Ухвала суду № 74440635, 04.06.2018, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/1931/18

Провадження № 1-кс/504/662/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2018 смт. Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Слідчого судді Барвенко В.К.,

секретаря – Антипової Л.В.,

за участі прокурора – Ковальчук С.С.,

захисника підозрюваного – адвоката ОСОБА_1,

підозрюваного – ОСОБА_2,

слідчого СВ Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області - ОСОБА_3, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 4, смт. Доброслав, клопотання слідчого слідчого відділу Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 від 04 червня 2018 року, погодженого прокурором Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2,

молдованину за національністю, громадянину України,

який не одружений, офіційно не працевлаштований,

з неповною середньою освітою,

зареєстрований за адресою: Одеська область,

Ренійський район, с. Орловка, вул. Кутузова, б. 95-а,

тимчасово мешкає: Одеська область Лиманський район,

смт. Доброслав, вул. Центральна, б. 3-а,

раніше судимий за ч. 2 ст. 121 КК України в 2009 році Ренійським районним судом Одеської області до 8 років позбавлення волі,

звільнився 13.04.2017 року по закінченню строку,

повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2018 року слідчий СВ Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області ОСОБА_3, подала до Комінтернівського районного суду Одеської області клопотання, яке в порядку ст. 199 ч. 1 КПК України погоджено прокурором Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_2 в умовах ОСІ УДПтС України в Одеській області строком на шістдесят діб.

В судовому засіданні слідчий та прокурор подане клопотання підтримали, просили його задовольнити, пославшись на те, що 31.05.2018 року приблизно о 18.00 у гр. ОСОБА_2, під час перебування з дозволу власника на території домоволодіння, розташованого за адресою: Одеська область Лиманський район, смт. Доброслав, вул. Центральна, б. 3-а , виник умисел на незаконне заволодіння автомобілем марки ВАЗ 21053 державний номер д/н НОМЕР_1 , який належить його роботодавцю ОСОБА_5

Так, коли ОСОБА_5 під’їхав до свого домоволодіння на автомобілі ВАЗ 21053 державний номер д/н НОМЕР_1 та залишив ключі від автомобіля в замку запалювання, а документи на автомобіль в салоні, зайшов до будинку, розташованого за адресою: Одеська область, Лиманський район, вул. Центральна, 3-а, ОСОБА_2, з метою реалізації злочинного наміру, після розвантаження дров з причепу, запропонував ОСОБА_6 покататись на автомобілі, який належить ОСОБА_5, впевнивши його, що власник надав на це дозвіл. Далі, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на незаконне заволодіння автомобілем, ОСОБА_2 відчепив причеп д/н НОМЕР_2 від автомобіля НОМЕР_3 та впевнившись, що ОСОБА_7 знаходиться в будинку та його не бачить, через незачинені двері проник до салону автомобілю ВАЗ 21053, після чого, не маючи водійського посвідчення, сів за кермо автомобіля, ОСОБА_6 при цьому сів на пасажирське переднє сидіння. ОСОБА_2 запустив двигун, та з місця вчинення злочину зник.

01.06.2018 року о 15:00 годині, гр. ОСОБА_2 на викраденому автомобілі НОМЕР_3, був затриманий працівниками поліції в м. Ізмаїл.

Вказаними умисними діями ОСОБА_2 спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 31 000 гривень.

02.06.2018 року о 12.20 год. ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Таким чином, ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 cт. 289 КК України – незаконне заволодіння транспортним засобом, що відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

02.06.2018 року ОСОБА_2 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 1 cт. 289 КК України.

Прокурор та слідчий вважали, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження та вирішення визначених ст. 2 КПК України завдань по вказаним кримінальним провадженням, проведення досудового розслідування у розумні строки, необхідно застосування запобіжного заходу, передбаченого п. 1 ч. 5 ст. 176, ст. 183 КПК України, – тримання під вартою, не застосування якого, дасть можливість підозрюваному: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого; вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Прокурор та слідчий наполягали на тому, що у ОСОБА_2 відсутні стійкі соціальні зв’язки – підозрюваний не працює, у нього відсутнє постійне місце мешкання в ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто легальні засоби для існування, раніше судимий, що свідчить про можливість переховування від органів досудового розслідування та суду, можливість вчинити іншого кримінального правопорушення.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_2 та його захисник-адвокат ОСОБА_1 просили суд обрати альтернативний запобіжний захід.

Зокрема, підозрюваний ОСОБА_2 пояснив в судовому засіданні, що він дійсно вчинив даний злочин, заволодів транспортним засобом свого роботодавця, проте повернув автомобіль наступного дня цілим та не ушкодженим.

При цьому, на обґрунтування можливості альтернативного виду запобіжного заходу підозрюваний зазначив, що він працює неофіційно у роботодавця, який є потерпілим у даному кримінальному правопорушенні.

Крім того, він пояснив що не має наміру ухилятись від правосуддя.

Заслухавши думки слідчого, прокурора, підозрюваного та його адвоката, уважно вивчивши матеріали що додані до клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного:

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини

Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положення ст. 5 Конвенції з захисту прав людини кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Кожен, кого заарештовано або затримано згідно із положенням підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитись на судове засідання.

Пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є. Аргументами «за» і «проти» звільнення (з - під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинно оцінюватись абстрактно, але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватись виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватись з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (рішення «Бекчієв проти Молдови»).

Стаття 177 КПК України передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь- яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Разом з цим, ст. 178 КПК України передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Відповідно до ст. 183 ч. 2 п. 4 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Слідчий суддя виходить з того, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, § 219, 21 квітня 2011 року).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).

Як встановлено в судовому засіданні з наявних матеріалів справи, підозрюваний – ОСОБА_2 обгрунтовано підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості.

Обгрунтованість підозри підтверджує досліджений слідчим суддею:

-Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_5 від 01.06.2018 року, який повідомив про обставини незаконного заволодіння його транспортним засобом та прямо вказав на особу, яка вчинила даний злочин.

-Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 01.06.2018 року, який повідомив про обставини скоєного злочину та підозрюваної особи.

-Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 01.06.2018 року, яка повідомила, що до неї в гості в с. Кислиці Ізмаїльського району Одеської області на автомобілі, який було викрадено з смт Доброслав, приїхав її знайомий ОСОБА_2 та сказав, що автомобіль НОМЕР_4 належить йому.

-Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 01.06.2018 року, яка повідомила, що до неї в гості в с. Кислиці Ізмаїльського району Одеської області на автомобілі, який було викрадено з смт Доброслав, приїхав її знайомий ОСОБА_2 та сказав, що автомобіль НОМЕР_4 належить йому.

-Протоколом огляду місця події від 01.06.2018 року в м. Ізмаїл

-Протоколом допиту свідка ОСОБА_6, який повідомив про обставини вчинення злочину гр. ОСОБА_11Д, так як він був безпосереднім свідком вчинення злочину.

-Іншими матеріалами досудового розслідування, які у сукупності викривають підозрюваного у скоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Разом із тим, судом відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Приймаючи до уваги кожний із доводів захисника, слідчий суддя, однак, співставляє їх із цілями та завданнями кримінального провадження.

У своєму зверненні до суду щодо обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_2 орган досудового розслідування зазначив, що існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ці ризики повністю підтверджуються вищевказаними доказами, які досліджені в судовому засіданні. Доводи сторони захисту їх не усувають і не спростовують.

До того ж, слідчий суддя приймає до уваги що ОСОБА_2 раніше судимий, має не зняту та не погашену судимість. Після відбуття покарання за минулим вироком на путь виправлення не став, та обгрунтовано підозрюється у вчиненні нового злочину.

Між тим, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2 вчинений без застосування насильства, збитків фактично кримінальним правопорушення не завдано, запобіжний захід у вигляді застави йому раніше не обирався, слідчий суддя вважає за можливе визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує двадцять чи вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_2, характеризуючі данні на підозрюваного, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу в межах передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 35240 грн.

Підстав для призначення застави у розмірі, який перевищує двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно, судом не встановлено.

Разом з тим, внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне у разі внесення застави покласти на ОСОБА_2 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожним їхнім викликом; не відлучатися із району, в якому знаходиться населений пункт, в якому він фактично проживає (Лиманський р-н), без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та / або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілим.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183-184, 186, 193, 194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ :

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ОСІ-21 УДПтС України в Одеській області із можливістю внесення застави у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 35 240 (тридцять п’ять тисяч двісті сорок) грн. (20х1762 грн.).

Строк тримання підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, під вартою рахувати з моменту затримання, тобто з 12 години 20 хвилини 02 червня 2018 року.

У разі внесення застави, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: р/р 37317035005435; МФО (код банку) 820172; ЄДРПОУ: 26302945; Банк одержувача: ДКС України, отримувач ТУ ДСА в Одеській області (призначення платежу вказувати хто і за що платить № справи, суд що виносить рішення), покласти на ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на строк до 12 години 20 хвилин 31 липня 2018 року обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожним їхнім викликом;

не відлучатися із району, в якому знаходиться населений пункт, в якому він фактично проживає (Лиманський р-н), без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та / або місця роботи;

утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками;

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії ухвали - до 12 години 20 хвилин 31 липня 2018 року.

Ухвалу для організації її виконання направити до ОСІ-21 УДПтС України в Одеській області, та до Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області для здійснення належного контролю.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Одеської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя В. К. Барвенко