Рішення № 74441435, 24.05.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2018м. ДніпроСправа № 904/394/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Кутової М.О.

за позовом Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, м. Павлоград, Дніпропетровська обл.

до відповідача-1: Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, смт. Петропавлівка, Дніпропетровська обл.

відповідача-2: фізичної особи-підприємця Невінгловського Євгена Олексійовича, с. Троїцьке, Дніпропетровська область

про визнання недійсним рішення, договору та зобов'язання повернути земельну ділянку

Представники:

від позивача: Дідікова А.О., посвідчення від 18.05.15р., прокурор;

від відповідача-1 Прокопенко А.В., посвідчення від 18.05.15р., прокурор;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Павлоградська місцева прокуратура Дніпропетровської області звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить суд:

- визнати недійсним рішення Петропавлівської селищної ради № 888-35/VI від 13.08.2014 р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на які поширюється право сервітуту ФОП Невінгловському Є.О.;

- визнати недійсним договір про встановлення особистого строкового сервітуту під тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності б/н від 01.09.2014 р., укладений між Петропавлівською селищною радою та фізичною особою-підприємцем Невінгловським Євгеном Олексійовичем;

- зобов'язати фізичну особу-підприємця Невінгловського Євгена Олексійовича повернути територіальній громаді в особі Петропавлівської селищної ради земельну ділянку, площею 0, 0030 га, кадастровий номер: НОМЕР_2, орієнтованою ринковою вартістю 67 200 грн. за адресою: вул. Радянська, б/н в смт. Петропавлівка Дніпропетровської області за актом приймання-передачі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2018 р. відкрито провадження у справі № 904/394/18; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.02.2018 р.

Петропавловська селищна рада заперечує проти вимог прокурора та зазначає, що договір про встановлення особистого строкового сервітут було укладено на підставі рішень Петропавлівської селищной ради, якими відповідно останній надано повноваження на укладення такого договору, а тому, перший відповідач вважає, що вказаний договір відповідає вимогам закону, що унеможливлює визнання його недійсним.

Крім того, оскаржуване рішення прийнято селищною радою у відповідності до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 р. № 244 «Про затвердження порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності».

У наданих запереченнях Петропавловською селищною радою заявлено про застосування строку позовної давності на підставі того, що листом № 549 від 03.09.2014 р. селищна рада повідомила прокуратуру про прийнятті розпорядження та рішення, який остання отримала 03.09.2014 р., а тому, на думку першого відповідача, строк позовної давності сплив 03.09.2017 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2018 р. відкладено підготовче засідання до 20.03.2018 р.

14.03.2018 р. Павлоградською місцевою прокуратурою надано відповідь на відзив першого відповідача, в якому прокуратура не погоджується із посиланнями селищної ради в обґрунтування своїх заперечень на наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 р. № 244, оскільки предметом спору у даній справі не є правомірність розміщення тимчасових споруд, а предметом є правомірність надання земельної ділянки під зазначеною спорудою на підставі договору встановлення особистого строкового сервітуту.

Відносно неправомірності рішення селищної ради № 888-35/VI від 13.08.2014 р. та оскаржуваного договору, прокуратура зазначає, відповідно до приписів чинного законодавства передача земельної ділянки для провадження підприємницької діяльності можливо лише на праві оренди.

Щодо посилань першого відповідача на пропуск строку позовної давності, прокуратура у своїй відповіді на відзив зазначає наступне.

Так, дана позовна заява була подана до суду прокурором в інтересах держави, як самостійним позивачем, за відсутності органу, який уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, а тому для визначення початку перебігу строку позовної давності необхідно встановлювати, коли саме прокурору стали відомі обставини, пов'язані з порушенням інтересів держави.

Зважаючи на те, що Павлоградська місцева прокуратура була утворена лише 15.12.2015 р., листи, на які посилається перший відповідач були отримані прокуратурою Петропавлівського району, яка була ліквідована 14.12.2015 р., то саме Павлоградська місцева прокуратура дізналась про оскаржувані рішення та договір лише 23.10.2017 р. у відповідь на власний запит.

Ухвалою від 20.03.2018 р. господарським судом відкладено підготовче засідання до 29.03.2018 р.

Ухвалою господарського суду від 29.03.2018 р. за клопотанням Петропавлівської селищної ради продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів до 07.05.2018 р. та відкладено підготовче засідання до 23.04.2018 р.

Ухвалою від 23.04.2018 р. господарським судом закрито підготовче провадження та призначення справу до судового розгляду по суті на 21.05.2018 р.

Ухвалою від 21.05.2018 р. господарським судом відкладено розгляд справи до 24.05.2018 р.

У судове засідання 24.05.2018 р. представник фізичної особи-підприємця Невінгловського Є.О. не з'явився, письмових заперечень на позов не надав, надіславши клопотання про розгляд справи без участі останнього.

24.05.2018 р. у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст.240 Господарського процесуального кодексу України.).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши прокурора та представника першого відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.08.2014 р. на 35 сесії 6-го скликання Петропавлівської селищной раді (Перший відповідач) було прийнято рішення № 888-35/VI "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту ФОП Невінгловському Є.О.».

Відповідно до зазначеного рішення фізичній особі-підприємцю Невінгловському Є.О. (Другий відповідач) було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки в смт. Петропавлівка, вул. Радянська, район супермаркету «Брусниця» Петропавлівської селищної ради. Площа земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту 0,0030 га., категорія - земля житлової та громадської забудови, код цільового використання земельної ділянки 03.70 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер - НОМЕР_2 з подальшим укладанням договору особистого строкового сервітуту під тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності терміном на 5 років (а.с. 19).

На виконання вказаного рішення сесії Петропавлівської селищної ради 01.09.2014 р. між відповідачами було укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту під тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності на строк 5 років (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. вказаного вище Договору, земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки: площа 0,0030 га, яка розташована за адресою: смт. Петропавлівка, вул. Радянська, р-н супермаркету «Брусниця» Петропавлівської селищної ради в інтересах сервітуарія Невінгловського Є.О. згідно плану земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 3.1. Договору, плата за тимчасове користування земельною ділянкою, що перебуває в комунальній власності вноситься сервітуарієм у грошовій формі у розмірі 345, 49 грн. на рік.

Обчислення розміру плати за тимчасове коритування земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності здійснюється з урахуванням (без урахування) індексації, розмір орендної плати індексується та нараховується власником в новому розмірі з дня введення коефіцієнту індексації без укладення додаткової угоди до договору (п. 3.2.).

На виконання вказаного Договору, перший відповідач передав другому відповідачу в оренду земельну ділянку площею 30 кв.м., яка знаходиться за адресою: смт. Петропавлівка, вул. Радянська, р-н супермаркету «Брусниця» Петропавлівської селищної ради для провадження підприємницької діяльності, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.09.2014 р. (а.с. 23).

Звертаючись із даним позовом, прокурор вважає, що рішення Петропавлівської селищної ради № 888-35/VI та договір про встановлення особистого строкового сервітуту від 01.09.2014 р. не відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак рішення є незаконним, а договір слід визнати недійсним.

Незаконність рішення міської ради прокурор вбачає в тому, що відповідно до вимог діючого законодавства користування земельною ділянкою комунальної власності для провадження підприємницької діяльності можливо тільки на праві оренди. Крім того, прокурор посилається на порушення міською радою ст. 99 Земельного кодексу України, яка встановлює виключний перелік земельних сервітутів, встановлення яких можуть вимагати власники або землекористувачі земельних ділянок.

З огляду на викладені обставини, прокурор просить визнати недійсним рішення селищної ради, визнати недійсним договір про встановлення особистого сервітуту та зобов'язати другого відповідача повернути земельну ділянку до комунальної власності.

Заявлені вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 2 Земельного кодексу України, земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ч.1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селещні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють їх від імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Статтею 98 Земельного кодексу України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею (ч.3 ст. 98 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 1 статті 404 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Виходячи з вище наведених норм права слід дійти висновку про те, що правовідносини земельного сервітуту виникають між власниками (володільцями) сусідніх земельних ділянок, а саме між власником земельної ділянки, яка має бути обтяжена сервітутом, тобто, між особою, яка зобов'язана надати свою земельну ділянку в обмежене користування, і особою, яка вимагає встановлення сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки (іншого нерухомого майна) і якій належить право на встановлення земельного сервітуту.

Тобто, земельний сервітут може бути встановлений лише для задоволення певних потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом, ніж встановлення сервітуту.

ФОП Невінгловський Є.О. на момент укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту не був ані власником, ані землекористувачем сусідньої земельної ділянки, чи об'єктів нерухомості прохід, до яких неможливий без використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, а тому не є суб'єктом, який має право вимагати встановлення сервітуту.

Обов'язковою умовою для встановлення сервітуту є умова щодо неможливості задоволення потреби осіб у інший (ніж встановлення сервітуту) спосіб.

Доказів того, що ФОП Невінгловський Є.О. не має змоги задовольнити свої потреби у інший спосіб, ніж встановлення сервітуту, матеріали справи не містять.

Пунктом 2 рішення Петропавлівської селищної ради № 888-35/VI від 13.08.2014 р. передбачено укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту під тимчасовою спорудою для провадження ФОП Невінгловським Є.О. підприємницької діяльності.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що підстав для визнання між сторонами прав на встановлення сервітуту не існувало, а тому, у Петропавлівської селищної ради не було будь-яких підстав для встановлення сервітутних відносин з Невінгловським Є.О. та відповідно, для прийняття рішення.

Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З огляду на викладене, господарський суд вважає вимоги прокурора щодо визнання недійсним рішення Петропавлівської селищної ради № 888-35/VI від 13.08.2014 р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на які поширюється право сервітуту ФОП Невінгловському Є.О.» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Господарський суд також зазначає, що суть правовідносин, що виникли між сторонами по спірному договору, їх зміст та мета отримання земельної ділянки не відповідає такому правовому інституту, як земельний сервітут.

Зазначене свідчить про те, що договір сервітуту також укладений з порушенням норм чинного земельного законодавства.

Крім того, суд зазначає про те, що у відповідності до ст. 8 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно та в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Підстави та порядок передачі в оренду земельних ділянок комунальної власності встановлений статтями 124, 134 Земельного кодексу України та нормами Законом України "Про оренду землі".

Таким чином, закон не встановлює підстав для надання земельної ділянки, що перебуває в комунальній власності фізичній чи юридичній особі лише на умовах сервітуту, у зв'язку з чим господарський суд доходить висновку про те, що передача земельної ділянки повинна була проводитись на умовах оренди в порядку, визначеному ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України та згідно положень Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ч.1. ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме, - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення спірного договору про встановлення особистого сервітуту відносно земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, тому укладення спірного договору за відсутності такого рішення є порушенням вимог законодавства.

Як вже зазначено вище, судом встановлено, що рішення Петропавлівської селищної ради № 888-35/VI від 13.08.2014 р. суперечить вимогам законодавства, у зв'язку з чим останнє слід визнати недійсним, відповідно спірний договір про встановлення особистого строкового сервітуту від 01.09.2014 р., який укладений на підставі вказаного рішення,також підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до статті 406 Цивільного кодексу України визнання договору, що є підставою для встановлення сервітуту, недійсним є підставою для припинення і самого сервітуту.

Оспорюваний договір сервітуту, відноситься до такого виду договорів, за якими повернення сторони в первинне положення практично неможливо, відповідно у такій ситуації припинення дії договорів, визнаних судом недійсними, відбувається на майбутнє (стаття 236 Цивільного кодексу України)

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України по недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути другій все одержане за угодою та, враховуючи, що договір сервітуту підлягає припиненню на майбутнє і двостороння реституція за таким договором не проводиться, передана земельна ділянка, яка перебуває у фактичному користуванні другого відповідача на підставі спірного договору про встановлення сервітуту, підлягає поверненню територіальній громаді в особі Петропавлівської селищної ради.

Господарський суд відхиляє заперечення першого відповідача відносно порушення прокурором порядку представництва інтересів держави та заперечення щодо їх наявності у спірних правовідносинах, оскільки даний позов спрямований на задоволення суспільного інтересу у сфері землекористування, відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання передачі в оренду земельної ділянки, враховуючи, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ст. 14 Конституції України); незаконна передача у користування спірної земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів; дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Доводи першого відповідача щодо відповідності оспорюваного рішення та договору нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини не грунтується на вірному розумінні наведених норм права, що регулюють спірні правовідносини, та відхиляються з вищенаведених мотивів.

Не приймаються судом до уваги і посилання Петропавлівської селищної ради на те, що спірне рішення було прийнято селищною радою на підставі існуючого Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території Петропавлівської селищної ради, оскільки, предметом розгляду у даній справі не є оскарження правомірності розміщення тимчасової споруди на спірній земельній ділянці.

Відносно заяви першого відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, а саме, строк позовної давності починає спливати з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Вказуючи на пропуск строку позовної давності, перший відповідач посилається на те, що прокуратурі стало відомо про існування оскаржуваного рішення 03.09.2014 р., оскільки останньою було отримано лист Петропавлівської селищної ради № 549 від 03.09.2014 р., а також листи № 41 від 02.02.2015 р. та № 76 від 14.02.2014 р. (а.с.60-64).

Як вбачається із листа № 549 від 03.09.2014 р., в останньому зазначено про направлення на адресу прокуратури розпоряджень, рішень виконкому та сесії за серпень 2014 р., проте, доказів, які б свідчили про те, що додатком до даного листа було також і спірне рішення селищної ради № 888-35/VI від 13.08.2014 р. суду не надано. Як і не надано належних доказів направлення прокуратурі листів № 41 від 02.02.2015 р. та № 76 від 14.02.2014 р.

Крім того, із наданої копії розносної книги Петропавлівської селищної ради взагалі не вбачається ким саме отримано лист № 549 від 03.09.2014 р.

Таким чином, з огляду на те, що прокуратурі стало відомо про оскаржуване рішення та укладення спірного договору лише 23.10.2017 р. (лист Петропавлівської селищної ради № 772), остання звернулась до суду в межах трирічного строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 395, 401, 404, 406 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.ст. 2,3, 98 Земельного кодексу України, статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним рішення Петропавлівської селищної ради № 888-35/VI від 13.08.2014 р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на які поширюється право сервітуту ФОП Невінгловському Є.О.".

Визнати недійсним договір про встановлення особистого строкового сервітуту під тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності б/н від 01.09.2014 р., укладений між Петропавлівською селищною радою (52700, Дніпропетровська обл., смт. Петропавлівка, вул. Героїв України, 53, код ЄДРПОУ 04338486) та фізичною особою-підприємцем Невінгловським Євгеном Олексійовичем (52723, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1).

Зобов'язати фізичну особу-підприємця Невінгловського Євгена Олексійовича (52723, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) повернути територіальній громаді в особі Петропавлівської селищної ради (52700, Дніпропетровська обл., смт. Петропавлівка, вул. Героїв України, 53, код ЄДРПОУ 04338486) земельну ділянку, площею 0, 0030 га, кадастровий номер: НОМЕР_2, орієнтованою ринковою вартістю 67 200 грн. за адресою: вул. Радянська, б/н в смт. Петропавлівка Дніпропетровської області за актом приймання-передачі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Невінгловського Євгена Олексійовича (52723, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, код ЄДРПОУ 02909938) 2 643 грн. (дві тисячі шістсот сорок три гривні) судового збору.

Стягнути з Петропавлівської селищної ради (52700, Дніпропетровська обл., смт. Петропавлівка, вул. Героїв України, 53, код ЄДРПОУ 04338486) на користь прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, код ЄДРПОУ 02909938) 2 643 грн. (дві тисячі шістсот сорок три гривні) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Ршення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.06.2018

Суддя І.Ф. Мельниченко