Постанова № 74440251, 30.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 року місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 756/14860/17

Апеляційне провадження № 22-ц/796/4240/2018

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І. М., суддів Головачова Я. В., Шахової О. В.,

при секретарі - Іваницькій О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 та апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на рішення Оболонського районного суду міста Києва, ухвалене під головуванням судді Майбоженко А. М. 21 лютого 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про захист прав споживача, стягнення страхового відшкодування,

в с т а н о в и в :

Згідно п.3 Розділу XIIПрикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (зі змінами від 15 грудня 2017 року) апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Виходячи зі змісту пунктів 8,9 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», та, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 3014/261/001064, укладеним 21 червня 2017 року, у сумі 157 450 грн., з яких 105 000 грн. - судові витрати, 52 450 грн. - пеня за несвоєчасну сплату страхового відшкодування.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено (а. с. 111 - 115).

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 03 квітня 2018 року направив апеляційну скаргу,в якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_3 до ПАТ «СК «Універсальна» задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу, мотивував, зокрема, неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що 20 липня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування та передав за відповідним актом приймання-передачі технічний паспорт на транспортний засіб, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № САК793875, ключі від автомобіля (2 шт.), брелок керування (1 шт.). Окрім того, відповідачу були надані письмові пояснення щодо обставин страхового випадку та протокол поліції Гамбурга від 15 липня 2017 року з засвідченим перекладом.

Відповідач листом від 09 серпня 2017 року повідомив про відстрочення прийняття рішення про виплату страхового відшкодування до закінчення розслідування злочину по справі № 038/1К/0446409/2017 (прийняття по ній процесуального рішення) та/або завершення страхового розслідування.

Так, прокуратура Гамбурга повідомила, що на підставі розпорядження прокуратури від 06 вересня 2017 року судочинство припинено, оскільки злочинця та свідків злочину не знайдено, ініційований на місцевому рівні пошук об'єкту успіху не мав, через відсутність необхідних технічних передумов визначити місцезнаходження транспортного засобу не є можливим. 03 жовтня 2017 року даний лист був наданий відповідачу. Крім того, відповідачу було надано відповіді Подільського та Оболонського управлінь поліції України в місті Києві про те, що досудове розслідування за фактом викрадення автомобіля ОСОБА_3 не є компетенцією правоохоронних органів України, підстав для внесення даної події до Єдиного реєстру досудових розслідувань немає.

У період з 11 по 15 січня 2018 року відповідачем була сплачена сума страхового відшкодування у розмірі 997 500 грн. на підставі поданих до 03 жовтня 2017 року документів. Разом з тим, строк для виплати відповідачем на користь позивача 100% суми страхового відшкодування закінчився 27 жовтня 2017 року, а тому відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню.

Крім того, за наявними у матеріалах справи меморіальними ордерами на загальну суму 105 000 грн. ПАТ «Альфа-Банк», на підставі відповідних доручень позивача, здійснив договірне списання вказаних грошових коштів з банківського рахунку ОСОБА_3, перерахувавши їх адвокату ОСОБА_2 Факт понесення витрат на правничу допомогу не заперечувався відповідачем, а тому висновки суду про відмову позивачу у задоволенні вимог про стягнення судових витрат є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам закону та матеріалам справи.

Крім того, не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням, ОСОБА_4 в інтересах ПАТ «СК «Універсальна» 12 квітня 2018 року надіслала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року в частині розподілу судових витрат та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь Страхової компанії витрати, пов'язані з правничою допомогою у розмірі 47 000 грн.

Апеляційну скаргу, мотивувала, зокрема, тим, щорішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим порушенням норм процесуального права. Зазначає, що між адвокатом ОСОБА_4 та відповідачем укладено договір про надання правової допомоги № 23/11-17 від 23 листопада 2017 року, у якому сторони погодили, що вартість однієї години роботи адвоката складає 1 000 грн.

Оплата наданих послуг здійснюється після фактичного надання адвокатом певного об'єму послуг, що підтверджується актом виконаних робіт, підписаним сторонами. Станом на день подання апеляційної скарги обсяг робіт, виконаних адвокатом оцінено у розмірі 26 000 грн. Даний факт підтверджується актом виконаних робіт.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_3 та просив її задовольнити, з підстав, викладених у ній. Заперечував проти задоволення апеляційної скарги ПАТ «СК «Універсальна» та просив її відхилити.

Представник ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» - адвокат ОСОБА_4, підтримала апеляційну скаргу, подану в інтересах Страхової компанії, просила її задовольнити, та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3

Крім того, в матеріалах справи міститься письмовий відзив представника ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» - ОСОБА_4, направлений в строк, визначений судом, з доказами його направлення другій стороні. З відзиву, зокрема, вбачається, що 15 липня 2017 року автомобіль позивача, застрахований у ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» згідно Договору №3014/261/0010064 добровільного страхування наземного транспорту, було викрадено у м. Гамбург Німеччини. 20 липня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку, до якої було надано ксерокопію довідки Установи по внутрішній справам поліції Німеччини. Розглянувши відповідну заяву, відповідач повідомив позивача листом про те, що відповідно п.8.1.1. Договору при настанні страхових випадків за ризиками «Протиправне позбавлення ТЗ» або «Протиправні дії третіх осіб» - належним чином завірена копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що включає всі необхідні для витягу з ЄРДР відомості, а також:- у разі встановлення винної особи - копії постанови (або довідка) органів МВС або суду, що містить відомості про винну особу; - у разі не встановлення винної особи - копії постанови (або довідка) органів МВС про прийняття рішення у кримінальному провадженні та оформленого у відповідності з вимогами КПК України Протоколу огляду місця події. Крім того, надана ксерокопія довідки №038/1К/0446409/2017 Установи по внутрішнім справам поліції м. Гамбурга не містила інформації про вжиті заходи для розшуку злочинців та прийняте рішення по даному випадку.

Отже, вищевказаним листом повідомлено позивача щодо прийняття рішення страховиком про відтермінування виплати по даному страховому випадку в межах строків, передбачених Договором, для з'ясування всіх обставин страхового випадку. Після отримання всіх необхідних документів, відповідачем направлено на адресу позивача лист №1476/09-203 від 11 грудня 2017 року, в якому повідомлено про прийняття рішення страховиком про виплату страхового відшкодування на його користь в розмірі 997 500 грн. Вказана сума перерахована позивачу, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (№137053 від 11 січня 2018 року, №137148 від 12 січня 2018 року та №13730 від 15 січня 2018 року). Відповідно до умов пп.6.3.9.1 п.6.3.9 Договору останнім днем виконання зобов'язань страховиком є 16 січня 2018 року, а тому враховуючи, що страховиком виконані взяті на себе зобов'язання в повному обсязі та строк, передбачений умовами Договору, позовні вимоги щодо стягнення з нього на користь позивача суми страхового відшкодування та пені не містять жодних правових підстав - є передчасними. Крім того, оскільки позивачем безпідставно подано позовну заяву, що свідчить про зловживання правами, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення судових витрат.

Згідно відповіді на відзив ПАТ «Страхова компанія «Універсальна», поданий представником позивача, крім іншого, заперечення відповідача повністю не узгоджуються з обставинами справи, нормами права та умовами Договору. Так, листом прокуратури м. Гамбурга від 14 вересня 2017 року №86 UJs 8278/17, було повідомлено адвоката - повіреного позивача про обставини страхового випадку, а також надано інформацію щодо процесуальних рішень, прийнятих уповноваженим правоохоронним органом м. Гамбург по кримінальній справі №038/1К/0446409/2017, зокрема було зазначено, що на підставі розпорядження прокуратури від 06 вересня 2017 року судочинство припинено, оскільки злочинця не знайдено, свідків злочину також не знайдено, пошук об'єкту не мав успіху, через відсутність необхідних технічних передумов визначити місцезнаходження транспортного засобу не є можливим. Таким чином, з наданням 03 жовтня 2017 року усіх необхідних документів, в контексті закріплених у пп.6.3.9.1 пп.6.3.9. п.6.3. розділу 6 Договору умов, підстав для відстрочення строку прийняття рішення про виплату страхового відшкодування не існувало взагалі. Тобто, за несвоєчасну виплату страхового відшкодування страховик повинен сплатити пеню. Крім того, факт (обставина) щодо здійснення (понесення) позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення представників учасників справи, які з'явились в судове засідання, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення поданих апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 21 червня 2017 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» укладено Договір №3014/261/001064 добровільного страхування наземного транспорту, згідно умов якого Страхова компанія здійснила страхування транспортного засобу марки BMW X6, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, та зобов'язалася провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку (а.с.11-15).

Згідно п. 2.1. даного Договору, страховим випадком є факт понесення збитків страхувальником внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого транспортного засобу, складових частин, деталей або додаткового обладнання в результаті дії страхових ризиків, які відбулися протягом строку та на території дії Договору.

Відповідно до п.п. Б п. 2.2. Договору, страховими ризиками за Договором є події, зазначені в п. 1.2. Договору як застраховані, в тому числі протиправне позбавлення страхувальника транспортного засобу та/або додаткового обладнання внаслідок крадіжки, грабежу, розбою.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, 15 липня 2017 року застрахований автомобіль позивача було викрадено у м. Гамбург, Німеччина.

20 липня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку, до якої було надано ксерокопію довідки Установи по внутрішнім справам поліції (Німеччина) (а.с.21).

Розглянувши вказану заяву, відповідач повідомив позивача листом за вих. № 5242/09/13 від 09 серпня 2017 року про відтермінування розгляду заяви про виплату страхового відшкодування та прийняття рішення по ній в межах строків, передбачених Договором, до закінчення розслідування злочину (прийняття по ній процесуального рішення) та/або завершення страхового розслідування (а.с.24).

Так, після отримання всіх необхідних документів, відповідачем направлено на адресу ОСОБА_3 лист вих. 1476/09-203 від 11 грудня 2017 року, в якому повідомлено про прийняття рішення страховиком про виплату страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 997 500 грн. 00 коп. (а.с.73).

Як вбачається з матеріалів справи, вказана сума перерахована на користь позивача, що підтверджується платіжними дорученнями № 137053 від 11 січня 2018 року, № 137148 від 12 січня 2018 року та № 137306 від 15 січня 2018 року (а.с.75, 76).

Звертаючись до суду із заявою про уточнення позовних вимог та порушуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 3014/261/001064, укладеним 21 червня 2017 року, у сумі 157 450 грн., з яких 105 000 грн. - судові витрати, 52 450 грн. - пеня за несвоєчасну сплату страхового відшкодування, позивач посилався на те, що сума страхового відшкодування становить 997 500 грн., разом з тим, відповідач не виконав умови договору щодо сплати пені за те, що не виконав виплату страхового відшкодування у визначений Договором строк.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог повністю, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пп.6.3.9.1 п.6.3.9 Договору страховик має право відстрочити строк прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, але не більше ніж на 180 календарних днів, у разі, якщо не повно з'ясовані обставини страхового випадку, винуватці та розмір збитку - до з'ясування таких обставин. Рішення про відтермінування розгляду заяви про виплату страхового відшкодування відповідає умовам укладеного Договору і кінцеве рішення щодо заяви ОСОБА_3 було прийнято у строк, визначений Договором, а саме 11 грудня 2017 року, після чого здійснено виплату страхового відшкодування. Так, відповідно до умов Договору останнім днем виконання зобов'язань страховиком є 16 січня 2018 року, в той час як останній платіж здійснено 15 січня 2018 року, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування.

Що стосується витрат на правову допомогу, слід звернути увагу, що меморіальні ордери, на які посилається представник позивача, свідчать про те, що платником коштів є ПАТ «Альфа-Банк» у місті Києві, а не ОСОБА_3, доказів належності останньому банківського рахунку, з якого сплачено кошти, не надано. Представником відповідача взагалі не надано будь-яких доказів щодо оплати відповідачем судових витрат, а тому відсутні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу обох сторін.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Так, згідно з ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування може бути майнові інтереси, які не суперечать Закону і пов'язані зокрема з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Статтею 20 Закону України «Про страхування» передбачено перелік обов'язків страховика, зокрема, при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно з ч.1 ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст.992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Так, обґрунтовуючи рішення про відстрочення прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, відповідач посилається на те, що відповідно до п. 8.1.1. Договору при настанні страхових випадків за ризиками «Протиправне позбавлення ТЗ» або «Протиправні дії третіх» осіб» основними документами, які підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків є належним чином завірена копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що включає всі необхідні для витягу з ЄРДР відомості, а також: у разі встановлення винної особи - копії постанови (або довідка) органів МВС або суду, що містить відомості про винну особу; у разі не встановлення винної особи - копії постанови (або довідка) органів МВС про прийняття рішення у кримінальному провадженні та оформленого у відповідності з вимогами КПК України Протоколу огляду місця події.

Як вбачається з матеріалів справи, довідка № 038/1К/0446409/2017 Установи по внутрішнім справам поліції міста Гамбурга не містить інформації про вжиті заходи для розшуку злочинців та прийняте рішення по даному випадку (а.с.18-20).

Згідно ч. 4 ст. 25 Закону України «Про страхування» та умов п. п. 6.3.2., 6.3.7. Договору страховику надано право самостійно проводити з'ясування причин та обставин страхового випадку та направляти запити в компетентні органи, пов'язані із з'ясуванням причин страхового випадку і визначення розміру та характеру збитку, що нанесений застрахованому транспортному засобу.

Відповідно до пп. 6.3.9.1 п. 6.3.9 Договору страховик має право відстрочити строк прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, але не більше ніж на 180 календарних днів, у разі, якщо не повно з'ясовані обставини страхового випадку, винуватці та розмір збитку - до з'ясування таких обставин.

Тобто, на момент звернення до суду з даним позовом рішення відповідачем щодо виплати страхового відшкодування остаточно прийнято не було.

В ході розгляду справи встановлено, що 03 жовтня 2017 року представник позивача надав відповідачу лист прокуратури Гамбурга про припинення розслідування у зв'язку з тим, що злочинця не знайдено. Крім того, надано лист Подільського та Оболонського управлінь поліції в міста Києві щодо неможливості внесення в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань факту викрадення транспортного засобу.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення про відтермінування розгляду заяви про виплату страхового відшкодування відповідає умовам укладеного договору і кінцеве рішення відносно заяви ОСОБА_3 було прийнято у строк, визначений договором, а саме 11 грудня 2017 року. Після цього здійснено виплату страхового відшкодування.

З даним висновком колегія суддів повністю погоджується.

Так, відповідно до умов пп. 6.3.9.1 п. 6.3.9 Договору останнім днем виконання зобов'язань страховиком є 16 січня 2018 року, в той час відповідач виконав свої зобов'язання по виплаті страхового відшкодування в повному обсязі та в строк, оскільки останній платіж здійснено 15 січня 2018 року, що знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, є законними та обґрунтованими, оскільки, як встановлено вище, відповідач діяв в межах закону та відповідно до умов Договору, виконав свої зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування в повному обсязі та строки, визначені Договором, а тому доводи апеляційної скарги про те, що строк для виплати відповідачем на користь позивача 100% суми страхового відшкодування закінчився 27 жовтня 2017 року, а тому відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню є безпідставними, у зв'язку з чим відхиляються колегією суддів.

Що стосується витрат на правову допомогу, слід зауважити наступне.

Обґрунтовуючи необхідність стягнення даних коштів з відповідача, представник позивача посилався на те, що дані витрати оплачені позивачем, що підтверджується меморіальними ордерами (а.с.32-34).

Представник відповідача, посилаючись на безпідставність позовних вимог також просить вирішити питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Тобто, законодавець пов'язує можливість відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з здійсненням даних витрат стороною у справі.

Верховний суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягнення таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що меморіальні ордери, на які посилається представник позивача свідчать про те, що платником коштів є ПАТ «Альфа-Банк» у місті Києві, а не ОСОБА_3 Доказів належності останньому банківського рахунку, з якого сплачено кошти, матеріали справи не містять. Акту виконаних робіт суду надано не було.

Крім того, позивач в даному випадку не є стороною, на користь якої ухвалено судове рішення.

Що стосується представника відповідача, то останньою взагалі не надано будь-яких належних доказів щодо оплати відповідачем вказаних витрат за надані нею послуги.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу обох сторін.

Інші аргументи та доводи апеляційних скарг також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 367-368, 371, 374, 375, 381-384, 389-390 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»- залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: І.М.Вербова

Судді: Я.В. Головачов

О.В.Шахова

Повний текст судового рішення складено 31 травня 2018 року