквізити не вказано) 13555852,06 грн., у тому числі основний борг у сумі 9331102,23 грн., пеня у сумі 1855257,68 грн., 3% річних у сумі 472476,89 грн. та інфляційні витрати у сумі 1897015,26 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 203337,78 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В судовому засіданні 24.05.2018р. ухвалено рішення (вступна та резолютивна частини рішення).

5. Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

6. Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2018р.

Суддя О.В. Кротінова