Вирок № 74437139, 01.06.2018, Черкаський районний суд Черкаської області

№707/1840/17

1-кп/707/75/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2018 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Морозова В.В.,

при секретарі Швидкій І.О.,

за участю прокурора Штомпеля М.А., Купчина А.Ю.

представника потерпілої ОСОБА_1,

обвинуваченої ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження №12016250270001490 по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_4, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_5, неодруженої, непрацюючої, раніше не судимої,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

в с т а н о в и в:

21 листопада 2016 року, ОСОБА_2, перебуваючи на території домоволодіння, яке на праві власності належить ОСОБА_4, а саме в кімнаті будинку № 54 по вул. Окіпна в с. Тубільці, Черкаського району, Черкаської області під час конфлікту, який виник раптово на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно штовхнула ОСОБА_4, обома руками в спину, після чого ОСОБА_4 впала на диван, а ОСОБА_2, продовжуючи свій умисел на нанесення тілесних ушкоджень, підійшла до ОСОБА_4 та нанесла останній один удар рукою в область голови справа та два удари рукою в область спини справа.

Після того, як ОСОБА_4 вдалось вибігти з будинку, ОСОБА_2 вийшла на вулицю, де в той час стояла ОСОБА_4, та продовжуючи свій злочинний умисел на нанесення тілесних ушкоджень, на вулиці, біля будинку за вказаною вище адресою, штовхнула ОСОБА_4 у спину, від чого ОСОБА_4 впала на землю, а ОСОБА_2 нанесла їй одним удар ногою в область правого коліна, два удари ногою в область ребер справа та один удар ногою в область голови справа, в результаті чого заподіяла тілесні ушкодження ОСОБА_4, а саме травматичні набряки м’яких тканин голови, грудної клітки справа, правого колінного суглобу, які згідно висновку експерта № 02- 01/2320 від 29.11.2016 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому їй злочині не визнала повністю і пояснила, що не бажає давати показання з приводу обвинувачення, потерпілій тілесних пошкоджень не наносила, а тому і не визнає себе винною.

Не зважаючи на не визнання вини, вина обвинуваченої ОСОБА_2 у скоєнні інкримінуємого їй злочину повністю підтверджується наступними доказами.

Допитом потерпілої ОСОБА_4, яка в судовому засіданні пояснила, що її син співмешкав з обвинуваченою близько 3 років. В листопаді 2016 року подзвонила обвинувачена почала кричати щоб вона забрала свого сина. В цей до неї в гості приїхала онучка ОСОБА_5, через деякий час після дзвінка до неї додому прийшов син ОСОБА_6 з сумками. Пізно ввечері до двору приїхала поліція почали запитувати про сина та документи, домовилися все вирішити вранці. Після чого були в будинку відпочивали, коли почули гуркіт у хвіртку та крики обвинуваченої. Син відчинив двері і в будинок забігла обвинувачена з своєю донькою та два чоловіки, які почали бити сина вимагаючи віддати якісь документи. Вона почала кричати, на що обвинувачена штовхнула її на диван, вдарила по голові і кілька разів по ребрах. Після чого потерпіла вибігла з будинку і почала кликати людей на допомогу. Повернувшись в будинок побачила у сина розбиту губу, обвинувачена була біля серванту. Потерпіла зателефонувала у поліцію та повідомила про подію, потім вийшла на вулицю, обвинувачена вийшла за нею і біля будинку штовхнула від чого потерпіла впала і обвинувачена ще двічі її вдарила по тулубу. Після чого як обвинувачена поїхала їй стало погано та вона викликала швидку допомогу.

Допитом свідка ОСОБА_6, який в судовому засіданні пояснив, що співмешкав з обвинуваченою близько 3 років, а 20 листопада 2016 року коли з нею були на дні народження посварилися, він вдома забрав боргові розписки та свої речі і пішов до своєї матері. У матері гостювала ОСОБА_5, поговоривши з матір’ю лягли відпочивати. Ввечері приїхали працівники поліції за зверненням обвинуваченої, домовившись все з’ясувати вранці, вони поїхали, а він з матір’ю відпочивали, коли на вулиці почули крики та гуркіт у хвіртку. Обвинувачена ОСОБА_2 вимагала відчинити та впустити її в будинок, коли він відчинив двері в будинок забігли колишній чоловік ОСОБА_2, її зять, донька та сама ОСОБА_2 Зять вдарив його в обличчя і в цей час він бачив як ОСОБА_2 штовхнула його матір на диван і нанесла удари по голові та по спині. Мати вирвалась та вибігла на вулицю, ОСОБА_2 вийшла за нею. Взяв телефон щоб подзвонити в поліцію, однак зять вирвав трубку та не дав це зробити, після чого поговорили за розписки і мати повернулася в будинок, поговоривши всі вийшли на вулицю там теж говорили за розписки і ОСОБА_2 з свою компанією залишили домоволодіння матері. Мати говорила йому, що на вулиці ОСОБА_2 її знову наносила тілесні ушкодження.

Допитом свідка ОСОБА_5, яка в судовому засіданні пояснила, що 20 листопада 2016 року вранці приїхала до своєї баби ОСОБА_4 Ввечері баба сказала що дзвонив дядько який сказав, що посварився з ОСОБА_2 та повідомив що приїде до них. Через деякий час прийшов дядько ОСОБА_6 поговоривши з бабою всі лягли спати. Вночі почула гуркіт та крики ОСОБА_2 на вулиці, баба сказала зайти у іншу кімнату та не виходити. Через незамкнені двері побачила як в будинок забігла ОСОБА_2 з своєю донькою та двоє невідомих чоловіків, які почали штовхати дядька та кричали за якісь документи та штовхнули його об стінку. Бачила як обвинувачена штовхнула бабу на диван і била по голові та по тулубу. Потім позвали з вулиці якогось чоловіка який вдарив дядька, баба вибігла на вулицю з будинку. Через вікно побачила як на вулиці ОСОБА_2 наздогнала бабу, штовхнула останню і коли та впала то кілька разів вдарила її по тулубу ногою. Потім ще якийсь час пошуміли і всі вийшли на вулицю і через деякий час до будинку повернулася баба з дядьком. Бабі стало погано і їй викликали швидку допомогу.

Допитом свідка ОСОБА_7, який у судовому засіданні пояснив, що восени 2016 року точної дати не пам’ятає пізно ввечері до нього додому прибігла сусідка ОСОБА_4 попросила про допомогу так як б’ють її сина в них вдома. Коли він підійшов до потерпілої до двору то побачив доньку обвинуваченої та обвинувачену та ще двох невідомих хлопців. На той час він не бачив щоб когось бив, він постояв кілька хвилин та пішов до себе додому.

Допитом свідка ОСОБА_8, яка суду повідомила, що її мати ОСОБА_2 сказала, що її співмешканець ОСОБА_6 забрав документи на будинок та боргові розписки і вони вирішили піти до будинку його матері ОСОБА_4 щоб розібратися. Ввечері разом з матір’ю, своїм чоловіком, товаришем чоловіка та своїм батьком пішли до будинку ОСОБА_4, близько 23 години, постукали в двері їм відчинили і вони зайшли в середину. Почали говорити щоб ОСОБА_6 віддав документи і коли той відмовився то Роман дав йому ляпаса і більше його ніхто не чіпав. Судом критично оцінюються покази свідка в частині того що вона не бачила щоб обвинувачена ОСОБА_2 наносила тілесні пошкодження потерпілій ОСОБА_4, оскільки свідок є донькою обвинуваченої та намагається виправдати неправомірні дії останньої.

Даними протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24.11.2016 року, згідно якої потерпіла ОСОБА_4 повідомила про вчинений злочин.

Даними протоколу слідчого експерименту від 04.01.2017 року з потерпілою ОСОБА_4 та фототаблицею до нього, згідно якого остання показала механізм спричинення їй тілесних пошкоджень.

Висновком судово-медичного експерта №02-01/387 від 24.02.2017 року, згідно якого ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження у вигляді травматичних набряків м’яких тканин голови, грудної клітки справа, правого колінного суглобу, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження у ОСОБА_4 могли виникнути за обставин указаних в протоколі проведення слідчого експерименту від 04.01.2017 за її участю.

Даними протоколу проведення слідчого експерименту з ОСОБА_6 від 03.03.2017 року та фототаблиці до нього, згідно якого свідок ОСОБА_6 показав механізм нанесення потерпілій тілесних ушкоджень.

Даними протоколу проведення слідчого експерименту з ОСОБА_5 від 03.03.2017 року та фототаблиці до нього, згідно якого свідок ОСОБА_5 показала механізм нанесення потерпілій тілесних ушкоджень.

Даними протоколу слідчого експерименту від 27.04.2017 року з потерпілою ОСОБА_4 та фототаблицею до нього, згідно якого остання показала механізм спричинення їй тілесних пошкоджень.

Висновком судово-медичного експерта №02-01/749 від 27.03.2017 року, яким встановлено, що потерпіла ОСОБА_4 могла отримати тілесні ушкодження за обставин на які вказала в протоколі проведення слідчого експерименту від 27.04.2017.

Висновком судово-медичного експерта №02-01/749 від 27.03.2017 року, яким встановлено, що потерпіла ОСОБА_4 могла отримати тілесні ушкодження за обставин на які вказала свідок ОСОБА_5 в протоколі проведення слідчого експерименту від 03.03.2017.

Висновком судово-медичного експерта №02-01/750 від 27.03.2017 року, яким встановлено, що потерпіла ОСОБА_4 могла отримати тілесні ушкодження за обставин на які вказав свідок ОСОБА_6 в протоколі проведення слідчого експерименту від 03.03.2017.

Стороною захисту подано клопотання про визнання недопустимими доказів у даному кримінальному провадженні, а саме висновку судово-медичної експертизи №02-01/749 та висновку судово-медичної експертизи№02-01/387 з підстав, що у постанові слідчого про призначення зазначених експертиз ім’я потерпілої указано як ОСОБА_9 замість ОСОБА_4, зазначене невірне написання імені потерпілої має місце в описовій частині зазначених висновків, а тому сторона захисту вважає зазначені обставини такими, що тягнуть за собою визнання зазначених доказів не допустимими у даному провадженні. Судом досліджено відповідні висновки експертів та встановлено, що дійсно мало місце у фабулі обставин справи написання невірно імені потерпілої, однак як зазначив експерт у своїх висновках ім’я потерпілої особи якій проводилася відповідна експертиза вірно, а саме ОСОБА_4, а тому даний недолік суд вважає технічною опискою допущеною слідчим у постанові про призначення експертизи, яка не може свідчити, що експертиза проводилася щодо іншої особи, а не щодо потерпілої ОСОБА_4, а тому доводи сторони захисту суд вважає безпідставними, а тому клопотання не може бути задоволене. Щодо визнання не допустимим доказу акту судово-медичного дослідження №02-012320 від 29.11.2016 року, який виготовлений до дати внесення відомостей про кримінальне правопорушення, суд зауважує, що стороною обвинувачення зазначений акт до матеріалів провадження у якості доказу не надавався, він не покладений в основу обвинувачення, судом не досліджувався, а тому суд не може надавати йому оцінку.

Суд критично оцінює показання обвинуваченої ОСОБА_2 дані в ході її допиту, щодо не визнання останньої своєї вини з підстав, що нею не наносилися тілесні ушкодження потерпілій, оскільки вказані показання обвинуваченої не узгоджуються з показами потерпілої та свідків та спростовуються висновками судово-медичних експертиз, а тому указані покази суд оцінює, як спосіб захисту від пред’явленого обвинувачення.

Оцінюючи зібрані у справі докази, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй злочину доведена повністю.

Дії обвинуваченої суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, думку потерпілої щодо призначення покарання, особу обвинуваченої, яка позитивно характеризується, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що вона вчинила злочин невеликої тяжкості, є особою раніше не судимою, також суд враховує думку органу з питань пробації викладену у досудовій доповіді на обвинувачену, тому, з врахуванням зазначених обставин суд вважає за необхідне призначити покарання у вигляді громадських робіт в межах санкції статті 125 КК України, яке буде достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченої.

Пом’якшуючих покарання обставин, згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обтяжуючою покарання обставиною, згідно ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину, щодо особи похилого віку.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої вичерпав свою дію та не обирався.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 у даній справі про стягнення моральної шкоди з обвинуваченої ОСОБА_2 у сумі 40 000 грн. підлягає до часткового задоволення, оскільки суд вважає, що потерпілій внаслідок неправомірних дій обвинуваченої було заподіяно моральну шкоду, що виразилася в моральних стражданнях і переживаннях з приводу ушкодження здоров’я, що може вплинути на її подальше життя, однак виходячи з вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України, суд вважає, що розмір шкоди в сумі 40 000 грн. є значно завищеним та не в повній мірі може відповідати тим душевним стражданням, які були заподіяні потерпілій, а тому суд вважає, що розмір даного відшкодування, який підлягає стягненню з обвинуваченої має бути в сумі 10 000 тисяч грн., а тому саме такий розмір суд вважає обґрунтованим. При цьому суд враховує вимогу закону про розумність і справедливість при визначенні розміру моральної шкоди.

Процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.

Керуючись ст.ст.368, 370-371, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у виді 150 годин громадських робіт.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди, в решті позовних вимог відмовити.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги учасниками процесу до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції протягом 30 днівз дня проголошення вироку, а особою, яка перебуває під вартою – протягом 30 днівз дня вручення їй копії вироку.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_10