Рішення № 74439742, 24.05.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/2991/17

Провадження № 2/761/2464/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Ющенко Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

26.10.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом, який неодноразово ним уточнювався під час розгляду справи судом, та згідно остаточної заяви про збільшення розміру позовних вимог від 28.03.2018 року позивач просив суд: стягнути з Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» на його користь компсенацію за невикористану відпустку у розмірі 2 684,36 грн. та середній заробіток за весь час затримки з її виплати у розмірі 370 048,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 17.09.2012 року по 15.04.2013 року ОСОБА_1 працював на посаді директора Міського декоративного розсадника «Теремки» КО «Київзеленебуд».

Разом з тим, у день звільнення позивача відповідач, в порушення вимог ст. 116 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), не розрахувався з позивачем та не виплатив останньому заборгованість по заробітній платі в розмірі 14 210,62 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2 684,36 грн.

На підставі наведеного, а також зважаючи на те, що фактичний розрахунок по заробітній платі відбувся лише 07.11.2016 року, а компенсація за невикористану щорічну відпустку не сплачена і по теперішній час, позивач просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою від 03.03.2017 року було відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом.

03.10.2017 року на адресу суду надійшли заперечення відповідача на позовну заяву, згідно змісту яких відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би вказував на наявність винних дій з боку саме відповідача у невиплаті позивачу належних йому сум при звільненні.

Ухвалою від 28.03.2018 року розгляд даної цивільної справи було вирішено продовжити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання по справі на 24.05.2018 року.

05.04.2018 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, згідно якого відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на ту обставину, що саме з вини позивача, як особи, прямим обов'язком якої за посадою було забезпечення своєчасної виплати заробітної плати працівникам, не було реальної можливості об'єктивно та в повній мірі здійснити розрахунок при звільненні. При цьому, як зауважує відповідач, відразу після проведення ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства та виявлення факту не виплати заробітної плати, 29.10.2015 року на ім'я ОСОБА_1 було відкрито р/р у ПАТ «Банк Кредит Банк» та перераховано належну йому суму при звільненні.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача П’явка С.С.у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав, викладених у запереченнях та відзиві на позов.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, зібрані в матеріалах справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, з 17.09.2012 року позивач - ОСОБА_1 працював на посаді директора Міського декоративного розсадника «Теремки» КО «Київзеленбуд» та 15.04.2013 року був звільнений з займаної посади на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, що підтверджується копіями трудової книжки №515370, Наказу Генерального директора Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» Царенко Н.О. від 15.04.2013 року за №52-п та Наказу Директора МДР «Теремки» ОСОБА_1 від 15.04.2013 року за №23-к.

Згідно наявних в матеріалах справи Виписки по рахунку ОСОБА_1 від 28.02.2017 року та копії листа МДР «Теремки» від 27.10.2016 року за №11 вбачається, що належна позивачу при звільненні сума заробітної плати було перерахована на відкритий на його ім'я рахунок в ПАТ «Банк Кредит Дніпро» двома платежами, а саме: 29.10.2015 року - на суму 7 210,62 грн., 10.12.2015 року - на суму 7 000,00 грн.

Разом з тим, звертаючись до суду з цим позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на порушення відповідачем вимог с.116 КЗпП України та вказував, що оскільки фактичний розрахунок по заробітній платі відбувся лише 07.11.2016 року, а компенсація за невикористану щорічну відпустку не сплачена і по теперішній час, з відповідача на його користь підлягає до стягнення компенсація за невикористану відпустку у розмірі 2 684,36 грн. та середній заробіток за весь час затримки з виплати заробітної плати у розмірі 370 048,55 грн., як то передбачено вимогами ст. 117 КЗпП України.

Так, відповідно до припису ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Разом з тим, у відповідності до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено вимогами ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

При цьому, згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що відповідно до п.п. 3.1, 3.3 Положення Міського декоративного розсадника «Терімки», затвердженого наказом КО «Київзеленбуд» від 26.02.2013 року за №28, МДР «Терімки» входить до складу КО «Київзеленбуд», є його відокремленим структурним підрозділом і в своїй діяльності йому підконтрольний та підзвітний. МДР «Теремки» здійснює свою діяльність на засадах господарської самостійності у межах, передбачених цим Положенням та Довіреністю, яка видається Генеральним директором КО «Київзеленбуд» директору МДР «Теремки», госпрозрахунку, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в установах банку, круглу печатку із своїм найменуванням, штампи, бланки та інші реквізити.

Згідно з п.6.2.3 Положення на МДР «Теремки» покладається обов'язок забезпечення своєчасної виплати заробітної плати, сплати податків та інших відрахувань до державного та місцевих бюджетів згідно з законодавством України.

Як передбачено п.7.5.7 Положення, Директор забезпечує своєчасну виплату заробітної плати працівникам згідно з законодавством України.

При цьому, п.7.5.2 Положення встановлено, що Директор МДР «Теремки» несе персональну відповідальність за виконання покладених на МДР «Теремки» завдань, визначених цим Положенням та Довіреністю (та/або Дорученням), дотриманням законодавства України.

Тобто, виходячи зі змісту вищенаведених пунктів Положення, а також враховуючи посаду, яку обіймав позивач в МДР «Теремки», суд приходить до висновку, що саме позивач, як директор МДР «Теремки», а не відповідач по справі мав персональну відповідальність за виконання покладених на МДР «Теремки» обов'язків, в тому числі й обов'язків щодо своєчасної виплати заробітної плати.

Обставини щодо наявності в позивача обов'язку забезпечувати своєчасну виплату заробітної плати працівникам МДР «Теремки» також підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями видаткових касових ордерів та відомостей заробітної плати за період роботи позивача, з яких, в свою чергу, вбачається, що безпосередньо позивачем здійснювалися виплати заробітної плати у МДР «Теремки», в тому числі й собі, з рахунків МДР «Теремки».

Разом з тим, судом встановлено, що позивач, незважаючи на наявність в нього вищенаведених обов'язків керівника структурного підрозділу, 15.04.2013 року відомостей на виплату грошей (касових ордерів, відомостей на оплату грошей, платіжну відомість тощо) не підписував, роботу бухгалтерії не проконтролював, до каси МДР «Теремки» не звертався.

Крім того, за умовами Наказу КО «Київзеленбуд» від 15.04.2013 року за №52-п, позивач, як керівник структурного підрозділу мав здійснити передачу справ на посаді директора МДР «Теремки» створеній комісії, що можливо було установити, зокрема чи є належні позивачу від підприємства суми для виплати.

Однак, будь-яких доказів на підтвердження виконання позивачем умов вказаного наказу матеріали справи не містять.

За вказаних обставин, а також враховуючи відсутність будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження винних дій саме відповідача щодо невиплати позивачу належним йому сум при звільнення, суд відмовляє у задоволенні вказаного позову за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 28.05.2018 року.

Суддя: