Постанова № 74440424, 01.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2018 року м. Київ

Справа 755/13633/16-ц

Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва ухвалене під головуванням судді Арапіної Н.Є. 21 грудня 2016 року в м. Києві, повний текст рішення виготовлено 23 грудня 2016 року, у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» до ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В

У вересні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Свої вимоги обгрунтовува тим, що 29.01.2016 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «Suzuki» державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3 Відповідальність відповідача застрахована ПрАТ «СК «Юнівес». 25.02. 2016 постановою Дарницького районного суду м. Києва відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП. 26.05.2016 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування ТОВ «Анекс Автометрополіс». На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 49020,90 грн. та судовий збір.

№ апеляційного провадження:22-ц/796/4432/2018Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21.12.2016 позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» у відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 49020, 90 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» судовий збір у сумі 1378, 00 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29.03.2018 заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення - залишено без задоволення.

Не погодилась із заочним рішенням суду відповідач, ним подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність рішення, як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального права за неповного з'ясування обставини, що мають значення для справи. В апеляційній скарзі вказується на те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не взяв до уваги правову позицію Верховного Суду України у справі №755/13633/16-ц, хоча судом було встановлено, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється; він зафіксований правоохоронними органами; відповідач, як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; сам позивач його визнав, добровільно сплатив страхове відшкодування, тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення. На підставі викладеного просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_4 вказує на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено на законних підстава, і доводами апеляційної скарги ці підстави не спростовано.

В порядку п. 8 ч. 1 Розділу ХIII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України(в редакції від 03.10.2017), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

А отже Апеляційний суд м. Києва є компетентним судом щодо розгляду даної справи.

В порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. А відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.07.2015 між позивачем та відповідачем було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/4856333, згідно якого був застрахований транспортний засіб «BMW» державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.3).

25.02.2016 постановою Дарницького районного суду м. Києва відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП (а.с.6, 7).

Відповідно до повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку та заяви на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу ОСОБА_3 мав місце страховий випадок 29.01.2016 за участю автомобіля НОМЕР_1, що застрахований в ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» (а.с.4,6).

Згідно страхового акту № Г0-2083/ЦО від 23.05.2016 заявлена подія є страховим випадком за Полісом № АЕ/486333 від 19.07.2015, виплата страхового відшкодування підлягає у розмірі 49020,90 грн. (а.с.16).

Згідно платіжного доручення № 6772 від 26.05.2016 позивач сплатив ТОВ «Анекс Автометрополіс» страхове відшкодування в сумі 49020,90 грн. (а.с.17).

17.06.2016 на адресу відповідача направлено претензію про відшкодування завданих матеріальних збитків в порядку регресу в розмірі 49020,90 (а.с. 18).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем виплачено грошові кошти ТОВ «Анекс Автометрополіс» у зв'язку із чим у ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» виникло право звернення з регресною вимогою.

Проте погодитись з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не вважає за можливе виходячи з такого.

Згідно із ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема підпункту 38.1 (ґ). пункту 38.1 страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1статті 33 цього Закону.

Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України), повідомлення про ДТП установленого МТСБУ зразка, а також відомості про місце знаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Цією нормою встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП,яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Проте, такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Тому сам по собі факт неповідомлення страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі мусить базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 року № 6-284цс15, від 22.06.2016 №6-1253цс16, від 31.05.17.

Таким чином, хоча нормами Закону України ««Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено право регресної вимоги, проте розмір такого відшкодування залежить від розміру шкоди заподіяної певними діями особи.

З матеріалів справи вбачається, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами; відповідач, як особа, винна в ДТП, притягнута до адміністративної відповідальності. Позивач визнав зазначений випадок страховим, добровільно сплатив страхове відшкодування, а тому сам факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути підставою для задоволення позову про відшкодування шкоди в порядку регресу, яке в своїй основі мусить базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, оскільки регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Оскільки не вчинення відповідачем певних дій не призвели до заподіяння шкоди позивачеві, то підстав для відшкодування шкоди не вбачається. Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

В порядку ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Положення ч. 13 цієї норми законодавства вказується на те, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

А отже у разі відмови у задоволенні позовних вимог компенсація судових витрат позивачеві за рахунок відповідача не передбачається. Натомість підлягають компенсації понесені відповідачем судові витрат за рахунок позивача. При звернені з апеляційною скаргою відповідачем сплачено 2067, 00 грн. (а.с. 147), які і підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року- скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її постановлення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач:

Судді: