Рішення № 74438628, 04.06.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18576/17

провадження № 2/753/1923/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"04" червня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Комаревцевої Л.В.

з секретарем Гаврилюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, зняття арешту,

В С Т А Н О В И В :

10 жовтня 2017 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, третьої особи про визнання права власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 та зняття арешту, посилаючись на наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивача - власник квартири ОСОБА_3, про що було складено відповідний актовий запис про смерть за №10752, підтвердженням чого є свідоцтво про смерть, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві ІНФОРМАЦІЯ_1.

16 липня 2003 року ОСОБА_3 було складено заповіт на двох осіб: позивача - ОСОБА_2 та її рідну сестру - ОСОБА_4

28 липня 2007 року ОСОБА_3 за договором дарування передала квартиру у власність сестри позивача - ОСОБА_5

28 лютого 2013 року Рішенням Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_3 була визнана недієздатною з 06 вересня 2002 року, встановлено над нею опіку та призначено опікуном позивача - ОСОБА_2

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2013 року була задоволена позовна заява ОСОБА_2 як опікуна в інтересах недієздатної ОСОБА_3 та договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 28 липня 2007 року визнано недійсним.

Оскільки заповіт був складений 2003 року а заповідач був визнаний судом недієздатним з 06 вересня 2002 року то Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01 липня 2016 року заповіт визнано недійсним. Водночас, цим же рішенням сестру позивача ОСОБА_4 було усунуто від права на спадщину. Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.

Проте, позивач ОСОБА_2 як опікун ОСОБА_3, за її життя не зареєструвала за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.

У встановлений законом строк позивач звернулась до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини за законом після смерті тітки, однак їй стало відомо, що право власності на спадкову квартиру зареєстроване за іншою особою - ОСОБА_4, яка усунута від права на спадщину, а документ на підставі якого була здійсненна перереєстрація квартири - договір дарування скасовано Рішенням Дарницького районного суду м. Києва 17 грудня 2013 року.

З урахуванням викладеного просить суд визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартиру АДРЕСА_1.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, розглядати справу за його відсутності та не заперечували проти заочного розгляду справи.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відповідності до ст.ст.280,281 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, а від відповідача та третьої особи, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, відомостей про причини неявки не надійшло.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів спадкової справи № 637/2015 щодо майна ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, чинного заповіту чи іншого документу, яким вона заповідала все своє майно та все, що належало їй на день смерті складено не було.

На час смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала у квартирі АДРЕСА_1.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2013 року визнано недійсним Договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 15-16).

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01 липня 2016 року визнано недійсним заповіт ОСОБА_3 від 16 липня 2003 року за яким ОСОБА_3 заповідала ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1. Визнано право власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 та усунуто від права на спадщину ОСОБА_4 (а.с. 20-22).

Листом державного нотаріуса Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Браславської О.Г. відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з відсутністю реєстрації права власності у встановленому законом порядку за померлою - ОСОБА_3, на квартиру АДРЕСА_1. Оригінал договору купівлі-продажу квартири в суді представлений.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України 30.05.2008 року № 7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року , Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що позивач в іншій спосіб, крім як звернутися з позовом до суду про визнання права власності в порядку спадкування, захистити своє порушене право не можє, суд вважає, що позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 та скасування арешту на спірне нерухоме майно ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оцінивши зібрані докази суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України 30.05.2008 року № 7, п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, статтею 1 Першого протоколу Конвенції, ст. 9 Конституції України, ст.ст. 16, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 280, 281 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа - Головне управління юстиції в м. Києві, про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР НОМЕР_1) в порядку спадкування за законом право власності на квартиру АДРЕСА_1, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3.

Скасувати арешт квартири АДРЕСА_1, який був накладений ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16 червня 2013 року в цивільній справі № 753/5901/13-ц за позовом ОСОБА_2 в інтересах недієздатної ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління юстиції в м. Києві про визнання договору дарування недійсним.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04.06.2018

Суддя Л.В. Комаревцева