Постанова № 74437540, 29.05.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/831/18Головуючий по 1 інстанції Категорія: 59 - Корман О.В. Доповідач в апеляційній інстанції - Василенко Л.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.І.

суддів: Бородійчука В.Г., Нерушак Л.В.

секретаря Наконечної М.М.

розглянувши у судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 березня 2018 року (постановлену під головуванням судді Кормана О.В. в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області о 16 год. 25 хв., повний текст ухвали складено 2 квітня 2018 року) у справі за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність та неправомірність головного державного виконавця Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Тицькун Сніжани Валеріївни,:

в с т а н о в и в :

15 вересня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність та неправомірність дій головного державного виконавця Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Тицькун С.В.

Скарга мотивована тим, що рішенням Уманського міськрайонного суду від 29.08.2016 року, яке вступило в законну силу, на користь ОСОБА_3 стягнуто із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також судові витрати по справі в сумі11548 грн.

Вказує, що боржник ОСОБА_5 проживає в м. Умань і отримує пенсію в Управлінні Уманського пенсійного фонду, а ОСОБА_6 проживає в м. Києві і її поштову адресу вона надала також відділу ДВС для повноти інформації виконавчого провадження. Проте, на протязі 3-х місяців із ОСОБА_5 було проведено стягнення на її користь і в подальшому стягнення зупинено через бездіяльність ДВС, хоча із моменту винесення рішення суду пройшов рік, а із ОСОБА_6 за 12 місяців взагалі не стягнуто жодної копійки, що свідчить про службову недбалість ДВС.

Крім того, виконавчий лист № 705/2817/13 від 02.12.2016 року постановою Тицькун С.В. від 29.08.2017 року повернуто ОСОБА_3 без виконання «та до відому», хоча в постанові, як і у виконавчому листі вказано, що стягнення накладено солідарно із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 всієї суми боргу.

Вважає дії головного державного виконавця Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Тицькун С.В. незаконними, а повернення виконавчого документа безпідставним.

Просить суд постановити ухвалу про бездіяльність та неправомірність дій головного державного виконавця Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Тицькун С.В. та зобов'язати усунути порушення Закону України «Про виконавчу службу», скерувавши виконання рішення суду стягненням із ОСОБА_5, лише після чого виконавче провадження щодо стягнення боргу із ОСОБА_6 може бути закінчене згідно п. 9 ст. 39 Закону.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 березня 2018 року в задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що враховуючи позицію сторони, яка оскаржує дії державного виконавця, суд позбавлений можливості визнати неправомірним рішення державного виконавця про повернення виконавчого документа, навіть за наявності для цього підстав, так як в такому випадку суд вийде за межі вимог, на яких наполягає сторона, що звернулася до суду зі скаргою.

Крім того, рішення державного виконавця про повернення виконавчого документу, оформлене постановою від 29.08.2017 року, не визнане судом неправомірним, тому і дії державного виконавця, вчинені на виконання своєї постанови, які виразились у безпосередньому поверненні виконавчого документа стягувачу, не можуть бути визнані неправомірними. Відповідно суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання державного виконавця прийняти виконавчий документ для подальшого виконання.

У апеляційній скарзі, поданій 18 квітня 2018 року, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду, з підстав невідповідності чинному законодавству, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції в іншому складі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що дії державного виконавця при поверненні виконавчого документа стягувачу регламентовані п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», тобто виконавчий документ повертається стягувачу, якщо в результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника, місце проживання чи перебування фізичної особи, про що зазначив суд в оскаржуваній ухвалі, та спотворив і перекрутив дану норму права з'ясувавши у Тицькун С.В., що вона самостійно запити про місце реєстрації боржника ОСОБА_6 не подавала, у тому числі за місцем знаходження майна боржника, відомості які були отриманні в ході виконавчого провадження. Крім того, державний виконавець в розшук боржника не оголошувала, так як на практиці до суду для оголошення в розшук звертаються відносно боржників по аліментах.

Заявник надала у справу виконавчого провадження адресу місця проживання ОСОБА_6 - АДРЕСА_1, тому повернення виконавчого листа згідно п. 5 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» вважає незаконними діями державного виконавця.

Суд дав неправильну юридичну оцінку діям головного державного виконавця Тицькун С.В., яка не прийняла ніяких мір щодо встановлення місця проживання боржника.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення із наступних підстав.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Черкаської області.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю, зокрема державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до вимог ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що 08.12.2016 року до Уманського MB ДВС ГТУЮ у Черкаській області на виконання надійшов виконавчий лист № 705/2817/13-ц, виданий 02.12.2016 року Уманським міськрайонний судом, про стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 3428 гривень, моральної шкоди у розмірі 5000 грн., 1500 грн. за проведення технічного обстеження, 420 грн. за розміщення оголошення про розгляд справи у засобах масової інформації та 1200 грн. за отримання правової допомоги. Боржником у виконавчому листі зазначена ОСОБА_6, стягувачем - ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 60).

Постановою від 09.12.2016 року Уманського MB ДВС ГТУЮ у Черкаській області було відкрито виконавче провадження по виконанню даного виконавчого листа № 705/2817/13-ц.

Постановою від 29.08.2017 року Уманського MB ДВС ГТУЮ у Черкаській області виконавчий лист № 705/2817/13-ц, виданий 02.12.2006 року Уманським міськрайонний судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 3428 гривень, моральної шкоди у розмірі 5000 грн., 1500 грн. за проведення технічного обстеження, 420 грн. за розміщення оголошення про розгляд справи у засобах масової інформації та 1200 грн. за отримання правової допомоги, а всього 11548 грн., солідарно з ОСОБА_5, повернуто стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в результаті вжитих державним виконавцем заходів місце перебування боржника встановити не можливо. При цьому, в постанові зазначено про те, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 29.08.2020 року (т. 2 а.с. 59).

ОСОБА_3 у відділенні поштового зв'язку отримала рекомендований лист № 2030106867198 з постановою про повернення виконавчого документу стягувачу від 29.08.2017 року за підписом головного державного виконавця Тицькун С.В. (т. 2. а.с. 58, 59, 61).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності, тощо.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», яка регламентує повернення виконавчого документа стягувачу, в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови, виконавчий документ повертається стягувачу якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).

Згідно до ч. 4 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» про повернення стягувачу, зокрема, виконавчого документа виконавець виносить постанову.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону - ч. 5 приведеної статті.

За викладеного, суд правомірно встановив, що оскаржувані дії державного виконавця, по поверненню виконавчого листа, були здійснені на підставі винесеної остатнім постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Отже, дія по поверненню виконавчого листа нерозривно пов'язана, як похідна, з прийнятим державним виконавцем рішенням - постановою, яка саме і містить посилання на підстави такого повернення.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень та ухвал судів).

Суд першої інстанції встановивши, що заявником, згідно до вимог скарги, оскаржуються дії державного виконавця про повернення виконавчого документа, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що суд, в силу приведених норм цивільного процесуального законодавства, позбавлений можливості визнати неправомірним рішення державного виконавця про повернення виконавчого документа - постанову, навіть за наявності для цього підстав, оскільки, в такому випадку, він вийде за межі вимог заявлених ОСОБА_3

Відповідно до ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує, зокрема, державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи викладене та вимоги приведеного законодавства, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що постанова державного виконавця про повернення виконавчого документу від 29.08.2017 року, не визнана судом неправомірною, з огляду на що і дії державного виконавця, вчинені на виконання своєї постанови, які виразились у безпосередньому поверненні виконавчого документа стягувачу, не можуть бути визнані неправомірними.

Крім того, судом першої інстанції було роз'яснення, що стягувач може повторно подати виконавчий документ на виконання, так як таке право стягувачу надане законом і було роз'яснене у постанові державного виконавця про повернення виконавчого документа.

Вимога ОСОБА_3, викладена в апеляційній скарзі, про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції не підлягає до задоволення, оскільки, у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскаржувана ухвала не є ухвалою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а є судовим рішенням прийнятим по суті за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця, у відповідності до вимог ст. 451 ЦПК України.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладеного колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 березня 2018 року у даній справі, як постановленої з додержанням норм процесуального права, без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375 ЦПК України, Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді: В.Г. Бородійчук

Л.В. Нерушак

Повний текс постанови виготовлено 01 червня 2018 року.