Рішення № 74437187, 29.05.2018, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/895/18

номер провадження 2/695/721/18

29 травня 2018 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Середи Л.В.

за участю:

секретаря – Бреуса В.С.

представника позивача – ОСОБА_1;

відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, що продовжує навчання, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з нього аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для особи відповідного віку.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що сторони по справі мають спільну дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. Одруження між позивачем та відповідачем по справі виявилося невдалим, а тому шлюб між ними був розірваний. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача на утримання їх спільної дочки ОСОБА_4 стягувались аліменти до досягнення останньою повноліття.

Оскільки дочка досягла повноліття, аліменти із відповідача у примусовому порядку на її утримання не стягуються, а відповідач добровільно фінансової допомоги на утримання своєї дочки не надає, хоча дочка потребує допомоги, так як продовжує навчання. Станом на дату звернення до суду ОСОБА_4 навчається в Державному вищому навчальному закладі «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені ОСОБА_5». Оскільки дочка сторін по справі навчається на денній формі навчання, вона не може забезпечувати себе самостійно, а тому потребує матеріальної допомоги зі сторони своїх батьків. Відповідач матеріально нічим не допомагає, хоча, як наполягає позивач по справі, має постійний, стабільний, достойний заробіток. Коштів позивача критично не вистачає на належне утримання своєї повнолітньої дочки, а тому ОСОБА_3 звернулася до суду із відповідним позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, що продовжує навчання із відповідача у примусовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримали повністю та наполягав на їх задоволенні, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зазначав, що він має недостатній дохід, щоб сплачувати аліменти в заявленому позивачем розмірі, крім того він також сплачує аліменти на утримання іншої неповнолітньої дочки від іншого шлюбу, що суттєво впливає на його матеріальний стан, а тому визнає позовні вимоги частково в розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення. При цьому суд виходить з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про народження (серії І-СР №012367 від 05.09.1997 року) ОСОБА_4, народилася 17.07.1997 року, а її батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Як вбачається з довідки Державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені ОСОБА_5» від 14.03.2018 року №19, ОСОБА_4 навчається на 3 курсі природничо-технологічного факультету денної державної форми навчання, Державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені ОСОБА_5» IV рівня акредитації з 01.09.2017 року по 31.08.2018 року.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_4 є дочкою відповідача по справі, яка досягла повноліття та навчається в навчальному закладі за денною формою навчання.

Відповідно до ст., ст. 199, 200 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжує навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином та з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, платника аліментів, наявність у платника інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина.

Із норм СК України вбачається, що утримання дітей, надання їм необхідного матеріального забезпечення, в тому числі в період навчання у навчальному закладі покладається на обох батьків та не може бути покладено на одного із них.

Положеннями ст. 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

При визначені розміру аліментів на утримання дочки сторін, що продовжує навчання, суд враховує матеріальне становище відповідача, оскільки відповідач є працездатним та матеріально забезпеченим, так як доказів про своє скрутне матеріальне становище, як підставу для відмови в задоволенні позову, на яку посилався останній під час розгляду справи, суду не надав, позовні висоги визнав частково.

Згідно із ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Разом з тим, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України з обов’язковим дотриманням норм чинного законодавства.

Так при розгляді вказаної справи суд враховує, що згідно норм ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач в своєму позові посилалася на те, що відповідач має постійний, стабільний, достойний заробіток, а тому може та зобов’язаний сплачувати аліменти у розмір 1/3 частини всіх видів заробітку.

Однак жодного доказу отримання належного доходу відповідачем, який буде достатній для сплати суми аліментів в заявленому розмірі, позивачем суду не надано.

Більше того, як вбачається із постанови заступника начальника відділу Золотоніського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, від 27.03.2017 року, із ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання іншої дочки від іншого шлюбу у розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_2 вже має аліментні зобов’язання, які безумовно впливають на його матеріальний стан, що не може бути залишено поза увагою суду.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того ч. 1 ст. 198 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Нормами ст. 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно до п. 20 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Разом із тим судом встановлено, що ОСОБА_4 здійснює навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.2017 року по 31.08.2018 року, що стверджується відповідною довідкою навчального закладу, яка зазначена вище. Жодних доказів продовження навчання ОСОБА_4 до двадцяти трьох річного віку, суду надано не було.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення аліментів із відповідача до досягнення двадцяти трьох річного віку ОСОБА_4 є не обґрунтованою та такою, яка не підтверджена жодними доказами.

Статтею 6 СК України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Так вирішуючи дану справу, суд вважає, що вимога позивача про стягнення аліментів у розмірі не менше 50 % прожиткового мінімуму для особи відповідного віку щомісяця не може бути задоволеною, оскільки, як вбачається судом ОСОБА_4 є повнолітньою, а тому на неї не можуть поширюватися норми ч. 2 ст. 182 СК України.

Окрім того прожитковий мінімум для дітей відповідного віку встановлюється ЗУ «Про Державний бюджет на 2018 рік», згідно з яким розмір прожиткового мінімуму встановлений для дітей віком до 18 років.

Отже позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки вони є не обґрунтованими, не відповідають нормам чинного законодавства та не стверджені жодними доказами.

Враховуючи обставини зазначені вище, суд вважає, що повнолітня дочка сторін по справі, яка навчається на денній формі навчання безумовно потребує допомоги від своїх батьків, та враховуючи, що мати, допомогу надає, але її недостатньо, суд вважає, що батько має можливість та зобов’язаний надавати допомогу повнолітній дочці, в частині, яку визнав. Однак розмір аліментів, який заявлений позивачем та тривалість їх стягнення є не обґрунтованою, а тому суд приходить до висновку, що із відповідача необхідно стягувати 1/5 частину всіх видів його заробітку, що буде відповідати як інтересам сторін по справі так і повнолітньої ОСОБА_4, в межах тривалості навчання, що визначено відповідною довідкою навчального закладу, тобто до 31.08.2018 року.

Суд також вважає, що з відповідача необхідно стягти судові витрати відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі зазначеного та керуючись ст. 10,

ст., ст. 264, 265 ЦПК

України, ст. ст. 199, 200 СК України суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2, про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, що продовжує навчання – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на утримання повнолітньої дочки, що продовжує навчання, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку, починаючи стягнення із дати подання позову, тобто з 28.03.2018 року, і до закінчення навчання, тобто до 31.08.2018 року, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_4 23-річного віку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави кошти по сплаті судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) грнивні 80 коп..

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст. 354-356 ЦПК України.

Суддя: Середа Л.В.

Повний текст рішення виготовлено та підписано головуючим 04.06.2018 року.