Рішення № 74437303, 22.05.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 703/240/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2018 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого судді Шиповича В.В.

секретаря судового засідання Євтушенко М.В.

за участі позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

прокурора Завгороднього О.О.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Черкаси цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

за участі Черкаської місцевої прокуратури, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у січні 2018 року звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Державної казначейської служби України (далі ДКСУ), Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі ГУНП) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтував тим, що проходив службу в Національній поліції та на підставі наказу ГУНП в Черкаській області від 29.01.2016 року № 13 о/с був звільнений зі служби в поліції за п.2 ст. 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до висновку Черкаської обласної МСЕК №2 від 01.03.2016 року йому встановлено 2 групу інвалідності у зв’язку із травмою пов’язаною з виконанням службових обов’язків та втратою працездатності 80%.

Дану травму він отримав 07.02.2004 року перебуваючи на службі в органах внутрішніх справ під час виконання службових обов’язків пов’язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю, про що складено Акт про нещасний випадок (у тому числі поранення) за формою Н-1 від 18.06.2013 року №2.

Відповідно до ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» він звернувся до ГУНП в Черкаській області за отриманням одноразової грошової допомоги у зв’язку з втратою працездатності та визначенням 2 групи інвалідності.

Однак листом ГУНП від 08.02.2017 року №29/Т-15 йому було відмовлено у праві на отримання одноразової грошової допомоги.

Постановою Смілянського міськрайонного суду у справі № 703/476/17 від 03.07.2017 року, яке залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 року, визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Черкаській області у призначенні і виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв’язку з втратою працездатності, передбаченої ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» та зобов’язано ГУНП виплатити йому вказану допомогу в сумі 480 000 гривень.

ОСОБА_1 вважав, що протиправними діями ГУНП в Черкаській області йому завдано моральну та матеріальну шкоду, яка полягає в наступному.

У березні 2016 року він звернувся до ГУНП з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги в зв’язку з втратою працездатності та отриманням інвалідності.

ГУНП листом від 07.07.2016 року № 29/Т-60 надало йому відповідь, що наказом МВС №4 від 11.01.2016 року не передбачена можливість виплати колишньому поліцейському одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності чи захворювання, пов’язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тому його заява буде повторно розглянута після внесення змін до даного наказу.

Після внесення змін до Наказу МВС №4 від 11.01.2016 року він звернувся до фінансового відділу ГУНП, де його запевнили, що його заява скоро буде повторно розглянута.

Однак на повторне його звернення про виплату одноразової грошової допомоги, ГУНП своїм листом від 08.02.2017 року №29/Т-15 відмовило йому у виплаті одноразової грошової допомоги посилаючись на те, що статтею 97 ЗУ «Про Національну поліцію» грошова допомога поліцейському в результаті визначення інвалідності внаслідок травми, пов’язаної з виконанням службових обов’язків під час служби в органах внутрішніх справ не передбачена.

Через отриману відповідь ГУНП він дуже рознервувався, в нього стався нервовий зрив та приступ сильного головного болю. Натомість йому за станом здоров’я взагалі не можна нервувати, бо це може призвести до непоправних наслідків.

Він зрозумів, що фактично ГУНП весь час вводило його в оману та затягувало час, щоб не виплачувати грошову допомогу.

Дана ситуація викликала в нього сильне психічне напруження. Він не знав до кого йому звертатись, адже здоров’я на це в нього не було, а організація якій він віддав роки служби і своє здоров’я, залишила його на самоті без всякої підтримки. В нього порушився звичайний ритм життя. Постійне нервування відобразилось на його родині. Через відсутність коштів він не мав змоги отримати кваліфіковану юридичну допомогу для вирішення даного питання.

Коли ж він все таки звернувся до суду з адміністративним позовом, то ГУНП подало до суду клопотання про залишення його позову без розгляду в зв’язку з пропуском строку для звернення з даним позовом. В результаті чого 10.03.2017 року Смілянський міськрайонний суд залишив його позов без розгляду.

Даний факт, на думку позивача, підтверджує те, що ГУНП мало умисел затягнути час для того, щоб сплив термін позовної давності, та щоб він не зміг отримати належну йому соціальну виплату в зв’язку з втратою працездатності.

Для оскарження рішення суду від 10.03.2017 року про залишення позову без розгляду, йому знову довелось докласти значних зусиль.

Навіть після прийняття 03.07.2017 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області рішення, яким визнано протиправною відмову ГУНП у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв’язку з втратою працездатності та зобов’язано виплати дану допомогу в розмірі 480000 гривень та після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» № 2097-VIII, яким було підтверджено рішення суду від 03.07.2017 року, ГУНП оскаржив дане рішення до апеляційного суду.

Через тривале нервове навантаження, яке продовжувалось майже пів року, 08.08.2017 року в нього стався серцевий напад, в результаті якого він потрапив до кардіологічного відділення Смілянської міської лікарні, де перебував на стаціонарному лікуванні до 15.08.2017 року.

Доки тривав розгляд справи в апеляційному адміністративному суді його не полишало відчуття постійної тривоги і стурбованості, яке вплинуло на нічний сон, через що йому лікар кардіолог прописав ліки. Також дана обстановка вплинула на членів його родини, які майже рік, доки тривав судовий процес, знаходились в нервовому напруженні. Особливо це вплинуло на неповнолітнього сина, в якого через хвилювання за батька, погіршилась успішність в школі.

Рішення суду від 03.07.2017 року, яке ухвалою Київського апеляційного суду від 20.09.2017 року було залишено без змін, ГУНП виконало лише в примусовому порядку 29.12.2017 року.

Через протизаконні дії ГУНП, які нанесли йому моральну і фізичну шкоду, він втратив довіру до органів державної влади, зокрема до правоохоронних органів, яку відновити не можливо, що вплине в подальшому на якість його життя.

Завдану йому моральну шкоду він оцінює в 480000 гривень, виходячи з того, що завдяки незаконним діям ГУНП він мав реальну загрозу втратити передбачену ст. 97 ЗУ «Про Національну поліцію» соціальну допомогу і отримав її не завдяки підтримці і допомозі з боку держави, а тільки завдяки своїм неймовірним зусиллям, які доклав, через що додатково, до фізичних і моральних страждань отриманих з втратою працездатності та отримання інвалідності, отримав фізичну і моральну шкоду, а також моральні страждання його родини. Вважає, що якщо соціальна допомога гарантована державою отримується такими зусиллями, то вона вже не є соціальною допомогою та підтримкою з боку держави, а є знущанням і не компенсувала завданої шкоди. Тому виплата компенсації за нанесену йому моральну і фізичну шкоду діями ГУНП не повинна бути меншою ніж це передбачено п. 3(б) ст. 99 ЗУ «Про Національну поліцію».

Крім того незаконними діями ГУНП йому було завдано матеріальної шкоди, яка полягає у витратах на придбання ліків під час перебування на лікуванні в кардіологічному відділенні Смілянської міської лікарні з 8 по 15 серпня 2017 року в сумі 702,02 гривні.

Враховуючи викладене просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 702,02 гривні завданої йому матеріальної шкоди та 480 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

29.01.2018 року ухвалою судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області позов ОСОБА_1 залишено без руху.

12.02.2018 року ухвалою судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області цивільну справу № 703/240/18 передано за підсудністю до Соснівського районного суду м. Черкаси.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.03.2018 року цивільну справу № 703/240/18 передано за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси за місцем знаходження одного із відповідачів – ГУНП в Черкаській області.

03.04.2018 року ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси відкрито провадження у справі та позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.

Сторонами подані заяви по суті справи.

03.05.2018 року до суду надійшла заява Черкаської місцевої прокуратури, про вступ у справу з метою захисту інтересів держави.

07.05.2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті з повідомленням учасників справи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, підтвердив обставини викладені у позові та відповіді на відзив. Наполягав на задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив ГУНП ОСОБА_1 не погодився з викладеними доводами зазначивши, що він мав право на отримання одноразової грошової допомоги і до прийняття рішення суду та до внесення змін в ЗУ «Про Національну поліцію». Завдана йому матеріальна та моральна шкода полягає в нанесенні глибоких моральних і фізичних страждань, душевного болю, а також моральних страждань його родини, порушення нормального ритму життя, постійне психічне напруження що призвело до погіршення здоров’я, а також втрати довіри до правоохоронної системи України, що безумовно вплине в подальшому на якість його життя. Розмір моральної шкоди ним обґрунтовано виходячи з розміру одноразової грошової допомоги в сумі 480000 гривень, а тому твердження ГУНП що ним не обґрунтовано суми матеріальної та моральної шкоди, на його думку, не відповідає дійсності.

У відповіді на відзив ДКСУ ОСОБА_1 заперечував проти викладених доводів зазначивши, що в Постанові КМУ від 15.04.2015 №215 відсутня вказівка про те, що Казначейство не несе відповідальності за дії органів державної влади. Крім того в позовній заяві та відповіді на відзив ГУНП ним було зазначено розрахунок та розмір завданої моральної та матеріальної шкоди, тому твердження що ним дані суми нічим не аргументовані не відповідає дійсності. Надані чеки підтверджують придбання ним ліків та інших товарів, які були призначені лікарем для належного лікування в медичній установі в умовах стаціонару в період з 08.08.2017 по 15.08.2017.

Представник відповідача ГУНП в Черкаській області позовні вимоги не визнав повністю, просив в позові відмовити.

У відзиві на позов ГУНП в Черкаській області заперечувало проти доводів викладених ОСОБА_1 в позові посилаючись на наступне.

ОСОБА_1 з 07.11.2015 року проходив службу в органах Національної поліції та був визнаний придатним для проходження служби. В подальшому його було визнано не придатним до військової служби в мирний час, обмежено приданим у воєнний час та встановлено травму, яка пов’язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ. В зв’язку з цим наказом ГУНП в Черкаській області №13 о\с від 29.01.2016 року ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції за п. 2 ст. 77 (через хворобу) ЗУ «Про Національну поліцію».

02.06.2016 року позивач звернувся до ГУНП з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги в зв’язку із встановленням 2 групи інвалідності.

Відповідно до ст. 97 ЗУ «Про Національну поліцію» грошова допомога призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, уразі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов’язків поліцейського. Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється МВС України.

З огляду на це 07.07.2016 року та 08.02.2017 року позивачу було надано обґрунтовану відповідь із зазначенням причин та підстав відмови йому у виплаті одноразової грошової допомоги.

ГУНП звертало увагу на те, що на момент звернення ОСОБА_1 з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності не було врегульовано питання про виплату одноразової грошової допомоги поліцейському внаслідок отримання захворювання в органах внутрішніх справ.

Позивач не погодився з таким рішенням ГУНП та звернувся до суду для вирішення даного питання. Рішенням суду вимоги ОСОБА_1 було задоволено. Однак ГУНП скористалось своїм правом та не погоджуючись з рішення суду першої інстанції оскаржило його в апеляційному порядку.

20.09.2017 року Київський апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ГУНП залишив без задоволення, а постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03.07.2017 року без змін.

11.10.2017 року ГУНП в Черкаській області видало наказ №2688 на виконання постанови Смілянського міськрайонного суду (справа № 703/476/17) від 03.07.2017 та відповідно довідки серія 10 ААА № 012843 виданої 02.03.2016 КЗ «Черкаським обласним центром медико-соціальної експертизи ЧОР», - Про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в сумі 480000 гривень у зв’язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов’язаної з виконанням службових обов’язків при проходженні служби в органах внутрішніх справ.

Оскільки ГУНП в Черкаській області є бюджетною установою та фінансується головним розпорядником з державного бюджету, було направлено розрахунок з потребою у коштах для виплати позивачу одноразової грошової допомоги до розпорядника коштів вищого рівня та як тільки кошти надійшли до ГУНП позивачу платіжним дорученням №3487 від 26.12.2017 року було перераховано 480000 гривень.

Відповідач вважав, що при наявності законних підстав для виплати одноразової грошової допомоги, ГУНП виконало свої зобов’язання перед позивачем у повному обсязі.

На підставі викладеного ГУНП наполягало, що оскільки на момент звернення з позовом про стягнення одноразової грошової допомоги в зв’язку з втратою працездатності не було на законодавчому рівні врегульовано питання про її виплату поліцейським, які отримали ушкодження в період служби в органах внутрішніх справ, то відмова у проведенні даної виплати була правомірною. Після врегулювання даного питання та набрання рішенням законної сили позивачу було виплачено грошову допомогу в сумі 480000 гривень.

Крім того відповідач посилався на те, що позивачем не надано доказів завдання йому моральної шкоди, не зазначено в чому саме вона полягає та якими саме неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив визначаючи її розмір та чим це підтверджується.

За таких обставин ГУНП в Черкаській області вважало, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Представник відповідача Державної казначейської служби України позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав повністю та заперечував проти їх задоволення.

У відзиві на позов ДКСУ заперечувало проти задоволення позову зазначаючи наступне.

Казначейство діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою КМУ від 15.04.2015 №215.

Згідно з Положенням, Казначейство забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка та управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються. Казначейство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та не несе відповідальності за дії органів державної влади.

Казначейство вважає, що позивачем не обґрунтовано та не надано жодних належних доказів (підтверджуючих документів) того, що йому завдано моральну шкоду, в чому проявились наслідки такої шкоди, не доведено чим він керувався та з яких міркувань виходив визначаючи розмір шкоди, а отже у такому разі відсутні підстави для стягнення компенсації за моральну шкоду.

Також Казначейство зазначало, що надані позивачем товарні чеки не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки не містять в собі відомостей про товари, які були придбані і чи були вони використані на відновлення здоров’я саме позивача.

За таких обставин ГУНП в Черкаській області вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Прокурор Черкаської місцевої прокуратури в судовому засіданні підтримав доводи наведені відповідачами, та вважав, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Суд заслухавши позивача, представників відповідачів та прокурора, вивчивши заяви сторін по суті справи, дослідивши письмові докази встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03.07.2017 року по справі № 703/476/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії (а.с. 18-19) встановлено наступне:

-позивач ОСОБА_1 з 29.10.1998 року був прийнятий на службу до УМВС України в Черкаській області;

-у зв’язку з організаційно-штатними змінами 06.11.2015 року був звільнений з органів внутрішніх справ України та прийнятий 07.11.2015 року на службу в Національну поліцію;

-згідно висновку Черкаської обласної МСЕК №2 від 01.03.2016 року позивач визнаний непридатним до військової служби у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ;

-на підставі наказу ГУНП в Черкаській області від 29.01.2016 року ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції в запас Збройних Сил України за п. 2 ст. 77 (через хворобу) ЗУ «Про національну поліцію»;

-відповідно до висновку Черкаської обласної МСЕК №2 від 01.03.2016 року позивачу призначено 2 групу інвалідності в зв’язку із травмою пов’язаною з виконанням службових обов’язків та втратою працездатності 80%.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03.07.2017 року по справі № 703/476/17 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову ГУНП в Черкаській області щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв’язку з втратою працездатності, передбаченої ст. 97 ЗУ «Про Національну поліцію». Зобов’язано ГУНП в Черкаській області призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв’язку з втратою працездатності та визначенням інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ у сумі 480000 гривень.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 року постанова Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03.07.2017 залишена без змін, а апеляційна скаргу ГУНП залишена без задоволення (а.с. 28-29).

Таким чином постанова Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03.07.2017 рокунабрала законної сили 20.09.2017 року.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №8 від 18.01.2016 року (а.с. 89-90) було встановлено діагноз ОСОБА_1 – пухлино подібне утворення лівої гемісфери та черв`яка мозочка: гіпертензійно-ліворний синдром, помірний вестибуло-атактичний синдром, легкий лівобічний геміпарез; НЦД по гіпертонічному типу, пролапс мітрального клапана, пароксизмальна форма фібриляції передсердь (2013-2014р); остеохондроз поперекового відділу хребта, синдром люмбалгії з різкими загостреннями в стадії нестійкої ремісії без порушення функції хребта; застаріле пошкодження медіальних менісків обох колінних суглобів (2006р), після травматичний двобічний гонартроз 1ст. без порушення функцій; хронічний простатит; ангіопатія сітківки: макулодистрофія обох очей. Встановлено, що вказані захворювання ОСОБА_1 пов’язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Крім того у ОСОБА_1 виявлені залишкові явища струсу головного мозку (2004) у вигляді легкої вегетативної нестійкості, та встановлено що дана травма пов’язана з виконанням службових обов’язків. ОСОБА_1 визнано не придатним до військової служби зі зняттям з військового обліку.

ОСОБА_1 в період з 8 по 15 серпня 2017 року перебував на стаціонарному лікуванні в кардіологочному відділенні Смілянської міської лікарні з діагнозом – НЦД по гіпертонічному типу, пролапс мітрального клапана 1ст. аритмічний синдром (пароксизм передсердь в анамнезі). СН 0ст. Залишкові явища перенесеної закритої ЧМТ (струс головного мозку 2004р) стійкий пефалгічний с-м, ГЛС, пухлинний утвір лівої гемісфери та червяка мозочка (МРТ 07.12.15р.) легкий лівобічний геміпарез, легкий синдром мозочкової атаксії, остеохондроз попереково-крижового відділу хребта, що підтверджується епікризом № 4712 (а.с. 23).

Відповідно до листка призначень Смілянської міської лікарні (а.с. 103) ОСОБА_1 в період з 08.08.2017 року було проведене медикаментозне лікування у тому числі із використанням: системи в/в; шприц 20,0; тівортін 100,0; бісопролол 5мг.; кратал.

ОСОБА_1 надав суду копії товарних чеків від 08.08.2017 та від 09.08.2017 року (а.с. 32-34) про придбання у Аптеці №2 м. Сміли наступних товарів, - вакутаймер черв. 9 мм, скарифікатор №1, пластир «RP» 1х500, паперові полотенця, рідке мило «Ушастий нянь», рукавиці нестерильні, бинт, вата, кратал таблетки №60, бісопролол, тівортін 100,0 розчин, на загальну суму 449,36 гривень, жавель-клейд на суму 15,75 гривень; тівортін розчин 100 мл. на суму 237,09 гривень.

Обґрунтовуючи у позові правові підстави для відшкодування моральної та матеріальної шкоди ОСОБА_1 посилався на ст. 19, 56 Конституції України, ст. 23, 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України, ст. 1, 19, 97, 99 Закону України «Про Національну поліцію».

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду полягають в тому, що заподіяна шкода підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла за умови, що дії чи бездіяльність останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.

Крім того при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди необхідно з'ясувати характер правовідносин сторін і встановити якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Частинами 2 та 3 статті 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже у розглядуваній цивільній справі обов’язок довести наявність правових підстав для відшкодування матеріальної та моральної шкоди покладено на позивача.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди.

В судовому засіданні позивачем не доведено причинного зв’язку між витратами на придбання ліків та медичних товарів у період 8-9 серпня 2017 року на суму 702,02 гривень та діями, рішеннями чи бездіяльністю ГУНП в Черкаській області.

Крім того позивачем не надано доказів, що його перебування на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні Смілянської міської лікарні з 8 по 15 серпня 2017 року знаходиться у безпосередньому причинному зв’язку із будь-якими діями, рішеннями чи бездіяльністю ГУНП в Черкаській області.

В той же час, як вбачається із Свідоцтва про хворобу №8 від 18.01.2016 року ОСОБА_1 і до серпня 2017 року мав ряд захворювань, щодо яких щорічно проходив курси стаціонарного та амбулаторного лікування.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Згідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, - моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під час судового розгляду не доведені доводи ОСОБА_1 про те, що діяннями ГУНП йому завдані фізичні страждання, оскільки відсутні докази причинного зв’язку між діями, рішеннями чи бездіяльністю ГУНП та наявними у ОСОБА_1 захворюваннями чи їх загостреннями.

Також суд відхиляє як необґрунтовані, доводи позивача про те, що дії ГУНП призвели до погіршення успішності в школі його сина.

Подання ГУНП, як відповідачем, апеляційної скарги на постанову Смілянського міськрайонного суду від 03.07.17 по справі № 703/476/17, не може бути визнано неправомірними діями, оскільки апеляційне оскарження судового рішення є реалізацією законного права відповідача передбаченого КАС України.

Крім того суд не погоджується із доводами ОСОБА_1 про те, що після набрання судовим рішенням законної сили, ГУНП виконало його лише примусово.

Постанова Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03.07.2017 рокунабрала законної сили 20.09.2017 року.

На виконання даної постанови 11.10.2017 року ГУНП в Черкаській області було видано Наказ №2688 (а.с. 84) про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в сумі 480000 гривень.

В той же час виконавчий лист у справі №703/476/17 було видано тільки 19.10.2017 року, а виконавче провадження відкрито 20.10.2017 року.

Виділення коштів органам поліції для виплати одноразової грошової допомоги здійснюється фінансовим підрозділом центрального органу управління поліції шляхом розподілу асигнувань в межах коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції України на зазначені цілі (п. 5 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом МВС України №4 від 11.01.2016).

Після надходження від Національної поліції коштів, ГУНП відповідно до платіжного доручення №3487 від 26.12.2017 року (а.с. 85) виплатило ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в сумі 480000 гривень, чим повністю виконало Постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03.07.2017.

Відомості про застосування державним виконавцем будь-яких заходів примусового виконання судового рішення відсутні.

15.02.2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 91) з виконання виконавчого листа № 703/476/17 виданого 19.10.2017 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області в зв’язку з повним фактичним виконанням.

Визнання у Постанові Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03.07.2017 по справі №703/476/17 протиправною відмову ГУНП в Черкаській області у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв’язку із втратою працездатності, передбаченої ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» само по собі не є автоматичною підставою для відшкодування моральної шкоди.

Що стосується посилань відповідача на необхідність застосовувати додаткові зусилля для організації свого життя у зв’язку із судовим процесом, який він вимушений був ініціювати внаслідок відмови ГУНП виплатити грошову допомогу, то суд враховує, що за змістом судових рішень у справі №703/476/17, а саме - ухвали Смілянського міськрайонного суду від 10.03.2017, постанови цього ж суду від 03.07.2017 року, ухвал Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 року та від 20.09.2017 року розгляд справи відбувався в порядку скороченого та письмового провадження без участі в судових засіданнях сторін, у т.ч. ОСОБА_1.

У випадку, якщо ОСОБА_1 поніс будь-які судові витрати у зв’язку із розглядом справи №703/476/17, він мав право заявити вимогу про їх відшкодування в порядку передбаченому КАС України.

Також суд вважає помилковим посилання ОСОБА_1 на статті 1167, 1173, 1174 ЦК України, як на правову підставу для відшкодування моральної шкоди у даній справі.

Глава 82 ЦК України (у якій розміщені ст. 1167, 1173, 1174 ЦК України) регламентує деліктні правовідносини між сторонами, тобто зобов’язання, які виникають саме із факту завдання шкоди.

В той же час правовідносини, які між ОСОБА_1 та ГУНП в Черкаській області щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги не є деліктними, оскільки виникли в результаті проходження ОСОБА_1 публічної служби та настання певних подій (втрати працездатності) під час проходження такої служби.

Дані правовідносини регламентовані зокрема спеціальним законом, - Законом України «Про Національну поліцію», а також Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженим Наказом МВС України №4 від 11.01.2016.

Однак ні Закон України «Про Національну поліцію», ні Порядок, затверджений Наказом МВС України №4 від 11.01.2016 року не передбачають права на відшкодування моральної шкоди у випадку відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності поліцейського.

Положення частини 3 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» не можуть бути застосовані у даному випадку, оскільки вони передбачають відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Повноваження поліції передбачені зокрема Розділом IV Закону України «Про Національну поліцію».

За таких обставин позивачем не доведено наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування йому Державою Україна матеріальної та моральної шкоди, а тому у задоволенні позовних ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Від сплати судового збору ОСОБА_1 звільнений, як інвалід 2 групи.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 82-83, 89, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Державної казначейської служби України (ідентифікаційний код 37567646 м. Київ вул. Бастіонна, 6) та Головного управління Національної поліції в Черкаській області (ідентифікаційний код 40108667 м. Черкаси вул.Смілянська, 57) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкас протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Шипович В.В.

Вступна та резолютивна частини рішення суду складені і проголошені 22.05.2018. Повний текст рішення суду складено 01.06.2018.

Головуючий: ОСОБА_4