Постанова № 74440275, 31.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/7681/17 № апеляційного провадження: 22-ц/796/ 3392 /2018

Головуючий у суді першої інстанції:Шереметьєва ЛА. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд м.Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : судді-доповідача: ПрокопчукН.О.

суддів: Саліхова В.В., Семенюк Т.А.,

при секретарі: Булах А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 24 січня 2018 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства &quar;Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м.Києва&q?ов;, Київської міської ради, третя особа: Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання права користування житловим приміщенням та зобов'язання здійснити реєстрацію місця проживання та зустрічним позовом Комунального підприємства &q?ня;Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м.Києва&q? п; до ОСОБА_2, третя особа: Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація про виселення, -

ВСТАНОВИВ :

У квітні 20017 року позивач звернулася до суду з даним позовом до відповідачів. Посилаючись на те, що вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, який проживав у АДРЕСА_4, за його згодою у березні 2010 року вселилася в квартиру та проживає в ній й до тепер, не дивлячись на те, що наймач квартири помер ІНФОРМАЦІЯ_1, просила визнати за нею право на користування вказаною квартирою та зареєструвати її в ній.

Комунальне підприємство &q?ти;Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м.Києва&qu.4; позовні вимоги за первісним позовом не визнало та подало зустрічний позов про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 Свої вимоги мотивувало тим, що у даній квартирі проживав та був зареєстрований один ОСОБА_3, на якого відкрито особовий рахунок і якій знятий з реєстрації у зв'язку із смертю. Зазначає, що позивач за первісним позовом самовільно зайняла спірну квартиру, в ній не зареєстрована, оплата за комунальні послуги з часу смерті наймача не проводилася.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено. Виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового про задоволення її позову у повному обсязі та відмову у задоволенні зустрічного позову. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, безпідставне не урахування судом тієї обставини, що вона проживає у спірній квартирі та не має іншого житла, що підтвердили свідки у судовому засіданні. Вважає, що судом неправильно застосовано ст.116 ЖК України з огляду на те, що вона не самоправно зайняла спірну квартиру, а поселилася в ній за згоди наймача. Зазначає, що судом не встановлено балансу між її інтересами та інтересами держави і порушено ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України ( у редакції Закону № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIIIапеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із вищевикладеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2та її представник адвокат ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали з підстав наведених в ній.

Представник Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації ОСОБА_5 просила апеляційну скаргу відхилити як безпідставну.

Представники Комунального підприємства &qupa;Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м.Києва&quan; та Київської міської ради у судове засідання не з'явилися. Виходячи з положень ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд справи за їх відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний суд виходив з того,що ОСОБА_2 поселилася у спірну квартиру з порушеням діючого законодавства,не зареєстрована в ній,належними та допустимими доказами не довела згоду наймача на її вселення та перебування членом його родини.

Колегія суддів з такими висновками суду погоджується.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом спірна двокімнатна квартира АДРЕСА_1 складається з двох кімнат, була надана ОСОБА_6 на сім'ю з трьох осіб : він, дружина - ОСОБА_7, син - ОСОБА_3 на підставі ордеру № 33988 від 18.07.1961 року ( а.с.18).

Згідно з рішенням виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів м. Києва № 546 від 09.12.1991 року особовий рахунок та договір найму на вказану квартиру були переоформлені на ОСОБА_3 ( а.с.19).

Квартира перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва та розпорядженням Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації &qupt;Про передачу та закріплення майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, яке передано до сфери управління Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації за комунальним підприємством &q?і ;Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва&q?нн; від 06 травня 2015 року № 279 закріплена на праві господарського відання за Комунальним підприємством &q?ит;Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва&q?рі; і обслуговується житлово - експлуатаційною дільницею № 905 ( а.с. 17 - 19 ).

ІНФОРМАЦІЯ_1 наймач спірної квартири ОСОБА_8 помер, а 30 травня 2017 року знятий з реєстраційного обліку в квартирі.

Зазначені встановлені судом обставини учасниками справи не оспорюються.

Позивачка стверджує, що перебувала з наймачем спірної квартири у фактичних шлюбних відносинах до його смерті, а у березні 2010 року вселилася у квартиру за згодою останнього і на підтвердження такому посилається на показання свідків.

За приписами частини 2 статті 3 Сімейного Кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства, закріпленому у ст.1 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення» від 19 жовтня 2000 року із змінами та доповненнями, згідно якої домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.

Практика Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що відносини де - факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатися сімейним життям; що якщо заявники прожили спільно близько 15 років, вони складають сім'ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв'язок існує поза шлюбом.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

На підтвердження заявленим вимогам позивач послалася на покази свідків .

Проте, пояснення допитаних за клопотанням позивачки свідків не дають підстав для беззаперечного висновку про існування фактичних шлюбних відносин позивачки з померлим та вселення у спірну квартиру і проживання в ній в якості члена його сім'ї.

Разом із цим, належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження тому, що позивач та померлий ОСОБА_3 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, мали спільний побут, взаємні права та обов'язки, а також тому що вона поселася у квартиру за згодою наймача житлового приміщення, що він звертався з питання реєстрації позивачки у спірній квартирі, про участь у витратах на утримання спірної квартири, сплату комунальних платежів нею не подано та під час апеляційного розгляду справи нею підтверджено,що інших доказів окрім показів свідків вона не має.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у визнання за позивачкою права на користува ння спірною квартирою й доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують.

Судом також встановлено, що позивачці ОСОБА_2 згідно з розпорядженням органу приватизації Солом'янськой районної у м.Києві державної адміністрації № 105 від 15.01.2001 року належить на праві власності двокімнатна квартира АДРЕСА_1 ( а.с.58) .

Позивач стверджує, що вона продала свою квартиру, у якій вона була зареєстрована та знята з реєстрації у м. Фастів 20.02.2001 року та з того часу ніде не зареєстрована.

Проте, даних про відчудженняналежної позивачці квартири АДРЕСА_1 та про місце реєстрації позивачки з 2001 року матеріали справи не містять і таких доказів нею не подано ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду.

За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо недотримання балансу інтересів позивачки та держави не можуть бути прийняті до уваги.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення .

Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст.268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 24 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного її тексту може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач :

Судді :

Повний текст постанови складений : 04 червня 2018 року