Рішення № 74438406, 22.05.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4705/18

Провадження № 2/752/3713/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 травня 2018 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Мирошниченко О.В.

за участю секретаря - Мархотко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Київської міської ради, третя особа - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві про визначення частки у спільній сумісній власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила суд визначити розмір часток у спільній власності на земельну ділянку площею 0,0683 гектарів для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_5 за співвласниками, наступним чином:

-за померлою ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 26/100 частини земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_5;

-за ОСОБА_2 в розмірі 28/100 частини земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_5;

-за ОСОБА_3 в розмірі 19/100 частини земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_5;

-за ОСОБА_4 в розмірі 27/100 частини земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_5.

-Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0683 гектари, що в АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських будівель кадастровий номер НОМЕР_5.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 26/100 частини земельної ділянки, площею 0,0683 гектарів для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, НОМЕР_5 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, після ї смерті відкрилась спадщина на 26/100 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та земельну ділянку, площею 0,0683 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Житловий будинок, перебуває у спільній частковій власності та розташований на спірній земельній ділянці, загальною плою 0,0683 га, кадастровий номер НОМЕР_5, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва. Згідно з відомостями про дану земельну ділянку, що міститься в Державному земельному кадастрі, право власності на неї належить ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6, що підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку НОМЕР_6 та Витягом з держаного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000404932016 від 22.12.2016 року.

Позивач зазначає, що вона є рідною дочкою ОСОБА_6 та єдиним спадкоємцем після смерті спадкодавця.

Позивач у визначеному законом порядку звернулась до державного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини. На підставі наданих документів державним нотаріусом Зайома Т.В. було видано позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом від 17.02.2017 року № 5-769 на 26/100 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та Витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі від 17.02.2017 року № 46800022. Також, нотаріусом було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на житловий будинок та видано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.02.2017 року № 80608504.

Окрім того, постановою державного нотаріуса Зайома Т.В. від 17.02.2017 року № 570/02/31, про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, з тих підстав, що частки співвласників у праві спільної власності на землю визначені не було.

У судовому засідані позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилась з невідомих для суду причин, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась судом в установленому законом порядку.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не зявилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 не з'явилась з невідомих для суду причин, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась судом в установленому законом порядку.

Представник відповідача Київської міської ради - в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлений. На адресу суду направлено відзив представника Київської міької ради, згідно Київська міська рада просить прийняти рішення згідно норм чинного законодавства та слухати справу у відсутність представника.

Представник третьої особи Головного територіального управління юстиції у м. Києві - в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлений. На адресу суду направлено пояснення представника, згідно згідно Головного територіального управління юстиції просить прийняти рішення згідно норм чинного законодавства та слухати справу у відсутність представника.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6. Після її смерті відкрилась спадщина на 26/100 (двадцять шість сотих) частин житлового будинку, що знаходиться за адресою в АДРЕСА_6 та земельна ділянка, площею 0,0683 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_5, що знаходиться за адресою в АДРЕСА_5.

Житловий будинок, перебуває у спільній частковій власності та розташований на спірній земельній ділянці, загальною площею 0,0683 га, кадастровий номер НОМЕР_5, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і ного будівництва. Згідно з відомостями про дану земельну ділянку, що містяться в Державному земельному кадастрі, право власності на неї належить ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6, що підтверджується державними актами на право власності на земельну янку НОМЕР_7 та Витягом з вржавного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000404932016 від 22.12.2016 року.

Необхідно зазначити, ОСОБА_1 (далі - Позивач) є рідною дочкою ОСОБА_6 та є єдиним спадкоємцем після смерті спадкодавця.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, про що зазначено в ст. 1221 ЦК України.

Згідно ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має право подавати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1270 ЦК України встановлюється строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Позивач у визначеному законом порядку звернулась до державного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини. На підставі наданих документів державним нотаріусом Зайома Т.В. було видано Позивачу Свідоцтво про право на спадщину за законом від 17.02.2017 року № 5-769 на 26/100 (двадцять шість сотих) частин житлового буднику, що знаходиться за адресою АДРЕСА_6 та Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 17.02.2017 року № 46800022. Також, нотаріусом було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на житловий будинок будинок та видано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме манно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.02.2017 року № 80608504.

Окрім того, постановою державного нотаріуса Зайома Т.В. від 17.02.2017 року № 570/02/31, про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовлено Позивачам у видачі Свідоцтв про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, з тих підстав, що частки співвласників у праві спільної СУМІСНОЇ власності на землю визначені не були.

Статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, Позивач є спадкоємцем за законом та вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки відповідно до ст. 1269 - 1270 ЦК України подала до державного нотаріуса заяву про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_6

За ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов'язковим, коли об'єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до вимог п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видасться за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством за наявності умов для одержання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальній конторі.

В свою чергу право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Положення ч. 2 ст. 331 ЦК України передбачає, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких ж неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Об'єкт спадкування - земельна ділянка має майновий характер, а тому приймаючи спадщину Позивачі приймають права і обов'язки спадкодавця.

Право приватної власності на землю набувається і реалізується громадянами та юридичними особами включно відповідно до закону. Підстави та умови набуття цих прав передбачені у главі 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Відповідно до ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі спадкування.

Поняття земельної ділянки, як об'єкта права власності визначено у частині першій статті 79 Земельного кодексу України, за якою земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру

На підставі ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах. До спадкоємців жилого будинку переходи 11» право власності на земельну ділянку, на якій він розташований.

Принцип застосування даної статті викладений в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така земельна ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіт, щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Згідно ст. ЗО ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходи і ь \ розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

Таким чином, померлою ОСОБА_6 було набуто право приватної власності на вищезазначену земельну ділянку і дане право не припинилося після її смерті та входить до спадкової маси, а відтак є всі законні підстави для визнання за спадкоємцями права власності в порядку спадкування за законом на зазначену земельну ділянку.

Враховуючи, що до Позивача перейшли права на земельну ділянку у порядку спадкування за законом, однак ОСОБА_1 не має змоги оформити відповідно до вимог законодавства, оскільки, за життя ОСОБА_6 не було виділено її частку у спільній сумісній власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5. Таким чином, оформити право власності Позивача на земельну ділянку неможливо без виділення частки у спільній с у м і с н ій в л а с и о с г і.

У відповідності із положеннями п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину) особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В абзаці 5 п. 3.4 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», роз'яснено, що, - «У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності».

Зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному манні.

Відповідно до положень ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно із ч. 4 ст. 86 ЗК України, - співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.

Відповідно до положень ст. 89 ЗК України, - земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до ст. 89 ЗКУ, ст. 370 ЦК України частки кожного співвласника у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Більш того, у разі наявності спору між співвласниками щодо порядку користування земельною ділянкою, який раніше ними не визначався, визначення такого порядку чи поділ земельної ділянки здійснюється в залежності від розміру ідеальних часток на час виникнення спільної часткової власності.

У відповідності до частини 1 статті 368 Цивільного кодексу України: спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Право спільної сумісної власності відрізняється від права спільної часткової власності за підставами виникнення, характером внутрішніх правовідносин, а також і за підставами припинення сумісної або часткової власності.

Приписами частини 2 статті 370 ЦК України визначено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

У відповідності до вимог статті 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Крім того, згідно із ч. 1 ст. 87 ЗК України, - право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає за рішенням суду.

Необхідно звернути увагу, що Верховний Суд України у постанові від 11.02.2015 р. по справі № 6-2цс15 за наслідками застосування частин першої, четвертої статті 120 Земельного кодексу України, дійшов наступного висновку, який в силу статті 18 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права:

Зазначені норми (частини перша, четверта статті 120 Земельного кодексу України), закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа; яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому, мри застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою етапі 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків. коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Положення п. 21 постанови Пленум Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачають, що якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Відповідно до ч. 1 ст. 1226 ЦК України частка, у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до ст.87 Земельного кодексу України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, зокрема, за рішенням суду.

За таких умов, частка Позивача у праві власності на житловий будинок складає 26/100 частини, суд відповідно до положення ст. 120 ЗК України може визначити, що на момент смерті ОСОБА_6 частка у смільній сумісній власності на земельну ділянку, була пропорційною до частки у праві власності на житловий будинок та складала 26/100 частини, за таких підстав частка Позивача у праві власності на земельну ділянку складає 26/100.

Згідно з п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року № 7 з наступними змінами та доповненнями, вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р. № 997 і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Аналіз змісту даних норм закону дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу права на земельну ділянку при переході права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права на будівлю і споруду га передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 на законних підставах набула право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, то до ОСОБА_1 перейшло і право власності на земельну ділянку за вказаною адресою.

Відтак в силу імперативних приписів частини 1 статті 1225 ЦК України, частин, 2, 4 статті 120 ЗУ України у позивачів після виникнення права власності на частки в житловому будинку, які набуто в порядку спадкування, одночасно виникло право власності на відповідні частки в земельній ділянці, на якій розташований житловий будинок, пропорційно їхніх часток у праві власності на житловий будинок.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положення ст. 16 ЦК України передбачають, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одночасно нормами ст. 64 Конституції України встановлено, що право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод не підлягає обмеженню. Дане право гарантоване усім фізичним та юридичним особам, права, свободи чи інтереси яких порушені, невизнані або оспорені.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно із ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності

За змістом ст. 392 ЦК України, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до пункту а), частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Відповідно до п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Враховуючи вищезазначені обставини та наведені норми законодавства, а також те, що позивачі не можуть захисти своє право на земельну ділянку іншим способом, зазначене право підлягає судовому захисту, шляхом його визнання. Обраний спосіб захисту права позивача не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 81 цього Кодексу.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як підставні та обґрунтовані.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 328, 392, 1223, 1261, 1268, 1269 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні - задовольнити.

Визначити розмір часток у спільній власності на земельну ділянку площею 0,0683 гектарів для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер НОМЕР_5 за співвласниками, наступним чином:

-за померлою ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 26/100 частини (двадцять шість сотих) земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_5;

-за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) в розмірі 28/100 частини (двадцять вісім сотих) земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_5;

-за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2) в розмірі 19/100 частини (дев'ятнадцять сотих) земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_5;

-за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3) в розмірі 27/100 частини (двадцять сім сотих) земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_5.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0683 гектарів, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських будівель кадастровий номер НОМЕР_5.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4) право власності на 26/100 частини (двадцять шість сотих) земельної ділянки, площею 0,06683 гектарів для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_5 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя