Рішення № 74437906, 14.05.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/168/18

Справа №754/9328/17

РІШЕННЯ

Іменем України

14 травня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді - Таран Н.Г.

секретаря судового засідання - Макас Л.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату, Міністерства оборони України, про визнання дій неправомірними та зобов?язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017 року до суду надійшов зазначений адміністративний позов.

В позовних вимогах позивач просить: визнати протиправними дії Київського міського військового комісаріату Міністерства оборони України щодо відмови позивачу у направленні висновку та поданих ним документів до розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України, щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві". Зобов'язати Київський міський військовий комісаріат Міністерства оборони України направити висновок та подані позивачем документи до розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України, щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей і постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві». Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути висновок та надані позивачем документи, щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, та прийняти рішення відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовці членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 20 жовтня 1985 року по 18 листопада 1987 року перебував на службі в лавах Збройних сил СРСР, а в цей період з 03 лютого 1986 року по 18 листопада 1987 року є учасником бойових дій в Республіці Афганістан. З 23 січня 2017 року позивачу встановлено третю групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується. Відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" позивач, звернувся з заявою до уповноваженого органу, яким є Київський міський військовий комісаріат, про направлення поданих ним документів до розпорядника бюджетних коштів Міністерства оборони України для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, надавши усі необхідні для призначення допомоги документи. За результати розгляду поданих до уповноваженого органу - Київський міський військовий комісаріат, по пошті листом, за вих. ВСЗ/643 від 05.04.2017 року, повідомив про відсутність підстав для отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року. Вказана відмова вмотивована тим, що на думку відповідача на позивача не поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та положення постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, оскільки з часу звільнення позивача минуло понад 29 років. Позивач зазначає, що на відповідача згідно Постанови КМУ від 25.12.2013 року №975 прокладається лише обов'язок направити документи, а вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги покладається на Міністерство оборони України. Зазначені дії Київського міського військового комісаріату Міністерства оборони України позивач вважаю протиправними, не погоджується з відмовою, у зв'язку з чим і звернувся з даним позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позові, просив його задовольнити.

Представник відповідача Міністерства оборони України в судовому засіданні вказував на те, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні на тій підставі, що з врахуванням чинного на момент звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, дії відповідача є правомірними.

Представник Київського міського військового комісаріату в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи.

Відповідно до положень ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної справи стороні відповідача необхідно довести правомірність своїх дій та бездіяльності.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши їх в сукупності, врахувавши заперечення представника відповідача, суд приходить до наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 0.02.1986 року по 18.11.1987 року ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч пп 78864 та приймав участь у бойових діях (республіка Афганістан).

Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи 26.12.2016 року склало висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №2973/Ж в якому зазначено, що описані рубці є наслідком загоєння ран, що могли утворитись внаслідок осколочних поранень, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені в період проходження служби під час виконання бойових дій в 1987 році.

Центральна військово-лікарська комісія МО України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця на своєму засіданні, яке відбулось 06.01.2017 року (протокол №42) встановила, що захворювання ОСОБА_1 так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

23 січня 2017 року позивачу було встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 23.01.2017 року - АВ №0643400.

Причиною встановлення інвалідності, як вбачається з копії довідки, стало, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велися бойові дії.

Позивач звернувся до Київського міського військового комісаріату та просив прийняти копії документів, які підтверджують його статус як інваліда війни ІІІ групи; направити копії вказаних документів і заяву на розгляд комісії до Департаменту фінансів МОУ для призначення та виплати одноразової грошової допомоги та до заяви додав необхідні копії документів.

Київський міський військовий комісаріат листом від 05.04.2017 року за №ВСЗ/643 відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 на тій підставі, що позивач був звільнених з військової служби 18.11.1987 року, а групу інвалідності отримав 23.01.2017 року, тобто через 29 років після звільнення, то для виплат одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 законних підстав немає.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якого, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (стаття 41).

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 12 Закону №2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону №2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно п."б" ч.1 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

В постанові Верховного Суду України від 10 березня 2015 року у справі №21-563а14 по справі з аналогічними правовідносинами, визначено, що право на отримання допомоги виникає у військовослужбовця з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби. Крім того, визначено, що одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до ч.9 ст.16-3 вищезазначеного Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

При цьому, згідно п.3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до ч.6 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Водночас у відповідності до Порядку, відповідні документи подаються уповноваженому органу - в даному випадку до Київського міського військового комісаріату.

Пунктами 12 та 13 Порядку передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Отже, Київський міський військовий комісаріат у відповідності до діючого законодавства не уповноважений вирішувати питання призначення одноразової грошової допомоги, а надавши позивачу відмову у такій виплаті діяв поза межами, дозволеними діючим законодавством, а тому оскільки відповідачем не виконані положення п.13 Порядку та протягом 15 днів не направлені документи до розпорядника бюджетних коштів, тому заявлені вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов'язання Міністерство оборони України розглянути висновок та надані позивачем документи, щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, та прийняти рішення відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовці членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", то такі вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи, що на момент звернення позивача з вказаним позовом до суду у відповідача Міністерства оборони України обов'язку щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги не виникло, оскільки до нього як до розпорядника бюджетних коштів не надходило жодних документів, на підставі яких можна було б прийняти відповідне рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 241, 242, 296 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату, Міністерства оборони України, про визнання дій неправомірними та зобов?язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії Київського міського військового комісаріату Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у направленні висновку та поданих ним документів до розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України, щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" - протиправними.

Зобов'язати Київський міський військовий комісаріат Міністерства оборони України направити висновок та подані ОСОБА_1 документи до розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України, щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей і постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

В іншій частиині позовних вимог позивачу відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлено 25.05.2018 року.

Суддя: Н.Г. Таран