Рішення № 74438700, 17.05.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1084/18

Справа №754/8640/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу № 16 про скасування заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ЖБК № 16 про скасування заборгованості за житлово-комунальні послуги, мотивуючи свої вимоги тим, що позивачці на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. 25.03.2014 року Деснянський районний суд м. Києва видав судовий наказ № 2н-473/14, яким стягнуто з позивачки на користь ЖБК № 16 заборгованість за житло-комунальні послуги у розмірі 12 192, 42. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28.05.2014 року вищевказаний судовий наказ скасовано на підставі того, що ОСОБА_1 заперечувала щодо правомірності нарахування боргу за житлово-комунальні послуги, а також у зв'язку з пропуском строку позовної давності. Крім того, 02.04.2014 року позивачка звернулася до голови правління ЖБК № 16 Марченко І.П. з письмовою заявою про перерахунок плати за житлово-комунальні послуги, але відповіді вона так і не отримала. У зв'язку з чим позивачка звернулася до Прокуратури Деснянського району м. Києва, яка 20.09.2014 року за № 3322 вих14 винесла подання про усунення порушень вимог законів України «Про звернення громадян», «Про житлово-комунальні послуги», причин та умов, що їм сприяли. Однак, відповідач проігнорував і відповідне подання прокуратури. Всупереч вищевикладеному, відповідач продовжує нараховувати заборгованість за житлово-комунальні послуги з урахуванням боргу за судовим наказом, що грубо порушує її права. Станом на 30.06.2014 року заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги становить 19 362, 22 грн. Разом з тим, відповідач не враховує при нарахуванні заборгованості субсидії, які надані позивачці та які не перевищують норми споживання житлово-комунальних послуг. На підставі викладеного, позивачка звертається до суду з даним позовом, в якому просить визнати заборгованість, що рахується за АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, по сплаті за житлово-комунальні послуги в розмірі 19 362, 22 грн., безпідставною (безнадійною), яка підлягає скасуванню; зобов'язати ЖБК № 16 списати з особового рахунку ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 19 362, 22 грн.

Під час судового розгляду позивачка подала заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просила суд визнати заборгованість станом на 30.06.2014 року, що рахується за АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, по сплаті за житлово-комунальні послуги в розмірі 19 362, 22 грн., безпідставною (безнадійною), яка підлягає скасуванню; зобов'язати ЖБК № 16 списати з особового рахунку ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 19 362, 22 грн., що утворилася станом на 30.06.2014 року; зобов'язати ЖБК № 16 здійснити ОСОБА_1 перерахунок оплати за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2011 року по 30.09.2017 року, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26.06.2018 року витребувано у ЖБК № 16 наступні докази: належним чином завірені копії протоколів загальних зборів ЖБК № 16 про прийняття рішень про затвердження тарифів на оплату за житлово-комунальні послуги у період з 2011 по 2017 роки, на підставі яких здійснювалося нарахування оплати за житлово-комунальні послуги у вказаний період; деталізовані відомості про те, з яких складових складається нарахування на оплату за житлово-комунальні послуги в ЖБК № 16, а також зазначити вартість кожної окремої житлово-комунальної послуги за період 2011-2017 років; деталізовані відомості із зазначенням розміру нарахованої помісячно суми на оплату за кожну житлово-комунальну послугу з урахуванням субсидії по квартирі АДРЕСА_1, скільки фактично ОСОБА_4 було сплачено за кожну житлово-комунальну послугу, а також вказати суму боргу, що утворився на кожен місяць, за період з 01.01.2011 року по даний час.

У судовому засіданні позивачка та її представник повністю підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що нарахування плати за житлово-комунальні послуги здійснювалося у відповідності до чинного законодавства України, а тому вимоги позивачки ОСОБА_1, яка систематично не сплачує кошти за відповідні послуги, є необґрунтованими та безпідставними. На підставі викладеного, представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Вислухавши пояснення позивачки та її представника, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження , які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід позов задовольнити або в позові відмовити, як розподілити між сторонами судові витрати , чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення, чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (ст. 264 ЦПК України).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 та особового рахунку по оплаті житлово-комунальних послуг.

Згідно довідки від 17.10.2017 року № 399 та довідки від 15.02.2018 року позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки від 15.09.2011 року №08-229/К будинок по вул. Шолом-Алейхема, 13-А в м. Києві перебуває на балансі та обслуговуванні ЖБК № 16.

25.03.2014 року Деснянський районний суд м. Києва видав судовий наказ № 2н-473/14, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК № 16 заборгованість за житло-комунальні послуги у розмірі 12 192, 42. та судовий збір в розмірі 229, 40 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28.05.2014 року вищевказаний судовий наказ скасовано на підставі того, що ОСОБА_1 заперечувала щодо правомірності нарахування боргу за житлово-комунальні послуги. Також ЖДК № 16 було роз'яснено, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову.

В позовній заяві позивачка зазначає, що 02.04.2014 року вона звернулася до голови правління ЖБК № 16 Марченко І.П. з письмовою заявою про перерахунок плати за житлово-комунальні послуги, але відповіді вона так і не отримала. У зв'язку з чим ОСОБА_1 звернулася до Прокуратури Деснянського району м. Києва щодо порушення вимог чинного законодавства про звернення громадян та житлово-комунальні послуги службовими особами ЖБК-16.

Прокуратура Деснянського району м. Києва 20.09.2014 року за № 3322 вих14 винесла подання про усунення порушень вимог законів України «Про звернення громадян», «Про житлово-комунальні послуги», причин та умов, що їм сприяли, відповідно до якого зазначила, що сума боргу ОСОБА_1 нарахована в розмірі 19 924, 50 грн. з порушенням вимог чинного законодавства України та її частина знаходиться поза межами строку позовної давності. Крім того, відповідне подання було направлене відповідачу з вимогами про розгляд даного подання та вжиття відповідних заходів щодо усунення зазначених в поданні порушень вимог чинного законодавства, причин та умов що сприяли їх вчиненню, шляхом надання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 02.04.2014 року; припинити дії щодо необґрунтованого нарахування заборгованості ОСОБА_1 та вжити заходів щодо перерахунку вказаної заборгованості за АДРЕСА_1 та привести її у відповідність до вимог чинного законодавства.

Відповідно до розрахунків заборгованості житлово-комунальних послуг, наданих відповідачем, станом на 30.06.2014 року та квитанцією за червень 2014 року, за квартирою АДРЕСА_1 рахується заборгованість в розмірі 19 362, 22 грн.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Згідно із п. 3, 6 ч. 1 ст. 24 Закону балансоутримувач має право укладати договори на надання житлово-комунальних послуг та звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.

Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Статтею 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ № 45 від 24.01.2006 року, визначено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 вказаного Закону залежно від функціонального призначення до житлово-комунальних послуг відносяться послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Разом з тим, позивачка в позовній заяві посилається на те, що заборгованість, яка була нарахована станом на 30.06.2014 року, в розмірі 19 362, 22 грн. є безпідставною, оскільки нарахована з пропуском строків позовної давності.

Відповідно до частини 1 підпункту 14.1.11 ст. 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно із вимогами п. 4.11 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 237 від 08.10.1999 року, безнадійна дебіторська заборгованість є поточною дебіторською заборгованістю, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності, та вона підлягає списанню з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Конституція України статтею 19 визначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений роботи те, що не передбачено законодавством.

Отже, нарахована сума боргу станом на 30.06.2014 року знаходиться поза межами строку позовної давності і тому нарахована сума боргу не може бути виставлена до сплати позивачці.

Відповідно до ст. 256-257, 267 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, заборгованість станом на 30.06.2014 року в розмірі 19 362, 22 грн., відповідно до положень ЦК України та ПК України, нарахована безпідставно (є безнадійною).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконливого висновку щодо обґрунтованості вимог позивачки про визнання заборгованості, що виникла станом на 30.06.2014 року, що рахується за квартирою АДРЕСА_1, по сплаті житлово-комунальних послуг безнадійною.

Задовольняючи вищевказану вимогу, суд задовольняє також похідну вимогу щодо зобов'язання ЖБК № 16 здійснити перерахунок оплати за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2011 року по 30.09.2017 року, оскільки тільки при законному та обґрунтованому розрахунку по оплаті житлово-комунальних послуг будуть дотриманні права та інтереси, як позивачки так і відповідача.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачці було призначено субсидії на житлово-комунальні послуги, які також повинні обов'язково бути враховані відповідачем при перерахунку оплати за житлово-комунальні послуги за вищевказаний період.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 щодо списання з особового рахунку заборгованості в розмірі 19 362, 22 грн., то суд дійшов наступного.

Суд звертає увагу на те, що положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не містять обов'язку виробника або виконавця житлово-комунальних послуг щодо скасування поточної заборгованості зі сплати за надані комунальні послуги на вимогу споживача.

Крім того, за змістом положень статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського обліку, звітності і контролю господарських операцій), визначає при працівників на підписання бухгалтерських документів: затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додатково: систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Згідно зі статтею 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складати зведені облікові документи.

Виходячи з положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, відноситься до господарської діяльності підприємства.

Особовий рахунок, який відкритий на ім'я ОСОБА_1 відповідачем ЖБК № 16, є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідача і списання з цього внутрішньогосподарського документа будь яких сум є правом відповідача.

Враховуючи вищевказане та неможливість суду перевірити належність розрахунку суми заборгованості в розмірі 19 362, 22 грн., суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позивачки щодо списання заборгованості в розмірі 19 362, 22 грн., що утворилася станом на 30.06.2014 року.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов"язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За положеннями вищевказаних норм суди мають належним чином обґрунтовувати свої рішення.

Аналогічна позиція підтримується і практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі "Бочан проти України" від 03.05.2007 року, де зазначено про те, що Європейський Суд встановив порушення ст. 6 Конвенції, у тому числі через те, що національні суди не дали відповідь на аргументи заявниці стосовно правдивості показів свідків та дійсності документів, хоча ці докази були визначальними для рішення по справі.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивачка, як на підставу для задоволення позову, частково знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стагненню судовий збір у розмірі 704, 80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, Конституцією України, ст. 16 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу № 16 про скасування заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Визнати заборгованість, що виникла станом на 30 червня 2014 року, що рахується за квартирою АДРЕСА_1, по сплаті житлово-комунальних послуг безпідставною (безнадійною).

Зобов'язати Житлово-будівельний кооператив № 16 здійснити ОСОБА_1 перерахунок оплати за житлово-комунальні послуги за період з 1 січня 2011 року по 30 вересня 2017 року.

В частині позовних вимог про зобов'язання списати з особового рахунку заборгованість - відмовити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 16 на користь держави судовий збір у розмірі 704, 80 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1.

Відповідач: Житлово-будівельний кооператив № 16, код ЄДРПОУ 22865085, місцезнаходження: вул. Шолом-Алейхема, 13-А, м. Київ.

Повний текст рішення був виготовлений 28 травня 2018 року.

Головуючий: